Helicid 20: склад і форма випуску
Helicid 20 — рецептурний препарат на основі омепразолу у формі капсул. Одна капсула містить 10 мг або 20 мг омепразолу, а цифра в назві вказує на більше з цих дозувань. У тому самому описі згадано флакон, що містить 40 мг омепразолу у вигляді натрієвої солі: це окрема лікарська форма для внутрішньовенного введення, яку готує та вводить медичний персонал у стаціонарі, і до домашнього приймання капсул вона стосунку не має.
Вибір між капсулою 10 мг і капсулою 20 мг робить не пацієнт, а лікар, і залежить він не від маси тіла й не від віку, а від того, яке саме захворювання лікують: та сама хвороба у фазі загострення й у фазі підтримувальної терапії потребує різних дозувань. Саме тому упаковка з написом «20» не універсальна, і переносити схему приймання з одного діагнозу на інший не можна.
Як діє Helicid 20
Омепразол належить до інгібіторів протонної помпи — так називають ферментну систему клітин слизової оболонки шлунка, яка відповідає за кінцевий етап утворення соляної кислоти. Препарат пригнічує і базальну секрецію, тобто ту, що триває поза прийомами їжі, і стимульовану, причому незалежно від того, який подразник її запустив. Цим він відрізняється від засобів, що блокують один конкретний рецептор: перекривається спільний вихід, а не окремий шлях до нього.
Після приймання капсули всередину пригнічення секреції починається через годину, максимуму досягає протягом двох годин і зберігається від 24 до 72 годин — тому препарат приймають один раз на добу. Після відміни кислотоутворювальна функція відновлюється поступово, у строк від трьох годин до п'яти діб. Період напіввиведення за нормальної роботи печінки становить від 30 хвилин до години, а за хронічних захворювань печінки подовжується до трьох годин, і це єдиний стан, за якого дозу доводиться зменшувати.
Показання
Перелік показань в омепразолу незвично широкий як на одну діючу речовину, і майже кожен пункт ділиться надвоє: лікування загострення та подальша профілактика повернення хвороби. У дорослих препарат у капсулах призначають у таких ситуаціях:
- лікування виразки дванадцятипалої кишки та запобігання її рецидивам;
- лікування виразки шлунка та запобігання її рецидивам;
- ерадикація Helicobacter pylori за виразкової хвороби — у поєднанні з відповідними антибіотиками;
- лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, що виникли на тлі приймання нестероїдних протизапальних препаратів;
- запобігання таким виразкам у пацієнтів, у яких ризик їх появи підвищений;
- лікування рефлюксного езофагіту — запалення стравоходу через закидання шлункового вмісту;
- тривала підтримувальна терапія після того, як рефлюксний езофагіт загоївся;
- лікування симптоматичної рефлюксної хвороби стравоходу та синдрому Золлінгера — Еллісона.
Окремо в описі виділено дитячі показання. Дітям, старшим за рік, з масою тіла не менш ніж 10 кг омепразол призначають при рефлюксному езофагіті, а також для симптоматичного лікування печії та зригування кислим за рефлюксної хвороби стравоходу. Дітям і підліткам, старшим за чотири роки, препарат застосовують у комбінації з антибіотиками при виразці дванадцятипалої кишки, спричиненій H. pylori.
Спосіб застосування та дозування
Дозу й тривалість курсу задає діагноз, а не самопочуття: у частини показань наперед відомий очікуваний строк загоєння, і якщо за цей час воно не настало, курс продовжують ще на такий самий період. За порушення функції нирок і в пацієнтів, старших за 65 років, змінювати дозу не потрібно. За порушення функції печінки, навпаки, зазвичай достатньо 10–20 мг на добу. Нижче наведено схеми для дорослих.
| Показання | Добова доза | Очікуваний строк |
| Виразка дванадцятипалої кишки | 20 мг; за стійкості до лікування 40 мг | 2 тижні, за неповного загоєння ще 2; стійка — 4 тижні |
| Виразка шлунка | 20 мг; за стійкості до лікування 40 мг | 4 тижні, за неповного загоєння ще 4; стійка — 8 тижнів |
| Запобігання рецидиву виразки | 20 мг; іноді вистачає 10 мг, за невдачі до 40 мг | тривало |
| Виразки на тлі нестероїдних препаратів | 20 мг | 4 тижні, за неповного загоєння ще 4 |
| Запобігання таким виразкам у групі ризику | 20 мг | на весь час приймання нестероїдних засобів |
| Рефлюксний езофагіт | 20 мг; тяжкий перебіг 40 мг | 4 тижні, за неповного загоєння ще 4; тяжкий — 8 тижнів |
| Підтримувальна терапія після загоєння | 10 мг; за потреби 20–40 мг | тривало |
| Симптоматична рефлюксна хвороба | 20 мг; іноді вистачає 10 мг | 4 тижні, потім обстеження |
| Синдром Золлінгера — Еллісона | починають із 60 мг, підтримують 20–120 мг; понад 80 мг ділять на два приймання | тривало |
Для ерадикації H. pylori в описі наведено три тижневі схеми. Перша: омепразол 20 мг разом із кларитроміцином 500 мг та амоксициліном 1000 мг, усе двічі на добу. Друга: омепразол 20 мг із кларитроміцином 250–500 мг та метронідазолом 400–500 мг або тинідазолом 500 мг, теж двічі на добу. Третя: омепразол 40 мг один раз на добу, а амоксицилін 500 мг із метронідазолом 400–500 мг або тинідазолом 500 мг — тричі на добу. Дитячі дози розраховують за масою тіла: за 10–20 кг це 10 мг із можливим збільшенням до 20 мг, за маси понад 20 кг і віку від двох років — 20 мг із можливим збільшенням до 40 мг; езофагіт лікують 4–8 тижнів, симптоми — 2–4 тижні, після чого дитину обстежують. Дитячі схеми ерадикації розбито на вагові інтервали 15–30 кг, 31–40 кг і понад 40 кг, тривають вони зазвичай тиждень і проводяться під наглядом фахівця.
Протипоказання
Прямих заборон в описі лише дві. Перша — підвищена чутливість до омепразолу або будь-якого допоміжного компонента капсул. Друга сформульована як застосування у дітей, молодших за 18 років, із застереженням, що безпеку в цій віковій групі не встановлено.
Другий пункт варто прочитати уважно, бо він розходиться з іншими розділами того самого документа: і показання, і схеми дозування розписані там для дітей починаючи з одного року та маси тіла 10 кг. Таке розходження всередині одного опису — не привід вирішувати питання самостійно в будь-який бік: призначення дитині лишається рішенням лікаря, який зіставить форму випуску, дозування та конкретний діагноз. Дорослому ж короткий перелік заборон не повинен навіювати оманливого спокою — основні обмеження до приймання зібрані не тут, а в розділі застережень.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головне застереження стосується не переносимості, а діагностики. Перш ніж починати лікування, слід виключити пухлинний процес: омепразол здатен маскувати клінічну картину й тим самим відтермінувати розпізнавання новоутворення. Простіше кажучи, біль і печія минають, а причина лишається невстановленою. Тому симптоми, що з'явилися вперше після 45–50 років, а також схуднення, утруднене ковтання, блювання з кров'ю або чорний стілець потребують обстеження до призначення препарату, а не після місяця успішного самолікування.
Друга вказівка — про строки. Тривале безперервне застосування не рекомендоване, оскільки даних, які підтверджували б доцільність такого підходу, недостатньо; виняток становлять показання, де підтримувальну терапію передбачено від початку, і там тривалість курсу контролює лікар. Третя стосується печінки: за порушення її функції дози зменшують, що логічно випливає з подовження періоду напіввиведення до трьох годин у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки.
Взаємодія з іншими препаратами
Омепразол гальмує печінковий метаболізм, через що виведення низки ліків уповільнюється, а їхня концентрація в крові зростає. Це стосується антикоагулянтів, похідних кумарину та індандіону, фенітоїну, а також бензодіазепінів, які переробляються за участю цитохрому P-450, — наприклад, діазепаму. За одночасного приймання антикоагулянтів і омепразолу потрібно контролювати протромбіновий час. Бензодіазепіни, знешкоджувані через глюкуронідазу, зокрема лоразепам і оксазепам, під це правило не підпадають, і їхньої дії омепразол не змінює.
Друга група взаємодій пов'язана не з печінкою, а з кислотністю. Всмоктування деяких речовин залежить від pH у шлунково-кишковому тракті, і пригнічення секреції змінює їхню біодоступність: так відбувається з ефірами ампіциліну, солями заліза та кетоконазолом. Окремої уваги заслуговують таблетки з кишковорозчинною оболонкою — за зниженої кислотності оболонка може розчинитися вже у шлунку, тобто препарат вивільниться не там, де задумано. Тому лікареві перелічують усі вживані засоби, включно з безрецептурними добавками із залізом.
Вагітність і грудне вигодовування
Безпеку застосування омепразолу у вагітних і жінок, які годують груддю, вивчено недостатньо. Із цього випливає просте правило: під час вагітності препарат допустимий лише тоді, коли користь для жінки переважає потенційну загрозу для плода, і оцінює це співвідношення лікар, а не сама пацієнтка. Печія в другій половині вагітності — часта скарга, але вона не робить призначення автоматичним.
Чи проникає омепразол у грудне молоко, невідомо, і з цієї причини в період лактації його застосування не рекомендоване. Якщо лікування все ж потрібне, питання про продовження годування вирішують окремо. Жінці, яка планує вагітність або виявила її вже на тлі курсу, варто повідомити про це лікаря до наступного приймання капсули.
Небажані явища
Омепразол переноситься добре, і найчастіше трапляються розлади травлення. Решта реакцій, відзначених у клінічних дослідженнях і під час лікування пацієнтів, спостерігалися лише епізодично, але вважаються ймовірно пов'язаними з прийманням препарату. За системами органів вони розподіляються так:
- травна система: біль у животі, діарея, закреп, нудота та блювання, здуття, сухість у роті, кандидоз ротової порожнини й кишечника;
- нервова система: запаморочення, головний біль, сонливість, безсоння, оніміння;
- шкіра: висип, кропив'янка, багатоформна еритема, випадіння волосся;
- м'язи та суглоби: біль у суглобах, м'язова втомлюваність, біль у м'язах;
- сечовидільна система: інфекції сечових шляхів, кров і білок у сечі;
- печінка: підвищення активності печінкових ферментів, запалення печінки з жовтяницею або без неї, печінкова недостатність, а в пацієнтів із наявним до лікування тяжким ураженням печінки — енцефалопатія;
- кровотворення: зниження числа нейтрофілів, зниження числа тромбоцитів, відсутність гранулоцитів, апластична анемія з пригніченням усіх паростків крові;
- інше: збільшення грудних залоз у чоловіків, загальне нездужання, прояви алергії.
Із цього переліку уваги потребують зміни з боку крові та печінки. Повторювана гарячка, біль у горлі або виразки в роті можуть вказувати на падіння числа лейкоцитів, а жовтяничність шкіри й очей, темна сеча та стійка нудота — на ураження печінки. В обох ситуаціях приймання припиняють і звертаються до лікаря, не чекаючи кінця курсу. Шкірні висипання, надто з утворенням пухирів, теж привід для негайної консультації.
Передозування
Запас безпеки в омепразолу помітний. Під час клінічної оцінки препарат вводили внутрішньовенно в дозах до 270 мг на добу, а також до 650 мг на добу впродовж трьох днів, і залежних від дози небажаних ефектів при цьому не виявили. Це не запрошення збільшувати дозу самостійно, а лише вказівка на те, що випадкове зайве приймання капсули зазвичай не призводить до тяжких наслідків.
Із описаних проявів передозування відзначалися зниження гостроти зору, підвищена пітливість, сонливість, сухість у роті, почервоніння обличчя, головний біль, нудота, прискорене серцебиття та порушення серцевого ритму. Усі вони мали минущий характер. Специфічного антидоту немає: допомога зводиться до симптоматичного лікування та підтримання життєво важливих функцій, тому за виражених скарг після приймання великої дози звертаються по медичну допомогу.
Як отримати рецепт на Helicid 20 онлайн
Helicid 20 відпускається за рецептом, і на e-zdrowie.com його можна оформити дистанційно. Ви заповнюєте медичну анкету, лікар вивчає відповіді та, якщо препарат підходить, виписує електронний рецепт — код надходить повідомленням, і за ним капсули видадуть у будь-якій польській аптеці. Візит до кабінету для цього не потрібен, але сама консультація лишається повноцінною: лікар має право поставити уточнювальні запитання або відмовити у виписці, якщо ситуація потребує очного огляду.
Щоб відповіді були повними, заздалегідь сформулюйте, що саме турбує і як давно, чи відзначалися схуднення, блювання з кров'ю, чорний стілець або утруднене ковтання. Знадобляться результати гастроскопії та тесту на H. pylori, якщо вони робилися, а також відомості про захворювання печінки. Обов'язково перелічіть усі вживані ліки — антикоагулянти, фенітоїн, діазепам, кетоконазол, препарати заліза та нестероїдні протизапальні засоби, — і вкажіть, чи вагітні ви, чи годуєте груддю. Ці дані визначають і дозування, і саму можливість виписки.
