RIXACAM - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

RIXACAM: склад і форма випуску

RIXACAM випускається у формі твердих капсул. Одна капсула містить 15 мг або 20 мг ривароксабану — прямого перорального антикоагулянту. Натрію в капсулах 15 мг і 20 мг менше 1 ммоль (23 мг) на дозу, тому препарат вважається практично таким, що не містить натрій.

Капсули приймають внутрішньо разом із їжею, ковтаючи цілими та запиваючи рідиною. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу, її вміст безпосередньо перед прийомом змішують із водою або яблучним пюре та відразу ж приймають, після чого обов’язково з’їдають порцію їжі; вміст капсули можна вводити й через шлунковий зонд. Ділити капсулу, щоб отримати частину дози, не можна.

Як діє RIXACAM

Ривароксабан є високоселективним прямим інгібітором фактора згортання Ха, що має біодоступність при пероральному прийомі. Пригнічуючи активність фактора Ха, він перериває як внутрішній, так і зовнішній шляхи каскаду згортання крові, гальмуючи як утворення тромбіну, так і формування самого тромбу.

При цьому ривароксабан не пригнічує тромбін, тобто активований фактор II, і, за наявними даними, не впливає на тромбоцити. Показники системи згортання — протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час та інші — на тлі прийому препарату закономірно змінюються, що пов’язано саме з механізмом його дії, а не з ускладненням лікування.

Показання до застосування

Капсули 15 мг і 20 мг застосовують у дорослих для профілактики інсульту та емболії периферичних судин при фібриляції передсердь, не пов’язаній із ураженням клапанів, якщо наявний один або кілька факторів ризику: застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вік 75 років і старше, цукровий діабет, перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака.

Друге показання — лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), а також профілактика їх рецидивів у дорослих. Крім того, препарат застосовують для лікування венозної тромбоемболічної хвороби та профілактики її рецидивів у дітей і підлітків віком до 18 років із масою тіла від 30 до 50 кг (доза 15 мг) або понад 50 кг (доза 20 мг) після щонайменше п’ятиденного початкового парентерального антикоагулянтного лікування.

Спосіб застосування та дози

Схема прийому залежить від показання. При фібриляції передсердь лікування продовжують тривало, доки користь профілактики інсульту й емболії перевищує ризик кровотечі. При венозному тромбозі тривалість терапії визначають індивідуально: не менше 3 місяців при тромбозі, спричиненому зворотним фактором ризику, наприклад нещодавньою великою операцією або тяжкою травмою, і довше — при ідіопатичному або повторному тромбозі. Пропущену дозу приймають якомога швидше, але подвійну дозу в один день приймати не можна.

Показання	Доза	Тривалість
Профілактика інсульту при фібриляції передсердь	20 мг один раз на добу	тривало
Лікування ТГВ та ТЕЛА, дні 1–21	15 мг двічі на добу	перші 3 тижні
Лікування ТГВ та ТЕЛА, з 22-го дня	20 мг один раз на добу	продовження терапії
Діти та підлітки, маса тіла 30–50 кг	15 мг один раз на добу	щонайменше 3 місяці
Діти та підлітки, маса тіла понад 50 кг	20 мг один раз на добу	щонайменше 3 місяці

Якщо після принаймні 6 місяців лікування рекомендована подовжена профілактика рецидивів, призначають 10 мг один раз на добу, а пацієнтам із високим ризиком повторного тромбозу — 20 мг один раз на добу. При помірному та тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 15–49 мл/хв) доза для профілактики інсульту становить 15 мг один раз на добу; при кліренсі нижче 15 мл/хв препарат не рекомендується. У пацієнтів із захворюванням печінки, що супроводжується коагулопатією, препарат протипоказаний. У пацієнтів літнього віку, а також залежно від маси тіла та статі у дорослих дозу не змінюють, тоді як у дітей її розраховують за масою тіла та регулярно переглядають.

Протипоказання

Препарат не призначають при підвищеній чутливості до ривароксабану або будь-якої допоміжної речовини, при клінічно значущій активній кровотечі, а також при станах, які самі по собі створюють значний ризик тяжкої кровотечі. До них належать активні або нещодавно перенесені виразки шлунково-кишкового тракту, злоякісні пухлини з високим ризиком кровотечі, недавня травма або операція на головному чи спинному мозку, недавня офтальмологічна операція, недавній внутрішньочерепний крововилив, варикозне розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації та аневризми судин.

• одночасне лікування іншими антикоагулянтами — нефракціонованим та низькомолекулярними гепаринами, похідними гепарину, пероральними антикоагулянтами;
• виняток становить період переходу з одного антикоагулянту на інший і введення гепарину в дозах, необхідних для підтримання прохідності катетера;
• захворювання печінки, пов’язане з коагулопатією та клінічно значущим ризиком кровотечі, включаючи цироз класу B і C за класифікацією Чайлда — П’ю;
• вагітність;
• період грудного вигодовування.

Особливі вказівки та заходи перестороги

Під час лікування необхідний клінічний контроль, прийнятий при антикоагулянтній терапії: пацієнта спостерігають на предмет ознак кровотечі, а при розвитку серйозної кровотечі препарат відміняють. При тривалому прийомі ривароксабану порівняно з антагоністами вітаміну K частіше спостерігалися кровотечі зі слизових оболонок — носові, ясенні, шлунково-кишкові, сечостатеві, включаючи рясні менструальні, — та анемія. Тому поряд із клінічним наглядом корисний лабораторний контроль гемоглобіну та гематокриту, а при нез’ясованому зниженні гемоглобіну або артеріального тиску слід шукати джерело кровотечі.

• обережність при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 15–29 мл/хв), при кліренсі нижче 15 мл/хв препарат не рекомендується;
• не рекомендується при одночасному системному лікуванні азольними протигрибковими засобами та інгібіторами протеази ВІЛ;
• обережність при одночасному прийомі НПЗЗ, ацетилсаліцилової кислоти, антиагрегантів і антидепресантів із груп СІЗЗС і СІЗЗСН;
• не рекомендується при вроджених і набутих порушеннях згортання, неконтрольованій тяжкій гіпертензії, захворюваннях стравоходу та кишечника без активної виразки, ретинопатії, бронхоектазах і легеневій кровотечі в анамнезі;
• не застосовується у пацієнтів із протезованими клапанами серця та після транскатетерної заміни аортального клапана;
• не рекомендується при тромбозі на тлі антифосфоліпідного синдрому, особливо при трьох позитивних лабораторних маркерах;
• при нестабільній гемодинаміці на тлі ТЕЛА, необхідності тромболізису або емболектомії препарат не замінює нефракціонований гепарин;
• негайна відміна при перших ознаках тяжкої шкірної реакції або симптомах гіперчутливості з ураженням слизових оболонок.

Особлива обережність потрібна при спинномозковій та епідуральній анестезії або пункції: у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, є ризик утворення епідуральної або субарахноїдальної гематоми з тривалим або стійким паралічем. Епідуральний катетер видаляють не раніше ніж через 18 годин після останньої дози в молодих пацієнтів і через 26 годин у літніх, а наступну дозу вводять не раніше ніж через 6 годин після видалення катетера; після травматичної пункції очікують 24 години. При плановому інвазивному втручанні прийом капсул 15 мг і 20 мг по можливості припиняють щонайменше за 24 години і відновлюють після надійного гемостазу.

Лікарські взаємодії

Найбільш значущими є взаємодії з речовинами, які одночасно сильно пригнічують ізофермент CYP3A4 і глікопротеїн P. Кетоконазол і ритонавір збільшували площу під кривою концентрації ривароксабану в 2,6 та 2,5 раза відповідно, що помітно посилює антизгортальну дію і підвищує ризик кровотечі. З цієї причини поєднання із системними азольними протигрибковими засобами — кетоконазолом, ітраконазолом, вориконазолом, позаконазолом — і з інгібіторами протеази ВІЛ не рекомендується.

• кларитроміцин, еритроміцин, флуконазол: помірне підвищення концентрації, клінічно значуще головним чином у пацієнтів високого ризику;
• еритроміцин у пацієнтів із порушенням функції нирок: дія підсумовується, концентрація зростає сильніше;
• дронедарон: спільного застосування слід уникати через нестачу даних;
• сильні індуктори CYP3A4 — рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій: зниження концентрації ривароксабану приблизно вдвічі та ослаблення ефекту;
• НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, та інгібітори агрегації тромбоцитів: підвищений ризик кровотечі;
• клопідогрель: у частини пацієнтів значне подовження часу кровотечі;
• еноксапарин: підсумування дії на фактор Ха без додаткового впливу на час згортання;
• антидепресанти груп СІЗЗС і СІЗЗСН: можливий підвищений ризик кровотечі через вплив на тромбоцити.

Клінічно значущих взаємодій із мідазоламом, дигоксином, аторвастатином і омепразолом не виявлено. Сам ривароксабан не пригнічує й не індукує основні ізоферменти цитохрому P450. При переході з варфарину на ривароксабан і навпаки МНВ змінюється сильніше, ніж можна очікувати, і для оцінки дії ривароксабану не підходить.

Вагітність і грудне вигодовування

Безпека й ефективність препарату у вагітних не встановлені. Дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродуктивну функцію, а також підтвердили, що ривароксабан проникає через плаценту. З огляду на це та ризик внутрішньої кровотечі застосування препарату під час вагітності протипоказано. Жінкам репродуктивного віку слід уникати настання вагітності на тлі лікування.

Безпека застосування у жінок, що годують грудьми, також не встановлена, а дослідження на тваринах вказують, що ривароксабан виділяється в молоко. Тому в період грудного вигодовування препарат протипоказаний: необхідно ухвалити рішення або про припинення годування, або про припинення лікування. Спеціальних досліджень впливу ривароксабану на фертильність у людини не проводилося.

Побічні дії

Найбільш частими небажаними реакціями закономірно є кровотечі: найчастіше носові (4,5%) і шлунково-кишкові (3,8%). Через механізм дії препарат може спричиняти приховану або явну кровотечу з будь-якої тканини чи органа, яка може призвести до постгеморагічної анемії. Ознаками такого ускладнення бувають слабкість, блідість, запаморочення, головний біль, набряк нез’ясованого походження, задишка і шок нез’ясованого походження.

• часто: анемія, запаморочення, головний біль, крововилив в око, включаючи підкон’юнктивальний;
• часто: кровотеча з ясен, шлунково-кишкова кровотеча, болі в животі, нетравлення, нудота, закреп, діарея, блювання;
• часто: носова кровотеча, кровохаркання, підвищення активності амінотрансфераз;
• часто: свербіж, висип, синці, шкірні та підшкірні крововиливи, біль у кінцівці, лихоманка, набряк, загальна слабкість;
• нечасто: тромбоцитопенія, алергічні реакції та алергічний набряк, крововилив у мозок, непритомність, тахікардія, гіпотензія, гематома;
• рідко: жовтяниця, холестаз, гепатит, крововилив у м’яз;
• дуже рідко: анафілактична реакція, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром, еозинофільна пневмонія;
• частота невідома: ниркова недостатність внаслідок кровотечі, синдром здавлення фасціальних футлярів.

Профіль безпеки у дітей і підлітків загалом відповідав спостережуваному в дорослих, але головний біль, лихоманка, носова кровотеча, блювання та тромбоцитопенія реєструвалися в них частіше. Менструальні кровотечі на тлі лікування можуть ставати ряснішими або тривалішими. При будь-яких ознаках кровотечі, а також при болю в грудях на тлі анемії необхідно негайно звернутися до лікаря.

Передозування

У дорослих описані поодинокі випадки передозування аж до 1960 мг. При передозуванні пацієнта уважно спостерігають, щоб своєчасно виявити геморагічні ускладнення. Через обмежене всмоктування при дозах понад 50 мг у дорослих очікується ефект насичення без подальшого зростання концентрації в плазмі крові. Щоб зменшити всмоктування, можна розглянути прийом активованого вугілля.

Існує специфічний препарат, що усуває дію ривароксабану у дорослих, — андексанет альфа; у дітей його застосування не встановлене. При кровотечі лікування підбирають за тяжкістю та локалізацією: механічне здавлення, хірургічний гемостаз, відновлення об’єму рідини, гемодинамічна підтримка, переливання компонентів крові. Якщо кровотечу не вдається зупинити, розглядають введення концентрату факторів протромбінового комплексу або рекомбінантного фактора VIIa. Протаміну сульфат і вітамін K на дію ривароксабану не впливають, а діаліз неефективний через високий ступінь зв’язування з білками плазми.

Як отримати рецепт на RIXACAM онлайн

RIXACAM відпускається за рецептом: доза залежить від показання, функції нирок і маси тіла, а поєднання з низкою препаратів підвищує ризик кровотечі. Лікар оцінить показання до антикоагулянтної терапії, супутні захворювання та всі прийняті ліки, після чого визначить дозу й тривалість лікування.

Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.