Metsigletic: склад і форма випуску
Metsigletic — комбінований препарат у таблетках. Одна таблетка містить ситагліптину гідрохлорид моногідрат у кількості, що відповідає 50 мг ситагліптину, та 850 мг або 1000 мг метформіну гідрохлориду.
Дві дозування — 50 мг і 850 мг, а також 50 мг і 1000 мг — відрізняються лише кількістю метформіну, що дає змогу зберегти звичну для пацієнта дозу цієї речовини під час переходу на комбіновану таблетку. Вміст натрію мінімальний: 1,744 мг у таблетці 50/850 мг і 2,049 мг у таблетці 50/1000 мг, тобто менше 1 ммоль (23 мг) на таблетку, тому препарат вважається практично вільним від натрію.
Як діє Metsigletic
Препарат поєднує два протидіабетичних засоби з взаємодоповнювальними механізмами дії, щоб забезпечити кращий контроль глікемії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Ситагліптину гідрохлорид належить до інгібіторів дипептидилпептидази-4, метформіну гідрохлорид — до групи бігуанідів.
Саме поєднання двох точок прикладання пояснює, чому препарат призначають тоді, коли максимально переносимої дози одного лише метформіну вже недостатньо. При цьому жоден із компонентів не замінює дієту та фізичні навантаження.
Показання до застосування
Metsigletic призначають дорослим пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення контролю глікемії. Препарат показаний тим, у кого рівень глюкози недостатньо скоригований на максимально переносимій дозі метформіну в монотерапії, а також тим, хто вже отримує ситагліптин разом із метформіном.
Крім того, препарат застосовують у складі потрійної комбінації: з похідним сульфонілсечовини, якщо максимально переносимі дози метформіну та сульфонілсечовини не дають достатнього результату; з агоністом γ-рецепторів, активованих проліфераторами пероксисом (PPAR-γ), наприклад тіазолідиндіоном, за недостатнього ефекту максимально переносимої дози метформіну та такого агоніста; а також разом з інсуліном, коли стабільні дози інсуліну та метформіну не забезпечують потрібного контролю глікемії.
Спосіб застосування та дози
Дозу підбирають індивідуально, виходячи з поточної схеми лікування, ефективності та переносимості, не перевищуючи максимальної добової дози ситагліптину 100 мг. У пацієнтів з нормальною функцією нирок звичайна початкова доза забезпечує надходження 50 мг ситагліптину двічі на добу, тобто 100 мг на добу, разом із уже призначеною дозою метформіну. Тим, хто отримує обидві речовини окремо, препарат призначають у дозі, що відповідає їхнім попереднім дозам.
Таблетки приймають двічі на добу під час їди — так зменшуються небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, пов’язані з метформіном. При поєднанні з похідним сульфонілсечовини або з інсуліном дозу цих засобів може знадобитися зменшити, щоб знизити ризик гіпоглікемії. Усім пацієнтам слід дотримуватися рекомендованої дієти з рівномірним розподілом вуглеводів протягом дня.
Дозування при порушенні функції нирок
Швидкість клубочкової фільтрації визначають до початку лікування і надалі не рідше одного разу на рік, а за підвищеного ризику подальшого погіршення функції нирок і в пацієнтів літнього віку — кожні 3–6 місяців. Добову дозу метформіну оптимально ділити на 2–3 прийоми. Перед початком лікування за швидкості фільтрації нижче 60 мл/хв оцінюють фактори, що підвищують ризик лактоацидозу, а при швидкості 45–59 і 30–44 мл/хв початкова доза метформіну не перевищує половини максимальної. Якщо відповідного дозування комбінованого препарату немає, компоненти призначають окремо.
| Швидкість клубочкової фільтрації, мл/хв | Максимальна добова доза метформіну | Максимальна добова доза ситагліптину |
|---|---|---|
| 60–89 | 3000 мг | 100 мг |
| 45–59 | 2000 мг | 100 мг |
| 30–44 | 1000 мг | 50 мг |
| менше 30 | метформін протипоказаний | 25 мг |
Окремі групи пацієнтів
При порушенні функції печінки препарат не застосовують. У пацієнтів літнього віку необхідна обережність, оскільки і метформін, і ситагліптин виводяться нирками; регулярний контроль функції нирок у цьому віці особливо важливий для попередження лактоацидозу. Безпеку та ефективність у дітей і підлітків молодше 18 років не встановлено, дані відсутні.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючих або допоміжних речовин, при будь-якому гострому метаболічному ацидозі, включно з лактоацидозом і діабетичним кетоацидозом, при діабетичному прекоматозному стані, а також у період грудного вигодовування.
- тяжка ниркова недостатність зі швидкістю клубочкової фільтрації нижче 30 мл/хв;
- гострі стани, здатні порушити функцію нирок: зневоднення, тяжка інфекція, шок;
- внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів;
- гострі та хронічні захворювання, що призводять до нестачі кисню в тканинах: серцева або дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;
- порушення функції печінки;
- гостре алкогольне отруєння та алкоголізм.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Препарат не застосовують при цукровому діабеті 1 типу і не використовують для лікування діабетичного кетоацидозу. Прийом інгібіторів дипептидилпептидази-4 пов’язаний із ризиком гострого панкреатиту, характерною ознакою якого є стійкий сильний біль у животі; при підозрі на панкреатит препарат відміняють, а при підтвердженому діагнозі лікування ним не відновлюють. У пацієнтів, які отримують препарат разом із похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можлива гіпоглікемія, тому дозу цих засобів може знадобитися зменшити.
Лактоацидоз — дуже рідкісне, але тяжке ускладнення, яке виникає найчастіше при гострому погіршенні функції нирок, захворюваннях серця й легень або сепсисі, оскільки при цьому метформін накопичується в організмі. Його прояви — задишка ацидотичного типу, біль у животі, судоми м’язів, слабкість і зниження температури тіла з подальшим розвитком коми. При появі подібних симптомів прийом метформіну припиняють і негайно звертаються по медичну допомогу, а при зневодненні через сильне блювання, діарею або гарячку препарат тимчасово відміняють.
- додаткові фактори ризику лактоацидозу: зловживання алкоголем, печінкова недостатність, погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування;
- обережність потрібна на початку прийому засобів, здатних серйозно порушити функцію нирок, — гіпотензивних, діуретиків, нестероїдних протизапальних;
- тяжкі реакції підвищеної чутливості до ситагліптину — анафілаксія, ангіоневротичний набряк, відшаровуючі ураження шкіри, включно із синдромом Стівенса — Джонсона, — виникали зазвичай у перші 3 місяці лікування;
- при підозрі на бульозний пемфігоїд, описаний на тлі інгібіторів дипептидилпептидази-4, прийом препарату припиняють;
- перед операцією під загальною, спінальною або епідуральною анестезією препарат відміняють і відновлюють не раніше ніж через 48 годин, після повторної оцінки функції нирок;
- перед рентгенконтрастним дослідженням із йодовмісним засобом препарат відміняють і не застосовують щонайменше 48 годин після процедури;
- при несподіваному погіршенні самопочуття або лабораторних показників перевіряють, чи немає кетоацидозу або лактоацидозу;
- під час прийому ситагліптину повідомлялося про запаморочення й сонливість, що слід враховувати при керуванні транспортом і роботі з механізмами.
Лікарські взаємодії
Окремих досліджень взаємодії комбінованого препарату з іншими ліками не проводилось, однак такі дослідження виконані для кожної діючої речовини, а спільний прийом ситагліптину та метформіну суттєво не змінював фармакокінетику ні того, ні іншого. Найбільше практичне значення мають засоби, що впливають на функцію нирок і виведення метформіну: нестероїдні протизапальні препарати, включно з вибірковими інгібіторами циклооксигенази-2, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики, особливо петльові, — при їх призначенні потрібен ретельний контроль функції нирок.
Засоби, що впливають на загальну систему транспорту в ниркових канальцях, наприклад ранолазин, вандетаніб, долутегравір і циметидин, збільшують вплив метформіну на організм і ризик лактоацидозу. Глюкокортикостероїди, агоністи β2-адренорецепторів і діуретики підвищують рівень глюкози в крові, а інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту можуть його знижувати: на початку й при припиненні такого лікування глікемію контролюють частіше, а дозу протидіабетичних засобів за потреби коригують. Алкогольне отруєння підвищує ризик лактоацидозу, особливо при голодуванні, недостатньому харчуванні та порушенні функції печінки.
- ситагліптин метаболізується головним чином ферментом CYP3A4 за участю CYP2C8, але в пацієнтів з нормальною функцією нирок метаболізм мало впливає на його виведення;
- сильні інгібітори CYP3A4 — кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин — можуть змінювати фармакокінетику ситагліптину при тяжкому порушенні функції нирок і термінальній нирковій недостатності;
- циклоспорин збільшував загальний вплив ситагліптину приблизно на 29%, а його максимальну концентрацію — на 68%, що не вважали клінічно значущим;
- при спільному прийомі з дигоксином його загальний вплив зростав у середньому на 11%, а максимальна концентрація — на 18%; корекція дози не потрібна, але пацієнтів із ризиком отруєння серцевими глікозидами спостерігають;
- ситагліптин помітно не змінював фармакокінетику глібуриду, симвастатину, розиглітазону, варфарину та пероральних контрацептивів.
Вагітність і грудне вигодовування
Препарат не слід застосовувати під час вагітності. Достатніх даних щодо застосування ситагліптину у вагітних немає, а дослідження на тваринах виявили шкідливий вплив великих доз на репродуктивну функцію. Обмежені дані щодо метформіну не вказують на підвищення ризику вроджених вад розвитку, а дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу на перебіг вагітності та розвиток плода. Якщо жінка планує вагітність або вагітність настала, лікування припиняють і якнайшвидше переходять на інсулін.
Жінкам, які годують груддю, препарат застосовувати не можна. Метформін проникає в грудне молоко в невеликих кількостях; чи проникає в нього ситагліптин, невідомо. У дослідженнях на тваринах впливу на плідність самців і самок не спостерігали, а дані щодо впливу ситагліптину на фертильність у людини відсутні.
Побічні дії
Комбінація є біоеквівалентною поєднанню окремих таблеток ситагліптину та метформіну гідрохлориду. Із серйозних небажаних реакцій повідомлялося про панкреатит і реакції підвищеної чутливості. Гіпоглікемію відзначали при лікуванні в поєднанні з похідним сульфонілсечовини у 13,8% пацієнтів і в поєднанні з інсуліном у 10,9%.
- часто: гіпоглікемія, нудота, метеоризм, блювання;
- нечасто: діарея, закреп, біль у верхній частині живота, сонливість, свербіж;
- рідко: тромбоцитопенія;
- частота невідома: реакції підвищеної чутливості аж до анафілактичних;
- частота невідома: гострий панкреатит, у тому числі некротичний або геморагічний, іноді з летальним наслідком;
- частота невідома: ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янка, запалення судин шкіри, відшаровуючі ураження шкіри, включно із синдромом Стівенса — Джонсона, бульозний пемфігоїд;
- частота невідома: болі в суглобах і м’язах, біль у спині, ураження суглобів;
- частота невідома: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальне захворювання легень.
З боку метформіну дуже часто зустрічаються розлади травлення — нудота, блювання, діарея, біль у животі, втрата апетиту; вони виникають переважно на початку лікування і в більшості випадків минають самостійно. Часто відзначається металевий присмак у роті, дуже рідко — лактоацидоз, порушення функції печінки, гепатит, кропив’янка, почервоніння шкіри та свербіж. Тривале лікування метформіном зменшує всмоктування вітаміну В12, що дуже рідко призводить до клінічно значущого дефіциту та мегалобластної анемії.
Передозування
У клінічних дослідженнях здоровим добровольцям ситагліптин давали одноразово в дозах до 800 мг. При дозі 800 мг спостерігали мінімальне подовження інтервалу QTc, яке не вважали клінічно значущим; досвіду застосування доз понад 800 мг немає. При багаторазовому прийомі доз до 600 мг на добу протягом 10 днів залежних від дози клінічно значущих небажаних реакцій не відзначено.
Значне передозування метформіну або супутній ризик лактоацидозу можуть призвести до лактоацидозу — стану, що загрожує життю і потребує лікування в стаціонарі. Найефективніший спосіб вивести лактат і метформін — гемодіаліз; в окремих клінічних ситуаціях розглядають подовжений сеанс. Чи видаляється ситагліптин при перитонеальному діалізі, невідомо. В іншому застосовують звичайні підтримувальні заходи: видалення невсмоктаного препарату з шлунково-кишкового тракту, клінічне спостереження з реєстрацією електрокардіограми та за потреби симптоматичне лікування в умовах стаціонару.
Як отримати рецепт на Metsigletic онлайн
Metsigletic відпускається за рецептом: лікар повинен оцінити функцію нирок і печінки, поточну схему лікування діабету та ризик гіпоглікемії, щоб правильно підібрати дозування. На онлайн-консультації можна обговорити результати аналізів, самопочуття та переносимість попереднього лікування. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
