Lisinoratio 20: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 5 мг, 10 мг або 20 мг лізиноприлу; у цій упаковці — двадцятиміліграмова. Три дозування тут не формальність: лізиноприл майже в усіх показаннях починають з малої дози і піднімають щаблями, тому лікування дорогою переходить з однієї таблетки на іншу.
Їжа на всмоктування лізиноприлу не впливає, тому приймати його можна незалежно від їди. Приймають раз на добу, щодня в один і той самий час — прив'язка важлива, бо дозу добирають за тиском, виміряним безпосередньо перед прийомом чергової таблетки.
Як діє Lisinoratio 20
Лізиноприл — інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту, але всередині групи стоїть окремо: він не є проліками, не зазнає біотрансформації в печінці й розчинний у воді, через що його виділяють в окремий, третій клас. Механізм полягає в гальмуванні ренін-ангіотензин-альдостеронової системи за рахунок блокади ферменту, що перетворює ангіотензин I на судинозвужувальний ангіотензин II. Наслідків кілька: концентрація ангіотензину II падає в тканинах і плазмі, знижується викид альдостерону наднирниками, падає активність реніну плазми.
Другий, менш очевидний ефект іде через систему калікреїн-кініни. Ангіотензинперетворювальний фермент схожий на кіназу II, що руйнує брадикінін, тому лізиноприл підвищує концентрацію судинорозширювального брадикініну, а той посилює перетворення арахідонової кислоти на розширювальні простагландини PGI2 і PGE2. Є й третій бік справи: ангіотензин II має не лише судинозвужувальні, а й мітогенні властивості — він прискорює синтез колагену I та III типів, тобто фіброз, збільшує виділення ендотеліну. Пригнічення системи тому перешкоджає гіпертрофії серцевого м'яза і фіброзу судинної стінки. На практиці тиск знижується і лежачи, і стоячи, без рефлекторної тахікардії, опір у ниркових артеріях падає без впливу на клубочкову фільтрацію, а коротка перерва в лікуванні не дає ефекту віддачі.
Показання
Показань чотири, і вони складаються в послідовність від тиску до його наслідків. Перше — первинна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія, у монотерапії або разом з іншими препаратами, що знижують тиск. Друге — серцева недостатність, окремо або разом із сечогінними та іноді з препаратами наперстянки. Третє — гемодинамічно стабільні пацієнти в ранній, у межах 24 годин, фазі інфаркту, і мета тут профілактична: не допустити дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності.
Четверте показання говорить не про серце, а про нирки: лікування пацієнтів з гіпертензією, діабетом 2 типу та початковою нефропатією. Воно спирається на нефропротективні властивості групи — уповільнення ниркової недостатності за рахунок зменшення протеїнурії, обмеження надмірної фільтрації у здорових нефронах і гальмування розростання в клубочках. У пацієнтів у ранній фазі інфаркту лізиноприл, крім того, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка й підвищує виживаність, особливо разом з нітратами.
Спосіб застосування та дозування
При первинній гіпертензії в пацієнта без сечогінних починають з 10 мг, а звичайна підтримувальна доза становить 20–40 мг раз на добу. Очікуване зниження тиску в частини людей настає лише через 2–4 тижні, а максимальна вивчена доза 80 мг на добу ефективності не додавала. Якщо пацієнт уже приймає сечогінне, його за можливості скасовують за 2–3 дні до початку, а якщо не можна — починають з 5 мг під суворим контролем. При реноваскулярній гіпертензії стартова доза ще менша, 2,5 або 5 мг. Дітям 6–16 років дають 2,5 мг на добу при масі від 20 до 50 кг і 5 мг при масі 50 кг і більше; до 6 років препарат не призначають.
При серцевій недостатності ранкова стартова доза дорівнює 2,5 мг, підтримувальна зазвичай 5–20 мг; дозу підвищували не частіше разу на 4 тижні й не більш ніж на 10 мг за крок. При гіпонатріємії нижче 130 мЕкв/л або кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв починають з 2,5 мг під наглядом; найбільше зниження тиску припадає на 6–8 годин після першої дози. У ранній фазі інфаркту схема розписана по годинах: 5 мг у першу добу, ще 5 мг через 24 години, 10 мг через 48 годин і далі 10 мг раз на добу шість тижнів, разом з антикоагулянтами, антиагрегантами та бета-адреноблокаторами; при систолічному тиску 120 мм рт. ст. і нижче перші три дні дають 2,5 мг. При діабетичній нефропатії починають з 10 мг і за потреби доводять до 20 мг. При нирковій недостатності дозу рахують за кліренсом креатиніну, максимум 40 мг на добу, а діалізним пацієнтам дозу дають після процедури.
Протипоказання
Перелік короткий, і майже кожен пункт у ньому — про попередній досвід із цією ж групою ліків. Не призначають при підвищеній чутливості до дигідрату лізиноприлу, до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та до допоміжних речовин. Окремо винесено ангіоневротичний набряк, що став наслідком прийому інгібіторів цього ферменту, а також ідіопатичний чи спадковий набряк — одного разу трапившись, він закриває дорогу до всієї групи.
Друга частина заборон анатомічна. Препарат протипоказаний при гемодинамічно значущому утрудненні відтоку крові з лівого шлуночка, при двобічному звуженні ниркових артерій і при однобічному, якщо нирка єдина: там, де кровотік уже обмежений механічно, зняття судинозвужувального тонусу становища не покращує. Замикає перелік вагітність.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головна тема розділу — надмірне зниження тиску після першої дози і після кожного підвищення дози лізиноприлу чи сечогінного. При неускладненій гіпертензії це рідкість, але ймовірність зростає після 70 років, при тяжкій гіпертензії, гіпонатріємії нижче 140 ммоль/л, гіповолемії, тяжкій серцевій недостатності, хворобах нирок і значному звуженні мозкових артерій. Якщо тиск упав, пацієнта кладуть горизонтально з піднятими ногами, поповнюють об'єм крові фізіологічним розчином, а при брадикардії вводять атропін; такий епізод скасування препарату не потребує.
| Ситуація | Що робить лікар |
| Початок лікування в пацієнта з групи ризику | починають у лікарні з 2,5 мг на добу і спостерігають не менше 8 годин після першої дози |
| Звуження ниркової артерії або реноваскулярна гіпертензія | починають у стаціонарі з 2,5 мг, скасовують сечогінні, перші тижні стежать за функцією нирок |
| Рання фаза інфаркту, систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст. | дозу знижують до 5 мг, за потреби до 2,5 мг; якщо нижче 90 довше години — препарат скасовують |
| Протеїнурія більша за 1 г на добу | лікування продовжують лише після зважування користі й ризику для нирок, з регулярним контролем |
| Набряк язика, глотки чи гортані | підшкірно 0,3–0,5 мл 0,1% адреналіну або повільно внутрішньовенно 0,1 мг під контролем ЕКГ, потім кортикостероїди й антигістамінні; спостереження 12–24 години |
| Гемодіаліз на високопроникних мембранах, ЛПНЩ-аферез, десенсибілізація отрутою ос і бджіл | міняють тип мембрани або заздалегідь замінюють препарат іншим засобом від тиску |
Решта застережень коротші, але їх багато. Рідко можливі нейтропенія та агранулоцитоз із гарячкою, болем у горлі й збільшенням лімфовузлів — при хворобах нирок, системних хворобах сполучної тканини та прийомі алопуринолу чи кортикостероїдів лейкоцити контролюють регулярно. При жовтяниці чи зростанні печінкових ферментів препарат скасовують, а перед загальною анестезією об'єм крові збільшують заздалегідь. Калій може рости, тому калійзберігальні сечогінні й препарати калію при недостатності нирок і серця не рекомендуються. При первинному гіперальдостеронізмі препарат не рекомендований через малу ефективність, а після пересадки нирки та на діалізі починають з 2,5 мг і стежать за аналізом крові: через 1–6 місяців може розвинутися анемія.
Взаємодія з іншими препаратами
Частина взаємодій посилює основний ефект і тому небезпечна гіпотонією. Інші засоби, що знижують тиск, насамперед сечогінні, а також снодійні, наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, аміфостин і баклофен посилюють дію лізиноприлу; інгібітори ферменту, своєю чергою, посилюють дію алкоголю, а алкоголь — їхню власну. У зворотний бік працюють нестероїдні протизапальні засоби на кшталт аспірину та індометацину: вони послаблюють ефект і можуть погіршувати функцію нирок. Послаблюють його й симпатоміметики — сальбутамол, фенотерол — і кухонна сіль; антациди зменшують біодоступність.
Друга частина стосується лабораторних зрушень. Спільний прийом із препаратами калію, калійзберігальними сечогінними — спіронолактоном, амілоридом, тріамтереном — та іншими засобами, що підвищують калій, наприклад гепарином, може призвести до гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності. Інгібітори ферменту здатні посилювати цукрознижувальну дію похідних сульфонілсечовини, бігуанідів та інсуліну. Концентрація літію в сироватці може зростати. І окрема група ризику по крові: одночасний прийом алопуринолу, прокаїнаміду, протипухлинних засобів чи системних кортикостероїдів підвищує ймовірність лейкопенії.
Вагітність і грудне вигодовування
Тут інструкція гранично лаконічна: препарат не застосовують при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність до того ж винесена в протипоказання — це не застереження, яке лікар зважує, а пряма заборона. Ані даних досліджень, ані опису механізму в цьому розділі немає.
Практичний висновок простий. Жінці, яка планує вагітність, питання про заміну препарату потрібно обговорити з лікарем заздалегідь. Якщо вагітність настала під час лікування, про це повідомляють лікареві одразу: чим замінити лізиноприл і як швидко, вирішує він. В анкеті перед випискою рецепта вагітність і годування груддю вказують обов'язково.
Побічні дії
Розділ відкривається твердженням, незвичним для ліків із таким широким діапазоном доз: частота і вираженість небажаних реакцій від дози не залежать. Найчастіше йдеться про зниження тиску або ортостатичну гіпотонію, зазвичай після першої дози і після кожного збільшення дози лізиноприлу чи сечогінного. У поодиноких випадках описані тахікардія, порушення ритму, біль у грудях, напад стенокардії, інфаркт та інсульт. У пацієнтів у ранній фазі інфаркту спорадично, зазвичай у першу добу, спостерігали атріовентрикулярну блокаду II і III ступеня, тяжку гіпотонію та порушення функції нирок, рідко — кардіогенний шок.
Найвідоміший наслідок лікування — сухий невідступний кашель, що посилюється вночі; частіше він буває в жінок, у тих, хто не курить, і лежачи, і минає після скасування. Рідше трапляються біль у горлі, захриплість, бронхіт, ще рідше задишка, синусит, риніт, бронхоспазм та інфільтрати в легенях. З боку нирок як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можуть з'явитися або посилитися порушення їхньої функції; при тяжкій застійній недостатності описані олігурія, зростання сечовини та поодинокі випадки гострої ниркової недостатності. З боку травлення спорадично виникають нудота, біль у верхній частині живота та диспепсія, рідше блювання, діарея, закрепи; описані поодинокі випадки холестатичної жовтяниці й блискавичного гепатиту. Шкірні реакції — висип, рідше кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк губ і обличчя; з тяжких повідомлялося про пухирчатку, багатоформну еритему та синдроми Стівенса — Джонсона й Лаєлла. З боку нервової системи можливі головний біль і втомлюваність, рідше запаморочення, депресія, порушення сну, імпотенція, парестезії, судоми м'язів і металевий присмак у роті.
Передозування
Картина передозування прямо продовжує основну дію препарату й залежить від її ступеня. Можливі тяжка гіпотонія аж до шоку, брадикардія, порушення електролітів і ниркова недостатність. Специфічного антидоту інструкція не називає: лікування симптоматичне, за потреби розглядають введення катехоламінів та ангіотензину II — речовин, що діють у протилежний бік.
Другий спосіб допомоги — вилучити лізиноприл із крові, і для цієї молекули він доступний: препарат виводиться при діалізі. Але із застереженням, яке повторюється і в попередженнях: не можна використовувати високопроникні поліакрилонітрилові мембрани. Діаліз на них сам собою здатен викликати псевдоанафілактичну реакцію — набряк обличчя, почервоніння, падіння тиску і задишку через кілька хвилин після початку процедури.
Як отримати рецепт на Lisinoratio 20 онлайн
Лізиноприл майже ніколи не призначають «просто від тиску»: у нього чотири різні показання, і від того, яке з них ваше, залежить і стартова доза, і швидкість її підвищення. На сайті e-zdrowie.com ви заповнюєте медичну анкету, лікар розбирає відповіді і, якщо препарат підходить, виписує електронний рецепт: код приходить повідомленням, і за ним будь-яка польська аптека видасть таблетки.
В анкеті вкажіть, що саме ви лікуєте: гіпертензію, серцеву недостатність, стан після інфаркту чи діабетичну нефропатію, і назвіть звичайні цифри тиску та дозу, яку приймаєте зараз. Обов'язково повідомте про хвороби нирок, звуження ниркових артерій, діаліз чи пересадку нирки, про діабет і про те, чи приймаєте ви сечогінні. Окремо перелічіть ліки — препарати калію та калійзберігальні сечогінні, нестероїдні знеболювальні, літій, інсулін, алопуринол, кортикостероїди. І обов'язково напишіть, якщо після інгібітора цього ферменту колись був набряк обличчя, губ чи язика або з'являвся сухий кашель: перше закриває дорогу до всієї групи, друге часто стає причиною заміни.
