Vivace: склад і лікарська форма
Одна таблетка містить 2,5 мг, 5 мг або 10 мг раміприлу. До складу входить лактози моногідрат, тому препарат не застосовують за рідкісної спадкової непереносимості галактози, дефіциту лактази типу Lapp або синдрому мальабсорбції глюкози-галактози.
Таблетку ковтають цілою і запивають рідиною. Їжа на біодоступність не впливає, тож приймати препарат можна до, під час або після їди, але рекомендується щодня в один і той самий час доби.
Як діє Vivace
Раміприл — проліки, працює його активний метаболіт раміприлат. Він пригнічує дипептидилкарбоксипептидазу I, відому також як ангіотензинперетворювальний фермент і кініназа II: у плазмі й тканинах цей фермент перетворює ангіотензин I на потужний судинозвужувальний ангіотензин II і водночас розщеплює брадикінін, який судини розширює.
Звідси подвійний результат: ангіотензину II утворюється менше, брадикінін руйнується повільніше — і судини розслаблюються. Оскільки ангіотензин II стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат знижує і його секрецію. Середня відповідь на монотерапію інгібіторами АПФ у пацієнтів негроїдної раси слабша, ніж в інших рас: у цій популяції частіше трапляється гіпертензія з низькою активністю реніну плазми.
Показання
Перше показання — артеріальна гіпертензія. Друге — профілактика серцево-судинних захворювань: зниження захворюваності та смертності від серцево-судинних причин у пацієнтів із явним захворюванням атеросклеротичної етіології (ішемічна хвороба серця, інсульт або ураження периферичних судин в анамнезі) чи з діабетом і хоча б одним чинником ризику.
Окремо виділені ниркові показання та дві кардіологічні ситуації зі строгими правилами призначення.
- початкова стадія діабетичної гломерулярної нефропатії, встановлена за мікроальбумінурією;
- явна нефропатія за протеїнурією: діабетична — у пацієнтів хоча б з одним серцево-судинним чинником ризику, недіабетична гломерулярна — за протеїнурії не менше 3 г на добу;
- симптомна серцева недостатність і вторинна профілактика після інфаркту міокарда — зниження смертності в гострій фазі у пацієнтів з ознаками серцевої недостатності; препарат підключають пізніше 48 годин від початку інфаркту, з третьої доби.
Спосіб застосування та дозування
Дозу добирають індивідуально за профілем пацієнта і рівнем тиску; препарат застосовують у монотерапії або разом із гіпотензивними засобами інших груп, нарощуючи дозу поступово — зазвичай подвоєнням. Для профілактики серцево-судинних захворювань починають із 2,5 мг на добу, подвоюють через 1–2 тижні й ще через 2–3 тижні виходять на підтримувальні 10 мг.
| Ситуація | Схема |
| Артеріальна гіпертензія | старт 2,5 мг на добу; подвоєння з інтервалом 2–4 тижні до цільового тиску, максимум 10 мг, зазвичай в один прийом |
| Виражена активація системи або приймання діуретиків | старт з 1,25 мг під наглядом: після першої дози можливе надмірне падіння тиску; сечогінне за можливості скасовують за 2–3 дні, інакше контролюють функцію нирок і калій |
| Нефропатія: діабет із мікроальбумінурією або недіабетична / діабет із чинником ризику | 1,25 мг, через два тижні 2,5 мг, ще через два тижні 5 мг / 2,5 мг, через 1–2 тижні 5 мг, ще через 2–3 тижні цільові 10 мг |
| Симптомна серцева недостатність | у стабілізованих сечогінним пацієнтів 1,25 мг на добу; подвоєння кожні 1–2 тижні до максимальних 10 мг, переважно у два прийоми |
| Після гострого інфаркту міокарда | у стабільного пацієнта через 48 годин — 2,5 мг 2 рази на добу три дні; за поганої переносимості 1,25 мг 2 рази на добу два дні, потім 2,5 і 5 мг; мета — 5 мг двічі на добу, а якщо не вдається дійти до 2,5 мг двічі, лікування припиняють |
| Порушення функції нирок за кліренсом креатиніну | 60 мл/хв і вище — старт 2,5 мг, максимум 10 мг на добу; 30–60 — старт 2,5 мг, максимум 5 мг; 10–30 — старт 1,25 мг, максимум 5 мг; на гемодіалізі 1,25 мг і максимум 5 мг через кілька годин після сеансу |
За порушення функції печінки лікування починають лише під строгим лікарським контролем, максимум 2,5 мг на добу. У літніх людей стартові дози менші, а нарощування більш поступове: у дуже літніх і ослаблених розглядають старт з 1,25 мг. Ефективність і безпека в дітей не встановлені, як і недостатні дані про клас NYHA IV одразу після інфаркту.
Протипоказання
Підвищена чутливість до раміприлу, будь-якої допоміжної речовини або іншого інгібітора АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі — спадковий, ідіопатичний або спричинений раніше інгібіторами АПФ чи антагоністами рецептора ангіотензину II. Значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної працюючої нирки. II і III триместри вагітності.
Препарат не застосовують за гіпотонії та в гемодинамічно нестабільних пацієнтів, а також під час лікувальних процедур, у яких кров контактує з негативно зарядженими поверхнями. Поєднання із засобами, що містять аліскірен, протипоказане за діабету або порушення функції нирок зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв на 1,73 м².
Особливі вказівки та запобіжні заходи
За посиленої активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи вищий ризик значного падіння тиску й погіршення функції нирок, особливо за першого призначення інгібітора чи діуретика і за першого збільшення дози. Її підозрюють за тяжкої гіпертензії, декомпенсованої серцевої недостатності, перешкоди притоку або відтоку з лівого шлуночка, однобічного стенозу ниркової артерії за другої працюючої нирки, зневоднення, цирозу з асцитом.
- зневоднення, гіповолемію і дефіцит натрію коригують до початку лікування, але за серцевої недостатності зважують ризик об'ємного перевантаження; препарат за можливості скасовують за день до операції, а функцію нирок оцінюють до і під час лікування, особливо в перші тижні;
- ангіоневротичний набряк потребує негайного скасування і невідкладних заходів: пацієнта спостерігають 12–24 години і виписують лише після зникнення симптомів; описаний і набряк кишківника, що проявлявся болями в животі;
- гіперкаліємія частіше виникає за ниркової недостатності, після 70 років, за погано контрольованого діабету, зневоднення, ацидозу і на тлі засобів, що підвищують калій: тоді його контролюють регулярно;
- рідко відзначалися нейтропенія та агранулоцитоз, тромбоцитопенія й анемія, описана супресія кісткового мозку, тому контролюють лейкоцити — частіше на початку лікування, за хвороб нирок і колагенозів.
Імовірність і тяжкість анафілактичних реакцій на отруту комах та інші алергени на тлі блокади АПФ зростають, тому перед десенсибілізацією розглядають тимчасове скасування. Кашель тут характерно непродуктивний і впертий, минає після відміни і враховується в диференційній діагностиці. Запаморочення за зниження тиску заважає зосереджуватися: кілька годин після першої дози або її збільшення не рекомендується керувати автомобілем.
Взаємодія з іншими препаратами
Протипоказані процедури, за яких кров контактує з негативно зарядженими поверхнями: гемодіаліз або гемофільтрація з високопроникними мембранами, наприклад поліакрилонітрильними, та аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстрану сульфатом — через ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо процедура необхідна, беруть інший тип діалізатора або гіпотензивні засоби іншого класу.
- подвійна блокада системи поєднанням інгібітора АПФ, антагоніста рецептора ангіотензину II або аліскірену в клінічному дослідженні давала більше гіпотонії, гіперкаліємії та порушень функції нирок, включно з гострою нирковою недостатністю, ніж монотерапія;
- солі калію, гепарин, калійзберігальні діуретики та інші засоби, що підвищують калій, включно з антагоністами ангіотензину II, такролімусом і циклоспорином, можуть спричинити гіперкаліємію, тому калій контролюють; ту саму проблему відзначали з ко-тримоксазолом, а ризик ангіоневротичного набряку вищий на тлі інгібіторів mTOR — темсиролімусу, еверолімусу, сиролімусу;
- засоби, що знижують тиск, — діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, наркозні препарати, алкоголь, альфа-адреноблокатори — збільшують ризик гіпотонії, а симпатоміметики на кшталт дофаміну та епінефрину, навпаки, послаблюють гіпотензивну дію;
- алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди й цитостатики підвищують ризик гематологічних реакцій, а виведення літію інгібітори АПФ знижують; нестероїдні протизапальні та ацетилсаліцилова кислота послаблюють гіпотензивний ефект і підвищують ризик погіршення функції нирок і зростання калію, а на тлі інсуліну можлива гіпоглікемія.
Ризик тут накопичується за трьома параметрами: калій, тиск і функція нирок — навколо них і будується контроль поєднань. Тому при додаванні будь-якого нового засобу, від знеболювального до замінника солі, лікарю потрібен повний перелік препаратів, які приймає пацієнт.
Вагітність і грудне вигодовування
Препарат не рекомендується в I триместрі й протипоказаний у II та III. Однозначних епідеміологічних даних про тератогенну дію інгібіторів АПФ у I триместрі немає, але невелике підвищення ризику виключити не можна. Якщо продовження терапії не вважається необхідним, тим, хто планує вагітність, рекомендують перейти на лікування з підтвердженою під час вагітності безпекою; за встановленої вагітності приймання негайно припиняють.
Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину II у II та III триместрах токсичне для плода — погіршення функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток склепіння черепа — і для новонародженого: ниркова недостатність, гіпотонія, гіперкаліємія. За експозиції починаючи з II триместру рекомендується ультразвуковий контроль функції нирок і черепа, а новонароджених спостерігають щодо гіпотонії, олігурії та гіперкаліємії. Даних про застосування раміприлу під час грудного вигодовування недостатньо, тому він не рекомендується, особливо якщо дитина новонароджена або недоношена.
Небажані явища
Профіль безпеки раміприлу визначають упертий сухий кашель і реакції, спричинені зниженням тиску. До тяжких явищ відносять ангіоневротичний набряк, гіперкаліємію, порушення функції нирок або печінки, панкреатит, тяжкі шкірні реакції та нейтропенію з агранулоцитозом.
- часто: головний біль і запаморочення, підвищення калію крові, гіпотонія, ортостатична гіпотонія і зомління, непродуктивний кашель, бронхіт, синусит, задишка, диспепсія, діарея, нудота і блювання, висип, м'язові судоми, біль у грудях, втомлюваність;
- нечасто: еозинофілія, зниження апетиту, пригнічений настрій, порушення сну, парестезії, ішемія міокарда аж до стенокардії та інфаркту, тахікардія, аритмії, набряки, бронхоспазм, панкреатит, підвищення трансаміназ, ангіоневротичний набряк, порушення функції нирок;
- рідко: лейкопенія з нейтропенією та агранулоцитозом, зниження еритроцитів і тромбоцитів, порушення свідомості, тремор, кон'юнктивіт, погіршення слуху, васкуліт, холестатична жовтяниця, кропив'янка, астенія;
- частота невідома: аплазія кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія, анафілактичні реакції, ішемія центральної нервової системи, гостра печінкова недостатність, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона.
Безпеку відстежували у двох дослідженнях за участю 325 дітей і підлітків 2–16 років. Характер явищ той самий, що й у дорослих, але частота частини з них вища: тахікардія, закладеність носа і запалення його слизової були в дітей частими проти нечастих, кон'юнктивіт — частим проти рідкісного, тремор і кропив'янка — нечастими проти рідкісних.
Передозування
До симптомів передозування інгібіторів АПФ відносять надмірне розширення периферичного судинного русла зі значним падінням тиску і шоком, брадикардію, електролітні порушення і ниркову недостатність. Пацієнт залишається під строгим наглядом, лікування симптоматичне і підтримувальне.
До рекомендованих методів відносять видалення діючої речовини — промивання шлунка й адсорбенти — і прийоми, що забезпечують гемодинамічну стабільність, включно з введенням агоністів α1-адренорецепторів або ангіотензину II. Раміприлат під час гемодіалізу видаляється з кровотоку лише незначною мірою.
Як отримати рецепт на Vivace онлайн
Препарат відпускається за рецептом, і розмова з лікарем починається з того, заради чого раміприл призначають: тиску, профілактики серцево-судинних подій, нефропатії, серцевої недостатності або нещодавнього інфаркту. Від показання залежать і стартова доза, і темп її нарощування.
Заздалегідь варто повідомити про ангіоневротичний набряк в анамнезі й про непереносимість інших інгібіторів АПФ, про вагітність або її планування, про стеноз ниркових артерій, про хвороби нирок із результатами аналізів і про захворювання печінки, про діабет і низький тиск, а через лактозу у складі — про непереносимість галактози. Окремо перелічують ліки, які пацієнт приймає: сечогінні, калій і замінники солі, антагоністи рецептора ангіотензину II та аліскірен, літій, знеболювальні з групи нестероїдних протизапальних, інсулін. Лікар на онлайн-консультації оцінить ці обставини і за відсутності протипоказань випише електронний рецепт.
