Wellbutrin XR - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Wellbutrin XR: склад і форма випуску

Wellbutrin XR випускається у формі таблеток із модифікованим вивільненням. Одна таблетка містить 150 мг або 300 мг бупропіону гідрохлориду — препарат є у двох дозуваннях.

Таблетку ковтають цілою: її не можна розламувати, подрібнювати чи розжовувати — це підвищує ризик небажаних реакцій, включно з судомами. Приймати препарат можна з їжею і без неї. Форма випуску пов'язана з безпекою напряму: описані випадки вдихання подрібнених таблеток та ін'єкцій розчиненого бупропіону, що веде до різкого вивільнення речовини, прискореного всмоктування, передозування, судом і смертельних наслідків.

Як діє Wellbutrin XR

Бупропіон — селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів, тобто норадреналіну й дофаміну, з мінімальним впливом на захоплення індоламінів, включно із серотоніном. Моноамінооксидазу він не пригнічує.

Механізм дії бупропіону, як і інших антидепресантів, невідомий, але припускають, що він реалізується через норадренергічний і дофамінергічний шляхи. За будовою бупропіон схожий на амфетамін і здатний давати хибнопозитивні результати швидких тестів сечі на наркотичні речовини, особливо на похідні амфетаміну; такий результат підтверджують специфічнішим методом.

Показання до застосування

Препарат показаний для лікування епізодів тяжкої депресії — це його єдине призначення.

Початок дії спостерігався через 14 днів від початку лікування, а повний антидепресивний ефект розвивається лише через кілька тижнів, тому пацієнтів із депресією лікують щонайменше 6 місяців — щоб переконатися, що симптоми більше не виникають. У дітей і підлітків до 18 років препарат не застосовується: безпечність та ефективність не встановлені.

Спосіб застосування та дозування

Рекомендована початкова доза для дорослих — 150 мг один раз на добу; оптимальна доза в клінічних дослідженнях не встановлена. Між прийманнями має бути перерва щонайменше 24 години.

Ситуація	Режим дозування
Дорослі, початок лікування	150 мг один раз на добу
Немає поліпшення після 4 тижнів на 150 мг	Дозу можна збільшити до 300 мг один раз на добу
Тривалість лікування депресії	Щонайменше 6 місяців
Перехід із таблеток пролонгованого вивільнення	За можливості зберігають ту саму сумарну добову дозу
Легкі та помірні порушення функції печінки	150 мг один раз на добу через більший розкид фармакокінетики
Порушення функції нирок	150 мг один раз на добу: препарат і його метаболіти можуть накопичуватися
Літній вік	Доза та сама, але чутливість у частини пацієнтів може бути вищою
Діти та підлітки до 18 років	Препарат не застосовується

Безсоння належить до дуже частих небажаних реакцій, але зазвичай минуще. Його прояви можна зменшити, не приймаючи препарат безпосередньо перед сном — при цьому важлива перерва щонайменше 24 години між дозами. Завершуючи лікування, варто розглянути поступове зниження дози: хоча в дослідженнях симптомів відміни не відзначали, ефект «рикошету» чи реакції відміни виключити не можна.

Протипоказання

Препарат протипоказаний у таких випадках:

• підвищена чутливість до бупропіону або будь-якої з допоміжних речовин;
• приймання інших препаратів із бупропіоном — ризик судом залежить від дози, і таке поєднання загрожує передозуванням;
• судомні напади нині або в анамнезі;
• діагностовані пухлини центральної нервової системи;
• раптова відміна алкоголю або ліків, припинення яких пов'язане з ризиком судом, у будь-який момент лікування — насамперед бензодіазепінів і схожих засобів;
• тяжкий цироз печінки;
• булімія або нервова анорексія нині чи в минулому;
• одночасне лікування інгібіторами МАО — препарат можна починати не раніше ніж через 14 днів після незворотних інгібіторів МАО і через 24 години після зворотних.

Особливі вказівки та запобіжні заходи

Головне застереження стосується судом. Перевищувати рекомендовані дози не можна: ризик нападу залежить від дози, а його частота за доз до 450 мг на добу становила близько 0,1%. Ризик зростає за чинників, що знижують поріг судомної готовності, і всіх пацієнтів оцінюють на їх наявність. Це приймання інших засобів, що знижують поріг, — антипсихотиків, антидепресантів, протималярійних, трамадолу, теофіліну, системних стероїдів, хінолонів, седативних антигістамінних, — а також алкогольна залежність, черепно-мозкова травма в анамнезі, діабет на інсуліні чи гіпоглікемічних засобах і приймання стимуляторів та засобів, що знижують апетит. Якщо напад виник під час терапії, лікування припиняють.

• депресія сама пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень і самогубства, і ризик зберігається до явної ремісії; пацієнт залишається під суворим наглядом до поліпшення;
• метааналіз плацебо-контрольованих досліджень показав зростання ризику суїцидальної поведінки в пацієнтів молодших за 25 років; пацієнти та їхні близькі мають стежити за погіршенням стану, суїцидальними думками й незвичною поведінкою і одразу звертатися до лікаря;
• описані психотичні та маніакальні симптоми, частіше за психічного захворювання в анамнезі; тяжкий депресивний епізод може бути першим проявом біполярного розладу, тому до призначення збирають докладний психіатричний і сімейний анамнез;
• за ознак гіперчутливості лікування негайно припиняють: типові висип, свербіж, кропив'янка чи біль у грудях, тяжкі реакції — ангіоневротичний набряк, задишка й бронхоспазм, анафілактичний шок, багатоформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона;
• артеріальний тиск вимірюють вихідно й контролюють далі, особливо за вже наявної гіпертензії: описані випадки гіпертензії, іноді тяжкої, а за значного зростання тиску лікування завершують;
• досвід застосування за серцево-судинних захворювань обмежений, тому потрібна обережність; за порушень функції печінки й нирок спостерігають особливо уважно через можливе накопичення препарату;
• дані про застосування за електросудомної терапії обмежені — тут теж потрібна обережність; дослідження на тваринах допускають можливість залежності, але клінічний досвід указує на низький її потенціал;
• як і інші препарати, що діють на ЦНС, бупропіон може впливати на виконання завдань, які потребують оцінки ситуації та психомоторної реакції, тому до керування транспортом і роботи з механізмами слід переконатися у відсутності такого впливу.

Окремої уваги заслуговують фармакокінетичні взаємодії: концентрація бупропіону та його метаболітів може змінюватися, посилюючи небажані реакції — сухість у роті, безсоння, судоми. Сам бупропіон пригнічує метаболізм за участю CYP2D6, тому з ліками, що метаболізуються цим ферментом, потрібна обережність; зокрема, інгібітори CYP2D6 знижують концентрацію ендоксифену — активного метаболіту тамоксифену, тому за лікування тамоксифеном бупропіону за можливості уникають.

Лікарські взаємодії

Поєднання з інгібіторами моноамінооксидази протипоказане: вони теж впливають на катехоламінергічні шляхи, але інакше, і спільне застосування підвищує ймовірність небажаних реакцій. Між закінченням приймання незворотних інгібіторів МАО і початком лікування витримують щонайменше 14 днів, для зворотних достатньо 24 годин.

• субстрати CYP2D6 з вузьким терапевтичним індексом — антидепресанти (дезипрамін, іміпрамін), антипсихотики (рисперидон, тіоридазин), бета-адреноблокатори (метопролол), СІЗЗС і антиаритміки класу 1C (пропафенон, флекаїнід): їх починають із найменших доз, а за додавання бупропіону розглядають зниження їхньої дози;
• дезипрамін у добровольців зі швидким метаболізмом за CYP2D6 показав зростання Cmax і AUC у 2–5 разів, причому пригнічення ферменту зберігалося щонайменше 7 днів після останньої дози бупропіону;
• тамоксифен та інші препарати, ефективність яких залежить від активації через CYP2D6, можуть діяти слабше;
• циталопрам — бупропіон підвищував його Cmax і AUC на 30% і 40%, хоча основним шляхом метаболізму циталопраму CYP2D6 не є;
• дигоксин — спільне приймання може знижувати його концентрацію, а після відміни бупропіону вона зростає, тому за пацієнтом спостерігають на предмет токсичності;
• субстрати та інгібітори CYP2B6 — циклофосфамід, іфосфамід, орфенадрин, тиклопідин, клопідогрел — здатні підвищувати концентрацію бупропіону і знижувати концентрацію гідроксибупропіону;
• індуктори метаболізму (карбамазепін, фенітоїн, ритонавір, ефавіренз) та його інгібітори (вальпроат) потребують обережності: ритонавір знижував експозицію бупропіону та його метаболітів на 20–80%, ефавіренз — на 55%, що може послабити лікування, і тоді дозу іноді підвищують, не перевищуючи максимальної;
• леводопа й амантадин — за обмеженими даними за поєднання з бупропіоном частіше виникають нудота, блювання і психічні симптоми; трансдермальна нікотинова система в поєднанні з препаратом може підвищувати тиск.

Окремо про алкоголь: даних про фармакокінетичну взаємодію немає, але є повідомлення про психічні симптоми і знижену переносимість алкоголю під час лікування, тому його слід уникати. З бензодіазепінами фармакокінетичних досліджень не проводилося, а за спільного приймання з діазепамом седативний ефект був слабшим. Поєднання з іншими антидепресантами, бензодіазепінами й нейролептиками систематично не оцінювалися, як і застосування зі звіробоєм.

Вагітність і грудне вигодовування

Результати деяких епідеміологічних досліджень у жінок, які застосовували бупропіон у першому триместрі, вказують на зв'язок такої терапії з підвищеним ризиком окремих вроджених вад серця й судин у плода — дефектів міжшлуночкової перегородки і порушень відтоку з лівого шлуночка. Не в усіх дослідженнях це підтвердилося, а дослідження на тваринах не вказують на токсичний вплив на репродукцію. Препарат не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки стан пацієнтки не потребує лікування саме бупропіоном і іншого способу немає.

Бупропіон і його метаболіти проникають у грудне молоко. Рішення про припинення вигодовування чи про відмову від лікування ухвалюють з урахуванням користі вигодовування для дитини й користі лікування для матері. Даних про вплив бупропіону на фертильність у людини немає; у щурів зниження фертильності не виявили.

Побічні дії

Дуже часто відзначаються безсоння, головний біль, сухість у роті й розлади травлення, включно з нудотою та блюванням.

• часто — втрата апетиту, збудження, тривога, тремтіння, запаморочення, порушення смаку й зору, шум у вухах;
• часто — підвищення тиску, почервоніння шкіри, біль у животі, закрепи, висип, свербіж, пітливість, гарячка, біль у грудях, слабкість, кропив'янка;
• нечасто — зниження маси тіла, депресія, порушення концентрації уваги, тахікардія;
• рідко — судомні напади з частотою близько 0,1%, тобто 1 випадок на 1000; частіше це генералізовані тоніко-клонічні напади, іноді з післянападовою сплутаністю свідомості чи порушеннями пам'яті;
• дуже рідко — агресія, ворожість, дратівливість, неспокій, галюцинації, жахіття, деперсоналізація, марення, параноїдні думки;
• дуже рідко — дистонія, атаксія, паркінсонізм, порушення координації, розлади пам'яті, парестезії, непритомність, м'язові посмикування, серцебиття, ортостатична гіпотензія;
• дуже рідко — порушення рівня глюкози, зростання активності печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, багатоформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, загострення псоріазу, затримка сечі;
• дуже рідко — тяжкі реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, задишка й бронхоспазм, анафілактичний шок; частота невідома — анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпонатріємія, суїцидальні думки й поведінка, психоз.

Реакції гіперчутливості можуть проявлятися як шкірні. Відзначалися також болі в суглобах і м'язах та гарячка разом із висипом та іншими ознаками сповільненої гіперчутливості, що нагадують сироваткову хворобу. Випадки суїцидальних думок і поведінки відзначалися і під час лікування, і невдовзі після нього.

Передозування

Симптоми гострого передозування відзначалися після приймання доз, що більш ніж удесятеро перевищують максимальну терапевтичну. Крім описаних небажаних реакцій, можливі сонливість, втрата свідомості та зміни на ЕКГ — порушення провідності й ритму, включно з розширенням комплексу QRS, аритмія і тахікардія. Відзначалося й подовження інтервалу QTc, але разом із розширенням QRS і прискоренням серцевої діяльності. Більшість пацієнтів одужували без наслідків, однак повідомлялося про рідкісні випадки смерті за доз, які набагато перевищували рекомендовані.

За передозування пацієнта госпіталізують: контролюють ЕКГ і життєві функції, забезпечують прохідність дихальних шляхів і подачу кисню. Рекомендоване активоване вугілля. Специфічного антидоту немає, подальша тактика залежить від клінічної ситуації.

Як отримати рецепт на Wellbutrin XR онлайн

Бупропіон відпускається за рецептом, а лікування депресії розраховане щонайменше на 6 місяців, причому повний ефект розвивається через кілька тижнів. Дозу добирають з урахуванням функції печінки й нирок, а до початку лікування оцінюють чинники, що знижують поріг судомної готовності.

На онлайн-консультації лікар з'ясує характер депресивного епізоду, психіатричний і сімейний анамнез, судоми, розлади харчової поведінки та ліки, які ви приймаєте, оцінить вихідний тиск і за наявності показань випише електронний рецепт — за його кодом препарат можна отримати в аптеці.