Telam - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Telam: склад і форма випуску

Telam — комбінований препарат у формі таблеток. Одна таблетка містить 40 мг або 80 мг телмісартану та 5 мг або 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну безилату. Таким чином, доступні чотири комбінації: 40 мг + 5 мг, 40 мг + 10 мг, 80 мг + 5 мг і 80 мг + 10 мг.

Такий набір дозувань дозволяє перейти на прийом однієї таблетки на добу після того, як дози кожного компонента підібрані окремо. Максимальна рекомендована доза — одна таблетка, що містить 80 мг телмісартану та 10 мг амлодипіну на добу.

Як діє Telam

Препарат поєднує два антигіпертензивні засоби з взаємодоповнюючими механізмами дії: телмісартан — антагоніст рецепторів ангіотензину II, амлодипін — похідне дигідропіридину з групи блокаторів кальцієвих каналів. Один впливає на гормональну регуляцію судинного тонусу, інший — на гладкі м’язи судинної стінки.

Поєднання цих речовин дає адитивний антигіпертензивний ефект: артеріальний тиск знижується вираженіше, ніж при застосуванні кожного компонента окремо. Прийом один раз на добу забезпечує ефективне та стабільне зниження тиску протягом усіх 24 годин.

Показання до застосування

Telam застосовують для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у дорослих. Можливі два варіанти призначення. Перший — додаткова терапія, коли тиск недостатньо контролюється попереднім лікуванням, причому кожній дозувальній комбінації відповідає своя вихідна ситуація. Другий — замісна терапія: пацієнти, які приймають телмісартан і амлодипін в окремих таблетках, переходять на один препарат з такими самими дозами.

Дозування	Коли призначають як додаткову терапію
40 мг + 5 мг	тиск недостатньо контролюється амлодипіном 5 мг у вигляді монотерапії
40 мг + 10 мг	тиск недостатньо контролюється амлодипіном 10 мг у вигляді монотерапії
80 мг + 5 мг	тиск недостатньо контролюється дозуванням 40 мг + 5 мг
80 мг + 10 мг	тиск недостатньо контролюється дозуванням 40 мг + 10 мг або 80 мг + 5 мг

Препарат призначений для тривалого лікування. Безпека та ефективність спільного застосування телмісартану й амлодипіну у дітей і підлітків молодше 18 років не встановлені — дані для цієї вікової групи відсутні.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза — одна таблетка на добу. Препарат можна приймати під час їжі або незалежно від прийому їжі, запиваючи водою. Одночасне вживання грейпфрута та грейпфрутового соку не рекомендується: у деяких пацієнтів при цьому зростає біодоступність амлодипіну, що посилює зниження тиску. Перед переходом на комбінований препарат рекомендується окремо підібрати дози амлодипіну та телмісартану; за наявності клінічного обґрунтування можливий і прямий перехід з монотерапії.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнтам старше 65 років корекція дози не потрібна, однак дозу амлодипіну в осіб літнього віку підвищують з обережністю. При легких і помірних порушеннях функції нирок корекція не потрібна; досвід лікування при тяжкій нирковій недостатності та на гемодіалізі обмежений і вимагає обережності, оскільки ні телмісартан, ні амлодипін при діалізі не видаляються. При тяжких порушеннях функції печінки препарат протипоказаний, при легких і помірних порушеннях доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг на добу. Якщо у пацієнта, який отримує 10 мг амлодипіну, з’являються реакції, що обмежують дозу, наприклад набряки, можна перейти на дозування 40 мг + 5 мг один раз на добу: сумарний очікуваний антигіпертензивний ефект при цьому зберігається.

Протипоказання

Частина протипоказань стосується телмісартану як засобу, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, частина — амлодипіну як сосудорозширювального засобу, тому у комбінованого препарату їх перелік ширший, ніж у кожного компонента окремо.

• підвищена чутливість до діючих речовин, похідних дигідропіридину або будь-якої допоміжної речовини;
• другий і третій триместри вагітності;
• непрохідність жовчовивідних шляхів і тяжкі порушення функції печінки;
• шок, у тому числі кардіогенний;
• звуження шляхів відтоку з лівого шлуночка серця, наприклад значний стеноз отвору аорти;
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
• одночасний прийом препаратів, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв на 1,73 м2.

Особливі вказівки та заходи обережності

Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II не можна розпочинати під час вагітності, а жінкам, які планують вагітність, слід заздалегідь перейти на інший антигіпертензивний препарат із встановленим профілем безпеки. Симптоматичне зниження тиску, особливо після першої дози, можливе при зниженому об’ємі циркулюючої крові або дефіциті натрію — наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками, при обмеженні солі, діареї або блюванні; ці порушення усувають до початку лікування. Якщо тиск усе ж різко знизився, пацієнта кладуть і за потреби вводять фізіологічний розчин внутрішньовенно.

• подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується: вона підвищує ризик зниження тиску, гіперкаліємії та порушення функції нирок;
• при двобічному стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності;
• при порушеній функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну в сироватці крові;
• при первинному гіперальдостеронізмі телмісартан не рекомендований, оскільки такі пацієнти зазвичай не відповідають на препарати, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему;
• обережність при стенозі аортального або мітрального клапана та при гіпертрофічній кардіоміопатії зі звуженням шляхів відтоку з лівого шлуночка;
• обережність при серцевій недостатності: у довготривалому дослідженні амлодипіну при тяжкій серцевій недостатності набряк легень реєструвався частіше, ніж на плацебо;
• у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують інсулін або пероральні протидіабетичні засоби, можлива гіпоглікемія — потрібен контроль рівня глюкози;
• ризик гіперкаліємії підвищують цукровий діабет, ниркова недостатність, вік старше 70 років і прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, НПЗП або гепарину.

Надмірне зниження артеріального тиску в пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат помірно впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами: можливі запаморочення, знепритомнення, сонливість і порушення рівноваги, тому при появі таких реакцій від потенційно небезпечної діяльності слід відмовитись.

Лікарські взаємодії

Взаємодій між двома компонентами препарату в клінічних дослідженнях не спостерігалося, однак кожна з діючих речовин має власний набір значущих комбінацій, і всі вони стосуються комбінованого препарату. Антигіпертензивний ефект посилюють інші засоби, що знижують тиск, а також баклофен, аміфостин, нейролептики та антидепресанти; ортостатичну гіпотензію посилює алкоголь, а системні кортикостероїди послаблюють антигіпертензивну дію.

• калійзберігаючі діуретики, препарати калію та замінники солі з калієм: значне підвищення рівня калію в сироватці, сумісне застосування не рекомендується;
• літій: зворотне підвищення концентрації літію в крові та його токсичності, потрібен контроль рівня літію;
• інгібітори АПФ і аліскірен: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи підвищує частоту небажаних явищ;
• НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах та інгібітори ЦОГ-2: послаблення антигіпертензивного ефекту і ризик погіршення функції нирок;
• дигоксин: підвищення його концентрації в плазмі крові, потрібен контроль під час підбору та відміни телмісартану;
• інгібітори CYP3A4 — інгібітори протеази, протигрибкові засоби групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин, верапаміл, дилтіазем: зростання концентрації амлодипіну та ризику гіпотензії;
• індуктори CYP3A4, наприклад рифампіцин і звіробій: зміна концентрації амлодипіну, потрібен контроль тиску;
• симвастатин: зростання його концентрації, тому доза симвастатину при прийомі амлодипіну обмежена 20 мг на добу.

Амлодипін може підвищувати концентрацію такролімусу, циклоспорину та інгібіторів mTOR, тому при таких комбінаціях потрібен лабораторний контроль. Через ризик гіперкаліємії не рекомендується поєднувати блокатори кальцієвих каналів з внутрішньовенним введенням дантролену.

Вагітність і грудне вигодовування

Даних щодо застосування телмісартану разом з амлодипіном у вагітних мало. Прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується в першому триместрі й протипоказаний у другому та третьому. Вплив препаратів цієї групи, починаючи з другого триместру, токсичний для плода — погіршення функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння черепа — і для новонародженого: ниркова недостатність, зниження тиску, гіперкаліємія. Якщо вагітність підтвердилася, прийом негайно припиняють; при впливі, що розпочався з другого триместру, рекомендується ультразвуковий контроль функції нирок і будови черепа в плода.

Безпека амлодипіну при вагітності не встановлена, а в дослідженнях на тваринах високі дози несприятливо впливали на репродуктивну функцію. Амлодипін проникає в грудне молоко: за оцінками, дитина отримує від 3 до 7% дози матері, максимально до 15%; вплив цієї кількості на організм немовляти невідомий. Даних щодо телмісартану при грудному вигодовуванні немає, тому застосовувати комбінацію в цей період не рекомендується — перевагу слід віддавати препаратам з краще вивченим профілем безпеки, особливо при годуванні новонародженого або недоношеного немовляти.

Побічні дії

Найчастіше при прийомі препарату виникають запаморочення та периферичні набряки. Тяжкі знепритомнення розвиваються рідко — менш ніж у 1 з 1000 пацієнтів. Крім того, можливі будь-які небажані реакції, відомі для телмісартану та амлодипіну окремо, навіть якщо у клінічних дослідженнях комбінації вони не спостерігалися.

• часто: запаморочення, периферичні набряки;
• нечасто: сонливість, мігрень, головний біль, парестезії, запаморочення вестибулярного походження;
• нечасто: брадикардія, серцебиття, зниження артеріального тиску, у тому числі ортостатичне, раптове почервоніння шкіри;
• нечасто: кашель, біль у животі, діарея, нудота, свербіж, болі в суглобах і м’язах, м’язові судоми;
• нечасто: слабкість, біль у грудній клітці, втомлюваність, набряки, порушення ерекції, підвищення активності печінкових ферментів;
• рідко: знепритомнення, периферична невропатія, тремор, депресія, тривога, безсоння, цистит;
• для телмісартану: гіперкаліємія, анемія, тромбоцитопенія, реакції підвищеної чутливості аж до анафілактичних, ангіоневротичний набряк, порушення функції нирок, включно з гострою нирковою недостатністю;
• для амлодипіну: порушення зору, зміна ритму дефекації, набряк щиколоток, а дуже рідко — інфаркт міокарда, аритмії, гепатит, жовтяниця, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Дуже рідко після застосування телмісартану повідомлялося про інтерстиціальне захворювання легень. При появі набряку обличчя, губ, язика або гортані, утрудненого дихання, вираженої слабкості чи знепритомнення прийом препарату слід негайно припинити та звернутися по медичну допомогу.

Передозування

Ознаки передозування відповідають посиленій дії обох компонентів. Для телмісартану найбільш помітні зниження артеріального тиску та тахікардія; повідомлялося також про брадикардію, запаморочення, підвищення рівня креатиніну в сироватці й гостру ниркову недостатність. Передозування амлодипіну викликає надмірне розширення периферичних судин і, ймовірно, рефлекторне почастішання серцебиття; описані виражена й, можливо, тривала системна гіпотензія аж до шоку з летальним наслідком. Рідко відзначався некардіогенний набряк легень, який може розвинутися відстрочено, через 24–48 годин після прийому, і вимагати респіраторної підтримки.

Пацієнта ретельно спостерігають і проводять симптоматичне та підтримувальне лікування, обсяг якого залежить від часу, що минув з моменту прийому, і тяжкості симптомів. Розглядають промивання шлунка, корисним може бути активоване вугілля. Необхідний частий контроль електролітів і креатиніну в сироватці. При зниженні тиску пацієнта кладуть з піднятими кінцівками та негайно відновлюють об’єм рідини й електролітів; для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може бути корисним внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Ні телмісартан, ні амлодипін при гемодіалізі не видаляються.

Як отримати рецепт на Telam онлайн

Telam відпускається за рецептом і призначається лише лікарем: вибір з чотирьох дозувань залежить від того, яким лікуванням тиск контролювався до цього, а перед початком прийому потрібно оцінити функцію нирок і печінки, рівень калію та всю супутню терапію.

Онлайн-консультація дозволяє обговорити показники тиску та прийняті препарати дистанційно. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.