Spasmalgon: склад і форма випуску
Один мілілітр розчину для ін'єкцій містить 500 мг метамізолу натрію, 2 мг пітофенону гідрохлориду та 0,02 мг фенпіверинію броміду. Це не таблетка: препарат випускається в ампулах і вводиться внутрішньом'язово.
Інструкція одразу задає рамки застосування. Препарат призначений лише для короткочасного лікування й вводиться винятково під суворим лікарським контролем — через ризик анафілактичного шоку в пацієнтів із підвищеною чутливістю до метамізолу чи похідних піразолону.
Як діє Spasmalgon
Це комбінований препарат зі спазмолітичною та знеболювальною дією. Метамізол дає сильний анальгетичний і жарознижувальний ефект у поєднанні з м'якшим протизапальним і спазмолітичним.
Два інші компоненти доповнюють його за механізмом. Пітофенон розслаблює гладку мускулатуру напряму, міотропно, а фенпіверинію бромід діє холінолітично, тобто блокує парасимпатичні впливи на гладкі м'язи. Із цієї холінолітичної дії випливає більша частина протипоказань і застережень препарату — від глаукоми до аденоми простати.
Показання до застосування
Показання одне й сформульоване вузько: болі, спричинені спастичними станами гладкої мускулатури травного та сечостатевого тракту.
- Сильні спазми шлунка та кишкова колька.
- Болісні спазми сечовивідних шляхів і сечового міхура, ниркова колька.
- Жовчна колька за жовчнокам'яної хвороби.
- Болісні менструації.
Усі перелічені стани об'єднує спастична природа болю. За болю іншого походження комбінація спазмолітика з анальгетиком втрачає сенс, а ризики лишаються попередніми.
Спосіб застосування та дозування
Препарат вводять внутрішньом'язово дорослим і підліткам понад 15 років із масою тіла більш ніж 53 кг — по 2–5 мл розчину. За потреби дозу можна повторити через 6–8 годин, але максимальна добова доза не має перевищувати 10 мл розчину, що відповідає 5 г метамізолу натрію. Тривалість лікування становить 2–3 дні.
Далі важливо те, що відбувається після цих 2–3 днів. Якщо ефекту досягнуто, лікування продовжують уже пероральними знеболювальними та спазмолітиками. Якщо терапевтичного ефекту немає, введення препарату припиняють — нарощувати курс інструкція не пропонує. Літнім, ослабленим пацієнтам і людям зі зниженим кліренсом креатиніну дозу зменшують: виведення продуктів метаболізму метамізолу в них уповільнене. За порушення функції печінки чи нирок швидкість виведення також знижується, тому багаторазового введення великих доз уникають; за короткого курсу знижувати дозу не обов'язково, але досвіду тривалого застосування в пацієнтів із тяжкими порушеннями печінки й нирок недостатньо. Дітям і підліткам до 15 років препарат протипоказаний.
Протипоказання
Перелік довгий, і в ньому легко впізнати три джерела: непереносимість піразолонів, холінолітичну дію фенпіверинію та вплив метамізолу на кровотворення.
- Підвищена чутливість до діючих або допоміжних речовин; непереносимість похідних піразолону, включно з пацієнтами з агранулоцитозом в анамнезі після їх прийому; непереносимість знеболювальних, особливо саліцилатів, парацетамолу, інших ненаркотичних анальгетиків і НПЗП.
- Тяжкі порушення функції печінки та ниркова недостатність.
- Гостра переміжна порфірія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
- Порушення функції кісткового мозку, наприклад після цитостатиків, або захворювання системи кровотворення: апластична анемія, агранулоцитоз, лейкопенія.
- Непрохідність шлунково-кишкового тракту й токсичне розширення товстої кишки.
- Аденома передміхурової залози II та III ступеня; атонія жовчного міхура й сечового міхура.
- Низький артеріальний тиск і гемодинамічна нестабільність.
- Вагітність і період годування груддю; вік до 15 років.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Два головні ризики метамізолу — анафілаксія й агранулоцитоз, і обидва потребують не спостереження, а негайних дій. За перших ознак реакції гіперчутливості введення припиняють і терміново вживають заходів: адреналін, глюкокортикостероїди, антигістамінні засоби. Ризик такої реакції значно вищий у пацієнтів з астмою або кропив'янкою за типом ангіоневротичного набряку після знеболювальних, із бронхіальною астмою в поєднанні із синуситом і поліпами носа, з хронічною кропив'янкою, з непереносимістю барвників на кшталт тартразину чи консервантів на кшталт бензоатів, а також із непереносимістю алкоголю — коли навіть мінімальна доза спиртного спричиняє чхання, сльозотечу та серйозні порушення зору. Останнє може виявитися ознакою нерозпізнаної аспіринової астми.
- Агранулоцитоз. Він не залежить від дози й не піддається прогнозуванню: може розвинутися і після першої ін'єкції, і за багаторазового введення. Типові ознаки — гарячка й озноб, біль у горлі та при ковтанні, запалення слизової рота, носа, глотки, ануса й статевих органів. За раптового погіршення самопочуття з такими симптомами лікування припиняють негайно, не чекаючи результатів аналізів. Пацієнтам із хворобами крові в анамнезі під час лікування контролюють кров.
- Падіння тиску. Метамізол здатен знижувати артеріальний тиск, причому ефект залежить від дози й частіше спостерігається саме за парентерального введення. Ризик вищий за початкової гіпотензії, зменшеного об'єму рідини чи зневоднення, гемодинамічної нестабільності та недостатності кровообігу — наприклад за інфаркту міокарда або політравми, — а також за підвищеної температури тіла. Таким пацієнтам потребу введення оцінюють особливо ретельно й спостерігають за ними суворо.
- Коли падіння тиску неприпустиме. За ішемічної хвороби серця чи значного звуження мозкових судин гемодинамічні показники контролюють постійно, а інколи заздалегідь вживають заходів проти різкого зниження тиску.
- Холінолітичні обмеження. За обструктивних захворювань травного тракту — ахалазії стравоходу, стенозу воротаря — препарат застосовують обережно: багаторазове введення може призвести до застою шлунково-кишкового вмісту й інтоксикації. Особлива обережність і суворий лікарський нагляд потрібні за рефлюксної хвороби, атонії кишечника, паралітичної непрохідності, глаукоми, міастенії та хвороб серця — аритмії, ішемічної хвороби, застійної серцевої недостатності.
Є й практичне обмеження на день ін'єкції. Через холінолітичну дію фенпіверинію можливі запаморочення та порушення акомодації, а метамізол здатен погіршувати концентрацію уваги й сповільнювати реакцію в несподіваних ситуаціях. Тому за кермо й до механізмів не повертаються, доки ці ефекти не минуть.
Лікарські взаємодії
Метамізол індукує ферменти, тому поєднувати препарат з іншими ліками слід із великою обережністю — це загальне правило, з якого випливають окремі випадки.
- Послаблення інших препаратів. Через індукцію ферментів може знижуватися активність антикоагулянтів кумаринового ряду. Метамізол також здатен зменшувати концентрацію циклоспорину в крові.
- Посилення та потенціювання. Метамізол істотно підвищує максимальну концентрацію хлорохіну в плазмі. Він посилює дію трициклічних антидепресантів, контрацептивів, інших знеболювальних, алопуринолу й алкоголю. Засоби, що пригнічують центральну нервову систему, посилюють його анальгетичний ефект.
- Небезпечні комбінації. З хлорпромазином та іншими похідними фенотіазину можлива тяжка гіпотермія. З хлорамфеніколом та іншими мієлотоксичними препаратами зростає ризик пригнічення кісткового мозку. Поєднання з іншими анальгетиками та НПЗП підвищує ймовірність реакцій гіперчутливості й інших небажаних явищ.
- Інше. Індуктори ферментів — барбітурати, глутетимід, фенілбутазон — можуть послаблювати дію самого метамізолу. Є повідомлення про взаємодії з каптоприлом, препаратами літію, метотрексатом і тріамтереном, а також про зміну дії антигіпертензивних і сечогінних засобів; ступінь цього впливу лишається невідомим.
Вагітність і годування груддю
Даних про безпечність застосування при вагітності немає, тому вагітним препарат не вводять. Вагітність входить і до загального переліку протипоказань, тобто йдеться не про зважування користі й ризику, а про пряму заборону.
Метаболіти метамізолу виділяються в грудне молоко, тому в період годування груддю препарат також не застосовують. Якщо введення все ж визнано необхідним, годування на час лікування припиняють.
Побічні дії
Найсерйозніші реакції пов'язані з кровотворенням і з гіперчутливістю, причому другі за ін'єкційного введення трапляються частіше, ніж за прийому всередину.
| Система | Реакції |
|---|---|
| Кров | Рідко лейкопенія; дуже рідко агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія. Агранулоцитоз непередбачуваний і може виникнути навіть у пацієнтів, які раніше переносили метамізол без наслідків |
| Імунна система | Нечасто стійкий лікарський висип; рідко папульозний висип, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, особливо за парентерального введення; дуже рідко напад астми в пацієнтів з аспіриновою астмою, синдром Стівенса-Джонсона або Лаєлла, шок |
| Серце та судини | Нечасто серцебиття, тахікардія, порушення ритму, ціаноз, зниження артеріального тиску |
| Нервова система та очі | Запаморочення, головний біль, порушення зору та гостроти зору |
| Травлення | Сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі та нездужання, діарея, закреп, загострення гастриту й виразкової хвороби, у рідкісних випадках виразки та кровотечі |
| Нирки та місце введення | Рідко протеїнурія, олігурія, анурія, поліурія, інтерстиційний нефрит, червоне забарвлення сечі; затримка сечі. Біль і місцеві реакції в місці ін'єкції |
Про терміни алергічних реакцій варто сказати окремо. Вони можуть розвинутися під час ін'єкції або одразу після неї, але інколи з'являються за кілька годин — найчастіше протягом перших годин. Починаються зазвичай зі шкіри та слизових: свербіж, печіння, почервоніння, висип, кропив'янка, локальні чи загальні набряки, задишка, шлунково-кишкові скарги. Ці легкі прояви здатні перейти в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк, включно з набряком гортані, виражений бронхоспазм, порушення ритму й падіння тиску, якому інколи передує його підйом. Тому за перших же шкірних симптомів введення препарату негайно припиняють.
Передозування
У клінічній картині переважають симптоми гострого отруєння метамізолом і холінолітичні реакції. Найчастіше спостерігаються токсична дія на систему кровотворення та шлунково-кишкові порушення, а в тяжких випадках — розлади функції центральної нервової системи.
Введення препарату негайно припиняють і застосовують заходи, що пришвидшують його виведення: форсований діурез, внутрішньовенні вливання водного розчину солі, за потреби гемодіаліз. Далі проводять симптоматичне лікування. Специфічного антидоту не існує.
Як отримати рецепт на Spasmalgon онлайн
Скажемо прямо: це ін'єкційний препарат, який вводять внутрішньом'язово під суворим лікарським контролем — саме через ризик анафілактичного шоку. Ані призначення, ані введення за онлайн-анкетою неможливі. Ба більше, самі показання — ниркова та жовчна колька, сильні спазми шлунка — потребують очного огляду: за таким болем може ховатися стан, за якого знеболення без діагностики небезпечне, від гострого живота до обтурації сечовивідних шляхів.
Онлайн-консультація в цій ситуації корисна інакше: лікар може оцінити описані симптоми, сказати, чи потрібна невідкладна допомога, і за потреби дібрати безпечну пероральну альтернативу для лікування після зняття нападу — саме так, як пропонує інструкція, продовжуючи терапію таблетованими анальгетиками та спазмолітиками. В анкеті варто зазначити характер і локалізацію болю, його тривалість, температуру, реакції на знеболювальні в минулому, особливо на метамізол та інші піразолони, захворювання крові, печінки й нирок, глаукому, аденому простати, вагітність і годування груддю. Лікар вивчає дані й за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
