Dicloberl retard - інструкція, ціна, застосування та протипоказання

Dicloberl retard: склад і форма випуску

Одна тверда капсула з подовженим вивільненням містить 100 мг диклофенаку натрію. Подовжене вивільнення й визначає все інше: капсулу приймають один раз на добу, але підходить вона не для будь-якої ситуації.

Капсулу ковтають цілою, запиваючи великою кількістю рідини. Приймати її натще не слід, а тим, у кого чутливий шлунок, рекомендується приймати під час їди.

Як діє Dicloberl retard

Диклофенак — нестероїдний протизапальний засіб, який гальмує синтез простагландинів; це показано на стандартних експериментальних моделях запалення у тварин. У людини диклофенак зменшує пов'язаний із запаленням біль, набряк і гарячку.

Є в нього й друга властивість, названа в інструкції окремо: диклофенак гальмує агрегацію тромбоцитів, спричинену АДФ і колагеном. Звідси застереження про кровотечі та обережність при спільному прийманні з протизсідальними й антитромбоцитарними засобами.

Показання

Симптоматичне лікування болю і запалення при перелічених нижче станах. Формулювання «симптоматичне» тут суттєве: препарат знімає прояви, але на причину хвороби не впливає.

• гостре запалення суглобів, зокрема напади подагри, — як підтримувальне лікування;
• тривало перебігаюче запалення суглобів, передусім ревматоїдний артрит, за якого запалено одразу багато суглобів;
• анкілозивне запалення суглобів хребта — хвороба Бехтерєва — та інші запальні ревматичні хвороби хребта;
• загострення дегенеративної хвороби суглобів і хребта;
• запальні ревматичні хвороби м'яких тканин, болісні набряки та запалення після травм.

Через затримане вивільнення діючої речовини препарат не підходить для станів, де потрібна негайна лікувальна дія. Це пряме обмеження: при гострому болю, який треба зняти зараз, потрібна інша лікарська форма.

Спосіб застосування та дозування

Дозу добирають залежно від вираженості проявів хвороби. Дорослим призначають одну капсулу на добу, що відповідає 100 мг диклофенаку натрію. Термін застосування визначає лікар: при ревматичних хворобах може знадобитися тривале приймання. Кількість небажаних явищ вдається обмежити, якщо застосовувати препарат у найменшій ефективній дозі і не довше, ніж потрібно для контролю над симптомами.

Кому призначають	Що з дозою
Літні люди	зміна дози не потрібна, але через можливість небажаних явищ таких пацієнтів спостерігають особливо уважно; ослабленим і з малою масою тіла рекомендується найменша ефективна доза
Легкі та помірні порушення роботи нирок	зменшувати дозу не треба
Легкі та помірні порушення роботи печінки	зменшувати дозу не треба, але початок лікування потребує лікарського нагляду: стан може погіршитися
Діти та підлітки до 18 років	препарат застосовувати не можна — через завеликий вміст діючої речовини в капсулі

Потребу продовжувати симптоматичне лікування і відповідь на нього періодично переглядають: ризики з боку серця й судин зростають при великих дозах і тривалому прийманні, звідси й вимога обходитися найменшою ефективною добовою дозою якомога коротший час.

Протипоказання

Перша група протипоказань — непереносимість. Препарат не можна застосовувати при підвищеній чутливості до диклофенаку або будь-якої допоміжної речовини, а також у людей, у яких приймання ацетилсаліцилової кислоти чи інших засобів, що гальмують синтез простагландинів, колись спричиняло напад астми, спазм бронхів, кропив'янку або гостре запалення слизової носа.

Решта протипоказань пов'язана з кровотечами і тяжкими хворобами внутрішніх органів.

• неспецифічні порушення кровотворення або порушення згортання крові;
• активна чи повторювана виразка або кровотеча з травного тракту — два і більше окремих підтверджених епізоди;
• проривання стінки або кровотеча, які колись виникли на тлі приймання засобів цієї ж групи;
• активна кровотеча з мозкових судин і будь-яка інша активна кровотеча;
• тяжка недостатність печінки, нирок або серця;
• застійна серцева недостатність класів II–IV за NYHA, ішемічна хвороба серця, ураження периферичних і мозкових судин;
• третій триместр вагітності та вік до 18 років.

Особливі вказівки та запобіжні заходи

Головна небезпека пов'язана з травним трактом. Кровотечі, виразки шлунка й дванадцятипалої кишки та проривання описані для всіх препаратів цієї групи; вони виникають у різний час лікування, іноді без попереджувальних ознак. Ризик зростає з дозою і вищий у тих, у кого виразка вже була, особливо ускладнена кровотечею або прориванням, і в літніх — у них такі реакції перебігають тяжче і можуть призвести до смерті. Таким пацієнтам лікування починають із найменших ефективних доз, а при одночасному прийманні малої дози ацетилсаліцилової кислоти чи інших засобів, що підвищують ризик, розглядають препарати, які захищають слизову шлунка, — мізопростол або інгібітори протонної помпи.

• одночасного застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включно з вибірковими інгібіторами циклооксигенази-2, слід уникати;
• при кровотечі з травного тракту або виразці препарат відміняють; при виразці, кровотечі чи прориванні в минулому, а також при виразковому коліті та хворобі Крона його дають обережно і під суворим лікарським контролем — можливе загострення;
• за клінічними та епідеміологічними даними приймання диклофенаку, особливо у великих дозах і тривало, може дещо підвищувати ризик артеріальних тромбозів — інфаркту серця або інсульту; за значущих чинників ризику на кшталт гіпертензії, гіперліпідемії, діабету й куріння препарат застосовують із великою обережністю;
• пацієнтів із гіпертензією або застійною серцевою недостатністю в анамнезі, із затримкою рідини та набряками спостерігають окремо: затримка рідини й набряки при лікуванні цією групою засобів описані.

Окремої уваги потребують шкіра і печінка. Дуже рідко при лікуванні цією групою засобів описували тяжкі шкірні реакції, іноді зі смертельним наслідком: злущувальне запалення шкіри, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний некроз епідермісу. Найбільший ризик припадає на початок лікування, здебільшого на перший місяць, тому за перших ознак висипу, змін на слизових чи інших проявів підвищеної чутливості препарат відміняють. Диклофенак може підвищувати активність печінкових ферментів, а в пацієнтів із порушеною роботою печінки стан здатний погіршитися, тому початок лікування в них потребує нагляду.

Взаємодія з іншими препаратами

Взаємодій у диклофенаку багато, і майже всі зводяться до двох наслідків: підвищеного ризику кровотечі з травного тракту і зміни концентрації інших ліків у крові. Одночасне приймання з іншими засобами цієї ж групи через сумування ефектів підвищує ризик виразки та кровотечі і тому не рекомендується.

• концентрація в плазмі може зростати в дигоксину, фенітоїну та літію; концентрацію літію в сироватці необхідно контролювати;
• дія сечогінних і засобів, що знижують тиск, — бета-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністів ангіотензину II — може слабшати, тому тиск періодично вимірюють;
• у пацієнтів із порушеною роботою нирок, зневоднених або літніх поєднання інгібітора АПФ чи антагоніста ангіотензину II із засобом, що гальмує циклооксигеназу, здатне погіршити роботу нирок аж до тяжкої, зазвичай оборотної недостатності; їм нагадують про достатнє пиття і регулярно контролюють нирки;
• з калійзберігальними сечогінними можлива гіперкаліємія — контролюють концентрацію калію;
• глюкокортикостероїди та вибіркові інгібітори зворотного захоплення серотоніну підвищують ризик виразки й кровотечі;
• диклофенак може гальмувати нирковий кліренс метотрексату і підвищувати його концентрацію в крові, тому обережність потрібна в межах 24 годин до і після його введення; нефротоксичну дію циклоспорину диклофенак здатний посилювати, а пробенецид — затримувати виведення самого диклофенаку; з пероральними протидіабетичними засобами він поєднується без впливу на їхню дію.

Окремо стоїть протизсідальна тема. Клінічні дослідження не показують, що диклофенак змінює дію цих засобів, однак про підвищений ризик кровотечі при спільному прийманні повідомляли, і таких пацієнтів уважно контролюють.

Вагітність і грудне вигодовування

Гальмування синтезу простагландинів здатне несприятливо вплинути на перебіг вагітності та розвиток ембріона чи плода. Фармакоепідеміологічні дані вказують на підвищений ризик викидня і вад будови серця після приймання такої речовини на ранньому терміні, причому ризик зростає з дозою і тривалістю лікування. У дослідах на тваринах такі речовини спричиняли загибель зародка до і після імплантації, а в період органогенезу — почастішання різних вад розвитку, включно із серцево-судинними.

У першому та другому триместрах диклофенак натрію призначають лише за явної потреби, а жінкам, які планують вагітність, і в ці два триместри застосовують найменшу можливу дозу і якомога коротший час. У третьому триместрі препарат протипоказаний: такі речовини можуть чинити в плода токсичну дію на серце, судини та легені з передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією, порушувати роботу нирок аж до недостатності з маловоддям, а наприкінці вагітності — подовжувати час кровотечі навіть у малих дозах; гальмування скорочень матки здатне затримати або затягнути пологи. Як і інші засоби цієї групи, диклофенак у невеликих кількостях проникає в грудне молоко, тому жінкам, які годують, його не призначають.

Небажані явища

Найчастіше спостерігаються порушення з боку шлунка та кишківника. Можливі виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, проривання і кровотеча з травного тракту, іноді зі смертельним наслідком, особливо в літніх.

• з боку травлення: нудота, блювання, діарея, здуття, закреп, нетравлення, болі в животі, дьогтеподібний стілець, кривава блювота, виразкове запалення рота, загострення коліту та хвороби Крона; рідше — гастрит;
• з боку серця та судин: дуже рідко серцебиття, набряки, серцева недостатність, інфаркт серця; при лікуванні засобами цієї групи описані також набряки, підвищення тиску і серцева недостатність;
• з боку крові: дуже рідко пригнічення кровотворення — недокрів'я, зниження числа лейкоцитів і тромбоцитів, апластична форма, агранулоцитоз, — а також гемолітичне недокрів'я;
• з боку нервової системи: часто порушення з боку центральної нервової системи, наприклад головний біль і запаморочення.

Першими ознаками порушень кровотворення можуть бути гарячка, біль у горлі, ерозії в порожнині рота, грипоподібні скарги, виражена втомлюваність, кровотечі з носа і крововиливи в шкіру. Саме тому при тривалому прийманні препарату через рівні проміжки часу контролюють показники крові.

Передозування

Характерних клінічних ознак передозування диклофенаку немає. Можливі порушення з боку центральної нервової системи — головний біль, запаморочення, оглушеність і втрата свідомості, у дітей також міоклонічні судоми, — а крім того болі в животі, нудота і блювання, кровотеча з травного тракту, порушення роботи печінки та нирок, раптове зниження тиску, пригнічення дихання і синюшність.

Специфічної протиотрути не існує. Лікування гострого отруєння зводиться до підтримання роботи життєво важливих органів і усунення симптомів — при значному зниженні тиску, нирковій недостатності, судомах, шлунково-кишкових і дихальних порушеннях. Форсований діурез, діаліз і гемоперфузія для виведення диклофенаку, найімовірніше, марні через сильне зв'язування з білками плазми та обширний метаболізм. При прийманні потенційно токсичної дози можна розглянути активоване вугілля й спорожнення шлунка — викликання блювання або промивання.

Як отримати рецепт на Dicloberl retard онлайн

Препарат відпускається за рецептом, і розмова з лікарем будується навколо двох питань: чи взагалі підходить ця форма і чи немає протипоказань. Форма з подовженим вивільненням розрахована на тривале лікування ревматичних хвороб, а не на швидке зняття болю, тому лікареві варто одразу сказати, що саме і як довго болить.

До онлайн-консультації підготуйте відомості про виразку шлунка чи дванадцятипалої кишки, кровотечі та проривання в минулому, про виразковий коліт і хворобу Крона, про хвороби печінки й нирок, серцеву недостатність, ішемічну хворобу серця, інфаркт та інсульт, про гіпертензію, діабет, ліпідні порушення й куріння, а також про реакції на ацетилсаліцилову кислоту та інші знеболювальні — астму, кропив'янку, нежить. Окремо перелічіть ліки, які приймаєте: протизсідальні, антитромбоцитарні, кортикостероїди, антидепресанти з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, сечогінні та засоби від тиску, літій, метотрексат, циклоспорин. Лікар оцінить ці обставини і за відсутності протипоказань випише електронний рецепт.