RELSED: склад і форма випуску
RELSED — розчин діазепаму в мікроклізмах для введення в пряму кишку. Одна мікроклізма об'ємом 2,5 мл містить 5 мг або 10 мг діазепаму — це єдине, що залежить від упаковки. Усе решта однакове, і на склад варто подивитися: допоміжних речовин тут більше і важать вони більше, ніж у таблетці того самого діазепаму.
| Компонент | Скільки | Що це означає |
| Бензиловий спирт | 37,5 мг у 2,5 мл | можливі алергічні реакції; у новонароджених пов'язаний із ризиком гаспінг-синдрому — тяжкого порушення дихання; дітям до 3 років препарат не дають довше за тиждень через накопичення |
| Етанол | 12,4% об., до 250 мг на мікроклізму — як у 5,94 мл пива або 2,48 мл вина | шкідливий за алкогольної хвороби; враховується у вагітних і жінок, які годують, у дітей, за хвороб печінки та за епілепсії |
| Пропіленгліколь | 400 мг в 1 мл, тобто 1000 мг на мікроклізму | разом з етанолом та іншими субстратами алкогольдегідрогенази може давати небажані реакції в дітей до 5 років; проникає до плода та в молоко; за хвороб нирок і печінки потрібен лікарський контроль |
| Бензоат натрію | 48,8 мг в 1 мл | може підвищувати ризик жовтяниці в новонароджених |
Перелік пояснює частину обмежень, які для короткого курсу виглядають несподівано суворими: вони продиктовані не лише діазепамом, а й розчинниками, у яких його розведено. Саме тому в новонароджених і в дітей перших років життя рішення ухвалює лікар, а не батьки, навіть коли препарат уже є вдома.
Як діє RELSED
Діазепам належить до 1,4-бензодіазепінів. Він діє через рецепторний комплекс ГАМК-А, у складі якого є ділянка зв'язування бензодіазепінів: препарат посилює зв'язування гамма-аміномасляної кислоти з цим рецептором. Далі ланцюжок суто фізичний — у нейрон активніше входять іони хлору, клітина гіперполяризується, її біоелектрична активність пригнічується. Підсумок — посилення гальмівної дії ГАМК у центральній нервовій системі, а з нього випливають усі чотири ефекти діазепаму: протитривожний, снодійний, протисудомний і розслаблювальний для скелетних м'язів.
Форму мікроклізми обрано не заради зручності: вона призначена для випадків, коли потрібна швидка дія, а внутрішньовенне введення утруднене або небажане, — наприклад, у дитини із судомами до приїзду бригади. Пряма кишка добре кровопостачається, речовина всмоктується швидко, а процедура не потребує ні шприца, ні навички встановлення катетера.
Показання
Показання охоплюють стани, об'єднані не діагнозом, а вимогою негайно придушити надмірне збудження. Це фебрильні судоми, епілептичний статус, еклампсія вагітних, напади тривоги, стани з підвищеним м'язовим тонусом і правець. Окремим пунктом іде премедикація перед різними діагностичними та хірургічними втручаннями, а також седація в післяопераційному періоді.
Перелік наполовину дитячий, наполовину дорослий: фебрильні судоми — майже винятково дитяча історія, еклампсія акушерська, а премедикація стосується будь-якого віку. Спільне в усіх показань одне: препарат застосовують разово або кілька днів, а не курсом. Саме тому в застереженнях сказано прямо, що за інтервенційного застосування використовують поодинокі мікроклізми, а в інших випадках препарат не застосовують довше за кілька днів.
Спосіб застосування та дозування
Дітям від 7 місяців призначають до 0,5 мг на кілограм маси тіла; за маси 10–15 кг це одна мікроклізма 5 мг, за маси понад 15 кг — 10 мг, тобто дві мікроклізми по 5 мг або одна по 10 мг. Якщо судоми не припиняються, дозу повторюють через 10–15 хвилин. Дітям із високим ризиком повторних фебрильних судом його вводять кожні 8 годин на період гарячки понад 38,5 °C. Дорослим за епілептичного статусу, еклампсії, нападів тривоги, станів із підвищеним м'язовим тонусом і правця починають із 5–10 мг і за неефективності повторюють дозу приблизно через 10–15 хвилин, але сумарно вводять не більш ніж 30 мг діазепаму. Для премедикації напередодні втручання дають 10–20 мг, за 30–60 хвилин до анестезії та після втручання — по 5–10 мг. Літнім і пацієнтам із нирковою, печінковою, серцевою чи дихальною недостатністю потрібні менші дози: починають із 5 мг на добу та збільшують поступово, переконавшись у переносимості.
Техніку введення описано покроково, і від неї залежить, чи потрапить доза за призначенням. Під час введення і ще 15 хвилин після нього людина має лежати горизонтально, обличчям донизу, на животі. Канюлю змащують зволожувальним гелем і відкривають, повернувши її кінчик. Канюлю вводять у пряму кишку повністю, у маленьких дітей — наполовину. Резервуар спорожнюють сильним натисканням великим і вказівним пальцями, після чого канюлю виймають, не послаблюючи натискання, — інакше частина розчину втягнеться назад у тюбик. Протягом 24 годин після застосування не можна керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Протипоказання
Препарат не застосовують за підвищеної чутливості до діазепаму, до інших бензодіазепінів або до будь-якої допоміжної речовини, а також за міастенії, тяжкої дихальної недостатності, синдрому нічного апное та тяжкої печінкової недостатності, прикладом якої названо холестатичну жовтяницю. Логіка перших заборон прозора: діазепам розслаблює м'язи та пригнічує дихальний центр, а за міастенії й апное це рівно те, чого допускати не можна. Натрію в одній мікроклізмі 19,5 мг — менш ніж відсоток добової норми ВООЗ, і на дієту це не впливає.
Два останні пункти влаштовані інакше. Фобії та нав'язливості потрапили до переліку тому, що бензодіазепіни за них не працюють як лікування, зате встигають сформувати залежність. Монотерапія депресії або пов'язаної з нею тривоги заборонена з тяжчої причини: препарат знімає гальмування, не впливаючи на пригнічений настрій, і це підвищує ризик суїцидальних спроб. Заборона тут продиктована не токсичністю, а тим, що ліки підміняють потрібне лікування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Лікування починають із найменших діючих доз, спостерігаючи реакцію на перше введення, і курс роблять максимально коротким: за тривалого застосування діазепам призводить до фізичної та психічної залежності й до звикання. За сформованої залежності відміна викликає абстинентний синдром — головний і м'язовий біль, тривогу, неспокій, сплутаність і дратівливість, а в тяжких випадках втрату свідомості, деперсоналізацію, загострення слуху, галюцинації та судоми. Можливий і феномен віддачі з перепадами настрою, тривогою та труднощами із засинанням; імовірність його вища за різкої відміни, тому препарат відміняють поступово. Окремо виділено поєднання з опіоїдами: воно може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті, тому призначати їх разом припустимо лише за відсутності альтернативи, у мінімальній дозі та на мінімальний строк, попередивши пацієнта й того, хто за ним доглядає. Можлива й антероградна амнезія — випадіння з пам'яті подій після введення.
Обережність потрібна в літніх і ослаблених, за печінкової та ниркової недостатності, органічного ураження мозку, атаксії, хронічної дихальної недостатності навіть помірного ступеня та за аденоми простати із затримкою сечі: дози зменшують, реакцію контролюють. Новонародженим препарат не призначають, надто за ознак недоношеності; немовлятам до півроку він припустимий лише у виняткових, загрозливих для життя випадках. У дітей і літніх не можна виключити парадоксальні реакції — збудження, агресію, марення, кошмари, галюцинації, психози, — і за їх появи препарат відміняють. Діазепам не антипсихотик і не може бути єдиним засобом лікування психозів. За лікованої глаукоми бензодіазепіни застосовують дуже обережно, за нелікованої — не рекомендують узагалі. За лікарської чи алкогольної залежності та розладів особистості потрібна особлива обережність, а за гострого отруєння алкоголем, снодійними, знеболювальними, нейролептиками чи антидепресантами препарат не рекомендують. Алкоголь після введення здатен спричинити патологічне сп'яніння зі збудженням, агресією та провалами в пам'яті, тому навіть малі його кількості припустимі не раніше ніж через 36 годин після останньої дози.
Взаємодія з іншими препаратами
Перша й найважливіша група — усе, що пригнічує центральну нервову систему: опіоїдні анальгетики, антипсихотики, антидепресанти, протитривожні, заспокійливі, снодійні, протисудомні та знеболювальні засоби, а також антигістамінні із седативною дією. Спільне застосування посилює седацію, і не можна виключити порушення роботи дихального центру та серцево-судинної системи. Якщо діазепам усе ж доводиться вводити разом з опіоїдним анальгетиком, його вводять останнім, а дозу й тривалість комбінованого лікування обмежують. Алкоголь посилює дію діазепаму та здатен спричинити гострі порушення дихання, тому його поєднання з препаратом не рекомендоване.
Друга група пов'язана з печінкою. Циметидин, омепразол, флуоксетин, флувоксамін, дисульфірам, ізоніазид і пероральні контрацептиви гальмують перетворення бензодіазепінів у печінці та підвищують їхню концентрацію в сироватці — тобто посилюють і подовжують ефект звичайної дози. Теофілін, навпаки, прискорює метаболізм діазепаму. Сам діазепам гальмує дію леводопи та посилює дію фенітоїну й засобів, що розслаблюють скелетні м'язи.
Вагітність і грудне вигодовування
Досліджень безпеки діазепаму у вагітних не проводили. Препарат не слід застосовувати під час вагітності, надто в першому й третьому триместрах, якщо тільки, на думку лікаря, користь для матері не переважає потенційну загрозу для плода. Застереження про еклампсію тут важливе: вона входить до показань саме тому, що цей стан сам собою загрожує життю матері та дитини, і рішення ухвалює лікар у конкретній ситуації, а не заздалегідь.
Окремо описано ризик при введенні під час пологів: одноразова велика доза або повторні малі викликали в новонародженого гіпотермію, м'язову гіпотонію, порушення дихання, синдром млявої дитини та порушення серцевої діяльності. У грудне молоко діазепам проникає, тому при годуванні його застосовувати не слід. До цього додаються допоміжні речовини: пропіленгліколь проникає до плода та в молоко, а етанол і бензиловий спирт потребують окремої оцінки.
Небажані явища
Небажані явища після застосування препарату зазвичай легкі та виникають рідко. Очікувана частина — це продовження основної дії: заспокоєння, сонливість і порушення координації рухів. Рідко відзначають головний біль і запаморочення, дезорієнтацію, антероградну амнезію, порушення мовлення й тремтіння, зміни картини крові, шкірні алергічні реакції, порушення зору, зниження тиску, брадикардію, біль у грудях, порушення дихання, спазм гортані та апное. Рідше описані сухість у роті та посилення апетиту, жовтяниця, затримка сечі, зміни лібідо, порушення циклу та втомлюваність; окремо названо м'язову слабкість.
Психічні реакції стоять осібно. Можливі парадоксальні реакції — неспокій, збудження, галюцинації, зміни поведінки, агресивність, кошмари, психози, — і особливо часто вони бувають у дітей і літніх; на тлі лікування може проявитися прихована доти депресія. У літніх і ослаблених пацієнтів реакції перебігають тяжче. Фізична залежність здатна розвинутися навіть після терапевтичних доз, а припинення введення — викликати абстинентний синдром і феномен віддачі; описана психічна залежність і випадки зловживання.
Передозування
Прояви передозування — сонливість і сплутаність свідомості. Легкі випадки, коли людина реагує на голос і дихання не порушене, потребують лише симптоматичного лікування. Тяжкі перебігають з атаксією, зниженням тиску, м'язовою слабкістю та пригніченням дихання, рідко — з комою; у таких випадках контролюють і підтримують роботу кровообігу та дихання.
У бензодіазепінів, на відміну від більшості ліків, є специфічний антидот — флумазеніл. Його вводять внутрішньовенно, починаючи з 0,2 мг протягом 15 секунд; якщо за хвилину потрібного ступеня пробудження не досягнуто, вводять другу дозу 0,1 мг і за потреби повторюють її щохвилини до сумарних 1,0 мг, а у відділеннях інтенсивної терапії застосовують і більші дози. Тут-таки криється діагностична підказка: якщо флумазеніл не діє, отруєння бензодіазепінами малоймовірне й причину шукають в іншому. Діаліз за передозування діазепаму неефективний.
Як отримати рецепт на RELSED онлайн
RELSED відпускається за рецептом, і на e-zdrowie.com його можна оформити дистанційно. Ви заповнюєте медичну анкету, лікар вивчає відповіді та, якщо препарат підходить, виписує електронний рецепт — код надходить повідомленням, і за ним мікроклізми видадуть у будь-якій польській аптеці. Найчастіше запит виглядає так: у дитини вже були фебрильні судоми, невролог порадив тримати препарат удома, і батькам потрібно поповнити запас.
Тому вкажіть, хто й коли призначив препарат уперше, скільки було епізодів судом, а також вік і точну вагу дитини — від ваги залежить, потрібна упаковка на 5 мг чи на 10 мг. Перелічіть вживані ліки, особливо протисудомні, опіоїдні знеболювальні, антидепресанти та снодійні, і згадайте хвороби печінки й нирок, дихальні порушення, апное уві сні та глаукому. Перший у житті судомний напад, напад тривалістю понад п'ять хвилин і будь-які судоми в дитини молодшої за півроку — привід для термінової очної допомоги, а не для дистанційного рецепта.
