Ramizek Combi: склад та форма випуску
Ramizek Combi випускається у капсулах. Одна капсула містить 5 мг або 10 мг раміприлу та 5 мг або 10 мг амлодипіну у формі амлодипіну безилату. Таким чином, в одній лікарській формі поєднано дві діючі речовини з різними механізмами зниження артеріального тиску.
Комбінований склад визначає особливість призначення: дози кожного компонента підбирають окремо, а капсулу застосовують, коли відповідне поєднання вже визначене.
Як діє Ramizek Combi
Раміприл є проліками: його активний метаболіт раміприлат пригнічує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I, відомий також як ангіотензинперетворювальний фермент або кінінaза II. У плазмі та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II — активну речовину, що звужує кровоносні судини, — і водночас каталізує розпад брадикініну, сполуки з судинорозширювальною дією. Зменшення утворення ангіотензину II разом із гальмуванням розпаду брадикініну призводить до розширення судин.
Оскільки ангіотензин II додатково стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє також зменшення секреції цього гормону. Другий компонент капсули, амлодипін, належить до антагоністів кальцію з групи похідних дигідропіридину, і його здатність знижувати артеріальний тиск підсумовується з дією раміприлу.
Показання до застосування
Ramizek Combi показаний для лікування артеріальної гіпертензії у дорослих. Препарат не призначений для початку терапії щойно виявленого підвищеного тиску.
Його призначають як замісну терапію тим пацієнтам, у яких тиск уже адекватно контролюється одночасним прийомом раміприлу та амлодипіну в тих самих дозах, що містяться в капсулі. Комбінація замінює два окремі препарати одним.
Спосіб застосування та дози
Рекомендована доза — одна капсула на добу; максимальна добова доза становить одну капсулу силою 10 мг + 10 мг. Якщо потрібно змінити дозу, окремо коригують дози раміприлу та амлодипіну, і тільки після того, як потрібне поєднання визначене, повертаються до комбінованої капсули. Їжа не впливає на всмоктування обох діючих речовин, тому препарат можна приймати незалежно від прийому їжі; бажано робити це щодня в один і той самий час.
| Ситуація | Рекомендація |
|---|---|
| Початок лікування артеріальної гіпертензії | препарат не застосовують, дози компонентів підбирають окремо |
| Підтримувальна терапія у дорослих | 1 капсула на добу, максимум 1 капсула 10 мг + 10 мг |
| Порушення функції нирок | дози раміприлу та амлодипіну підбирають роздільно, контролюють функцію нирок і калій |
| Гемодіаліз | препарат приймають через кілька годин після процедури |
| Порушення функції печінки | максимальна добова доза раміприлу — 2,5 мг |
| Пацієнти літнього віку | менша початкова доза, обережність при її підвищенні |
| Діти та підлітки | безпека й ефективність не встановлені |
Контроль під час лікування
На тлі терапії необхідно стежити за функцією нирок і концентрацією калію в сироватці. У разі погіршення функції нирок прийом комбінованого препарату припиняють і замінюють його окремими речовинами в відповідних дозах. Раміприл лише незначною мірою видаляється під час діалізу, а амлодипін не видаляється зовсім, тому в пацієнтів на діалізі його застосовують з особливою обережністю.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до раміприлу, амлодипіну, інших інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини. Поєднання з препаратами, що містять аліскірен, неприпустиме в пацієнтів із цукровим діабетом або порушенням функції нирок при швидкості клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2.
- ангіоневротичний набряк в анамнезі — спадковий, ідіопатичний або пов’язаний із прийомом інгібіторів АПФ чи антагоністів рецепторів ангіотензину II;
- позатілесні процедури, під час яких кров контактує з поверхнями, що мають негативний заряд;
- значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки;
- II та III триместри вагітності;
- артеріальна гіпотензія або гемодинамічно нестабільний стан;
- тяжка артеріальна гіпотензія та шок, включно з кардіогенним;
- звуження шляхів відтоку з лівого шлуночка, наприклад виражений стеноз аортального клапана;
- гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Особливі вказівки та заходи застереження
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи за рахунок одночасного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується: таке поєднання підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності. Окремої уваги потребують пацієнти, які отримують діуретичні засоби: у них можливі гіповолемія та дефіцит електролітів, тому функцію нирок і концентрацію калію контролюють регулярно.
- ризик різкого зниження тиску особливо великий при тяжкій артеріальній гіпертензії, декомпенсованій серцевій недостатності, стенозі аортального або мітрального клапана, цирозі печінки з асцитом;
- зневоднення та дефіцит електролітів за можливості коригують до початку лікування;
- перед плановою операцією лікування інгібітором АПФ рекомендується відмінити за добу;
- функцію нирок оцінюють до початку терапії та контролюють у ході лікування, особливо в перші тижні;
- до групи ризику гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, старші 70 років, з некомпенсованим діабетом, які приймають солі калію або калійзберігальні діуретики;
- описані нейтропенія та агранулоцитоз, а також анемія та тромбоцитопенія, тому рекомендується контроль кількості лейкоцитів;
- безпека й ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені, а при тяжкій серцевій недостатності III та IV класу за NYHA набряк легень на тлі амлодипіну відзначався частіше, ніж на плацебо.
Ангіоневротичний набряк і кашель
При появі ангіоневротичного набряку раміприл відміняють і негайно розпочинають невідкладне лікування; пацієнта спостерігають не менше 12–24 годин і виписують тільки після повного зникнення симптомів. Описаний також ангіоневротичний набряк кишечника, що проявляється болем у животі з нудотою та блюванням або без них. Характерний побічний ефект цього класу — сухий настирливий кашель, який минає після припинення лікування.
Лікарські взаємодії
Поєднання з аліскіреном або антагоністами рецепторів ангіотензину II супроводжується більш частими небажаними явищами — гіпотензією, гіперкаліємією та порушенням функції нирок — порівняно з монотерапією. Протипоказані й позатілесні процедури, під час яких кров контактує з негативно зарядженими поверхнями: діаліз або гемофільтрація з деякими високопоточними мембранами, аферез ліпопротеїнів низької щільності з сульфатом декстрану. За потреби таких процедур розглядають інший тип мембрани або антигіпертензивний засіб іншої групи.
- солі калію, гепарин, калійзберігальні діуретики, триметоприм і ко-тримоксазол, такролімус, циклоспорин підвищують ризик гіперкаліємії — потрібен контроль калію;
- інші антигіпертензивні засоби, нітрати, трициклічні антидепресанти, засоби для наркозу, баклофен, альфа-адреноблокатори та великі кількості алкоголю підсилюють ризик гіпотензії;
- алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід і цитостатики підвищують ризик гематологічних реакцій;
- інгібітори АПФ можуть зменшувати виведення літію та посилювати його токсичність — концентрацію літію контролюють;
- на тлі протидіабетичних засобів, включно з інсуліном, можлива гіпоглікемія, тому контролюють рівень глюкози;
- нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота послаблюють антигіпертензивний ефект і підвищують ризик погіршення функції нирок та гіперкаліємії;
- інгібітори mTOR, такі як темсиролімус, еверолімус і сиролімус, збільшують ризик ангіоневротичного набряку.
Для амлодипіну значущі інгібітори CYP3A4 — інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, верапаміл, дилтіазем: вони суттєво підвищують його концентрацію, особливо в пацієнтів літнього віку. При прийомі кларитроміцину зростає ризик гіпотензії. Індуктори CYP3A4, наприклад рифампіцин і звіробій, навпаки, знижують концентрацію амлодипіну. Грейпфрут і грейпфрутовий сік не рекомендуються, дантролен в інфузії слід уникати через ризик гіперкаліємії, дозу симвастатину обмежують 20 мг на добу, а при одночасному прийомі з такролімусом контролюють його концентрацію в крові.
Вагітність і грудне вигодовування
Застосування препарату в I триместрі вагітності не рекомендується, а в II та III триместрах протипоказане. Дані щодо тератогенного ризику інгібіторів АПФ у I триместрі неоднозначні, однак невелике підвищення ризику виключити не можна. Жінкам, які планують вагітність, лікування заздалегідь змінюють на антигіпертензивні засоби з підтвердженим профілем безпеки, а при встановленні вагітності прийом інгібітора АПФ негайно припиняють. Вплив інгібіторів АПФ у II та III триместрах токсичний для плода: можливі порушення функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа, а в новонародженого — ниркова недостатність, гіпотензія та гіперкаліємія.
Починаючи з II триместру при такому впливі рекомендується ультразвуковий контроль функції нирок і кісток черепа плода, а новонароджених уважно спостерігають. У період грудного вигодовування застосовувати препарат не рекомендується: даних щодо раміприлу недостатньо, а чи проникає амлодипін у грудне молоко, невідомо. Рішення про продовження годування або лікування ухвалюють, зважуючи користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.
Побічні дії
Профіль безпеки раміприлу визначають наполегливий сухий кашель і реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску. До тяжких небажаних явищ відносять інсульт, інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк, гіперкаліємію, ниркову або печінкову недостатність, панкреатит, тяжкі шкірні реакції, нейтропенію та агранулоцитоз. Для амлодипіну найбільш частими були сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, почервоніння обличчя, біль у животі, нудота, набряк щиколоток і відчуття втоми.
- часто на тлі раміприлу: головний біль, запаморочення, артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична, непритомність, підвищення калію в крові;
- часто: сухий подразливий кашель, бронхіт, запалення пазух, задишка;
- часто: гастроентерит, порушення травлення, діарея, нудота, блювання, дискомфорт у животі;
- часто: висип, частіше плямисто-папульозний, судоми та болі в м’язах, біль у грудях, відчуття втоми;
- нечасто: ішемія міокарда, включно зі стенокардією та інфарктом, тахікардія, порушення ритму, периферичні набряки, ангіоневротичний набряк, панкреатит;
- нечасто: зниження настрою, тривога, порушення сну, підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції нирок;
- частота невідома: анафілактичні реакції, гостра печінкова недостатність, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона.
Для амлодипіну також характерні нечасті безсоння, зміни настрою, тремор, порушення зору, гіпотензія, порушення сечовипускання, імпотенція та гінекомастія, а дуже рідко — інфаркт міокарда, порушення ритму серця, панкреатит, гепатит, жовтяниця, лейкопенія та тромбоцитопенія. При появі набряку обличчя, утрудненого дихання, жовтяниці або тяжкої шкірної реакції прийом препарату слід негайно припинити й звернутися по медичну допомогу.
Передозування
Передозування інгібіторів АПФ проявляється надмірним розширенням периферичних судин зі значною гіпотензією та шоком, брадикардією, електролітними порушеннями та нирковою недостатністю. Пацієнта необхідно ретельно спостерігати, а лікування є симптоматичним і підтримувальним: детоксикація з промиванням шлунка та прийомом адсорбентів, а також заходи з відновлення гемодинамічної стабільності. Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано видаляється з кровотоку при гемодіалізі.
Досвід навмисного передозування амлодипіну обмежений. Значне передозування може призвести до надмірного розширення периферичних судин із рефлекторною тахікардією; описані виражена й, імовірно, тривала системна гіпотензія аж до шоку з летальним наслідком. Потрібні активна підтримка серцево-судинної системи, контроль роботи серця та дихання, підняття кінцівок, підтримання об’єму циркулюючої рідини та діурезу. За відсутності протипоказань застосовують судинозвужувальні засоби, а для усунення блокади кальцієвих каналів може бути корисним внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Діаліз малоефективний через міцний зв’язок амлодипіну з білками.
Як отримати рецепт на Ramizek Combi онлайн
Ramizek Combi відпускається за рецептом і призначається тільки тоді, коли відповідні дози раміприлу та амлодипіну вже підібрані окремо, а тиск на них контролюється. Лікарю важливо знати поточні показники тиску, стан нирок і печінки, рівень калію, перенесені реакції на інгібітори АПФ і повний перелік прийнятих препаратів.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити все це дистанційно: лікар оцінить ситуацію і за наявності показань випише електронний рецепт, який використовується в обраній пацієнтом аптеці.
