Sirdalud®: склад і форма випуску
Діюча речовина препарату — тизанідин, за хімічною назвою 5-хлор-4-(2-імідазолін-2-іламіно)-2,1,3-бензотіадіазол. Одна таблетка містить 4 мг тизанідину у вигляді 4,576 мг тизанідину гідрохлориду.
Таблетки містять лактозу, тому препарат не підходить пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа чи синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Як діє Sirdalud®
Тизанідин — міорелаксант центральної дії. Основне місце його прикладання — спинний мозок: за наявними даними, він гальмує вивільнення амінокислот, що збуджують NMDA-рецептори, за рахунок стимуляції пресинаптичних α2-рецепторів.
Пригнічення полісинаптичної передачі сигналів на рівні спінальних вставних нейронів — тієї самої, що відповідає за надмірне напруження м'язів, — і призводить до зниження м'язового тонусу. Крім міорелаксувальних властивостей, тизанідин справляє й помірну центральну знеболювальну дію.
Показання до застосування
Перша група показань — болісні м'язові спазми:
- пов'язані зі статичними й функціональними захворюваннями хребта — шийними та поперековими синдромами;
- що виникли після хірургічного втручання, наприклад з приводу грижі пульпозного ядра чи запалення кульшового суглоба.
Друга група — підвищений м'язовий тонус за неврологічних захворювань: розсіяного склерозу, хронічних захворювань спинного мозку, дегенеративних захворювань спинного мозку, після інсульту, а також за дитячого церебрального паралічу в дорослих, яким цей діагноз було встановлено раніше.
Спосіб застосування та дозування
У препарату вузький терапевтичний індекс і велика міжіндивідуальна мінливість концентрації тизанідину в плазмі, тому добір дози під конкретного пацієнта принципово важливий. Мала початкова доза — 2 мг 3 рази на добу — дозволяє звести до мінімуму ризик небажаних реакцій, а далі дозу підвищують обережно.
| Ситуація | Режим дозування |
|---|---|
| Болісні м'язові спазми | 2–4 мг 3 рази на добу; у тяжких випадках додатково 2 або 4 мг перед сном, щоб зменшити денну сонливість |
| Підвищений тонус за неврологічних хвороб, початок | Не більш ніж 6 мг на добу в 3 приймання |
| Підвищення дози | На 2–4 мг на добу з інтервалом у півтижня або тиждень |
| Звичайна ефективна доза | 12–24 мг на добу в 3 або 4 рівних приймання |
| Максимальна добова доза | 36 мг |
| Пацієнти старші за 65 років | Починають із найменшої дози і підвищують поступово — досвід застосування обмежений |
| Порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче ніж 25 мл/хв) | Починають із 2 мг один раз на добу, підвищуючи повільно |
| Діти та підлітки до 18 років | Не рекомендується — досвід застосування обмежений |
У пацієнтів із порушеною функцією нирок спершу збільшують разову добову дозу і лише потім частоту приймання. За тяжких порушень функції печінки препарат протипоказаний, за помірних його застосовують обережно, починаючи з найменшої дози й підвищуючи її теж обережно. Окреме правило стосується припинення лікування: дозу знижують поступово, особливо в пацієнтів, які довго отримували великі дози, — це дозволяє уникнути або звести до мінімуму ризик рикошетної артеріальної гіпертензії й тахікардії.
Протипоказання
Препарат протипоказаний у таких випадках:
- тяжке порушення функції печінки;
- стійке підвищення активності амінотрансфераз — утричі вище за верхню межу норми;
- одночасне приймання сильних інгібіторів CYP1A2, таких як флувоксамін чи ципрофлоксацин: поєднання може спричинити тяжкі небажані реакції, зокрема виражену артеріальну гіпотензію;
- встановлена підвищена чутливість до тизанідину або будь-якої допоміжної речовини.
Заборона на поєднання з флувоксаміном і ципрофлоксацином не формальність: за спільного приймання площа під кривою концентрації тизанідину зростала у 33 і 10 разів відповідно, а клінічно значуща й затяжна гіпотензія здатна спричинити сонливість, запаморочення й порушення психомоторних функцій аж до коми.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Дві головні теми застережень — тиск і печінка. Під час лікування можлива артеріальна гіпотензія, зокрема через взаємодію з одночасно вживаними препаратами — інгібіторами CYP1A2 і гіпотензивними засобами; спостерігалися і тяжкі її прояви на кшталт втрати свідомості та судинного колапсу. Зворотна ситуація виникає за різкої відміни: після раптового припинення приймання тизанідину, особливо за тривалого лікування, великих доз чи поєднання з гіпотензивними препаратами, спостерігалися рикошетні гіпертензія й тахікардія, а в крайніх випадках гіпертензія з віддачею може призвести до інсульту. Тому препарат відміняють лише поступово.
- порушення функції печінки відзначалися за застосування тизанідину, але рідко за добових доз менш ніж 12 мг; за доз 12 мг і вище, а також за клінічних ознак ураження печінки — нудоти неясного походження, відсутності апетиту, відчуття втоми — перші 4 місяці щомісяця контролюють біохімічні показники функції печінки;
- лікування припиняють, якщо активність АЛТ або АСТ у сироватці перевищує верхню межу норми більш ніж утричі;
- за порушень функції нирок із кліренсом креатиніну нижче ніж 25 мл/хв системна експозиція тизанідину може зрости до шести разів порівняно з нормальною функцією нирок, тому лікування починають із 2 мг один раз на добу;
- обережність потрібна за одночасного приймання препаратів, що подовжують інтервал QT, а поєднання з помірними інгібіторами CYP1A2 не рекомендоване;
- поєднання з флувоксаміном чи ципрофлоксацином протипоказане, з іншими інгібіторами CYP1A2 потребує обережності;
- описані реакції гіперчутливості, включно з анафілаксією, ангіоневротичним набряком, дерматитом, висипом, кропив'янкою, свербежем та еритемою;
- після першої дози рекомендується уважне спостереження за пацієнтом упродовж 1–2 днів, а за анафілаксії чи ангіоневротичного набряку з анафілактичним шоком або утрудненням дихання лікування негайно припиняють і починають відповідну терапію;
- пацієнтам, у яких виникають сонливість, запаморочення чи інші ознаки гіпотензії, слід уникати занять, що потребують високої концентрації, — керування транспортом і роботи з механізмами.
Лікарські взаємодії
Ключову роль тут відіграє фермент CYP1A2. Його інгібітори підвищують концентрацію тизанідину в плазмі, а висока концентрація може давати симптоми передозування, зокрема подовження інтервалу QT. Індуктори CYP1A2, навпаки, знижують концентрацію і послаблюють лікувальну дію препарату.
- флувоксамін і ципрофлоксацин протипоказані: вони збільшували AUC тизанідину в 33 і 10 разів відповідно;
- не рекомендовані й інші інгібітори CYP1A2 — антиаритміки аміодарон, мексилетин і пропафенон, циметидин, фторхінолони еноксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин і норфлоксацин, рофекоксиб, пероральні контрацептиви й тиклопідин;
- не рекомендується поєднувати тизанідин у великих дозах із препаратами, що подовжують інтервал QT, — цизапридом, амітриптиліном, азитроміцином;
- гіпотензивні засоби, включно з діуретиками, дуже рідко можуть спричинити гіпотензію і брадикардію, а за різкої відміни тизанідину на їхньому тлі спостерігалися рикошетні гіпертензія й тахікардія аж до інсульту;
- рифампіцин знижує концентрацію тизанідину на 50%, що в частини пацієнтів клінічно значуще: тривалого спільного застосування уникають або обережно підвищують дозу;
- куріння понад 10 цигарок на добу в чоловіків знижувало системну експозицію тизанідину на 30%, через що за тривалого лікування їм можуть знадобитися більші дози;
- алкоголь посилює гнітючий вплив препарату на центральну нервову систему і ризик седації та гіпотензії, тому його обмежують або виключають;
- седативні й снодійні засоби — наприклад бензодіазепіни чи баклофен — і антигістамінні препарати посилюють седативну дію тизанідину, а інші агоністи α2-адренорецепторів, такі як клонідин, поєднувати з ним не можна через сумування гіпотензивного ефекту.
Вагітність і грудне вигодовування
Досвід застосування у вагітних обмежений, тому препарат за вагітності не застосовують, якщо тільки терапевтична користь явно не перевищує ризик. Дослідження репродуктивної здатності у щурів і кролів тератогенної дії не виявили, однак у щурів дози 10 і 30 мг/кг на добу подовжували вагітність, а також супроводжувалися збільшенням до- і післяпологової загибелі потомства та затримкою розвитку; за цих доз у самиць відзначалися виражені ознаки м'язового розслаблення й седації. У перерахунку на поверхню тіла ці дози становили 2,2 і 6,7 максимальної рекомендованої в людини дози 0,72 мг/кг на добу.
У молоко самиць щурів тизанідин проникає незначною мірою, але даних у людини немає, тому жінкам, які годують, препарат не призначають. Сексуально активним жінкам дітородного віку рекомендується зробити тест на вагітність до початку лікування, а під час лікування і ще один день після його закінчення використовувати надійну контрацепцію з показником зачать менш ніж 1%; їх також слід попередити, що дослідження на тваринах показали шкідливий вплив препарату на плід. Порушень фертильності в самців щурів за дози 10 мг/кг на добу і в самиць за 3 мг/кг не відзначено, тоді як за 30 і 10 мг/кг відповідно фертильність знижувалася — разом із вираженою седацією, втратою маси тіла й атаксією.
Побічні дії
Дуже часто відзначаються сонливість, запаморочення центрального походження, шлунково-кишкові порушення, сухість слизової оболонки рота, м'язова слабкість і втомлюваність. Часто трапляються безсоння й порушення сну, артеріальна гіпотензія, нудота, зниження артеріального тиску й підвищення активності амінотрансфераз; нечасто — брадикардія.
- за малих доз, які рекомендують зокрема для зняття болісних м'язових спазмів, ці реакції — сонливість, втомлюваність, запаморочення, сухість у роті, зниження тиску, нудота, шлунково-кишкові порушення і зростання амінотрансфераз — зазвичай перебігали легко й були минущими;
- за великих доз, рекомендованих для лікування підвищеного м'язового тонусу, ті самі реакції виникали частіше й були виразнішими, але лише зрідка настільки тяжкими, що була потрібна відміна препарату;
- крім того, можливі подовження інтервалу QT і torsade de pointes, гіпотензія, брадикардія, м'язова слабкість, безсоння, порушення сну, галюцинації й гострий гепатит;
- частота невідома — реакції гіперчутливості, включно з анафілаксією, ангіоневротичним набряком і кропив'янкою;
- частота невідома — галюцинації і сплутаність свідомості;
- частота невідома — запаморочення периферичного походження, дизартрія, непритомність, нечіткість зору;
- частота невідома — біль у животі, блювання, гепатит і печінкова недостатність;
- частота невідома — свербіж, висип, еритема, дерматит, слабкість і синдром відміни.
Окремо варто пам'ятати про рикошетні явища: після раптової відміни тизанідину спостерігалися артеріальна гіпертензія і тахікардія з віддачею, а в крайніх випадках така гіпертензія може призвести до інсульту.
Передозування
Повідомлень про передозування небагато, і в них описане повне одужання після лікування — зокрема в пацієнта, який прийняв 400 мг препарату. Симптоми: нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, подовження інтервалу QT, torsade de pointes, запаморочення, сонливість, звуження зіниць, неспокій, дихальні порушення, кома.
Рекомендується видалити прийнятий препарат багаторазовим уведенням великих доз активованого вугілля. Форсований діурез має прискорити його виведення. Подальше лікування має симптоматичний характер.
Як отримати рецепт на Sirdalud® онлайн
Тизанідин відпускається за рецептом. Дозу добирають індивідуально через вузький терапевтичний індекс, за доз від 12 мг на добу потрібен щомісячний контроль печінкових показників у перші 4 місяці, а відміняти препарат різко не можна.
На онлайн-консультації лікар з'ясує характер спазмів чи спастичності, стан печінки й нирок, рівень артеріального тиску і ліки, які ви приймаєте — насамперед ципрофлоксацин, флувоксамін і гіпотензивні засоби, — і за наявності показань випише електронний рецепт, за кодом якого препарат можна отримати в аптеці.
