Saxenda: склад і форма випуску
Saxenda — розчин для підшкірного введення в попередньо заповненій шприц-ручці. Один мілілітр розчину містить 6 мг ліраглутиду, а одна ручка — 18 мг ліраглутиду в 3 мл. Ліраглутид є аналогом людського глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), який отримують методом рекомбінації ДНК у клітинах Saccharomyces cerevisiae.
Препарат вводять лише підшкірно — внутрішньовенне та внутрішньом'язове введення неприпустиме. Одна доза містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг), тому препарат вважається практично таким, що не містить натрію.
Як діє Saxenda
Ліраглутид — ацильований аналог людського ГПП-1, послідовність амінокислот якого на 97% збігається з послідовністю ендогенного гормону. Він зв'язується з рецептором ГПП-1 і активує його. У фізіологічних умовах ГПП-1 контролює апетит і кількість з'їденої їжі, хоча повністю механізм його дії не вивчений.
У дослідженнях на тваринах ліраглутид, уведений на периферії, виявлявся в конкретних ділянках головного мозку, відповідальних за контроль апетиту: там активація рецепторів ГПП-1 посилювала основні сигнали насичення й послаблювала основні сигнали голоду, що й призводило до зниження маси тіла. Рецептори ГПП-1 є також у серці, судинах, імунній системі та нирках. В експериментах на мишах з атеросклерозом ліраглутид запобігав розвитку бляшки й зменшував запалення в ній, а також сприятливо впливав на ліпіди плазми, але розмір уже сформованої бляшки при стабільному атеросклерозі не зменшував.
Показання до застосування
Дорослим препарат призначають разом із низькокалорійною дієтою та підвищеною фізичною активністю для контролю маси тіла при вихідному індексі маси тіла 30 кг/м² і вище, тобто при ожирінні, або від 27 до 30 кг/м² — при надлишковій масі тіла в поєднанні щонайменше з одним пов'язаним із нею захворюванням: порушенням вуглеводного обміну (предіабетом або діабетом 2 типу), артеріальною гіпертензією, дисліпідемією чи синдромом обструктивного апное сну.
Підліткам із 12 років препарат може застосовуватися як доповнення до здорового харчування та фізичної активності при ожирінні, що відповідає індексу маси тіла 30 кг/м² і вище за міжнародними точками відсікання для віку й статі, та при масі тіла понад 60 кг. Лікування — не безстрокове: у дорослих його припиняють, якщо через 12 тижнів приймання 3 мг на добу маса тіла не знизилася хоча б на 5% від вихідної; у підлітків результат оцінюють за індексом маси тіла, і при зниженні менш ніж на 4% за 12 тижнів терапію переглядають.
Спосіб застосування та дозування
Ін'єкції роблять один раз на добу в будь-який час, незалежно від їди, — у передню черевну стінку, стегно або плече. Місце введення та час можна змінювати без корекції дози, але зручніше обрати приблизно один і той самий час доби. Починають з 0,6 мг на добу і підвищують дозу на 0,6 мг з інтервалом не менше ніж тиждень, доки не буде досягнуто 3,0 мг на добу: поступове нарощування потрібне для того, щоб шлунково-кишковий тракт устиг адаптуватися. Якщо протягом двох тижнів після чергового підвищення препарат переноситься погано, лікар розглядає припинення лікування. Добові дози вище ніж 3,0 мг не рекомендуються.
| Ситуація | Що робити |
|---|---|
| Пропущено дозу, минуло менше ніж 12 годин | Ввести якнайшвидше |
| До наступної дози залишилося менше ніж 12 годин | Пропущену дозу не вводити, продовжити звичайну схему; подвійну дозу не роблять |
| Вік 65 років і старше | Корекція дози за віком не потрібна; з 75 років препарат не рекомендується |
| Легке та помірне порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв і вище) | Корекція дози не потрібна |
| Тяжке порушення функції нирок, включно з термінальною стадією | Препарат не рекомендується |
| Порушення функції печінки | При легкому та помірному — обережність, при тяжкому препарат не рекомендується |
Пацієнтам із діабетом 2 типу препарат не призначають разом з іншим агоністом рецепторів ГПП-1. На початку лікування лікар розглядає зниження дози інсуліну або засобів, що посилюють секрецію інсуліну, наприклад похідних сульфонілсечовини, щоб знизити ризик гіпоглікемії; при цьому необхідний самоконтроль рівня глюкози.
Протипоказання
Єдине пряме протипоказання — підвищена чутливість до ліраглутиду або будь-якої допоміжної речовини препарату.
Окремо виділено низку ситуацій, у яких препарат не рекомендується: тяжкі порушення функції нирок і печінки, застійна серцева недостатність IV класу за NYHA, вік 75 років і старше, вагітність і годування груддю, а також одночасне застосування інших засобів для контролю маси тіла.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Найчастіші небажані ефекти стосуються травлення, і з ними пов'язана більшість запобіжних заходів. Пацієнта попереджають про ризик зневоднення на тлі нудоти, блювання та діареї й про необхідність поповнювати рідину: у тих, хто отримував агоністи рецепторів ГПП-1, описані ознаки зневоднення, порушення функції нирок і гостра ниркова недостатність. При запальних захворюваннях кишківника та діабетичному гастропарезі досвід застосування обмежений, і препарат не рекомендується.
- на тлі агоністів рецепторів ГПП-1 спостерігався гострий панкреатит: при підозрі на нього ліраглутид скасовують, а після підтвердження діагнозу лікування не відновлюють;
- у дослідженнях з контролю маси тіла жовчнокам'яна хвороба та холецистит траплялися частіше, ніж на плацебо; вони можуть потребувати госпіталізації та видалення жовчного міхура, тому пацієнту пояснюють їхні характерні симптоми;
- при захворюваннях щитоподібної залози потрібна обережність: у дослідженнях у пацієнтів з уже наявними хворобами залози відзначалися небажані реакції, включно з її збільшенням;
- ліраглутид підвищує частоту серцевих скорочень, тому пульс контролюють регулярно; при клінічно значущому стійкому почастішанні в спокої лікування припиняють;
- у пацієнтів із діабетом 2 типу в поєднанні з інсуліном або похідними сульфонілсечовини зростає ризик гіпоглікемії — його знижують зменшенням дози цих препаратів;
- препарат не замінює інсулін: у інсулінозалежних пацієнтів при різкому скасуванні або зниженні дози інсуліну описаний діабетичний кетоацидоз;
- ефективність і безпечність не встановлені при вторинному ожирінні на тлі ендокринних розладів або розладів харчової поведінки, а також у тих, хто приймає препарати, що сприяють набору ваги;
- для простежуваності біологічних препаратів у медичній документації записують назву й номер серії введеного препарату.
На здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами препарат практично не впливає, проте в перші три місяці лікування можливі запаморочення — при них за кермо сідати не слід.
Лікарські взаємодії
В умовах in vitro ліраглутид показав дуже низький потенціал фармакокінетичних взаємодій з речовинами, які метаболізуються системою цитохрому P450, і слабке зв'язування з білками плазми. Невелика затримка спорожнення шлунка теоретично може впливати на всмоктування ліків, що приймаються всередину, однак у дослідженнях клінічно значущої затримки всмоктування не виявлено, і корекція доз не потрібна.
Обережність потрібна з речовинами, погано розчинними або з вузьким терапевтичним діапазоном, — наприклад з варфарином. Пацієнтам, які приймають варфарин або інші похідні кумарину, на початку лікування ліраглутидом рекомендується частіше контролювати МНВ. Крім того, гостра діарея, відзначена в частини пацієнтів, сама по собі здатна змінити всмоктування препаратів, що приймаються всередину. На загальну експозицію парацетамолу в дозі 1000 мг ліраглутид не впливав.
Вагітність і годування груддю
Даних про застосування ліраглутиду у вагітних мало, а дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродукцію; ризик для людини невідомий. Під час вагітності препарат застосовувати не можна. Якщо жінка планує вагітність або вагітність уже настала, лікування припиняють.
Чи проникає ліраглутид у грудне молоко людини, невідомо; у дослідженнях на тваринах у молоко потрапляли невеликі кількості ліраглутиду та структурно близьких метаболітів, а в щуренят на тлі лікування відзначалося сповільнення росту. Через відсутність досвіду застосування препарат не використовують при годуванні груддю. На фертильність, крім незначного зменшення числа імплантованих ембріонів у тварин, шкідливого впливу не виявлено.
Побічні дії
Безпечність препарату вивчалася в п'яти подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю 5813 пацієнтів з ожирінням або надлишковою масою тіла та щонайменше одним супутнім захворюванням. Найчастіше — у 67,9% учасників — відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту.
- дуже часто — нудота, блювання, діарея, закреп;
- часто — сухість у роті, диспепсія, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у верхній частині живота, підвищене газоутворення, відрижка, здуття живота;
- часто — гіпоглікемія, безсоння, запаморочення, порушення смаку;
- часто — жовчнокам'яна хвороба, реакції в місці ін'єкції, астенія, втомлюваність, підвищення рівня ліпази й амілази;
- нечасто — панкреатит, сповільнене спорожнення шлунка, холецистит;
- нечасто — зневоднення, тахікардія, кропив'янка, погане самопочуття;
- рідко — гостра ниркова недостатність і порушення функції нирок;
- рідко — анафілактична реакція.
У дослідженнях у людей з надлишковою масою тіла або ожирінням без діабету 2 типу тяжкої гіпоглікемії, що потребує допомоги інших людей, не зареєстровано: симптоми гіпоглікемії відзначили 1,6% тих, хто отримував препарат, проти 1,1% на плацебо, і в більшості випадків вони були легкими. У пацієнтів із діабетом 2 типу, які додатково приймали похідні сульфонілсечовини, тяжка гіпоглікемія траплялася в 0,7%.
Передозування
У клінічних дослідженнях і після виходу препарату на ринок описані випадки введення доз до 72 мг — це у 24 рази більше за рекомендовану дозу для контролю маси тіла. Спостерігалися виражені нудота й блювання, тобто очікувані прояви передозування ліраглутиду. У жодному випадку тяжкої гіпоглікемії не було, і всі пацієнти одужали без ускладнень.
При передозуванні проводять підтримувальне лікування залежно від симптомів. Пацієнта спостерігають щодо ознак зневоднення та контролюють рівень глюкози в крові.
Як отримати рецепт на Saxenda онлайн
Ліраглутид для контролю маси тіла відпускається за рецептом: призначення потребує розрахунку індексу маси тіла, оцінки супутніх захворювань і навчання техніці підшкірних ін'єкцій.
На онлайн-консультації лікар обговорить з вами показання, схему поступового підвищення дози та критерії, за якими через 12 тижнів оцінюють ефект, а за відсутності протипоказань випише електронний рецепт — за його кодом препарат можна отримати в аптеці.
