Sirdalud® - (IR): склад і форма випуску
Одна таблетка містить 4 мг тизанідину, що відповідає 4,576 мг тизанідину гідрохлориду. Повна хімічна назва діючої речовини — 5-хлор-4-(2-імідазолін-2-іламіно)-2,1,3-бензотіадіазол.
Позначка (IR) означає паралельний імпорт: препарат ввозить до країни постачальник, відмінний від основного дистриб'ютора, за тієї самої діючої речовини й тієї самої форми випуску. У складі таблеток є лактоза — це важливо за рідкісної спадкової непереносимості галактози, дефіциту лактази типу Лаппа та синдрому мальабсорбції глюкози-галактози.
Як діє Sirdalud® - (IR)
Тизанідин — міорелаксант, що діє централізовано, а не на самі м'язи. Його основна точка прикладання — спинний мозок, де він через стимуляцію пресинаптичних α2-рецепторів гальмує вивільнення амінокислот, які збуджують NMDA-рецептори.
Підсумком стає пригнічення полісинаптичного проведення сигналів на рівні вставних нейронів спинного мозку — саме воно відповідає за надмірне м'язове напруження, і його гальмування знижує тонус. Додатково тизанідин має помірну центральну знеболювальну дію, що пояснює його застосування саме за болісних спазмів.
Показання до застосування
Препарат призначають у двох ситуаціях. Перша — болісні м'язові спазми: пов'язані зі статичними й функціональними захворюваннями хребта, тобто шийними та поперековими синдромами, а також ті, що виникли після хірургічного втручання — наприклад з приводу грижі пульпозного ядра чи запалення кульшового суглоба.
Друга — підвищений м'язовий тонус за неврологічних захворювань: розсіяного склерозу, хронічних і дегенеративних захворювань спинного мозку, станів після інсульту, а також за дитячого церебрального паралічу в дорослих пацієнтів, яким цей діагноз поставили раніше. Різниця між двома групами показань прямо відображається на дозах: за спазмів вони значно менші, ніж за спастичності.
Спосіб застосування та дозування
Починати лікування прийнято з малої дози — 2 мг тричі на добу: це зводить до мінімуму ризик небажаних реакцій. Далі дозу підвищують обережно, орієнтуючись на потреби конкретного пацієнта.
- за болісних м'язових спазмів зазвичай призначають 2–4 мг тричі на добу, а в тяжких випадках додають 2 або 4 мг перед сном, щоб денна сонливість була меншою;
- за підвищеного тонусу на тлі неврологічних хвороб починають не більш ніж із 6 мг на добу, поділених на три приймання;
- добову дозу підвищують на 2–4 мг з інтервалом у півтижня або тиждень;
- оптимальна відповідь зазвичай досягається на 12–24 мг на добу в 3 або 4 рівних приймання, а перевищувати 36 мг на добу не можна;
- пацієнтам 65 років і старшим починають із найменшої дози і підвищують її поступово за переносимістю й ефективністю — досвід застосування в цій групі обмежений;
- за кліренсу креатиніну нижче ніж 25 мл/хв лікування починають із 2 мг один раз на добу, збільшуючи дозу повільно; спершу підвищують разову добову дозу і лише потім частоту приймання;
- за тяжких порушень функції печінки препарат протипоказаний, за помірних його застосовують обережно, починаючи з найменшої дози;
- дітям і підліткам молодшим за 18 років препарат не рекомендується — досвід застосування обмежений.
У препарату вузький терапевтичний індекс, а концентрація тизанідину в плазмі сильно різниться в різних людей — звідси й вимога добирати дозу індивідуально. Не менш важливе правило відміни: припиняти лікування потрібно поступовим зниженням дози, особливо якщо пацієнт довго отримував великі дози, — інакше можливі рикошетна артеріальна гіпертензія і тахікардія.
Протипоказання
Застосування препарату виключене за тяжкого порушення функції печінки і за стійкого підвищення активності амінотрансфераз утричі вище за верхню межу норми, а також за встановленої підвищеної чутливості до тизанідину чи будь-якої допоміжної речовини.
Четверте протипоказання — лікарське: одночасне приймання сильних інгібіторів CYP1A2, а саме флувоксаміну й ципрофлоксацину. Причина в масштабі взаємодії: спільне приймання збільшувало площу під кривою концентрації тизанідину в 33 і 10 разів відповідно, а така експозиція здатна спричинити тяжкі небажані реакції, включно з вираженою артеріальною гіпотензією із сонливістю, запамороченням і порушенням психомоторних функцій аж до коми.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Печінка потребує планового контролю. Порушення її функції за лікування тизанідином відзначалися, але за добових доз менш ніж 12 мг траплялися рідко. Тому пацієнтам, які отримують 12 мг і більше, а також тим, у кого з'явилися клінічні ознаки ураження печінки — нудота неясного походження, відсутність апетиту, відчуття втоми, — перші 4 місяці щомісяця перевіряють біохімічні показники функції печінки. Якщо активність АЛТ або АСТ у сироватці перевищує верхню межу норми більш ніж утричі, лікування припиняють.
- під час лікування можлива артеріальна гіпотензія, зокрема як результат взаємодії з інгібіторами CYP1A2 і гіпотензивними засобами; описані й тяжкі її прояви — втрата свідомості та судинний колапс;
- різка відміна дає протилежну картину: після раптового припинення приймання, особливо за тривалого лікування, великих доз чи поєднання з гіпотензивними препаратами, спостерігалися рикошетні гіпертензія й тахікардія, а в крайніх випадках — інсульт, тому препарат відміняють лише поступово;
- за кліренсу креатиніну нижче ніж 25 мл/хв системна експозиція тизанідину може зрости до шести разів порівняно з нормальною функцією нирок;
- з препаратами, що подовжують інтервал QT, потрібна обережність, а поєднання з помірними інгібіторами CYP1A2 не рекомендоване;
- поєднання з флувоксаміном чи ципрофлоксацином протипоказане, з іншими інгібіторами CYP1A2 потребує обережності;
- повідомлялося про реакції гіперчутливості — анафілаксію, ангіоневротичний набряк, дерматит, висип, кропив'янку, свербіж та еритему;
- після першої дози за пацієнтом рекомендується уважно спостерігати 1–2 дні, а за анафілаксії чи ангіоневротичного набряку з шоком або утрудненням дихання лікування негайно припиняють;
- за сонливості, запаморочення та інших ознак гіпотензії слід відмовитися від керування транспортом, роботи з механізмами та інших занять, що потребують концентрації.
Лікарські взаємодії
Практично всі значущі взаємодії тизанідину пояснюються одним ферментом — CYP1A2. Його інгібітори підвищують концентрацію препарату в плазмі, а разом із нею і ймовірність симптомів передозування, включно з подовженням інтервалу QT. Індуктори того самого ферменту, навпаки, знижують концентрацію і послаблюють лікувальний ефект.
- флувоксамін і ципрофлоксацин протипоказані — вони підвищували AUC тизанідину в 33 і 10 разів;
- не рекомендовані інші інгібітори CYP1A2: антиаритміки аміодарон, мексилетин і пропафенон, циметидин, фторхінолони еноксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин і норфлоксацин, а також рофекоксиб, пероральні контрацептиви й тиклопідин;
- рифампіцин як індуктор знижує концентрацію тизанідину на 50%, що в частини пацієнтів клінічно значуще: тривалого поєднання уникають або обережно підвищують дозу;
- куріння понад 10 цигарок на добу в чоловіків знижувало системну експозицію на 30%, тому за тривалого лікування їм можуть знадобитися більші дози;
- поєднання великих доз тизанідину з препаратами, що подовжують інтервал QT, — цизапридом, амітриптиліном, азитроміцином — не рекомендоване;
- гіпотензивні засоби, зокрема діуретики, дуже рідко спричиняють гіпотензію і брадикардію, а за різкої відміни тизанідину на їхньому тлі описані рикошетні гіпертензія й тахікардія аж до інсульту;
- алкоголь посилює гнітючу дію препарату на центральну нервову систему і підвищує ризик седації та гіпотензії, тому його обмежують або виключають;
- седативні, снодійні засоби й антигістамінні препарати посилюють седацію, а інші агоністи α2-адренорецепторів, такі як клонідин, застосовувати разом із тизанідином не можна через сумування гіпотензивного ефекту.
Вагітність і грудне вигодовування
Даних про застосування у вагітних мало, тому препарат за вагітності не використовують, крім випадків, коли терапевтична користь явно переважає ризик. Тератогенної дії у щурів і кролів не виявлено, однак у щурів дози 10 і 30 мг/кг на добу подовжували вагітність, збільшували до- і післяпологову загибель потомства й затримували його розвиток, а в самиць спричиняли виражене м'язове розслаблення й седацію; у перерахунку на поверхню тіла це 2,2 і 6,7 максимальної рекомендованої в людини дози 0,72 мг/кг на добу.
Тизанідин проникає в молоко самиць щурів лише незначною мірою, але даних у людини немає, тому жінкам, які годують, його не призначають. Сексуально активним жінкам дітородного віку рекомендують зробити тест на вагітність перед початком лікування і застосовувати надійну контрацепцію — з показником зачать менш ніж 1% — під час лікування і ще добу після його закінчення, а також попередити їх про результати досліджень на тваринах. Фертильність у щурів знижувалася за 30 мг/кг у самців і 10 мг/кг у самиць, тоді як за 10 і 3 мг/кг відповідно порушень не відзначено.
Побічні дії
Дуже часто виникають сонливість, запаморочення центрального походження, шлунково-кишкові порушення, сухість у роті, м'язова слабкість і втомлюваність; часто — безсоння й порушення сну, артеріальна гіпотензія, нудота, зниження артеріального тиску і зростання активності амінотрансфераз; нечасто — брадикардія.
- за малих доз, які застосовують за болісних спазмів, ці реакції зазвичай легкі й минущі;
- за великих доз, застосовуваних за підвищеного тонусу, ті самі реакції трапляються частіше й виражені сильніше, але рідко потребують відміни препарату;
- додатково можливі подовження інтервалу QT і torsade de pointes, гіпотензія, брадикардія, м'язова слабкість, безсоння, порушення сну, галюцинації й гострий гепатит;
- з невідомою частотою — реакції гіперчутливості, включно з анафілаксією, ангіоневротичним набряком і кропив'янкою;
- з невідомою частотою — галюцинації і сплутаність свідомості;
- з невідомою частотою — запаморочення периферичного походження, дизартрія, непритомність і нечіткість зору;
- з невідомою частотою — біль у животі, блювання, гепатит і печінкова недостатність;
- з невідомою частотою — свербіж, висип, еритема, дерматит, слабкість і синдром відміни.
Перелічені постреєстраційні реакції зібрані зі спонтанних повідомлень і літератури, а оскільки повідомляли про них добровільно і в популяції невідомої чисельності, надійно оцінити їхню частоту неможливо — звідси й формулювання «частота невідома».
Передозування
Повідомлень про передозування небагато, і в усіх описане повне одужання після лікування — включно з випадком пацієнта, який прийняв 400 мг препарату. Симптоми включають нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT, torsade de pointes, запаморочення, сонливість, звуження зіниць, неспокій, дихальні порушення й кому.
Прийнятий препарат рекомендується видалити багаторазовим уведенням великих доз активованого вугілля, а форсований діурез має прискорити його виведення. Подальше лікування симптоматичне.
Як отримати рецепт на Sirdalud® - (IR) онлайн
Тизанідин відпускається за рецептом. Схема лікування залежить від показання: за болісних спазмів дози невеликі, за спастичності їх нарощують тижнями до 12–24 мг на добу, а за доз від 12 мг у перші 4 місяці щомісяця контролюють печінкові показники.
На онлайн-консультації лікар з'ясує, чи йдеться про спазм, чи про спастичність, оцінить стан печінки й нирок, артеріальний тиск і ліки, які ви приймаєте — насамперед ципрофлоксацин, флувоксамін і гіпотензивні засоби, — і за наявності показань випише електронний рецепт: за його кодом препарат можна отримати в аптеці.
