Euthyrox® N 50: склад і форма випуску
Одна таблетка Euthyrox® N 50 містить 50 мкг левотироксину натрію. Уся лінійка препарату включає таблетки по 25, 50, 75, 88, 100, 112, 125, 137, 150, 175 і 200 мкг.
Широкий вибір дозувань існує заради одного: підібрати кожному пацієнту індивідуальну добову дозу так, щоб її вдалося вкласти в одну таблетку на день. Дозування 50 мкг підходить і для початку замісної терапії в дорослих, і як щабель при поступовому нарощуванні дози. Таблетки містять лактозу — це важливо для людей із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози.
Як діє Euthyrox® N 50
Левотироксин у складі препарату синтетичний, але за дією він повністю повторює природний основний гормон щитоподібної залози. У периферичних органах він перетворюється на трийодтиронін (T3) і, як і власний гормон, специфічно діє на T3-рецептори.
Відрізнити екзогенний левотироксин від ендогенного організм не здатний. Звідси й головний принцип лікування: мета — не «стимулювати» залозу, а відтворити фізіологічний рівень гормону, і тому дозу вивіряють за аналізами, а не за самопочуттям.
Показання до застосування
Препарат у дозуванні 50 мкг застосовують для лікування нетоксичного зоба, для профілактики його рецидиву після хірургічного видалення — з урахуванням того, яка частина функції щитоподібної залози збереглася після операції, як замісну терапію при гіпотиреозі та як супресивну терапію при раку щитоподібної залози.
Малі дозування, включно з 50 мкг, застосовують також разом із тиреостатиками при лікуванні тиреотоксикозу: після досягнення еутиреозу додавання левотироксину дозволяє продовжувати антитиреоїдну терапію. Крім того, окремі дозування використовуються в діагностичних тестах пригнічення функції щитоподібної залози.
Спосіб застосування та дозування
Добову дозу приймають цілком за один раз: уранці, натщесерце, за півгодини до сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини — достатньо половини склянки води. Немовлятам усю добову дозу дають один раз, не менше ніж за 30 хвилин до першого годування: таблетку розчиняють у невеликій кількості води безпосередньо перед прийманням і дають отриману суспензію, запиваючи ще невеликою кількістю рідини.
Дозу визначають за лабораторними показниками та клінічною картиною, а не за стандартною схемою. Орієнтиром слугує вихідний рівень тиреотропного гормону в сироватці: у багатьох пацієнтів концентрації T4 і вільного T4 підвищені, тому за ними судити складніше. Починають з малих доз і підвищують їх кожні 2–4 тижні до повної замісної. Звичайні добові дози левотироксину натрію такі: при нетоксичному зобі та для профілактики його рецидиву після операції — 75–200 мкг; при гіпотиреозі в дорослих стартова доза 25–50 мкг, підтримувальна 100–200 мкг; при раку щитоподібної залози для супресивної терапії — 150–300 мкг; разом із тиреостатиками при тиреотоксикозі — 50–100 мкг.
Кому потрібно починати особливо повільно
Літнім пацієнтам, людям з ішемічною хворобою серця й тим, у кого гіпотиреоз тяжкий або існує давно, лікування починають з дуже малої дози — наприклад, 12,5 мкг на добу — і підвищують її теж по 12,5 мкг, але з більшими інтервалами, скажімо раз на два тижні, часто контролюючи гормони. У таких випадках іноді доводиться зупинитися на дозі, меншій за оптимальну, за якої ТТГ не приходить до норми повністю. Пацієнтам з невеликою масою тіла та великим вузловим зобом, як показує практика, вистачає менших доз. У новонароджених і немовлят із вродженим гіпотиреозом, навпаки, дефіцит потрібно заповнити швидко: перші 3 місяці дають 10–15 мкг на кілограм маси тіла на добу, а далі дозу підбирають індивідуально за клінікою, рівнем гормонів і ТТГ.
Протипоказання
Euthyrox® N 50 не застосовують у таких випадках:
- підвищена чутливість до левотироксину або будь-якої допоміжної речовини препарату;
- нелікована недостатність кори надниркових залоз;
- нелікована недостатність гіпофіза;
- нелікований тиреотоксикоз;
- свіжий інфаркт міокарда — лікування в цей період не починають;
- міокардит;
- гостре запалення всіх шарів серця, тобто панкардит.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Перед початком терапії гормонами щитоподібної залози лікар має виключити або почати лікувати коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз судин, артеріальну гіпертензію, недостатність гіпофіза й кори надниркових залоз, а також автономну функцію щитоподібної залози; при підозрі на останню проводять тест із тироліберином або супресивну сцинтиграфію. Якщо гіпотиреоз вторинний, спочатку встановлюють його причину і за потреби починають замісне лікування компенсованої надниркової недостатності. Пацієнтам з коронарною або серцевою недостатністю та з тахіаритміями не можна допускати навіть легкого медикаментозного гіпертиреозу, тому рівень гормонів у них перевіряють часто.
- при ризику психотичних розладів починають з малих доз, підвищують їх поступово й уважно спостерігають за станом; якщо з'являються психотичні симптоми, дозу переглядають;
- жінкам у постменопаузі з гіпотиреозом і високим ризиком остеопорозу не допускають рівнів левотироксину вище фізіологічних і ретельно стежать за показниками функції щитоподібної залози;
- при тиреотоксикозі левотироксин використовують виключно в поєднанні з тиреостатиками;
- перехід на препарат іншого виробника потребує корекції дози за клінічною відповіддю та аналізами;
- орлістат може спричинити гіпотиреоз або погіршити його контроль: перед початком приймання орлістату потрібна консультація лікаря, препарати приймають у різний час доби, дозу левотироксину іноді змінюють, а гормони контролюють;
- пацієнтам із цукровим діабетом і тим, хто отримує антикоагулянти, потрібен додатковий контроль;
- через лактозу препарат не підходить при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази типу Лаппа та синдромі мальабсорбції глюкози й галактози.
Досліджень впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилося, але оскільки левотироксин ідентичний власному гормону щитоподібної залози, при прийманні в призначених дозах такого впливу не очікують.
Лікарські взаємодії
Частина взаємодій пов'язана із всмоктуванням препарату. Холестирамін і колестипол гальмують його: левотироксин приймають за 4–5 годин до них. Засоби з алюмінієм — антациди та сукральфат, — а також препарати заліза й карбонат кальцію приймають не раніше ніж через 2 години після левотироксину. Продукти із соєю зменшують всмоктування гормону в кишківнику, тому при початку або припиненні їх вживання дозу іноді доводиться змінювати. Севеламер теж знижує всмоктування і потребує контролю функції щитоподібної залози на початку та наприкінці спільного приймання.
Інша група взаємодій стосується обміну та зв'язування гормону. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у дозі 250 мг і клофібрат витісняють левотироксин зі зв'язку з білками плазми, підвищуючи рівень вільного T4; фенітоїн робить те саме й пришвидшує його печінковий метаболізм. Барбітурати та карбамазепін як індуктори ферментів збільшують печінковий кліренс гормону, а інгібітори тирозинкінази (іматиніб, сунітиніб), сертралін і поєднання хлорохіну з прогуанілом знижують ефективність левотироксину та підвищують ТТГ. Інгібітори протеази — ритонавір, індинавір, лопінавір — потребують суворого контролю тиреоїдних показників. Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-адреноблокатори, аміодарон і йодовмісні рентгеноконтрастні засоби гальмують перетворення T4 на T3 на периферії; аміодарон через високий вміст йоду здатний спричинити як гіпертиреоз, так і гіпотиреоз, що особливо важливо при вузловому зобі з можливою нерозпізнаною автономією. Сам левотироксин послаблює дію цукрознижувальних препаратів і посилює дію антикоагулянтів, витісняючи їх зі зв'язку з білками, тому на початку лікування контролюють і глюкозу, і показники згортання. У жінок, які приймають естрогенвмісні контрацептиви або замісну гормональну терапію, потреба в левотироксині може збільшитися.
Вагітність і годування груддю
Замісну терапію не переривають ні при вагітності, ні при годуванні груддю — навпаки, під час вагітності потреба в препараті може зрости. Даних про тератогенну дію або токсичний вплив на плід при використанні рекомендованих доз немає. При цьому надмірно високі дози під час вагітності можуть негативно вплинути на розвиток плода й на розвиток дитини після народження, тому контроль аналізів у цей період особливо важливий.
Левотироксин проникає в грудне молоко, але при терапевтичних дозах його кількість занадто мала, щоб спричинити в дитини гіпертиреоз або пригнітити секрецію ТТГ. Комбінація левотироксину з тиреостатиками при вагітності не застосовується: вона потребувала б більших доз антитиреоїдного препарату, а той проникає крізь плаценту в активних кількостях і може спричинити гіпотиреоз у плода — тому тиреотоксикоз у вагітних лікують лише тиреостатиками. Діагностичні тести з пригніченням функції щитоподібної залози при вагітності не проводять, оскільки введення радіоактивних речовин протипоказане.
Побічні дії
Якщо препарат застосовується за призначенням, а клінічні та лабораторні показники контролюються, небажаних реакцій бути не повинно. Вони виникають при перевищенні індивідуального порога переносимості або при передозуванні — особливо якщо на початку лікування дозу нарощували надто швидко — і являють собою картину гіпертиреозу.
- порушення ритму серця, включно з фібриляцією передсердь та екстрасистолією;
- тахікардія, серцебиття, стенокардитичні болі;
- головний біль, тремтіння, рухове занепокоєння, безсоння;
- м'язова слабкість і судоми м'язів;
- припливи, лихоманка, підвищена пітливість, зниження маси тіла;
- блювання, діарея, порушення менструального циклу;
- доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія;
- при гіперчутливості — алергічні реакції, передусім шкірні та дихальні, описаний ангіоневротичний набряк.
При появі таких симптомів добову дозу знижують або на кілька днів скасовують препарат, а після того як симптоми минули, лікування обережно відновлюють — уже з меншої дози або з повільнішим її нарощуванням.
Передозування
При передозуванні розвивається гіпертиреоз, а в пацієнтів із ризиком психотичних розладів можливий гострий психоз. Найнадійніше передозування підтверджує підвищена концентрація T3 — цей показник інформативніший, ніж T4 або вільний T4. Клінічно передозування виглядає як різке прискорення обміну речовин.
Лікування переривають і проводять лабораторні дослідження; обсяг допомоги залежить від ступеня передозування. Прояви β-симпатоміметичної дії — тахікардію, неспокій, збудження, гіперкінези — знімають бета-адреноблокаторами, а при масивному передозуванні може знадобитися плазмаферез. У чутливих пацієнтів при перевищенні індивідуального порога переносимості описані окремі випадки судом; при багаторічному зловживанні левотироксином зареєстровано кілька випадків раптової серцевої смерті.
Як отримати рецепт на Euthyrox® N 50 онлайн
Левотироксин відпускається за рецептом: доза залежить від діагнозу, віку, стану серця та результатів аналізів, а її самостійна зміна легко призводить до передозування або недолікованого гіпотиреозу.
На онлайн-консультації лікар оцінить показники ТТГ і гормонів, супутні захворювання та ліки, які ви приймаєте, пояснить правила приймання натщесерце, а за відсутності протипоказань випише електронний рецепт — за його кодом препарат можна отримати в аптеці.
