Sandostatin®: склад і форма випуску
Одна ампула об'ємом 1 мл містить 50 мкг або 100 мкг октреотиду у формі октреотиду ацетату. Препарат можна вводити безпосередньо підшкірно або, після розведення, у вигляді внутрішньовенної інфузії.
Два дозування потрібні не для двох різних хвороб, а для точності: добові дози за різних показань різняться в десятки разів — від 0,05 мг підшкірно до 1,5 мг на добу — і набираються з тих самих ампул.
Як діє Sandostatin®
Октреотид — синтетичний октапептид, похідне природного соматостатину, зі схожими фармакологічними властивостями, але значно тривалішою дією. Він пригнічує патологічно посилене виділення гормону росту, а також пептидів і серотоніну, що вивільняються ендокринною системою шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози.
У тварин октреотид сильніше за соматостатин пригнічує вивільнення гормону росту, глюкагону та інсуліну, причому виявляє більшу вибірковість щодо гормону росту й глюкагону. Саме ця нерівномірність важлива на практиці: пригнічення інсуліну слабше й коротше, ніж пригнічення гормону росту та глюкагону, і з цього випливають усі застереження про рівень глюкози.
Показання до застосування
Перше показання — акромегалія: симптоматичне лікування і зниження концентрації гормону росту та інсуліноподібного фактора росту в плазмі в пацієнтів, яким хірургічне лікування чи променева терапія виявилися недостатніми. Препарат рекомендується також, якщо операція протипоказана, якщо пацієнт від неї відмовляється або перебуває в перехідному періоді до настання повного ефекту променевої терапії.
Решта показань різнорідні. Це полегшення симптомів, спричинених гормонально активними пухлинами шлунка, кишківника та підшлункової залози, наприклад карциноїдами з ознаками карциноїдного синдрому — при цьому препарат не протипухлинний і одужання не дає. Далі профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі. Потім невідкладне застосування для зупинки кровотечі або запобігання повторній кровотечі з варикозних вен стравоходу при цирозі, разом зі специфічним лікуванням на кшталт ендоскопічної склеротерапії. І нарешті, лікування аденом гіпофіза, що виділяють ТТГ, — коли секреція не нормалізувалася після операції чи променевої терапії, коли операція не підходить або поки променева терапія не почала діяти.
Спосіб застосування та дозування
У кожного показання своя схема і, що важливіше, свій строк оцінки ефекту. Дози добирають за лабораторними показниками та переносимістю.
| Показання | Доза і правило зупинки |
| Акромегалія | Початкова доза 0,05–0,1 мг підшкірно кожні 8–12 годин; дозу добирають за щомісячними аналізами з цільовими значеннями гормону росту нижче 2,5 нг/мл та інсуліноподібного фактора росту 1 в межах норми. У більшості оптимальна добова доза 0,3 мг, максимум 1,5 мг; при встановленій дозі аналізи повторюють кожні 6 місяців. Якщо за 3 місяці немає суттєвого зниження гормону росту і клінічного поліпшення, лікування припиняють |
| Гормонально активні пухлини шлунка, кишківника та підшлункової залози | Початкова доза 0,05 мг підшкірно один або два рази на добу, потім поступово до 0,1–0,2 мг тричі на добу; при карциноїдах орієнтуються на 5-гідроксіїндолоцтову кислоту сечі. Якщо за тиждень на максимальній переносимій дозі відповіді немає, лікування припиняють |
| Ускладнення після операцій на підшлунковій залозі | 0,1 мг тричі на добу підшкірно протягом 7 днів поспіль, починаючи в день операції щонайменше за 1 годину до лапаротомії |
| Кровотеча з варикозних вен шлунка та стравоходу | 25 мкг на годину протягом 5 днів у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії; препарат можна розводити фізіологічним розчином. Дози до 50 мкг на годину переносилися добре |
| Аденоми гіпофіза, що виділяють ТТГ | Зазвичай 100 мкг тричі на добу підшкірно; дозу коригують за секрецією ТТГ і гормонів щитоподібної залози. Для оцінки ефективності лікування має тривати щонайменше 5 днів |
| Особливі групи | У літніх даних про гіршу переносимість чи інші дози немає; досвід у дітей обмежений. При цирозі період напіввиведення може подовжуватися, і підтримувальну дозу коригують. При порушеннях функції нирок корекція не потрібна |
Зверніть увагу на різні строки оцінки: три місяці при акромегалії, один тиждень при карциноїдах і щонайменше п'ять днів при ТТГ-секретувальних аденомах. Це не формальність, а спосіб не продовжувати марне лікування: якщо за відведений строк відповіді немає, препарат відміняють.
Протипоказання
Протипоказання одне: підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента.
Такий короткий перелік не означає, що препарат простий у застосуванні. Усі суттєві обмеження винесені до розділу застережень і потребують не разового рішення, а регулярного спостереження: за глюкозою крові, функцією щитоподібної залози й печінки, станом жовчного міхура і — при акромегалії — за розмірами самої пухлини гіпофіза.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Пухлини гіпофіза, що виділяють гормон росту, іноді розростаються і спричиняють серйозні ускладнення, наприклад випадіння полів зору, тому кожного пацієнта уважно спостерігають; при ознаках росту пухлини розглядають інші методи лікування. Окремо зазначено, що зниження гормону росту і нормалізація інсуліноподібного фактора росту 1 у жінок з акромегалією можуть відновити фертильність — жінок дітородного віку інформують про потребу надійної контрацепції під час лікування.
- Жовчний міхур. Октреотид пригнічує виділення холецистокініну, через що знижується скоротливість жовчного міхура і зростає ризик осаду жовчі та каменів. Частота каменеутворення на тлі лікування оцінюється в 15–30% проти 5–20% у загальній популяції, тому ультразвукове дослідження проводять до початку лікування і далі кожні 6–12 місяців. Зазвичай жовчнокам'яна хвороба перебігає безсимптомно; при симптомах її лікують розчиненням каменів жовчними кислотами або хірургічно.
- Глюкоза. Через пригнічення гормону росту, глюкагону та інсуліну препарат впливає на регуляцію глюкози. Можливі порушення післяхарчової толерантності до глюкози, а при тривалому лікуванні — стійка гіперглікемія; описані й випадки гіпоглікемії. У пацієнтів без діабету і при діабеті другого типу з частково збереженими резервами інсуліну препарат може підвищувати післяхарчову глюкозу, тому контролюють її та протидіабетичне лікування.
- Інсулінома і діабет першого типу. При інсуліномі октреотид може посилювати й подовжувати гіпоглікемію — він сильніше за інсулін пригнічує гормон росту й глюкагон, а його дія на інсулін коротша. Таких пацієнтів ретельно контролюють, особливо на початку лікування і після зміни дози; значних коливань глюкози допомагає уникнути частіше введення менших доз. При діабеті першого типу потреба в інсуліні може знизитися.
- Серце і лабораторія. Часто спостерігалася брадикардія, через що може знадобитися корекція доз бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцієвих каналів і засобів для підтримання водно-електролітної рівноваги. При тривалому лікуванні контролюють функцію щитоподібної залози, а в усіх, хто отримує октреотид, — функцію печінки.
- Раптова втрата ефекту. При лікуванні гормонально активних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози рідко можливі раптове зникнення ефекту і швидке повернення тяжких симптомів хвороби. Після припинення лікування симптоми також можуть посилитися або повернутися.
Окремо обумовлено місце ін'єкції. У 52-тижневому дослідженні токсичності в щурів утворення сарком у місці підшкірного введення спостерігалося лише при найбільшій дозі — приблизно у 8 разів вищій за максимальну для людини. У такому самому дослідженні в собак гіперпластичних і пухлинних змін у місці введення не було, а в пацієнтів, які отримували препарат до 15 років, пухлин у місці ін'єкції не відзначено.
Лікарські взаємодії
Частина взаємодій пов'язана не з фармакокінетикою, а з самим ефектом препарату: може знадобитися корекція доз бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцієвих каналів, засобів для підтримання водно-електролітної рівноваги, а також інсуліну і протидіабетичних препаратів.
Власне фармакокінетичні взаємодії такі: препарат зменшує кишкове всмоктування циклоспорину і сповільнює всмоктування циметидину, а спільне введення з бромокриптином підвищує біодоступність бромокриптину. Крім того, обмежені опубліковані дані вказують, що аналоги соматостатину можуть сповільнювати метаболізм речовин, які розщеплюються ферментами цитохрому P450, — можливо, через зменшення виділення гормону росту. Оскільки таку дію в октреотиду виключити не можна, інші препарати, що метаболізуються переважно через CYP3A4 і мають вузький терапевтичний діапазон, наприклад хінідин і терфенадин, застосовують з обережністю.
Вагітність і годування груддю
Даних про застосування октреотиду у вагітних небагато — менше 300 жінок, причому приблизно в третині випадків результат вагітності невідомий. Більшість повідомлень отримано вже після виходу препарату на ринок, і понад половина вагітних були пацієнтками з акромегалією. Більшість жінок застосовували октреотид у першому триместрі в дозах 100–1200 мкг на добу підшкірно або 10–40 мг на місяць пролонгованої форми. Вроджені вади відзначені приблизно в 4% вагітностей з відомим результатом, причому причинного зв'язку з октреотидом не припускали. Дослідження на тваринах не виявили токсичного впливу на репродукцію. Як запобіжний захід застосування препарату при вагітності слід уникати.
Невідомо, чи проникає октреотид у жіноче молоко; дослідження на тваринах показали його проникнення в молоко тих, хто годує. Під час лікування препаратом годувати груддю не слід. Вплив октреотиду на фертильність людини невідомий. У потомства чоловічої статі самиць, які отримували препарат під час вагітності та лактації, відзначено пізнє опущення яєчок, проте фертильність у щурів обох статей октреотид не порушував при дозах до 1 мг на кілограм маси тіла на добу.
Побічні дії
Найчастіше небажані реакції зачіпають шлунково-кишковий тракт, нервову систему, печінку та жовчні шляхи, а також обмін речовин і харчування. У клінічних дослідженнях найчастіше повідомляли про діарею, біль у животі, нудоту, здуття, головний біль, жовчнокам'яну хворобу, гіперглікемію і закреп.
Інші часто відзначувані реакції — запаморочення, місцевий біль, осад жовчі, порушення функції щитоподібної залози, включно зі зниженням тиреотропного гормону, загального і вільного тироксину, рідкі випорожнення, порушення толерантності до глюкози, блювання, слабкість і гіпоглікемія. Зверніть увагу: жовчнокам'яна хвороба і порушення глюкози потрапили до переліку частих реакцій — це не рідкісні ускладнення, а очікувані наслідки механізму дії, заради яких і ведеться регулярний контроль.
Передозування
Повідомлялося про обмежену кількість випадків ненавмисного передозування в дорослих і дітей. У дорослих дози становили 2400–6000 мкг на добу у вигляді безперервної інфузії по 100–250 мкг на годину або підшкірно по 1500 мкг тричі на добу. Повідомлені явища — аритмія, зниження тиску, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, жирова дистрофія печінки, діарея, слабкість, млявість, зниження маси тіла, збільшення печінки та лактат-ацидоз.
У дітей дози становили 50–3000 мкг на годину у вигляді безперервної інфузії по 2,1–500 мкг на годину або підшкірно по 50–100 мкг; єдиною повідомленою небажаною реакцією була легка гіперглікемія. В онкологічних пацієнтів, які отримували препарат підшкірно в розділених дозах 3000–30 000 мкг на добу, несподіваних небажаних реакцій не відзначено.
Як отримати рецепт на Sandostatin® онлайн
Октреотид застосовують при акромегалії, гормонально активних пухлинах, після операцій на підшлунковій залозі, при кровотечі з варикозних вен стравоходу і при ТТГ-секретувальних аденомах гіпофіза. Частина цих ситуацій невідкладні та стаціонарні, а доза добирається за лабораторними показниками. Первинне призначення за анкетою неможливе.
Онлайн-консультація підходить для продовження призначеного лікування. В анкеті зазначте діагноз і хто його поставив, поточну дозу, кількість введень на добу і спосіб введення, а також як довго ви отримуєте препарат. Обов'язково наведіть останні аналізи: гормон росту та інсуліноподібний фактор росту 1 при акромегалії, ТТГ і гормони щитоподібної залози, глюкозу крові, печінкові проби, а при карциноїді — 5-гідроксіїндолоцтову кислоту сечі. Повідомте дату останнього ультразвукового дослідження жовчного міхура: його повторюють кожні 6–12 місяців. Назвіть діабет і його тип, інсуліному, епізоди гіпоглікемії, брадикардію та інші порушення ритму, хвороби печінки й цироз, а при акромегалії — зміни полів зору. Перелічіть ліки, які приймаєте: інсулін і протидіабетичні засоби, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцієвих каналів, циклоспорин, циметидин, бромокриптин, хінідин і терфенадин. Повідомте про вагітність, її планування і годування груддю: при лікуванні фертильність може відновитися, тому потрібна надійна контрацепція. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
