Pramolan®: склад і форма випуску
Препарат випускається у вигляді таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить 50 мг опіпрамолу дигідрохлориду — це єдина діюча речовина препарату.
Серед допоміжних речовин є дві, про які потрібно знати заздалегідь. Таблетки містять лактозу, тому їх не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази (типу Лаппа) або синдромом порушеного всмоктування глюкози та галактози. Крім того, до складу входить барвник «сонячний захід жовтий» у вигляді алюмінієвого лаку, здатний спричиняти алергічні реакції.
Як діє Pramolan®
Опіпрамол має високу спорідненість до σ-рецепторів першого і другого типів та діє як антагоніст гістамінових рецепторів першого типу. Спорідненість до серотонінових рецепторів підтипу 2A, дофамінових рецепторів другого типу й α-адренорецепторів у нього виражена слабше.
За хімічною будовою опіпрамол близький до трициклічних антидепресантів, однак його дія інша: він має низьку антихолінергічну активність і не пригнічує зворотне захоплення серотоніну та норадреналіну. Ефект розвивається не відразу, а зміни настрою наростають поступово — саме тому препарат потребує систематичного прийому протягом кількох тижнів.
Показання до застосування
Pramolan® застосовують при генералізованому тривожному розладі, а також при розладах, що перебігають у вигляді соматичної симптоматики, — коли тривога проявляється насамперед тілесними скаргами без відповідної їм органічної причини.
Лікування завжди повинно відбуватися під наглядом лікаря. Він оцінює характер симптомів, підбирає дозу і вирішує, як довго продовжувати терапію: без лікарського контролю препарат не застосовують.
Спосіб застосування та дози
Таблетки приймають під час їжі або відразу після неї, запиваючи водою. Оскільки дія опіпрамолу проявляється не миттєво, препарат потрібно приймати систематично щонайменше два тижні; рекомендована середня тривалість лікування становить від одного до двох місяців.
| Група пацієнтів | Доза опіпрамолу дигідрохлориду |
|---|---|
| Дорослі, звичайна схема | 50 мг вранці, 50 мг удень і 100 мг увечері |
| Дорослі, зменшена доза | 50 мг або 100 мг один раз на добу, на ніч |
| Дорослі, підвищена доза | до 100 мг до 3 разів на добу |
| Діти старше 6 років | 3 мг на кг маси тіла, але не більше 100 мг на добу |
Як лікар коригує дозу
Дозу змінюють залежно від того, наскільки препарат допомагає і як пацієнт його переносить: її або знижують до одноразового вечірнього прийому, або підвищують. Досвід застосування опіпрамолу в дітей невеликий, тому наведену для них дозу слід розглядати лише як орієнтовну, а не як готову схему.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до опіпрамолу, до трициклічних антидепресантів або до будь-якої з допоміжних речовин, а також при гострому отруєнні алкоголем, снодійними, знеболювальними та психотропними засобами.
- гостра затримка сечі;
- гострий делірій;
- нелікована закритокутова глаукома;
- гіперплазія передміхурової залози з залишковою сечею в сечовому міхурі;
- паралітична кишкова непрохідність;
- раніше виявлена атріовентрикулярна блокада високого ступеня, а також надшлуночкові й шлуночкові порушення провідності;
- одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази.
Особливі вказівки та застереження
Опіпрамол не слід застосовувати при гіперплазії передміхурової залози без залишкової сечі, при встановлених захворюваннях печінки і нирок, при підвищеній схильності до судом (наприклад, при ушкодженні головного мозку будь-якого походження, епілепсії, алкоголізмі), при недостатності мозкового кровообігу та при раніше перенесеному ураженні серця, особливо з порушеннями провідності. Якщо у пацієнта раніше виявлена атріовентрикулярна блокада першого ступеня або інші порушення провідності, препарат застосовують лише за умови частого контролю електрокардіограми.
- дуже рідко можливі зміни картини крові — нейтропенія та агранулоцитоз, тому під час лікування контролюють загальний аналіз крові;
- особливо важливий такий контроль при появі гарячки, грипоподібної інфекції або болю в горлі;
- опіпрамол може спричиняти реакції підвищеної чутливості, у тому числі відстрочені;
- при появі шкірних алергічних реакцій лікування припиняють;
- при тривалій терапії рекомендується періодично перевіряти функцію печінки;
- навіть при правильному застосуванні швидкість реакції може змінюватися, що порушує здатність керувати транспортом і працювати з механізмами;
- цей вплив особливо виражений при поєднанні препарату з алкоголем.
Лікарські взаємодії
Лікування опіпрамолом не виключає одночасного призначення нейролептиків, снодійних і заспокійливих засобів, наприклад бензодіазепінів. Однак при такому поєднанні окремі ефекти посилюються, передусім центральна пригнічувальна дія; те саме стосується й седації після загальної анестезії. Дія сильних антихолінергічних засобів — препаратів для лікування хвороби Паркінсона та фенотіазинів — також може посилюватися.
- спільне застосування з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну дає сумарний вплив на серотонінергічну систему;
- флуоксетин і флувоксамін підвищують концентрацію трициклічних психотропних засобів у плазмі крові та посилюють їхні небажані реакції — за потреби дозу опіпрамолу зменшують;
- одночасне вживання алкоголю може спричиняти сонливість;
- інгібітори моноаміноксидази відміняють щонайменше за 14 днів до початку лікування опіпрамолом, і такий самий інтервал потрібен перед їх призначенням після відміни опіпрамолу;
- β-адреноблокатори (наприклад, пропранолол), антиаритмічні засоби класу Ic, трициклічні антидепресанти й препарати, що впливають на мікросомальні ферменти печінки, можуть змінювати концентрацію як самих себе, так і опіпрамолу;
- барбітурати й протисудомні засоби знижують концентрацію опіпрамолу в плазмі та послаблюють його лікувальну дію;
- нейролептики, наприклад галоперидол і рисперидон, навпаки, підвищують концентрацію опіпрамолу в плазмі.
Вагітність і грудне вигодовування
Даних про дію опіпрамолу у вагітних жінок немає. Дослідження на тваринах не дають змоги зробити висновки щодо шкідливого впливу речовини на розвиток ембріона або на фертильність. Тому вагітним, особливо в першому триместрі, опіпрамол призначають лише тоді, коли це абсолютно необхідно.
У період грудного вигодовування препарат застосовувати не слід: діюча речовина в невеликих кількостях проникає в грудне молоко. Якщо лікування опіпрамолом все ж таки є абсолютно показаним, грудне вигодовування потрібно припинити.
Побічні дії
Часто, особливо на початку лікування, виникають втомлюваність, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відчуття закладеності носа, зниження артеріального тиску й ортостатичні реакції — падіння тиску при вставанні. Нечасто відзначаються запаморочення, сонливість, порушення сечовипускання й акомодації, тремор, збільшення маси тіла, відчуття спраги, тахікардія та серцебиття, закреп, тимчасове підвищення активності печінкових ферментів, шкірні алергічні реакції (висип, кропив’янка), порушення еякуляції та ерекції.
- рідко: збудження, головний біль, парестезії — особливо у літніх пацієнтів;
- рідко: сплутаність свідомості й делірій, пов’язані насамперед із раптовою відміною або тривалим прийомом великих доз;
- рідко: порушення сну, пітливість, набряки, затримка сечі, галакторея;
- рідко: колапс, порушення провідності, посилення наявної серцевої недостатності, паралітична кишкова непрохідність, нудота та блювання;
- рідко: зміни показників крові, передусім лейкопенія; дуже рідко — агранулоцитоз;
- дуже рідко: судомні напади церебрального походження, рухові порушення (акатизія, дискінезії), атаксія, полінейропатії, гострий напад глаукоми, стани занепокоєння;
- дуже рідко: тяжкі порушення функції печінки, а після тривалого лікування — жовтяниця і хронічне ураження печінки, а також випадіння волосся.
Передозування
При передозуванні спостерігаються сонливість або безсоння, запаморочення, занепокоєння, сплутаність свідомості, оглушеність і кома, атаксія, судоми, зменшення або повне припинення виділення сечі, почастішання або сповільнення серцевого ритму, аритмія, атріовентрикулярна блокада, зниження артеріального тиску, шок і пригнічення дихання; рідко описана зупинка серця.
Специфічного антидоту до опіпрамолу немає. Речовину видаляють, викликаючи блювання та промиваючи шлунок, пацієнта госпіталізують і підтримують життєво важливі функції, а роботу серцево-судинної системи контролюють щонайменше 48 годин. При дихальній недостатності проводять інтубацію та штучну вентиляцію легень, при вираженому зниженні тиску — надають правильне положення тіла і вводять розчини, що збільшують об’єм плазми, при судомах вводять діазепам. Діаліз і гемодіаліз неефективні. Діти чутливіші за дорослих до гострого передозування, тому його потрібно попереджати всіма можливими заходами.
Як отримати рецепт на Pramolan® онлайн
Pramolan® відпускають за рецептом, а лікування ним завжди повинно відбуватися під наглядом лікаря: фахівець оцінює характер тривожних і соматичних симптомів, стан серця, печінки та нирок, а також усі прийняті препарати. Онлайн-консультація дає змогу обговорити це дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
