Euthyrox® N 25: склад і форма випуску
Euthyrox® N 25 — таблетки, що містять 25 мкг левотироксину натрію. Це найменше дозування в лінійці: препарат випускається також у таблетках по 50, 75, 88, 100, 112, 125, 137, 150, 175 і 200 мкг.
Такий набір дозувань потрібен для того, щоб підібрати дозу під конкретну людину й при цьому обійтися однією таблеткою на добу. Дозування 25 мкг найчастіше використовується на початку лікування та для точного припасування добової дози. До складу таблеток входить лактоза, тому препарат не підходить людям із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа та синдромом мальабсорбції глюкози й галактози.
Як діє Euthyrox® N 25
Синтетичний левотироксин діє так само, як природний основний гормон, який виробляє щитоподібна залоза. У периферичних органах він перетворюється на трийодтиронін (T3) і, подібно до власного гормону, чинить специфічну дію на T3-рецептори.
Організм не відрізняє левотироксин, що надійшов ззовні, від власного. Саме тому замісна терапія при нестачі гормону відтворює нормальну фізіологію, а перевищення дози дає картину, невідрізненну від гіпертиреозу.
Показання до застосування
Левотироксин у дозуванні 25 мкг призначають при лікуванні нетоксичного зоба, для профілактики рецидивів після хірургічного видалення такого зоба — з урахуванням того, скільки тканини щитоподібної залози зберегло функцію після операції, а також як замісну терапію при гіпотиреозі та супресивну терапію при раку щитоподібної залози.
Ще одне показання для малих дозувань — доповнення до лікування тиреостатиками при тиреотоксикозі: левотироксин додають до антитиреоїдних препаратів, коли досягнуто еутиреоїдного стану. Окремі дозування препарату застосовуються й у діагностичних тестах пригнічення функції щитоподібної залози.
Спосіб застосування та дозування
Усю добову дозу приймають за один раз — уранці натщесерце, за півгодини до сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини, наприклад половиною склянки води. Наведені нижче цифри — лише загальний орієнтир: індивідуальну добову дозу визначають за результатами лабораторних досліджень і клінічною оцінкою. Оскільки в багатьох пацієнтів рівні T4 і вільного T4 підвищені, надійнішою точкою відліку слугує вихідна концентрація тиреотропного гормону в сироватці. Лікування починають з малих доз і підвищують їх поступово, кожні 2–4 тижні, доки не буде досягнуто повної замісної дози.
| Ситуація | Добова доза левотироксину натрію |
|---|---|
| Лікування нетоксичного зоба | 75–200 мкг |
| Профілактика рецидиву після операції з приводу зоба | 75–200 мкг |
| Замісна терапія при гіпотиреозі в дорослих | Початкова 25–50 мкг, підтримувальна 100–200 мкг |
| Супресивна терапія при раку щитоподібної залози | 150–300 мкг |
| Доповнення до тиреостатиків при тиреотоксикозі | 50–100 мкг |
Обережний початок і тривалість лікування
Літнім людям, пацієнтам з ішемічною хворобою серця та людям із тяжким або тривало існуючим гіпотиреозом лікування починають особливо обережно: стартова доза може становити 12,5 мкг на добу, підвищують її теж по 12,5 мкг і з більшими інтервалами — наприклад, раз на два тижні, часто контролюючи рівень гормонів. Іноді доводиться свідомо зупинятися на дозі нижче оптимальної, за якої ТТГ не нормалізується повністю. Практика показує, що пацієнтам з невеликою масою тіла та великим вузловим зобом достатньо менших доз. Новонародженим і немовлятам із вродженим гіпотиреозом, де важливо швидко заповнити дефіцит, перші 3 місяці дають 10–15 мкг на кілограм маси тіла на добу, потім дозу підбирають індивідуально. Замісна терапія при гіпотиреозі, після видалення залози та профілактика рецидиву зоба зазвичай довічні; при легкому нетоксичному зобі лікування триває від 6 місяців до 2 років.
Протипоказання
Euthyrox® N 25 не призначають у таких випадках:
- підвищена чутливість до левотироксину або будь-якої допоміжної речовини;
- нелікована надниркова недостатність;
- нелікована недостатність гіпофіза;
- нелікований тиреотоксикоз;
- нещодавно перенесений інфаркт міокарда;
- міокардит;
- гостре запалення всіх оболонок серця (панкардит).
Особливі вказівки та запобіжні заходи
До початку лікування гормонами щитоподібної залози потрібно виключити або почати лікувати коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз судин, артеріальну гіпертензію, недостатність гіпофіза й кори надниркових залоз, а також автономну функцію щитоподібної залози. При підозрі на автономну функцію перед лікуванням проводять тест із тироліберином або супресивну сцинтиграфію. При вторинному гіпотиреозі спочатку з'ясовують його причину і за потреби починають замісну терапію з приводу компенсованої надниркової недостатності.
- у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю і тахіаритміями не можна допускати навіть невеликого медикаментозного гіпертиреозу — рівень гормонів контролюють часто;
- при ризику психотичних розладів лікування починають з малих доз, нарощують поступово й уважно спостерігають; при появі психотичних симптомів дозу переглядають;
- жінкам у постменопаузі з гіпотиреозом і підвищеним ризиком остеопорозу уникають концентрацій левотироксину вище фізіологічних і ретельно контролюють показники функції щитоподібної залози;
- при тиреотоксикозі левотироксин застосовують лише разом із тиреостатиками — поза цією ситуацією він протипоказаний;
- при заміні одного препарату левотироксину на інший дозу коригують за клінічною відповіддю та результатами аналізів;
- одночасне приймання орлістату може призвести до гіпотиреозу або погіршити його контроль: препарати розносять за часом доби, дозу іноді змінюють, а функцію щитоподібної залози контролюють;
- пацієнтам із цукровим діабетом і тим, хто отримує антикоагулянти, потрібен окремий контроль — подробиці визначає лікар.
Спеціальних досліджень впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилося. Оскільки левотироксин діє так само, як власний гормон щитоподібної залози, при прийманні за призначенням такого впливу не очікується.
Лікарські взаємодії
Левотироксин послаблює дію цукрознижувальних препаратів, тому на початку терапії часто контролюють глюкозу крові й за потреби змінюють дози протидіабетичних засобів. Дія антикоагулянтів, навпаки, може посилитися: левотироксин витісняє їх зі зв'язку з білками, а це підвищує ризик кровотеч, зокрема в центральну нервову систему та зі шлунково-кишкового тракту, особливо в літніх людей. На початку лікування показники згортання контролюють регулярно й за потреби коригують дозу антикоагулянту.
Усмоктування левотироксину зменшують холестирамін і колестипол — препарат приймають за 4–5 годин до них, а також засоби з алюмінієм (антациди, сукральфат), препарати заліза й карбонат кальцію, які приймають щонайменше через 2 години після левотироксину. Послаблюють його дію і продукти, що містять сою, севеламер, інгібітори тирозинкінази (іматиніб, сунітиніб), сертралін, хлорохін із прогуанілом, барбітурати та карбамазепін як індуктори печінкових ферментів. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у великій дозі (250 мг) і клофібрат витісняють левотироксин зі зв'язку з білками, підвищуючи рівень вільного T4. Фенітоїн робить те саме й пришвидшує метаболізм гормону в печінці. Інгібітори протеази (ритонавір, індинавір, лопінавір) потребують суворого контролю тиреоїдних показників. Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-адреноблокатори, аміодарон і йодовмісні контрастні засоби гальмують периферичне перетворення T4 на T3, а аміодарон через великий вміст йоду здатний спричинити і гіпертиреоз, і гіпотиреоз. У жінок, які приймають естрогенвмісні контрацептиви або замісну гормональну терапію в постменопаузі, потреба в левотироксині може зрости.
Вагітність і годування груддю
Лікування гормонами щитоподібної залози переривати не можна, особливо під час вагітності та годування груддю; при вагітності потреба в препараті може навіть зрости. Досвід застосування не виявив тератогенної дії та токсичного впливу на плід при використанні рекомендованих терапевтичних доз, однак надмірно високі дози під час вагітності можуть несприятливо позначитися на розвитку плода й дитини після народження.
Під час лактації левотироксин виділяється з грудним молоком, але в терапевтичних дозах його концентрації занадто малі, щоб спричинити в дитини гіпертиреоз або пригнічення секреції ТТГ. При вагітності левотироксин не поєднують із тиреостатиками при лікуванні тиреотоксикозу: додавання гормону потребуватиме збільшення дози антитиреоїдного препарату, а він, на відміну від левотироксину, проникає крізь плаценту у фармакологічно активних кількостях і може спричинити гіпотиреоз у плода. Тому тиреотоксикоз у вагітних лікують лише тиреостатиками. Діагностичні тести з пригніченням функції щитоподібної залози під час вагітності не проводять: введення радіоактивних речовин протипоказане.
Побічні дії
При правильному підборі дози й регулярному контролі клінічних і лабораторних показників небажаних реакцій бути не повинно. Вони з'являються, коли перевищено індивідуальний поріг переносимості або дозу надто швидко нарощують на початку лікування, і повторюють картину гіпертиреозу.
- з боку серця — порушення ритму, зокрема фібриляція передсердь та екстрасистолія, тахікардія, серцебиття, стенокардитичні болі;
- з боку нервової системи — головний біль, тремтіння, рухове занепокоєння, безсоння, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія;
- з боку м'язів — м'язова слабкість і судоми м'язів;
- загальні — припливи, підвищення температури, підвищена пітливість, зниження маси тіла;
- з боку травлення — блювання та діарея;
- з боку репродуктивної системи — порушення менструального циклу;
- при гіперчутливості — алергічні реакції, передусім шкірні та з боку дихальної системи, включно з ангіоневротичним набряком.
У таких випадках добову дозу зменшують або скасовують препарат на кілька днів, а після зникнення симптомів лікування обережно відновлюють.
Передозування
Передозування левотироксину спричиняє картину гіпертиреозу й може призвести до гострого психозу, особливо в пацієнтів із ризиком психотичних розладів. Достовірною ознакою передозування слугує підвищення концентрації T3 — воно інформативніше, ніж зростання T4 або вільного T4. З'являються симптоми вираженого прискорення обміну речовин.
Залежно від ступеня передозування лікування переривають і проводять лабораторні дослідження. Прояви інтенсивної β-симпатоміметичної дії — тахікардію, неспокій, збудження та гіперкінези — пом'якшують бета-адреноблокаторами; при масивному передозуванні може допомогти плазмаферез. У чутливих пацієнтів при перевищенні індивідуального порога переносимості описані поодинокі випадки судом, а при багаторічному зловживанні левотироксином — кілька випадків раптової серцевої смерті.
Як отримати рецепт на Euthyrox® N 25 онлайн
Левотироксин відпускається за рецептом: доза підбирається за аналізами, і її зміна без контролю ТТГ може обернутися як гіпотиреозом, що зберігається, так і медикаментозним гіпертиреозом.
На онлайн-консультації лікар розбере результати аналізів і супутні захворювання, обговорить правила приймання натщесерце та поєднання з іншими ліками, а за відсутності протипоказань випише електронний рецепт — за його кодом препарат можна отримати в аптеці.
