Lisinoratio 20 — (IR): склад і форма випуску
Одна таблетка містить 20 мг лізиноприлу. Приймають препарат раз на добу, щодня в один і той самий час, і ця вимога суворіша, ніж здається: гіпотензивна дія слабшає до моменту наступної дози, а розкид у часі приймання зсуває цю точку.
Їжа на біодоступність лізиноприлу не впливає, тож прив'язуватися до неї не потрібно. Зате впливає сіль: її надмірне споживання здатне послабити гіпотензивну дію препарату.
Як діє Lisinoratio 20 — (IR)
Лізиноприл — синтетична пептидна сполука для приймання всередину, що гальмує активність ангіотензинперетворювального ферменту. Цей фермент перетворює ангіотензин I на ангіотензин II — речовину із сильною судинозвужувальною дією, що підвищує артеріальний тиск. Ангіотензин II додатково збільшує виділення альдостерону корою надниркових залоз. Загальмувавши фермент, препарат знижує концентрацію ангіотензину II в плазмі та виділення альдостерону, а це, своєю чергою, може трохи підвищити вміст калію в сироватці.
Наскільки трохи — виміряно. У пацієнтів із гіпертензією та нормальною функцією нирок, які отримували лише лізиноприл 24 тижні, середнє збільшення калію було менше за 0,1 мЕкв/л. Але середнє приховує розкид: приблизно в 10% пацієнтів калій зріс більш ніж на 0,5 мЕкв/л, а майже в 6% на стільки ж знизився. А в тих, хто отримував лізиноприл разом із тіазидним сечогінним, істотних змін калію не відзначали зовсім — сечогінне та інгібітор АПФ урівноважують одне одного.
Показання
Показань чотири, і вони охоплюють майже весь спектр застосування інгібіторів АПФ. Перше — лікування артеріальної гіпертензії, самостійної та реноваскулярної, у монотерапії або з іншими засобами, що знижують тиск. Друге — лікування серцевої недостатності, теж у монотерапії або разом із сечогінними, а в окремих випадках і з препаратами наперстянки.
Третє показання відрізняється термінами: лікування гемодинамічно стабільних пацієнтів у ранній фазі інфаркту міокарда, у перші 24 години, задля запобігання дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності. Четверте стосується нирок: пацієнти з гіпертензією та діабетом другого типу при ниркових ускладненнях із мікроальбумінурією. Схема дозування в кожного показання своя, і різняться вони не на відсотки, а в рази.
Спосіб застосування та дозування
Загальний принцип один: починають із малого й підлаштовують за тиском, виміряним просто перед черговою дозою. Далі все залежить від того, заради чого препарат призначено.
- самостійна гіпертензія без сечогінних: початкова доза 10 мг, підтримувальна зазвичай 20–40 мг раз на добу; у частини пацієнтів очікуване зниження тиску настає лише через 2–4 тижні, а 80 мг на добу в тривалих дослідженнях ефективності не додавали;
- гіпертензія на тлі сечогінних: сечогінне скасовують за 2–3 дні до початку; якщо скасувати не можна, починають під суворим контролем із 5 мг і стежать за тиском до очікуваного зниження і ще годину понад те;
- реноваскулярна гіпертензія: починають із 2,5 або 5 мг, бо при двобічному стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки тиск може впасти надмірно;
- серцева недостатність: 2,5 мг одноразово вранці, підтримувальна 5–20 мг; дозу підвищують не частіше разу на 4 тижні й не більш ніж на 10 мг за крок, а найбільше падіння тиску припадає на 6–8 годин після початкової дози;
- рання фаза інфаркту: 5 мг у перші 24 години, ще 5 мг через добу, 10 мг через дві, потім 10 мг раз на добу 6 тижнів; при систолічному тиску 120 мм рт. ст. і нижче перші три дні дають 2,5 мг, а при падінні нижче 90 мм рт. ст. довше за годину препарат скасовують;
- діабетична нефропатія: 10 мг раз на добу, за потреби 20 мг, мета — діастолічний тиск нижче 90 мм рт. ст. сидячи; дітям 6–16 років із гіпертензією дають 2,5 мг при масі від 20 до 50 кг і 5 мг при масі 50 кг і більше, максимум відповідно 20 і 40 мг на добу.
Нирки задають окрему шкалу, оскільки лізиноприл виводиться із сечею. При кліренсі креатиніну від 30 до 70 мл/хв початкова добова доза 5–10 мг, при кліренсі від 10 до 30 мл/хв — 2,5–5 мг, а нижче 10 мл/хв, зокрема на діалізі, — 2,5 мг; максимальна підтримувальна доза при нирковій недостатності 40 мг. Лізиноприл видаляється з плазми при гемодіалізі, тому діалізним пацієнтам добову дозу дають після процедури. Літнім дозу підвищують дуже обережно: сила дії в них така сама, як у молодих, але максимальна концентрація в сироватці виявилася приблизно вдвічі вищою.
Протипоказання
Три перші заборони пов'язані з набряком: підвищена чутливість до лізиноприлу чи допоміжних речовин, ангіоневротичний набряк, спричинений у минулому лікуванням інгібітором АПФ, і вроджений, ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Далі йдуть вагітність і годування груддю.
Решта два протипоказання лікарські. Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, заборонене пацієнтам із діабетом або порушенням функції нирок при швидкості клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв на 1,73 м2. І повністю заборонене поєднання з інгібітором неприлізину, наприклад сакубітрилом: препарат не можна давати протягом 36 годин до застосування комбінації сакубітрил + валсартан або після неї.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головна пересторога — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та гортані: у тих, хто отримує інгібітори АПФ, його спостерігали рідко, але він може коштувати життя. При набряку язика, голосової щілини чи гортані ймовірна непрохідність дихальних шляхів, особливо якщо пацієнт раніше переносив операцію на них. У пацієнтів негроїдної раси такий набряк на інгібіторах АПФ трапляється частіше.
- симптомна гіпотонія ймовірніша при порушенні водно-електролітного балансу через сечогінні, дієту з малим вмістом натрію, діаліз, діарею чи блювання, а також при тяжкій ренін-залежній гіпертензії;
- у пацієнтів, яких одночасно десенсибілізують отрутою перетинчастокрилих, зрідка виникають загрозливі для життя псевдоанафілактичні реакції;
- чинники ризику гіперкаліємії — ниркова недостатність, діабет і одночасне приймання калійзберігальних сечогінних;
- описані нейтропенія й агранулоцитоз, частіше при порушеній функції нирок або хворобах судин із групи колагенозів, а зрідка розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці й переходить у загрозливий для життя блискавичний гепатит;
- як і інші судинорозширювальні засоби, інгібітори АПФ застосовують обережно при звуженні шляху відтоку крові з лівого шлуночка.
Окремо стоїть кашель — найвідоміша особливість цього класу. При прийманні інгібіторів АПФ може з'явитися сухий хронічний кашель, що посилюється вночі; він минає після скасування препарату. Знати це варто заздалегідь: кашель на лізиноприлі потребує не обстеження легень, а розмови з лікарем про зміну препарату.
Взаємодія з іншими препаратами
Взаємодії лізиноприлу зручніше розбирати за тим, до чого вони призводять, а не за групами ліків. Наслідків тут три: надмірне падіння тиску, зростання калію та погіршення функції нирок — і більшість поєднань веде до одного з них. Найгірший випадок — коли всі три наслідки приходять разом, а стається це при одночасному прийманні кількох засобів, що діють на ту саму систему: клінічне дослідження показало, що поєднання інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або з аліскіреном дає більше небажаних подій, включно з гострою нирковою недостатністю, ніж будь-який із цих засобів окремо.
| З чим | Що відбувається | Що робити |
| Сечогінні засоби | посилення гіпотензивної дії, а з калійвивідними — запобігання спричиненій ними гіпокаліємії | скасовувати сечогінне за 2–3 дні до початку лікування |
| НПЗП, включно з вибірковими інгібіторами ЦОГ-2 | послаблення гіпотензивної дії, а при порушеній функції нирок, у літніх і при зневодненні — посилення ниркових порушень аж до ймовірної гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної | обережність при поєднаному лікуванні |
| Антагоністи рецепторів ангіотензину II або аліскірен | подвійна блокада тієї самої системи замість одинарної погіршує одразу всі три наслідки, названі вище | подвійну блокаду не застосовувати |
| Солі літію | лізиноприл може сповільнювати виведення літію | регулярно контролювати літій і за потреби знижувати його дозу |
| Препарати калію, калійзберігальні сечогінні, замінники солі з калієм | зростання калію в сироватці, особливо при порушеній функції нирок | обережність і частий контроль калію |
| Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби | можливе посилення гіпоглікемічної дії, ймовірніше в перші тижні лікування та при порушенні функції нирок | суворо контролювати глікемію в перший місяць |
Ще три взаємодії об'єднує той самий наслідок — ангіоневротичний набряк, ризик якого підвищується при одночасному прийманні інгібіторів mTOR, як-от темсиролімусу, сиролімусу та еверолімусу, інгібіторів неприлізину на кшталт сакубітрилу й вілдагліптину. Засоби для загального наркозу посилюють гіпотензивну дію аж до гіпотонії, цитотоксичні засоби та системні глюкокортикостероїди збільшують ризик лейкопенії, а в тих, хто отримує ін'єкційні солі золота, рідко описували реакції, що нагадують дію нітратів: почервоніння обличчя, нудоту, блювання й зниження тиску. З нітратами, пропранололом, дигоксином і гідрохлоротіазидом значущих взаємодій не виявлено.
Вагітність і грудне вигодовування
Вагітність і годування груддю стоять прямо в списку протипоказань — це не рекомендація, а заборона. Причина в механізмі: препарат діє на ренін-ангіотензинову систему, а вона в плода відповідає за розвиток нирок і об'єм навколоплідних вод.
Практичний висновок для жінок дітородного віку простий: про заплановану вагітність лікаря треба попередити заздалегідь, щоб він устиг підібрати інший засіб від тиску. Якщо вагітність виявилася під час лікування, лізиноприл скасовують.
Побічні дії
Часто трапляються запаморочення й головний біль, ортостатичні явища зі зниженням тиску, кашель, діарея та блювання, порушення функції нирок. Нечасто відзначають зміни настрою, парестезії, порушення смаку та сну, серцебиття, тахікардію, синдром Рейно, запалення слизової носа, нудоту, біль у животі, диспепсію, висип, свербіж, імпотенцію, утому й слабкість. Окремим рядком стоять інфаркт міокарда й мозкова судинна подія, ймовірно вторинні щодо надмірного падіння тиску в пацієнтів із групи високого ризику, — нагадування про те, навіщо в розділі про дози стільки застережень про поступовість.
Рідкісні та дуже рідкісні реакції зачіпають переважно кров, шкіру й печінку. Рідко — зниження гемоглобіну й гематокриту, дезорієнтація, сухість слизової рота, кропив'янка, облисіння, ангіоневротичний набряк, уремія, гостра ниркова недостатність, гінекомастія. Дуже рідко — пригнічення роботи кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, збільшення лімфатичних вузлів, аутоімунні захворювання, гіпоглікемія, спазм бронхів, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, гепатит і печінкова недостатність із жовтяницею, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, олігурія або анурія. З невідомою частотою описані синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, подагра, депресія, інсульт, стенокардія й порушення ритму серця.
Передозування
Розділ короткий, бо механізм передозування очевидний із механізму дії: найімовірніший прояв — надмірне зниження артеріального тиску та спричинені ним порушення.
Лікування відповідає причині. При падінні тиску вводять внутрішньовенно краплинно 0,9% розчин натрію хлориду; корисним може виявитися застосування ангіотензину II. І є можливість, якої немає в багатьох препаратів: лізиноприл можна видалити з крові за допомогою гемодіалізу — та сама властивість, через яку діалізним пацієнтам добову дозу дають уже після процедури.
Як отримати рецепт на Lisinoratio 20 — (IR) онлайн
Лізиноприл — із тих препаратів, де доза говорить про діагноз більше, ніж назва: 10 мг при звичайній гіпертензії, 2,5 мг при серцевій недостатності або реноваскулярній, 5 мг у першу добу інфаркту. Тому лікареві важливо не те, що вам потрібен «препарат від тиску», а те, заради чого саме. На сайті e-zdrowie.com ви заповнюєте медичну анкету, лікар розбирає відповіді і, якщо препарат підходить, виписує електронний рецепт: код приходить повідомленням, і за ним таблетки видасть будь-яка польська аптека.
Почніть анкету з показання: гіпертензія, серцева недостатність, стан після інфаркту чи діабетична нефропатія — від цього залежить уся схема. Наведіть останні вимірювання тиску й креатинін або кліренс креатиніну: ниркова шкала тут окрема, а при кліренсі нижче 10 мл/хв доза падає до 2,5 мг. Обов'язково повідомте, чи був у вас колись ангіоневротичний набряк — особливо на інгібіторах АПФ — і чи є вроджений набряк у родині: це пряме протипоказання. Окремо назвіть сечогінні, препарати калію та замінники солі, літій, регулярні НПЗП, а також аліскірен і сакубітрил із валсартаном — вони з лізиноприлом несумісні. При діабеті вкажіть, чим лікуєтеся: у перший місяць можливе посилення гіпоглікемії. І скажіть про вагітність або її планування — при вагітності препарат заборонений.
