Vanatex® HCT - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Vanatex® HCT: склад та форма випуску

Vanatex® HCT — комбінований препарат у формі таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить 80 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлортіазиду, або 160 мг валсартану та 12,5 мг гідрохлортіазиду, або 160 мг валсартану та 25 мг гідрохлортіазиду.

Це препарат із фіксованою комбінацією доз: співвідношення діючих речовин у таблетці змінити не можна, тому відповідне дозування лікар обирає після того, як дози валсартану та гідрохлортіазиду окремо вже визначені.

Як діє Vanatex® HCT

До складу препарату входять дві речовини з різними механізмами зниження тиску: валсартан — антагоніст рецепторів ангіотензину II, а гідрохлортіазид — тіазидний діуретик. Перша речовина послаблює судинозвужувальну дію ангіотензину II, друга посилює виведення натрію та води нирками.

Спільна дія компонентів помітно сильніша, ніж дія одного лише діуретика. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні в пацієнтів, які недостатньо відповідали на гідрохлортіазид 12,5 мг, комбінація 80/12,5 мг знижувала тиск у середньому на 14,9/11,3 мм рт. ст., тоді як гідрохлортіазид 12,5 мг — на 5,2/2,9, а 25 мг — на 6,8/5,7 мм рт. ст. Відповідь на лікування була досягнута у 60% пацієнтів на комбінації проти 25% і 27% на монотерапії діуретиком.

Показання до застосування

Vanatex® HCT застосовують для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у дорослих.

Комбінований препарат із фіксованою дозою призначений тим пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється монотерапією валсартаном або монотерапією гідрохлортіазидом. Дітям і підліткам молодше 18 років препарат не рекомендується: дані щодо безпеки та ефективності в цій віковій групі відсутні.

Спосіб застосування та дози

Приймають по одній таблетці на добу, під час їди або незалежно від прийому їжі, запиваючи водою. Дози кожної з діючих речовин рекомендується підбирати окремо і збільшувати також окремо — це знижує ризик надмірного падіння тиску та інших небажаних реакцій. Безпосередній перехід з монотерапії на комбінований препарат можливий за наявності клінічного обґрунтування та за умови, що доза кожної речовини була попередньо визначена. Якщо тиск не вдається контролювати, дозу збільшують за рахунок підвищення дози кожного компонента, аж до максимальних 320 мг валсартану та 25 мг гідрохлортіазиду на добу.

Група пацієнтів	Рекомендація
Дорослі	одна таблетка один раз на добу
Пацієнти похилого віку	зміна дози не потрібна
Легкі та помірні порушення функції нирок, ШКФ 30 мл/хв і вище	корекція дози не потрібна
Тяжкі порушення функції нирок, ШКФ нижче 30 мл/хв, та анурія	препарат протипоказаний
Легкі та помірні порушення функції печінки без холестазу	не більше 80 мг валсартану на добу
Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз, холестаз	препарат протипоказаний
Діти і підлітки молодше 18 років	застосування не рекомендується

Антигіпертензивна дія чітко помітна протягом 2 тижнів, а в більшості пацієнтів стає максимальною протягом 4 тижнів, хоча деяким потрібно від 4 до 8 тижнів лікування. Це варто враховувати при підборі дози й не поспішати з висновками щодо неефективності препарату.

Протипоказання

Частина протипоказань пов’язана з валсартаном і його впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, частина — з гідрохлортіазидом, який належить до похідних сульфонамідів і змінює обмін електролітів.

• підвищена чутливість до діючих речовин, інших похідних сульфонамідів або будь-якої допоміжної речовини;
• другий і третій триместри вагітності;
• тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки та холестаз;
• тяжкі порушення функції нирок із кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв та анурія;
• резистентні до лікування гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіперкальціємія;
• симптоматична гіперурикемія;
• одночасне застосування препаратів, що містять аліскірен, у пацієнтів із цукровим діабетом або порушенням функції нирок зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв на 1,73 м².

Особливі застереження та заходи безпеки

Основне, за чим стежать при лікуванні цим препаратом, — водно-електролітний баланс. На тлі тіазидних діуретиків описані гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз; вони посилюють виведення магнію та зменшують виведення кальцію, що може спричинити гіперкальціємію. Усім пацієнтам, які отримують діуретики, слід регулярно визначати рівень електролітів у сироватці, а препарати калію, калійзберігальні діуретики та замінники солі з калієм одночасно не застосовувати. У поодиноких випадках на початку лікування за значного дефіциту натрію або зневоднення можливе симптоматичне зниження тиску, тому такі порушення усувають заздалегідь.

• препарат не застосовують при однобічному або двобічному стенозі ниркової артерії, стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки та при первинному гіперальдостеронізмі;
• особлива обережність потрібна при стенозі аортального або мітрального клапана та гіпертрофічній кардіоміопатії зі звуженням шляхів відтоку з лівого шлуночка;
• при порушеній функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці;
• при захворюваннях печінки тіазиди застосовують обережно: незначні зрушення водно-електролітного балансу здатні спровокувати печінкову кому;
• при появі ангіоневротичного набряку, зокрема набряку гортані, лікування негайно припиняють і більше ніколи не відновлюють;
• тіазиди можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати рівень холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти, а також загострювати системний червоний вовчак;
• описані реакції фотосенсибілізації, а також ідіосинкратична реакція з минущою короткозорістю та гострою закритокутовою глаукомою, яка за відсутності лікування призводить до незворотної втрати зору;
• дуже рідко після прийому гідрохлортіазиду розвивалась гостра дихальна недостатність, включно з респіраторним дистрес-синдромом, зазвичай протягом перших хвилин або годин після прийому.

Окремої уваги заслуговує ризик немеланомних злоякісних пухлин шкіри — базальноклітинного та плоскоклітинного раку: у двох епідеміологічних дослідженнях він підвищувався зі збільшенням сумарної дози гідрохлортіазиду, ймовірно, через його фотосенсибілізувальні властивості. Пацієнтам слід регулярно оглядати шкіру, при підозрілих змінах одразу звертатися до лікаря та обмежувати перебування на сонці. Препарат не підходить при рідкісній спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази або синдромі мальабсорбції глюкози та галактози; під час лікування можливі епізоди запаморочення й підвищеної втомлюваності, що потрібно враховувати за кермом.

Лікарські взаємодії

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи — одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену — супроводжується частішим зниженням тиску, гіперкаліємією та порушенням функції нирок, ніж монотерапія, і тому не рекомендується. При діабетичній нефропатії поєднувати інгібітори АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II не слід.

• літій: оборотне підвищення його концентрації в сироватці та токсичності, оскільки тіазиди знижують нирковий кліренс літію; необхідний суворий контроль;
• інші антигіпертензивні засоби — гуанетидин, метилдопа, судинорозширювальні препарати, бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів: посилення зниження тиску;
• НПЗП, включно з інгібіторами ЦОГ-2 та ацетилсаліциловою кислотою в дозі понад 3 г на добу: послаблення антигіпертензивної дії, погіршення функції нирок і підвищення рівня калію;
• кортикостероїди, проносні засоби, кортикотропін, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G і похідні саліцилової кислоти: посилення гіпокаліємічної дії гідрохлортіазиду;
• антиаритмічні засоби класів Ia і III та деякі антипсихотичні препарати: ризик шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes на тлі гіпокаліємії;
• серцеві глікозиди: гіпокаліємія та гіпомагніємія сприяють порушенням серцевого ритму;
• протидіабетичні засоби: можлива потреба в корекції дози, а метформін вимагає обережності через ризик лактатацидозу;
• колестираламін і колестипол зменшують всмоктування гідрохлортіазиду, тому його приймають щонайменше за 4 години до або через 4–6 годин після смоли.

Вітамін D і солі кальцію додатково підвищують рівень кальцію в сироватці, циклоспорин збільшує ризик гіперурикемії та подагри, а курареподібні міорелаксанти діють сильніше. Рифампіцин, циклоспорин і ритонавір можуть підвищувати системну дію валсартану. У пацієнтів, зневоднених через прийом діуретиків, підвищений ризик гострої ниркової недостатності після введення великих доз йодовмісних контрастних засобів, тому перед процедурою їх слід регідратувати.

Вагітність і грудне вигодовування

Антагоністи рецепторів ангіотензину II не рекомендується застосовувати в першому триместрі вагітності й протипоказано — у другому та третьому. Встановлено, що вплив цих препаратів у другому та третьому триместрах є токсичним для плода: погіршується функція нирок, розвивається маловоддя, затримується окостеніння черепа; у новонароджених можливі ниркова недостатність, зниження тиску та гіперкаліємія. При підтвердженні вагітності лікування негайно припиняють, а жінкам, які планують вагітність, заздалегідь підбирають інший антигіпертензивний препарат.

Досвід застосування гідрохлортіазиду при вагітності, особливо в першому триместрі, обмежений. Гідрохлортіазид проникає через плаценту, і, виходячи з механізму його дії, застосування в другому та третьому триместрах може несприятливо впливати на плодово-плацентарний кровотік і спричиняти у плода та новонародженого жовтяницю, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенію. Дані щодо застосування валсартану при грудному вигодовуванні відсутні, а гідрохлортіазид проникає в грудне молоко, тому в період годування препарат не рекомендується — перевагу слід надавати засобам із краще вивченим профілем безпеки.

Побічні дії

При лікуванні комбінацією валсартану з гідрохлортіазидом можуть виникати як реакції, властиві самій комбінації, так і будь-які реакції, відомі для кожного компонента окремо. Найбільш характерні порушення, пов’язані з діуретичною дією, — зміни рівня електролітів і зневоднення.

• для комбінації, нечасто: зневоднення, парестезії, нечіткість зору, шум у вухах, зниження артеріального тиску, кашель, болі в м’язах, втомлюваність;
• для комбінації, частота невідома: непритомність, порушення функції нирок, некардіогенний набряк легень, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня сечової кислоти, білірубіну та креатиніну;
• для валсартану: ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, булльозний дерматит, васкуліт, підвищення рівня калію, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія;
• для валсартану: реакції підвищеної чутливості, підвищення активності печінкових ферментів, ниркова недостатність, біль у животі;
• для гідрохлортіазиду, дуже часто: гіпокаліємія та підвищення рівня ліпідів крові, особливо при великих дозах;
• для гідрохлортіазиду, часто: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія, ортостатична гіпотензія, втрата апетиту, легкі нудота й блювання, кропив’янка та інші форми висипу, імпотенція;
• для гідрохлортіазиду, рідко: гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, тромбоцитопенія, депресія, порушення сну, головний біль, порушення ритму серця, внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця, фотосенсибілізація;
• для гідрохлортіазиду, дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, недостатність кісткового мозку, панкреатит, дихальна недостатність із запаленням та набряком легень, некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз.

Окремо відзначені гостра закритокутова глаукома та немеланомні злоякісні пухлини шкіри, зв’язок яких із сумарною дозою гідрохлортіазиду підтверджений епідеміологічними даними. При появі набряку обличчя та гортані, утрудненого дихання, різкого болю в оці або раптового погіршення зору прийом препарату слід припинити й негайно звернутися по медичну допомогу.

Передозування

Передозування валсартану може спричинити значне зниження артеріального тиску аж до порушення свідомості, колапсу кровообігу та шоку. Передозування гідрохлортіазиду проявляється нудотою, сонливістю, гіповолемією та порушеннями електролітного балансу, які призводять до аритмій і м’язових судом.

Тактика залежить від часу, що минув з моменту прийому, та від тяжкості симптомів; головне — стабілізувати кровообіг. При зниженні тиску пацієнта укладають на спину та швидко відновлюють об’єм рідини й електролітів. Валсартан міцно зв’язується з білками плазми й при гемодіалізі не видаляється, а гідрохлортіазид цим шляхом вивести можна.

Як отримати рецепт на Vanatex® HCT онлайн

Vanatex® HCT відпускається за рецептом: комбінований препарат призначають лише тоді, коли монотерапія не забезпечила контроль тиску, а перед початком лікування потрібно оцінити функцію нирок і печінки, рівень електролітів і всю супутню терапію.

Онлайн-консультація дозволяє обговорити показники тиску та прийняті препарати дистанційно. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.