Tramal® Retard 200 - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Tramal® Retard 200: склад і форма випуску

Tramal® Retard — таблетки з пролонгованим вивільненням трамадолу гідрохлориду. Лінійка випускається в дозуваннях 50 мг, 100 мг, 150 мг і 200 мг; ця сторінка стосується найбільшого з них — 200 мг в одній таблетці.

Форма випуску тут не деталь, а умова безпеки. Таблетку приймають цілою: ділити та розжовувати її не можна, бо порушення оболонки перетворює добову дозу на одномоментну й може призвести до передозування. Запивають достатньою кількістю рідини, приймання не пов'язане з їдою. У складі є лактоза, тому препарат не підходить пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Як діє Tramal® Retard 200

Трамадол належить до опіоїдних анальгетиків центральної дії. Це чистий неселективний агоніст опіоїдних рецепторів µ, δ і κ з особливою спорідненістю до µ-рецептора. Крім того, він гальмує нейрональне зворотне захоплення норадреналіну та посилює вивільнення серотоніну — саме подвійний механізм вирізняє трамадол серед класичних опіоїдів і пояснює частину його взаємодій з антидепресантами.

Пролонгована форма не змінює механізм, а змінює профіль концентрації: речовина вивільняється поступово, що дозволяє приймати препарат двічі на добу замість багаторазового приймання швидкодійних форм. Звідси й особливість при отруєнні: при передозуванні ретардної форми речовина продовжує надходити в кров довше за звичайне.

Показання до застосування

Показання сформульоване в інструкції одним рядком: лікування болю помірної та сильної інтенсивності. Жодних обмежень щодо природи болю — післяопераційний, онкологічний, травматичний, невропатичний — у показанні немає, рішення ухвалює лікар, виходячи з інтенсивності болю та відповіді пацієнта на лікування.

З режиму дозування випливає й практичний сенс саме ретардної форми: вона розрахована на приймання вранці та ввечері, тобто на біль, який тримається постійно, а не виникає епізодично. Дозування 200 мг — верхній щабель лінійки, до нього приходять за недостатнього знеболення на менших дозах.

Спосіб застосування та дозування

Дозу підбирають за інтенсивністю болю та індивідуальною відповіддю пацієнта, застосовуючи найменшу дозу, яка ефективно знімає біль. За винятком особливих клінічних ситуацій не слід перевищувати 400 мг трамадолу гідрохлориду на добу. Для дорослих і підлітків старших за 12 років звичайна початкова доза — 50–100 мг двічі на добу, вранці та ввечері; за недостатнього знеболення її поступово підвищують до 150 або 200 мг двічі на добу.

• Тривалість: препарат не застосовують довше, ніж це безумовно необхідно. Якщо через характер і тяжкість захворювання потрібне тривале знеболення, стан пацієнта уважно й регулярно контролюють, за потреби перериваючи приймання, щоб оцінити, чи слід продовжувати лікування і в якій дозі.
• Діти до 12 років: препарат не застосовують.
• Пацієнти до 75 років без клінічних ознак ниркової чи печінкової недостатності: корекція дози зазвичай не потрібна.
• Пацієнти старші за 75 років: виведення препарату може бути сповільнене, тому інтервал між дозами подовжують залежно від потреб пацієнта.
• Ниркова та печінкова недостатність, зокрема в пацієнтів на діалізі: виведення трамадолу подовжене, інтервал між прийманнями ретельно переглядають у бік збільшення.
• Тяжка ниркова та/або тяжка печінкова недостатність: застосування препарату не рекомендоване.

Зверніть увагу, що 200 мг — це разова доза, а не добова: за дворазового приймання добова становитиме 400 мг, тобто максимум, за який виходити не можна. Саме тому перехід на це дозування означає, що резерву для подальшого підвищення вже немає.

Протипоказання

Частина протипоказань пов'язана із самою речовиною, частина — із ситуаціями, у яких додавання опіоїду до вже пригніченої центральної нервової системи небезпечне.

• Підвищена чутливість до трамадолу або будь-якої допоміжної речовини.
• Гостре отруєння алкоголем, снодійними, анальгетиками, опіоїдами чи іншими психотропними препаратами.
• Приймання інгібіторів МАО нині або протягом 14 днів, що передують лікуванню.
• Епілепсія, яка не піддається лікуванню.
• Лікування опіоїдної залежності: для замісної терапії трамадол не застосовують.

Особливі вказівки та запобіжні заходи

Виняткова обережність потрібна в пацієнтів з опіоїдною залежністю, після травми голови, у стані шоку, при порушеннях свідомості нез'ясованого походження, при порушеннях дихального центру або його функції та при підвищеному внутрішньочерепному тиску. Окремо обумовлено підвищену чутливість до опіоїдів. Пригнічення дихання не можна виключити в пацієнтів із вже пригніченою функцією дихального центру, у тих, хто одночасно приймає засоби, що пригнічують ЦНС, і за доз, значно вищих за рекомендовану.

• Судоми описані в пацієнтів, які отримували трамадол у рекомендованих дозах. Ризик вищий за перевищення максимальної добової дози 400 мг і за одночасного приймання інших засобів, що знижують судомний поріг.
• Пацієнтів з епілепсією в анамнезі та схильних до судом лікують трамадолом лише тоді, коли це безумовно необхідно.
• Потенціал залежності в трамадолу невеликий, але за тривалого застосування можуть розвинутися толерантність, психічна та фізична залежність.
• За схильності до зловживання ліками або до залежностей лікування має бути коротким і під суворим лікарським наглядом.
• Для замісної терапії при опіоїдній залежності трамадол не годиться: будучи агоністом опіоїдних рецепторів, він не знімає симптомів відміни морфіну.
• Навіть у рекомендованих дозах препарат спричиняє сонливість і запаморочення й тим самим порушує здатність керувати транспортом і працювати з механізмами — особливо разом з алкоголем чи іншими психотропними речовинами.

Лікарські взаємодії

Найжорсткіше обмеження — інгібітори МАО: одночасно з ними препарат не застосовують. У пацієнтів, які отримували інгібітори МАО протягом 14 днів до введення опіоїду петидину, спостерігалися загрозливі для життя порушення роботи ЦНС, дихального центру та кровообігу, і такі самі реакції після трамадолу виключити не можна.

• Засоби, що пригнічують ЦНС, зокрема алкоголь, посилюють небажані ефекти з боку нервової системи.
• Серотонінергічні препарати — СІЗЗС, ІЗЗСН, інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, міртазапін — разом із трамадолом здатні спричинити серотонінову токсичність.
• Серотоніновий синдром імовірний, якщо спостерігається один із наборів симптомів: спонтанний клонус; індукований або очний клонус зі збудженням чи рясним потовиділенням; тремор і посилення рефлексів; підвищений м'язовий тонус і температура понад 38 °C разом з індукованим або очним клонусом. Відміна серотонінергічних засобів зазвичай швидко поліпшує стан, подальше лікування залежить від характеру й тяжкості симптомів.
• Поріг судом знижують СІЗЗС, ІЗЗСН, трициклічні антидепресанти, антипсихотики, бупропіон, міртазапін і тетрагідроканабінол — разом із трамадолом ризик судом зростає.
• Карбамазепін як індуктор ферментів послаблює знеболювальну дію та вкорочує її тривалість; циметидин, навпаки, клінічно значущих взаємодій не дає.
• Похідні кумарину, наприклад варфарин, потребують обережності: описані зростання МНВ із великими кровотечами та синцями в частини пацієнтів.
• Інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та еритроміцин, можуть гальмувати метаболізм трамадолу і, ймовірно, його активного метаболіту; клінічного значення цього не вивчали.
• Ондансетрон, застосований до або після операції як протиблювотний, в окремих працях підвищував потребу в трамадолі при післяопераційному болю.

Вагітність і грудне вигодовування

У дослідженнях на тваринах трамадол у дуже великих дозах впливав на розвиток органів, скостеніння та смертність новонароджених; тератогенної дії не спостерігали. Крізь плацентарний бар'єр речовина проникає, а безпечність застосування при вагітності не встановлена, тому вагітним препарат не призначають. При введенні в передпологовому та навколопологовому періоді трамадол не порушує скоротливої діяльності матки, але в новонароджених може спричиняти зміни частоти дихання, зазвичай без клінічного значення. Тривале приймання під час вагітності може призвести до синдрому відміни в новонародженого.

У період грудного вигодовування в молоко переходить близько 0,1% прийнятої матір'ю дози. Препарат у цей час не застосовують, однак за одноразового приймання припиняти годування не потрібно. Дані спостережень після виходу препарату на ринок не вказують на вплив трамадолу на фертильність, і в дослідженнях на тваринах такого впливу теж не виявлено.

Побічні дії

Найчастіше — більш ніж у 10% пацієнтів — трапляються нудота та запаморочення. Нижче реакції згруповані за частотою.

Частота	Реакції
Дуже часто	Запаморочення, нудота
Часто	Головний біль, сонливість, закреп, сухість у роті, блювання, підвищена пітливість, відчуття втоми
Нечасто	Порушення кровообігу: серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпотензія або серцево-судинний колапс — частіше при внутрішньовенному введенні та в пацієнтів після фізичного навантаження; блювотні позиви, тяжкість у шлунку, здуття, діарея, шкірні реакції (свербіж, висип, кропив'янка)
Рідко	Алергічні реакції (задишка, бронхоспазм, свистяче дихання, ангіоневротичний набряк) та анафілаксія; брадикардія, підвищення артеріального тиску; парестезії, тремор, судоми, мимовільні м'язові скорочення, порушення координації, непритомність, порушення мовлення; зміни апетиту; галюцинації, сплутаність свідомості, порушення сну, делірій, неспокій, жахіття; міоз, нечіткість зору, мідріаз; пригнічення дихання, задишка; слабкість скелетних м'язів; дизурія та затримка сечі
Поодинокі випадки	Підвищення активності печінкових ферментів у часовому зв'язку з прийманням трамадолу

Судоми виникають переважно після великих доз або при поєднанні з препаратами, що знижують судомний поріг. Психічні порушення різняться за вираженістю й характером залежно від особистості пацієнта та тривалості лікування: перепади настрою (зазвичай ейфорія, іноді дисфорія), зміна активності, порушення сприйняття та здатності ухвалювати рішення. Препарат здатний спричинити залежність, а при відміні — збудження, тривогу, нервозність, безсоння, гіперрухливість, тремтіння та шлунково-кишкові симптоми; дуже рідко описані панічні атаки, сильний неспокій, галюцинації, парестезії, шум у вухах, сплутаність свідомості, марення, деперсоналізація, дереалізація та параноя.

Передозування

Симптоми передозування трамадолу загалом такі самі, як в інших опіоїдних анальгетиків центральної дії: звуження зіниць, блювання, серцево-судинний колапс, порушення свідомості аж до коми, судоми, пригнічення дихання аж до його зупинки. Застосовують загальноприйняті методи невідкладної допомоги: забезпечують прохідність дихальних шляхів, щоб запобігти аспірації шлункового вмісту, і за симптомами підтримують дихання та кровообіг.

Антидотом при пригніченні дихання слугує налоксон. На судоми він, за даними досліджень на тваринах, не впливає — за їх появи внутрішньовенно вводять діазепам. При отруєнні пероральними формами рекомендовано видалити препарат зі шлунка та кишечника активованим вугіллям або промиванням шлунка, але лише протягом 2 годин після приймання; пізніше це виправдано при отруєнні винятково великими дозами або формами з пролонгованим вивільненням — що прямо стосується Tramal® Retard. Гемодіаліз і гемофільтрація виводять трамадол лише незначною мірою і як єдиний метод лікування гострого отруєння неефективні.

Як отримати рецепт на Tramal® Retard 200 онлайн

Трамадол — опіоїдний анальгетик, і рецептурний статус тут суворий: препарат спричиняє толерантність і залежність, знижує судомний поріг і небезпечно поєднується з алкоголем, снодійними та цілою низкою антидепресантів. Дозування 200 мг до того ж означає, що за дворазового приймання пацієнт виходить на максимальну добову дозу 400 мг, вище за яку підніматися не можна.

Тому онлайн-консультація доречна передусім як продовження вже призначеного лікування. В анкеті вказують причину болю, поточне дозування та тривалість приймання, супутні захворювання та всі препарати, які приймаєте, — особливо антидепресанти, протисудомні та снодійні. Лікар вивчає дані й за достатніх підстав виписує електронний рецепт, який надходить кодом для аптеки Польщі. Якщо відомостей бракує, якщо йдеться про перше призначення опіоїду або відповіді вказують на ризик залежності, у виписці відмовлять і порекомендують очний прийом.