Nedal®: склад і форма випуску
Nedal® випускається у таблетках. Одна таблетка містить 5 мг небівололу, що відповідає 5,45 мг небівололу гідрохлориду. Дозу прийнято зазначати в перерахунку на саме діючу речовину, тоді як у таблетку закладена її сіль, маса якої дещо вища.
До складу таблеток входить лактоза. Це важливо враховувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози: таким пацієнтам препарат приймати не слід. Таблетку можна приймати цілою або поділяти на частини: поділ дозволяє отримати дозу 2,5 мг.
Як діє Nedal®
Небіволол являє собою рацемічну суміш двох енантіомерів — небівололу SRRR, який також позначають як d-небіволол, і небівололу RSSS, тобто l-небіволол. Препарат має дві фармакологічні дії. Перша — конкурентна та вибіркова блокада бета-адренорецепторів; її пов’язують з енантіомером SRRR. Друга — м’яка судинорозширювальна дія, зумовлена впливом на метаболічний шлях L-аргініну та оксиду азоту.
Як одноразові, так і багаторазові дози небівололу уповільнюють роботу серця та знижують артеріальний тиск у спокої й при навантаженні — як у людей з нормальним тиском, так і в пацієнтів з гіпертензією. Антигіпертензивний ефект зберігається при тривалому лікуванні. У терапевтичних дозах небіволол не проявляє антагонізму до альфа-адренорецепторів. При гіпертензії як короткий, так і тривалий курс призводить до зниження системного судинного опору, а падіння хвилинного об’єму серця може обмежуватися зростанням ударного об’єму. Клінічне значення цих гемодинамічних відмінностей від інших антагоністів бета1-адренорецепторів встановлено не повністю.
Показання до застосування
Препарат призначають із трьох показань. Перше — лікування есенціальної, тобто первинної, артеріальної гіпертензії. Друге — лікування стабільної хронічної серцевої недостатності легкої та помірної тяжкості; у цьому разі небіволол слугує доповненням до стандартної терапії в пацієнтів літнього віку, 70 років і старше. Третє — симптоматичне лікування стабільної коронарної хвороби серця.
Показання відрізняються не тільки діагнозом, а й схемою застосування: при гіпертензії лікування починають одразу з підтримувальної дози, а при серцевій недостатності та стабільній коронарній хворобі дозу підвищують поступово.
Спосіб застосування та дози
Таблетку або її частину ковтають, запиваючи достатньою кількістю рідини, наприклад однією склянкою води. Приймати препарат можна як під час їжі, так і незалежно від неї, бажано в один і той самий час доби. Дітям і підліткам препарат не призначають: дослідження в цій віковій групі не проводилися.
Артеріальна гіпертензія
Дорослим призначають 1 таблетку, тобто 5 мг, на добу. Зниження артеріального тиску розвивається через 1–2 тижні лікування, а в рідкісних випадках оптимальний ефект настає лише через 4 тижні. Небіволол застосовують як окремо, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, однак додаткове зниження тиску до цього часу спостерігали лише при одночасному прийомі з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5–25 мг. При нирковій недостатності початкова доза становить 2,5 мг на добу з можливим підвищенням до 5 мг; така ж початкова доза рекомендована пацієнтам старше 65 років, а в осіб старше 75 років потрібні обережність і ретельне спостереження.
Хронічна серцева недостатність і стабільна коронарна хвороба
| Крок | Добова доза небівололу | Умова переходу |
|---|---|---|
| 1 | 1,25 мг один раз на добу | початкова доза |
| 2 | 2,5 мг один раз на добу | через 1–2 тижні при добрій переносимості |
| 3 | 5 мг один раз на добу | через 1–2 тижні при добрій переносимості |
| 4 | 10 мг один раз на добу | максимальна рекомендована доза |
Протипоказання
Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, при печінковій недостатності та порушеннях функції печінки, а також при гострій серцевій недостатності, кардіогенному шоці й епізодах декомпенсації серцевої недостатності, які потребують внутрішньовенного введення засобів з позитивною інотропною дією.
- синдром слабкості синусового вузла, включно із синоатріальною блокадою;
- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня без встановленого кардіостимулятора;
- бронхоспазм і бронхіальна астма в анамнезі;
- нелікована феохромоцитома наднирників;
- метаболічний ацидоз;
- брадикардія — частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину до початку лікування;
- артеріальна гіпотензія з систолічним тиском нижче 90 мм рт. ст.;
- тяжкі порушення периферичного кровообігу.
Особливі вказівки та заходи обережності
Лікування бета-адреноблокаторами не можна припиняти різко. В пацієнтів з ішемічною хворобою серця відміну проводять поступово, протягом більше ніж 1–2 тижнів, за потреби одночасно починаючи замісну терапію, щоб не спровокувати загострення стенокардії. При хронічній серцевій недостатності початок терапії потребує регулярного спостереження, а раптова відміна може призвести до тимчасового погіршення стану; якщо припинити прийом усе ж потрібно, дозу зменшують поступово, удвічі щотижня.
Окремої уваги потребує планова операція. Збережена блокада бета-адренорецепторів знижує ризик аритмій під час увідного наркозу та інтубації, але якщо її вирішено перервати для підготовки до втручання, бета-адреноблокатор відміняють не пізніше ніж за 24 години до операції. Анестезіолог обов’язково має бути поінформований про прийом препарату.
- брадикардія: якщо пульс у спокої нижче 50–55 ударів за хвилину або з’являються її симптоми, дозу зменшують;
- порушення периферичного кровообігу — хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість: можливе їх посилення;
- атріовентрикулярна блокада I ступеня та стенокардія Принцметала: ризик почастішання та подовження нападів;
- цукровий діабет: препарат не впливає на рівень глюкози, але може маскувати ознаки гіпоглікемії — тахікардію та серцебиття;
- гіпертиреоз: можлива маскування тахікардії, а різка відміна підсилює симптоми;
- хронічне обструктивне захворювання легень: бета-адреноблокатори можуть посилювати звуження дихальних шляхів;
- псоріаз в анамнезі: призначення лише після ретельної оцінки;
- схильність до алергії: можливі підвищення чутливості до алергенів і тяжчі анафілактичні реакції.
Лікарські взаємодії
Не рекомендується поєднувати небіволол з антиаритмічними засобами класу I — хінідином, гідрохінідином, цибензоліном, флекаїнідом, дизопірамідом, лідокаїном, мексилетином, пропафеноном: посилюється вплив на атріовентрикулярну провідність і негативна інотропна дія. Те саме стосується антагоністів кальцію типу верапамілу та дилтіазему, причому внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтові, який отримує бета-адреноблокатор, може призвести до тяжкої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади. Сумісне застосування з антигіпертензивними засобами центральної дії — клонідином, гуанфацином, моксонідином, метилдопою, рилменідином — здатне посилити серцеву недостатність, а їх різка відміна підвищує ризик рикошетного підйому тиску.
- аміодарон: посилення впливу на атріовентрикулярну провідність, потрібна обережність;
- галогеновані інгаляційні анестетики: пригнічення рефлекторної тахікардії та ризик гіпотензії;
- інсулін і пероральні цукрознижувальні засоби: маскування симптомів гіпоглікемії;
- баклофен і аміфостин: посилення зниження артеріального тиску, може знадобитися корекція дози;
- серцеві глікозиди: можливе подовження атріовентрикулярної провідності, на кінетику дигоксину небіволол не впливає;
- антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду — амлодипін, фелодипін, ніфедипін та інші: ризик гіпотензії та погіршення функції шлуночків серця;
- антипсихотичні та антидепресивні засоби, барбітурати, похідні фенотіазину, органічні нітрати: адитивне зниження тиску;
- симпатоміметики: послаблення дії бета-адреноблокатора та ризик гіпертензії, тяжкої брадикардії та блокади серця.
У метаболізмі небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, тому речовини, що його пригнічують, — насамперед пароксетин, флуоксетин, тіорідазин і хінідин — підвищують концентрацію небівололу в плазмі й разом з нею ризик брадикардії та інших небажаних реакцій. Циметидин також підвищує концентрацію, але без зміни клінічного ефекту, а ранітидин на фармакокінетику не впливає. Антациди допустимо приймати одночасно за умови, що препарат п’ють під час їжі, а антациди — між прийомами їжі. Алкоголь, фуросемід і гідрохлоротіазид на фармакокінетику небівололу не впливають, як і сам небіволол — на дію варфарину.
Вагітність і грудне вигодовування
Фармакологічна дія небівололу може несприятливо позначатися на перебігу вагітності та на стані плода і новонародженого. Бета-адреноблокатори зменшують кровотік через плаценту, а це пов’язано із затримкою росту, внутрішньоутробною загибеллю плода, викиднем або передчасними пологами. У плода та новонародженого можливі небажані явища, зокрема гіпоглікемія та брадикардія. Небіволол не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли це явно необхідно; тоді потрібно контролювати матково-плацентарний кровотік і розвиток плода, а при шкідливому впливі — розглянути альтернативне лікування.
Новонародженого після пологів уважно спостерігають: ознаки гіпоглікемії та брадикардії можуть з’явитися протягом перших трьох днів. Дослідження на тваринах показали, що небіволол проникає в молоко. Чи проникає він у грудне молоко людини, невідомо, але більшість бета-адреноблокаторів, особливо ліпофільних, до яких належить небіволол і його активні метаболіти, переходять у жіноче молоко в різній кількості. Тому грудне вигодовування на тлі прийому небівололу не рекомендується.
Побічні дії
Небажані реакції при лікуванні артеріальної гіпертензії і при лікуванні хронічної серцевої недостатності наводять окремо, оскільки самі захворювання відрізняються. При гіпертензії повідомлені реакції у більшості випадків були легкої або помірної вираженості.
- часто: головний біль, запаморочення, парестезії, задишка, запор, нудота, діарея, втомлюваність, набряки;
- нечасто: брадикардія, серцева недостатність, уповільнення атріовентрикулярної провідності або блокада;
- нечасто: артеріальна гіпотензія, переміжна кульгавість або її посилення, бронхоспазм;
- нечасто: кошмарні сновидіння, депресія, порушення зору, імпотенція;
- нечасто: диспепсія, метеоризм, блювання, свербіж, еритематозний висип;
- дуже рідко: непритомність, посилення псоріазу;
- частота невідома: ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості, кропив’янка;
- при застосуванні бета-адреноблокаторів також спостерігали: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання та посиніння кінцівок, синдром Рейно, сухість очей.
При хронічній серцевій недостатності
Дані отримані в плацебо-контрольованому дослідженні більш ніж у двох тисяч пацієнтів. Реакції, зв’язок яких з лікуванням оцінювали як можливий, відзначені у 42,1% пацієнтів на небівололі проти 31,5% на плацебо. Найчастішими були брадикардія та запаморочення — приблизно по 11% випадків проти 2% і 7% на плацебо відповідно. Специфічними для цієї групи виявилися посилення серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія, непереносимість препарату, атріовентрикулярна блокада I ступеня та набряки нижніх кінцівок: кожна з них зустрічалася у 1–6% пацієнтів і лише трохи частіше, ніж на плацебо.
Передозування
Даних щодо передозування небівололу немає. Симптоми передозування бета-адреноблокаторів такі: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм та гостра серцева недостатність. При передозуванні або реакції підвищеної чутливості пацієнта потрібно ретельно спостерігати й лікувати у відділенні інтенсивної терапії, контролюючи рівень глюкози в крові. Всмоктуванню препарату, який залишився у шлунково-кишковому тракті, запобігають промиванням шлунка, активованим вугіллям і проносними засобами; може знадобитися допоміжна вентиляція легень.
Для усунення брадикардії та підвищеного тонусу блукаючого нерва вводять атропін або метилатропін. Гіпотензію та шок лікують введенням плазми або плазмозамінників, за потреби додаючи катехоламіни. Блокаду бета-адренорецепторів усувають повільною внутрішньовенною інфузією ізопреналіну гідрохлориду або добутаміну; за відсутності відповіді ізопреналін поєднують з дофаміном, а якщо не допомагає і це — розглядають внутрішньовенне введення глюкагону. В крайніх випадках брадикардії, стійкої до медикаментозного лікування, може знадобитися імплантація кардіостимулятора.
Як отримати рецепт на Nedal® онлайн
Для отримання рецепта на Nedal® необхідна консультація лікаря: препарат має великий перелік протипоказань з боку серця й легень, він по-різному дозується при гіпертензії та при серцевій недостатності й потребує меншої початкової дози при нирковій недостатності та в похилому віці. Лікар уточнить діагноз, пульс і рівень тиску, супутні хвороби та чинні лікарські засоби.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
