Polsart Plus: склад і форма випуску
Polsart Plus — комбінований препарат у таблетках для перорального застосування. Одна таблетка містить 40 мг або 80 мг телмісартану та 12,5 мг або 25 мг гідрохлортіазиду. В обігу знаходяться комбінації 40 мг + 12,5 мг, 80 мг + 12,5 мг і 80 мг + 25 мг, які відрізняються силою діуретичної та гіпотензивної дії.
Одна таблетка містить менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто препарат вважається практично вільним від натрію, що має значення при рекомендованому обмеженні солі.
Як діє Polsart Plus
Препарат поєднує дві речовини з різними механізмами зниження артеріального тиску: антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан і тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Телмісартан перешкоджає судинозвужувальній дії ангіотензину II, а гідрохлортіазид підвищує виведення натрію та води нирками.
Дія компонентів підсумовується, тому тиск знижується сильніше, ніж при застосуванні кожної речовини окремо. Препарат, який приймають один раз на добу, забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску в усіх терапевтичних дозах.
Показання до застосування
Єдине показання — лікування есенціальної (первинної) артеріальної гіпертензії у дорослих. Препарат не призначений для стартової терапії: його призначають тоді, коли одного телмісартану виявилося недостатньо для контролю тиску.
Дозування з 12,5 мг гідрохлортіазиду (40 мг або 80 мг телмісартану) застосовують, коли одного телмісартану для контролю тиску було недостатньо. Дозування 80 мг телмісартану та 25 мг гідрохлортіазиду призначене для дорослих, у яких тиск недостатньо контролюється комбінацією 80 мг + 12,5 мг, а також для тих, чий стан раніше був стабілізований телмісартаном і гідрохлортіазидом, що приймалися окремо.
Спосіб застосування та дози
Таблетку приймають перорально один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі. Перед переходом на фіксовану комбінацію рекомендується індивідуально підібрати дозу кожного компонента окремо; якщо лікар вважатиме це клінічно обґрунтованим, можливий і прямий перехід з монотерапії на комбіноване лікування. Пацієнтам літнього віку дозу не змінюють, а у дітей і підлітків молодше 18 років безпеку та ефективність препарату не встановлено і даних щодо застосування немає.
| Вихідна ситуація | Відповідна комбінація |
|---|---|
| Тиск не контролюється 40 мг телмісартану | 40 мг + 12,5 мг один раз на добу |
| Тиск не контролюється 80 мг телмісартану | 80 мг + 12,5 мг один раз на добу |
| Тиск не контролюється комбінацією 80 мг + 12,5 мг | 80 мг + 25 мг один раз на добу |
| Раніше підібране лікування двома окремими препаратами | відповідна фіксована комбінація |
| Легке або помірне порушення функції печінки | не більше 40 мг + 12,5 мг на добу |
Порушення функції нирок і печінки
Пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується періодично контролювати її показники; при тяжкій нирковій недостатності препарат застосовувати не можна. При захворюваннях печінки тіазидні діуретики застосовують з обережністю, а при тяжкому порушенні функції печінки препарат не показаний. При прогресуючому захворюванні печінки навіть незначні зміни водно-електролітної рівноваги здатні прискорити розвиток печінкової коми.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до будь-якої з діючих або допоміжних речовин, а також при підвищеній чутливості до інших похідних сульфонаміду, оскільки гідрохлортіазид належить саме до цієї групи. Протипоказані II і III триместри вагітності, застій жовчі та непрохідність жовчних шляхів, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв, резистентна до лікування гіпокаліємія та гіперкальціємія.
Окремо заборонене поєднання з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів із цукровим діабетом або порушенням функції нирок при швидкості клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв на 1,73 м2.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II не починають у вагітних, а при підтвердженні вагітності негайно припиняють. Оскільки телмісартан виводиться з жовчю, препарат не застосовують при застої жовчі, непрохідності жовчних шляхів та тяжкій печінковій недостатності. Подвійна блокада системи ренін — ангіотензин — альдостерон — одночасний прийом інгібітора АПФ, антагоніста рецепторів ангіотензину II або аліскірену — підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок, тому не рекомендується, а при діабетичній нефропатії інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II разом не застосовують. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози, можлива при зменшеному об’ємі циркулюючої крові або дефіциті натрію; ці порушення усувають заздалегідь.
- періодичний контроль електролітів: тіазиди спричиняють гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а насторожують сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, болі та судоми в м’язах, зниження тиску, олігурія, тахікардія, нудота та блювання;
- ризик гіперкаліємії за рахунок телмісартану — він вищий при нирковій або серцевій недостатності та цукровому діабеті, тому калійзберігальні діуретики, препарати калію та замінники солі, що містять калій, застосовують з великою обережністю;
- тіазид може порушувати толерантність до глюкози та виявляти прихований цукровий діабет, а у пацієнтів, які отримують інсулін або пероральні протидіабетичні засоби, можлива гіпоглікемія — потрібен контроль глюкози;
- в частини пацієнтів тіазид прискорює прояв гіперурикемії або подагри;
- тіазиди зменшують виведення кальцію із сечею, що може незначно підвищувати його концентрацію в сироватці; виражена гіперкальціємія буває ознакою прихованої гіперфункції прищитоподібних залоз, а виведення магнію, навпаки, зростає аж до гіпомагніємії;
- описані реакції фотосенсибілізації; при збільшенні сумарної дози гідрохлортіазиду зростає ризик немеланомних злоякісних новоутворень шкіри, тому рекомендується обмежувати сонячне та ультрафіолетове опромінення, регулярно оглядати шкіру та показувати лікарю підозрілі зміни;
- гідрохлортіазид як похідне сульфонаміду може спричиняти гостру минущу короткозорість та гостру закритокутову глаукому: при раптовому зниженні гостроти зору або болю в оці препарат якнайшвидше відміняють, інакше можлива незворотна втрата зору;
- описані загострення або активація системного червоного вовчака на тлі прийому тіазидних діуретиків.
Особлива обережність потрібна при стенозі аортального або мітрального клапана, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, а також при первинному гіперальдостеронізмі, за якого препарати, що пригнічують систему ренін — ангіотензин, зазвичай неефективні. У людей негроїдної раси телмісартан менш ефективний, імовірно, через частіший низький рівень реніну, а надмірне зниження тиску при ішемічній хворобі серця може призвести до інфаркту або інсульту. За кермом і при роботі з механізмами слід пам’ятати про можливі запаморочення та сонливість.
Лікарські взаємодії
Сумісний прийом з літієм не рекомендується: описано минуще підвищення його концентрації в сироватці та токсичності, і при вимушеній комбінації рівень літію контролюють. Засоби, що посилюють втрату калію (інші діуретики, проносні, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон, амфотерицин, карбеноксолон, натрієва сіль пеніциліну G, саліцилати), так само як і препарати, що підвищують калій (інгібітори АПФ, калійзберігальні діуретики, препарати та замінники солі з калієм, циклоспорин, гепарин), потребують контролю калію в плазмі, а комбінація з останніми, як правило, не рекомендується. При одночасному прийомі серцевих глікозидів та антиаритмічних засобів, а також препаратів, здатних спричиняти шлуночкову тахікардію типу «пірует», періодично контролюють калій і електрокардіограму: зумовлені тіазидом гіпокаліємія та гіпомагніємія сприяють аритміям.
Телмісартан посилює дію інших гіпотензивних засобів; таке саме посилення можливе з баклофеном та аміфостином, а ортостатичну гіпотензію погіршують алкоголь, барбітурати, опіоїдні анальгетики та антидепресанти. Може знадобитися корекція доз протидіабетичних препаратів, причому метформін застосовують з обережністю через ризик лактатацидозу при можливому погіршенні функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію, а у зневоднених і літніх пацієнтів здатні погіршувати функцію нирок. Аніонообмінні смоли порушують всмоктування гідрохлортіазиду, а сам гідрохлортіазид посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів, підвищує концентрацію сечової кислоти та кальцію в сироватці, збільшує частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу, посилює гіперглікемічну дію бета-адреноблокаторів і діазоксиду та послаблює ефект пресорних амінів.
Вагітність і грудне вигодовування
У I триместрі вагітності антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовувати не рекомендується, а в II і III триместрах вони протипоказані. Їх вплив у ці строки чинить токсичну дію на плід (погіршення функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) і новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Досвід застосування гідрохлортіазиду при вагітності обмежений; він проникає через плаценту і в II та III триместрах може зменшувати плацентарний кровотік і спричиняти у плода та новонародженого жовтяницю, порушення електролітної рівноваги та тромбоцитопенію. При набряках вагітних, гестаційній гіпертензії та прееклампсії гідрохлортіазид не застосовують через ризик зменшення об’єму плазми та ішемії плаценти.
Через відсутність даних про застосування препарату при грудному вигодовуванні його в цей період не рекомендують. Невеликі кількості гідрохлортіазиду проникають у грудне молоко, а великі дози тіазидів, що спричиняють сильний діурез, здатні пригнічувати лактацію. Жінкам, які годують груддю, особливо матерям новонароджених і недоношених дітей, підбирають препарати з краще вивченим профілем безпеки.
Побічні дії
Найчастіше повідомлювана небажана реакція — запаморочення. У поодиноких випадках можливий тяжкий ангіоневротичний набряк. У контрольованому дослідженні за участю 1471 пацієнта загальна частота небажаних реакцій при прийомі комбінації телмісартану з гідрохлортіазидом була співставною з частотою при прийомі одного телмісартану і не залежала від статі, віку та раси.
- часто: запаморочення;
- нечасто: гіпокаліємія, непритомність, парестезії, тривога, тахікардія та аритмії, артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична, задишка;
- нечасто: діарея, сухість слизової оболонки рота, метеоризм, біль у спині, судоми та болі в м’язах, порушення ерекції, біль у грудях;
- рідко: гіпонатріємія, підвищення концентрації сечової кислоти, депресія, безсоння, порушення сну, порушення зору;
- рідко: біль у животі, запор, диспепсія, блювання, гастрит, порушення функції печінки, бронхіт, фарингіт, синусит;
- рідко: ангіоневротичний набряк, у тому числі з летальним наслідком, еритема, свербіж, висип, кропив’янка, підвищене потовиділення;
- рідко: розлади дихання, включно з пневмонітом і набряком легень, загострення або активація системного червоного вовчака;
- для гідрохлортіазиду додатково: панкреатит, гіпомагніємія, гіперкальціємія, порушення кровотворення, гостра закритокутова глаукома, інтерстиціальний нефрит, реакції фотосенсибілізації.
Окремої уваги заслуговує зв’язок сумарної прийнятої дози гідрохлортіазиду з немеланомними злоякісними новоутвореннями шкіри, встановлений в епідеміологічних дослідженнях. Найнебезпечніші реакції — ангіоневротичний набряк, тяжкі порушення кровотворення, гостра закритокутова глаукома та панкреатит; при їх ознаках лікування припиняють і звертаються по медичну допомогу.
Передозування
Дані про передозування обмежені. З боку телмісартану найзначущіші артеріальна гіпотензія та тахікардія; описані також брадикардія, запаморочення, блювання, підвищення креатиніну в крові та гостра ниркова недостатність. Передозування гідрохлортіазиду проявляється втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) і зменшенням об’єму циркулюючої крові через надмірний діурез, а найчастішими симптомами є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричиняти м’язові судоми та почастішання серцевого ритму, особливо при одночасному прийомі серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних засобів.
Телмісартан не виводиться при гемодіалізі, а наскільки діаліз виводить гідрохлортіазид, не встановлено. Пацієнта уважно спостерігають і проводять симптоматичне та підтримувальне лікування з урахуванням часу, що минув з моменту прийому, і тяжкості симптомів: рекомендується викликати блювання та (або) промити шлунок, може допомогти активоване вугілля. Електроліти та креатинін у сироватці контролюють часто, а при гіпотензії пацієнта укладають на спину і швидко відновлюють запаси солей та рідини.
Як отримати рецепт на Polsart Plus онлайн
Комбінація двох діючих речовин потребує лікарського контролю: вона підходить не всім, впливає на рівень калію, натрію, кальцію, сечової кислоти та глюкози і має обмеження при хворобах печінки та нирок. Лікар оцінить, чи справді одного телмісартану недостатньо, і підбере відповідну комбінацію доз.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар випише електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
