Trioxal®: склад і форма випуску
Trioxal® випускається у формі твердих капсул. Одна капсула містить 100 мг ітраконазолу — протигрибкового засобу з групи азолів.
Усі схеми лікування, наведені нижче, побудовані на цьому єдиному дозуванні: добова доза набирається кількістю капсул і кратністю прийому, а тривалість курсу залежить від виду та локалізації інфекції.
Як діє Trioxal®
Дослідження in vitro показали, що ітраконазол порушує синтез ергостеролу в клітинах грибів. Ергостерол — компонент грибкової клітинної мембрани, який має принципове значення для життєдіяльності клітини, тому порушення його синтезу зрештою й забезпечує протигрибкову дію.
У концентраціях зазвичай не вище 1 мкг/мл ітраконазол пригнічує ріст багатьох патогенних для людини грибів: дерматофітів родів Trichophyton і Microsporum, дріжджоподібних грибів роду Candida, Cryptococcus neoformans, Malassezia, а також Aspergillus, Histoplasma, Blastomyces dermatitidis і Sporothrix schenckii. Найменш чутливі серед дріжджоподібних грибів Candida krusei, Candida glabrata і Candida tropicalis, а ріст Zygomycetes, Fusarium, Scedosporium і Scopulariopsis препарат не пригнічує. Стійкість до азолів розвивається повільно і зазвичай є результатом кількох генетичних мутацій.
Показання до застосування
Trioxal® застосовують при грибкових інфекціях різної локалізації — від поверхневих уражень шкіри та слизових до системних мікозів. При системних мікозах препарат показаний лише тоді, коли лікування першої лінії виявилося неефективним.
- кандидоз піхви та вульви;
- грибкові ураження шкіри та різнокольоровий (висівкоподібний) лишай;
- тяжкий або рецидивуючий себорейний дерматит;
- кандидоз порожнини рота та грибкове ураження рогівки;
- оніхомікоз, спричинений дерматофітами та (або) дріжджовими грибами;
- системний аспергільоз і системний кандидоз;
- криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт, — у пацієнтів з ослабленим імунітетом і в усіх пацієнтів із ураженням центральної нервової системи;
- гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз, паракокцидіоїдомікоз та інші рідкісні системні або тропічні грибкові інфекції.
Спосіб застосування та дози
Капсули приймають всередину та ковтають цілими. Щоб всмоктування було максимальним, їх приймають одразу після їди. Тривалість лікування залежить від відповіді пацієнта, при цьому ефект розвивається повільно: результат при інфекціях шкіри оцінюють через 2–4 тижні після закінчення курсу, а при ураженні нігтів — через 6–9 місяців, оскільки з шкіри та нігтів ітраконазол виводиться повільніше, ніж із плазми крові.
| Інфекція | Схема прийому |
|---|---|
| Кандидоз піхви та вульви | 200 мг двічі на добу протягом 1 дня або 200 мг один раз на добу протягом 3 днів |
| Грибкове ураження шкіри | 200 мг один раз на добу 7 днів або 100 мг один раз на добу 15 днів |
| Ділянки з підвищеним зроговінням: підошви та долоні | 200 мг двічі на добу 7 днів або 100 мг один раз на добу 30 днів |
| Різнокольоровий (висівкоподібний) лишай | 200 мг один раз на добу 7 днів |
| Себорейний дерматит, тяжкий або рецидивуючий | 200 мг один раз на добу 7 днів |
| Кандидоз порожнини рота | 100 мг один раз на добу 15 днів |
| Грибкове запалення рогівки | 200 мг один раз на добу 21 день |
| Оніхомікоз | циклами по 200 мг двічі на добу протягом тижня з перервою 3 тижні: 2 цикли для нігтів рук і 3 цикли для нігтів стоп; або безперервно 200 мг один раз на добу 3 місяці |
При системних мікозах курси значно довші: наприклад, при аспергільозі — 200 мг один раз на добу від 2 до 5 місяців зі збільшенням до 200 мг двічі на добу при глибоких або поширених ураженнях, при криптококовому менінгіті — 200 мг двічі на добу від 2 місяців до року, при споротрихозі — 100 мг один раз на добу 3 місяці. У пацієнтів з ослабленим імунітетом — при нейтропенії, ВІЛ-інфекції в стадії СНІД або після трансплантації органів — біодоступність ітраконазолу може знижуватися, через що іноді потрібне подвоєння дози. Дані щодо застосування капсул у дітей та в літніх пацієнтів обмежені, тому в цих групах препарат призначають лише за явного переважання користі над ризиком; при порушеннях функції печінки або нирок потрібна обережність і можлива корекція дози.
Протипоказання
Ітраконазол — сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4 і глікопротеїну P, тому основна частина протипоказань стосується лікарських комбінацій: концентрація одночасно прийнятих препаратів може зрости до небезпечного рівня.
- підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини;
- засоби, що метаболізуються CYP3A4 та здатні подовжувати інтервал QT: астемізол, бепридил, цизаприд, дофетилід, мізоластин, пімозид, хінідин, сертиндол, терфенадин;
- інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються CYP3A4: аторвастатин, ловастатин і симвастатин;
- тріазолам і мідазолам для перорального прийому;
- алкалоїди ріжків: дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилергометрин;
- елетриптан, нісолдипін, а також дизопірамід або галофантрин за показаннями, що не загрожують життю;
- ознаки порушення функції шлуночків серця, у тому числі застійна серцева недостатність тепер або в анамнезі, — окрім лікування загрозливих життю чи інших тяжких інфекцій;
- вагітність, за винятком випадків загрози життю, коли очікувана користь перевищує можливу шкоду для плода.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Ітраконазол чинить негативну інотропну дію, і на його тлі описані випадки застійної серцевої недостатності, які частіше реєструвалися при добовій дозі 400 мг. Тому пацієнтам із серцевою недостатністю тепер або в анамнезі препарат призначають лише тоді, коли очікувана користь явно перевищує ризик, з урахуванням тяжкості інфекції, добової дози та факторів ризику — ішемічної хвороби серця, вад клапанів, тяжких захворювань легень, ниркової недостатності та станів, що супроводжуються набряками. Пацієнта слід попередити про можливі ознаки серцевої недостатності, а при їх появі препарат відмінити.
- дуже рідко спостерігалася тяжка гепатотоксичність, включаючи гостру печінкову недостатність із летальним наслідком, іноді вже в перший місяць лікування;
- при появі втрати апетиту, нудоти, блювання, втомлюваності, болю в животі або потемніння сечі прийом потрібно негайно припинити та оцінити функцію печінки;
- при активному захворюванні печінки, підвищеній активності печінкових ферментів або перенесеному лікарському ураженні печінки препарат не застосовують, окрім тяжких і загрозливих життю станів;
- лікування припиняють при появі ознак нейропатії, які можна пов’язати з прийомом препарату;
- описані випадки минущої або стійкої втрати слуху, зазвичай зворотної після відміни;
- при знижений кислотності шлункового соку всмоктування погіршується: капсули рекомендується запивати кислим напоєм, наприклад недієтичною колою;
- стійкість Candida до флуконазолу не означає чутливості до ітраконазолу, тому перед лікуванням системного кандидозу необхідно визначити чутливість збудника;
- через особливості фармакокінетики препарат не рекомендується для початку лікування системних мікозів, що безпосередньо загрожують життю.
Одна тверда капсула містить 265,3 мг сахарози у гранулах, тому препарат не слід застосовувати при рідкісній спадковій непереносимості фруктози, синдромі мальабсорбції глюкози та галактози або дефіциті сахарази-ізомальтази. Вплив на здатність керувати транспортом не вивчався, однак під час лікування можливі запаморочення, порушення зору та зниження слуху, що необхідно враховувати за кермом і при роботі з механізмами.
Лікарські взаємодії
Ітраконазол метаболізується переважно за участю CYP3A4 і сам є сильним інгібітором цього ізоферменту та глікопротеїну P. Звідси два напрямки взаємодій: інші препарати змінюють концентрацію ітраконазолу, а ітраконазол підвищує концентрацію багатьох ліків, посилюючи й подовжуючи як їх лікувальну, так і небажану дію. Після закінчення лікування концентрація ітраконазолу знижується до майже невизначуваної протягом 7–14 днів, а при цирозі печінки — ще повільніше, тому обмеження діють і деякий час після відміни.
- засоби, що знижують кислотність шлункового соку — антациди, антагоністи H2-рецепторів, інгібітори протонної помпи, — погіршують всмоктування ітраконазолу; антациди приймають не пізніше ніж за годину до або через 2 години після капсул;
- сильні індуктори CYP3A4 — рифампіцин, рифабутин, ізоніазид, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, ефавіренз, невірапін — різко знижують ефективність ітраконазолу й не рекомендуються;
- сильні інгібітори CYP3A4 — кларитроміцин, еритроміцин, ципрофлоксацин, ритонавір, індинавір — підвищують концентрацію ітраконазолу, потрібна обережність і спостереження;
- протипоказані разом: пімозид, сертиндол, луразидон, мідазолам всередину, тріазолам, цизаприд, івабрадин, ранолазин, еплеренон, іринотекан, галофантрин;
- також протипоказані ловастатин і симвастатин, а аторвастатин застосовують з обережністю;
- не рекомендуються тамсулозин, фентаніл, ривароксабан, еверолімус, салметерол, варденалфіл, колхіцин, дазатиніб і нілотиніб;
- з обережністю застосовують дигоксин, кумаринові антикоагулянти, дабігатран, циклоспорин, такролімус, сиролімус, будесонід, флутиказон, метилпреднізолон, репаглінід;
- з блокаторів кальцієвих каналів протипоказані бепридил, фелодипін, лерканідипін і нісолдипін, інші дигідропіридини та верапаміл застосовують з обережністю, пам’ятаючи про сумування негативної інотропної дії.
Спільне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT і метаболізуються CYP3A4, може призвести до шлуночкових тахіаритмій, включаючи загрозливу життю аритмію типу torsade de pointes. Концентрацію мелоксикаму ітраконазол, навпаки, може знижувати. Про всі прийняті ліки слід повідомити лікаря до початку лікування.
Вагітність і грудне вигодовування
Препарат не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків загрози життю, коли очікувана користь для матері перевищує ризик ушкодження плода. Дослідження на тваринах показали шкідливий вплив ітраконазолу на репродуктивну функцію, дані щодо застосування під час вагітності обмежені. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки вроджених вад — деформацій скелета, сечостатевих шляхів, серцево-судинної системи та органа зору, — однак причинний зв’язок з ітраконазолом не встановлений. Епідеміологічні дані щодо застосування в перші три місяці вагітності підвищення ризику вад розвитку не виявили.
Жінки репродуктивного віку, які отримують препарат, повинні використовувати надійний метод контрацепції до першої менструації після закінчення лікування. У грудне молоко проникає невелика кількість ітраконазолу, тому до початку лікування слід зіставити очікувану користь із ризиком для дитини; у разі сумнівів від грудного вигодовування на час лікування краще відмовитися.
Побічні дії
Безпеку капсул ітраконазолу оцінювали у 8499 пацієнтів у 107 клінічних дослідженнях. Щонайменше у 1% пацієнтів відзначалися головний біль, нудота та біль у животі — це найчастіші небажані реакції. Рідше ніж у 1% пацієнтів реєструвалися наведені нижче реакції.
- запалення слизової оболонки носа, запалення приносових пазух, інфекції верхніх дихальних шляхів;
- лейкопенія та реакції підвищеної чутливості;
- порушення смаку, зниження чутливості, парестезії, шум у вухах;
- закреп, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання;
- порушення функції печінки та підвищення рівня білірубіну;
- свербіж, висип, кропив’янка;
- поліурія, набряки;
- порушення ерекції та порушення менструального циклу.
Після виходу препарату на ринок дуже рідко повідомлялося про тяжку гепатотоксичність, у тому числі про кілька випадків смерті від гострої печінкової недостатності, а також про застійну серцеву недостатність, анафілактичну реакцію, ангіоневротичний набряк, минущу або стійку втрату слуху, панкреатит, порушення зору та тяжкі шкірні реакції — синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. У дітей і підлітків характер небажаних реакцій загалом такий самий, як у дорослих, але трапляються вони частіше: зазвичай це головний біль, блювання, біль у животі та діарея.
Передозування
У цілому симптоми при передозуванні збігаються з небажаними реакціями, які спостерігаються при звичайному лікуванні ітраконазолом. Специфічного антидота не існує.
При передозуванні застосовують заходи підтримки життєво важливих функцій. Може бути призначене активоване вугілля, якщо цей метод вважають доцільним. Видалити ітраконазол за допомогою гемодіалізу неможливо.
Як отримати рецепт на Trioxal® онлайн
Trioxal® відпускається за рецептом: схема прийому та тривалість курсу повністю залежать від виду інфекції, а перелік несумісних ліків у ітраконазолу незвично широкий, тому призначення робить лікар після оцінки діагнозу, стану печінки та серця і всієї супутньої терапії.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити симптоми, результати обстеження та прийняті препарати дистанційно. За наявності показань і відсутності протипоказань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
