Ospamox®: склад і форма випуску
П'ять мілілітрів приготовленого з порошку препарату містять 250 мг або 500 мг амоксициліну. Крім суспензії існує й таблетована форма; вибір між ними залежить від віку та маси тіла пацієнта.
Є дві практичні деталі, про які варто знати заздалегідь. Їжа не порушує всмоктування амоксициліну, тому прив'язувати приймання до їди не потрібно. А от людям із діабетом важливо знати, що гранули містять цукор.
Як діє Ospamox®
Амоксицилін — бета-лактамний антибіотик, що діє на грампозитивні та грамнегативні бактерії. До чутливих збудників належать кишкова паличка, Proteus mirabilis, сальмонели, шигели, кампілобактер, Haemophilus influenzae, збудник кашлюку, лептоспіри та хламідії, а також мікроорганізми, чутливі до пеніциліну G, — стрептококи груп A, B, C, G, H, L і M та Streptococcus pneumoniae, що не виробляє пеніциліназу. Спектр включає й нейсерії, коринебактерії, збудника сибірки, актиноміцети, лістерії, спіралеподібні мікроорганізми — лептоспіри, трепонеми, борелії — і багато анаеробних бактерій, зокрема пептококи, пептострептококи, клостридії та фузобактерії.
Фармакокінетика пояснює, чому препарат так широко застосовується всередину. Амоксицилін повністю всмоктується в тонкій кишці незалежно від їжі й досягає пікових концентрацій у плазмі за 1–2 години. Він легко проникає в тканини й рідини організму, включно з мокротинням і гнійними виділеннями з бронхів, а при нормальній функції печінки досягає високих концентрацій у жовчі. Період напіввиведення становить близько 1–2 годин, виводиться препарат переважно нирками, причому понад половина прийнятої всередину дози виділяється із сечею в терапевтично активному вигляді.
Показання до застосування
Препарат застосовують при бактеріальних інфекціях, спричинених чутливими до амоксициліну грампозитивними й грамнегативними бактеріями. Ухвалюючи рішення про лікування, враховують офіційні рекомендації щодо застосування антибактеріальних засобів.
- Інфекції верхніх дихальних шляхів: гострий середній отит, гострий синусит і тонзиліт, для якого документально підтверджено зв'язок із бета-гемолітичним стрептококом групи A.
- Інфекції нижніх дихальних шляхів: хронічний бронхіт і позалікарняна пневмонія.
- Інфекції нижніх сечових шляхів і цистит.
- Ендокардит, а також профілактика ендокардиту.
- Рання форма хвороби Лайма, пов'язана з мігруючою еритемою, — перша стадія.
- Ерадикація Helicobacter pylori в поєднанні з іншим антибактеріальним і противиразковим препаратом у дорослих із виразковою хворобою, пов'язаною з цією інфекцією.
Спосіб застосування та дозування
Дозу визначають, враховуючи ймовірних збудників та їх імовірну чутливість, тяжкість і локалізацію інфекції, а також вік, масу тіла й функцію нирок пацієнта. Тривалість лікування залежить від виду інфекції та відповіді на терапію і має бути якомога коротшою, хоча деякі інфекції потребують тривалих курсів. Дітям із масою тіла 40 кг і більше призначають дорослі дози; дітям із меншою масою — 20–90 мг на кілограм маси тіла на добу в кілька приймань, а дітям до 6 місяців рекомендується суспензія.
- Дихальні шляхи та ЛОР-органи. Гострий бактеріальний синусит — 250–500 мг кожні 8 годин або 750 мг — 1 г кожні 12 годин. Гострий середній отит — 500 мг кожні 8 годин або 750 мг — 1 г кожні 12 годин. Гострий стрептококовий тонзиліт і фарингіт, а також загострення хронічного бронхіту — при тяжких інфекціях 750 мг — 1 г кожні 8 годин протягом 10 днів. Позалікарняна пневмонія — 500 мг — 1 г кожні 8 годин.
- Сечові шляхи. Гострий цистит можна лікувати дозою 3 г двічі на добу протягом одного дня. Гострий пієлонефрит і безсимптомна бактеріурія у вагітних — 250–500 мг кожні 8 годин або 750 мг — 1 г кожні 12 годин.
- Зуби, суглоби, тифи. Навколозубний абсцес із поширеним запаленням сполучної тканини — при тяжких інфекціях 750 мг — 1 г кожні 8 годин. Інфекції, пов'язані з протезуванням суглобів, — 500 мг — 1 г кожні 8 годин. Черевний тиф і паратиф — 500 мг — 2 г кожні 8 годин.
- Профілактика ендокардиту. 2 г усередину одноразово за 30–60 хвилин до втручання.
- Ерадикація Helicobacter pylori. 750 мг — 1 г двічі на добу в поєднанні з інгібітором протонної помпи, наприклад омепразолом чи лансопразолом, та іншим антибіотиком, наприклад кларитроміцином або метронідазолом, протягом 7 днів.
- Хвороба Лайма. Рання форма — 500 мг — 1 г кожні 8 годин, максимум 4 г на добу в кілька приймань, протягом 14 днів із діапазоном 10–21 день. Пізня форма із системними проявами — 500 мг — 2 г кожні 8 годин, максимум 6 г на добу, протягом 10–30 днів.
Протипоказання
Протипоказання охоплюють підвищену чутливість до компонентів препарату та до цефалоспоринів.
Окремо застережено два стани. Препарат не призначають хворим на інфекційний мононуклеоз і лімфатичний лейкоз через підвищену частоту небажаних явищ, насамперед висипу. Крім того, тяжкі шлунково-кишкові інфекції зі стійкою діареєю або блюванням не слід лікувати амоксициліном через ризик зменшеного всмоктування — у такій ситуації препарат просто не дістанеться туди, де має працювати.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головне, що потрібно знати про діарею на тлі лікування: тяжка й стійка діарея може вказувати на загрозливий для життя псевдомембранозний коліт. При таких симптомах препарат негайно відміняють і починають специфічне лікування ванкоміцином усередину. Засоби, що гальмують перистальтику кишківника, застосовувати не можна — звична тактика «зупинити пронос» тут небезпечна.
- Алергія. При алергічній реакції препарат відміняють і починають лікування адреналіном, антигістамінними засобами й кортикостероїдами. При появі плямисто-папульозного висипу лікування обмежують лише загрозливими для життя клінічними ситуаціями, а стан таких пацієнтів ретельно контролюють. Особлива обережність потрібна в пацієнтів зі схильністю до алергії, бронхіальною астмою та сінною гарячкою.
- Рідина й нирки. Достатнє споживання рідини й підтримання нормального діурезу мають принципове значення під час лікування. У пацієнтів із раніше наявним порушенням функції нирок і в тих, у кого з'явився шкірний висип, рекомендуються періодичні аналізи сечі та дослідження функції нирок.
- Печінка й кров. При тривалому застосуванні високих доз контролюють стан функції печінки. Контролюють і кількість формених елементів крові, щоб виявити залежні від антитіл реакції кровотворної системи та гемолітичну анемію. При запаленні жовчних шляхів препарат застосовують, якщо перебіг не тяжкий і немає застою жовчі.
- Стійка флора. При тривалому лікуванні можливий ріст стійких мікроорганізмів і грибів.
- Гонорея й сифіліс. У пацієнтів, яких планують лікувати від гонореї і в яких підозрюють первинну сифілітичну виразку, до початку лікування проводять дослідження на наявність спірохет, а серологічний контроль продовжують щонайменше 4 місяці.
Лікарські взаємодії
Амоксицилін не слід поєднувати з бактеріостатичними антибіотиками й хіміотерапевтичними засобами: він діє на бактерії, що ростуть, і гальмування їх росту знижує його ефективність.
Решта взаємодій зачіпає кілька різних груп препаратів. На тлі лікування амоксициліном можливе збільшення всмоктування дигоксину. Одночасне застосування з алопуринолом може спричиняти шкірні реакції, а з антикоагулянтами кумаринового ряду — підвищувати схильність до кровотеч. Нестероїдні протизапальні засоби можуть затримувати виведення амоксициліну. Рідко спільна терапія амоксициліном може знижувати ефективність гормональної контрацепції — про це варто пам'ятати й на час курсу використовувати додатковий метод.
Вагітність і грудне вигодовування
Препарат можна призначати в період вагітності лише за явної потреби. Це стандартне для антибіотиків формулювання, і рішення ухвалює лікар, зважуючи тяжкість інфекції та доступні альтернативи.
У період грудного вигодовування слід бути обережними. Варто зазначити, що безсимптомна бактеріурія у вагітних прямо вказана серед ситуацій, за яких амоксицилін застосовується, — тобто вагітність сама собою не виключає лікування, але потребує, щоб його призначав і контролював лікар.
Побічні дії
Спорадично виникають шлунково-кишкові розлади. Можливі також псевдомембранозний коліт і суперінфекція дріжджовими грибами — обидва ці ускладнення пов'язані зі зміною нормальної мікрофлори на тлі антибіотика.
З боку шкіри можливий висип алергічного характеру у вигляді кропив'янки, а також еритема, що не має алергічної природи. Розрізнити їх самостійно важко, тому будь-який висип на тлі приймання антибіотика варто показати лікарю. Після приймання пеніцилінів усередину спостерігалися й реакції підвищеної чутливості різного ступеня тяжкості, аж до анафілактичного шоку. Саме тому при перших ознаках алергічної реакції — висипу, що поширюється, набряку, утрудненні дихання — потрібна негайна медична допомога.
Передозування
Окремого розділу про передозування в інструкції до цього препарату немає, тому орієнтуватися доводиться на дози та на відомі властивості амоксициліну. Межі дозування вказано для кожного показання окремо, і вони сягають 6 г на добу при пізній формі хвороби Лайма — тобто терапевтичний діапазон у препарату широкий.
Практичний висновок при випадковому прийманні зайвої дози: специфічного лікування інструкція не описує, тому при значному перевищенні дози або появі симптомів потрібно звернутися по медичну допомогу. Особливої уваги потребують виражені шлунково-кишкові скарги й ознаки алергічної реакції, а також зменшення кількості сечі: амоксицилін виводиться переважно нирками, і достатнє споживання рідини залишається важливим у будь-якій ситуації.
Як отримати рецепт на Ospamox® онлайн
Амоксицилін — рецептурний антибіотик, і його призначення залежить від локалізації інфекції, ймовірного збудника, маси тіла та функції нирок. Схеми різняться радикально: від одноденного курсу при гострому циститі до 30 днів при пізній формі хвороби Лайма. Крім того, при мононуклеозі та лімфатичному лейкозі препарат протипоказаний, а відрізнити ангіну при мононуклеозі від стрептококової без огляду й аналізів не можна. Тому призначити антибіотик за онлайн-анкетою неможливо, а приймати капсули, що залишилися від минулого курсу, небезпечно й сприяє стійкості бактерій.
Онлайн-консультація підходить для продовження призначеного курсу та для питань щодо схеми, зокрема при тривалій терапії хвороби Лайма або в межах ерадикації Helicobacter pylori. В анкеті зазначте діагноз і хто його поставив, дозу, кількість приймань і тривалість лікування, а також супутні препарати схеми — інгібітор протонної помпи й другий антибіотик при ерадикації. Обов'язково повідомте про алергію на пеніциліни й цефалоспорини, про бронхіальну астму та сінну гарячку, про захворювання нирок і печінки, про мононуклеоз чи лейкоз, а також про приймання антикоагулянтів, алопуринолу, дигоксину й НПЗЗ. Жінкам потрібно сказати про вагітність, її планування, годування груддю й про гормональну контрацепцію: на час лікування бажаний додатковий метод. І окремо скажіть лікарю, якщо почалася діарея: самостійно приймати закріплювальні засоби не можна. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
