Lamilept: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину. Набір із трьох сил тут не про зручність, а про безпеку: у ламотриджину ризик тяжкої шкірної реакції прямо пов'язаний із величиною стартової дози і зі швидкістю її підвищення, тому лікування починають із малих доз і нарощують їх тижнями.
Окреме правило стосується одночасного приймання: пацієнтам, які вже приймають інший препарат ламотриджину, призначати Lamilept без консультації лікаря не можна. Якщо розрахована доза не відповідає цілому числу таблеток — наприклад, у дітей або за печінкової недостатності, — беруть найближче менше ціле число таблеток.
Як діє Lamilept
Ламотриджин належить до протиепілептичних засобів, що діють на натрієві канали нервових клітин. Блокада потенціалзалежних натрієвих каналів стабілізує мембрану перезбудженого нейрона й обмежує надмірний викид збудливих нейромедіаторів, насамперед глутамату. Саме це лежить в основі як протисудомної дії, так і здатності препарату запобігати депресивним епізодам при біполярному розладі.
Для практики важливіша інша характеристика — період напіввиведення і його залежність від супутніх ліків. Вальпроат гальмує глюкуронідацію ламотриджину і підвищує його концентрацію, а індуктори ферментів, навпаки, прискорюють виведення. Через це схема нарощування дози в одного й того самого пацієнта буде різною залежно від того, що він приймає ще, і «стандартної» дози ламотриджину просто не існує.
Показання до застосування
Показання поділяються на епілептичні й психіатричні, і вікові межі в них різні.
- дорослі й підлітки від 13 років: комбінована терапія або монотерапія парціальних і генералізованих нападів, включно з тоніко-клонічними, а також нападів при синдромі Леннокса-Гасто;
- при синдромі Леннокса-Гасто препарат застосовують у комбінованій терапії, але він може бути й першим призначеним протиепілептичним засобом;
- діти й підлітки 2-12 років: комбінована терапія парціальних і генералізованих нападів, включно з тоніко-клонічними і нападами при синдромі Леннокса-Гасто;
- діти й підлітки 2-12 років: монотерапія типових абсансів;
- пацієнти від 18 років: профілактика депресивних епізодів при біполярному розладі I типу з переважанням депресивних епізодів.
Єдине протипоказання — підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого допоміжного компонента таблеток.
Спосіб застосування та дозування
Схема нарощування при епілепсії в дорослих і підлітків від 13 років залежить від супутньої терапії. У монотерапії перші два тижні дають 25 мг на добу одноразово, на третьому і четвертому тижні — 50 мг на добу, а звичайна підтримувальна доза становить 100-200 мг на добу за один або два приймання; далі дозу можна підвищувати максимум на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, а окремим пацієнтам для потрібного ефекту було потрібно 500 мг на добу. За поєднання з вальпроатом схема найобережніша: перші два тижні 12,5 мг на добу, тобто 25 мг через день, потім 25 мг на добу, підтримувальна доза 100-200 мг на добу, а крок підвищення не більш ніж 25-50 мг кожні 1-2 тижні.
Третій варіант — поєднання без вальпроату, але з індукторами глюкуронідації: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином або лопінавіром із ритонавіром. Тоді перші два тижні дають 50 мг на добу, потім 100 мг на добу за два приймання, підтримувальна доза становить 200-400 мг на добу за два приймання, а крок підвищення — до 100 мг кожні 1-2 тижні. Перевищувати рекомендовані стартові дози і швидкість їх підвищення не можна саме через ризик висипу. І ще одне правило, про яке часто забувають: якщо приймання переривалося, при відновленні оцінюють потребу заново пройти етап нарощування, а якщо перерва перевищила п'ять періодів напіввиведення препарату, схему нарощування застосовують обов'язково.
| Схема | Тижні 1-2 | Тижні 3-4 | Підтримувальна доза |
|---|---|---|---|
| Монотерапія | 25 мг на добу | 50 мг на добу | 100-200 мг на добу, крок 50-100 мг кожні 1-2 тижні |
| З вальпроатом | 12,5 мг на добу, тобто 25 мг через день | 25 мг на добу | 100-200 мг на добу, крок 25-50 мг кожні 1-2 тижні |
| З індукторами без вальпроату | 50 мг на добу | 100 мг на добу за два приймання | 200-400 мг на добу, крок до 100 мг кожні 1-2 тижні |
Протипоказання
Формально протипоказання одне — підвищена чутливість до ламотриджину або допоміжних речовин. Але в препарату є ситуація, яка по суті працює як заборона: пацієнтам, які припинили лікування через спричинений ламотриджином висип, відновлювати терапію не рекомендується, крім випадків, коли можлива користь явно переважає ризик.
Обережність потрібна і в іншій групі: у пацієнтів з алергією або висипом на інші протиепілептичні препарати в анамнезі нетяжкий висип на тлі ламотриджину траплявся приблизно втричі частіше, ніж у решти. Окремо обумовлений синдром Бругада: у пацієнтів із ним застосування ламотриджину потребує ретельного зважування, оскільки описані порушення ритму зі змінами ST-T і характерною для цього синдрому картиною ЕКГ.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Шкірні реакції зазвичай виникають у перші 8 тижнів лікування. Більшість випадків висипу перебігає легко і минає самостійно, але описані й тяжкі форми, що потребували госпіталізації та відміни препарату, зокрема загрозливі для життя: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами, відома як DRESS або синдром гіперчутливості. У клінічних дослідженнях у дорослих, які приймали препарат за рекомендованою схемою, частота тяжкого висипу становила близько 1 випадку на 500 пацієнтів з епілепсією, причому приблизно в половині з них діагностували синдром Стівенса-Джонсона. При біполярному розладі частота тяжкого висипу близько 1 на 1000, а в дітей ризик вищий: висип, що потребував госпіталізації, траплявся з частотою від 1 на 300 до 1 на 100.
У дітей перші прояви висипу легко сприйняти за інфекцію, тому за появи висипу і гарячки в перші 8 тижнів терапії лікар зобов'язаний розглядати реакцію на ламотриджин. Стан будь-якого пацієнта з висипом оцінюють негайно і препарат відміняють, якщо тільки зв'язок висипу з лікуванням явно не виключено. Важливо й те, що ранні ознаки гіперчутливості — гарячка, збільшення лімфовузлів — можуть з'явитися без помітного висипу; синдром гіперчутливості супроводжується набряком обличчя, змінами в аналізах крові, порушенням функції печінки й нирок, асептичним менінгітом, а в рідкісних випадках доходить до дисемінованого внутрішньосудинного згортання і поліорганної недостатності.
- гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз: гарячка, висип, неврологічні симптоми, збільшення печінки й селезінки, лімфаденопатія, цитопенії, високий феритин, гіпертригліцеридемія, порушення функції печінки і згортання — зазвичай у перші 4 тижні лікування; стан небезпечний для життя і потребує негайної відміни препарату;
- суїцидальні думки й поведінка описані при застосуванні протиепілептичних засобів, і невелике підвищення ризику підтверджене метааналізом, тому за пацієнтом спостерігають;
- за синдрому Бругада застосування препарату ретельно зважують;
- рекомендується уникати сонячного і штучного ультрафіолетового випромінювання і використовувати захисний одяг та сонцезахисні засоби;
- даних про вплив на ріст, статеве дозрівання, когнітивний, емоційний і поведінковий розвиток дітей немає;
- різка відміна може призвести до відновлення нападів: якщо препарат не потрібно відміняти терміново з міркувань безпеки, наприклад через висип, дозу знижують поступово протягом 2 тижнів.
Лікарські взаємодії
Найпрактичніше значуща взаємодія — з гормональними контрацептивами. Комбінація етинілестрадіолу з левоноргестрелом у дозах 30 мкг і 150 мкг приблизно вдвічі збільшувала кліренс ламотриджину і знижувала його концентрацію, а зниження концентрації призводило до втрати контролю над нападами. У більшості випадків після етапу нарощування дози до максимальної відповіді потрібні збільшені, аж до дворазових, дози препарату.
Друга група — протиепілептичні засоби та інші індуктори чи інгібітори глюкуронідації, і саме вони визначають вибір схеми нарощування. Вальпроат гальмує глюкуронідацію ламотриджину, тому доза зменшується вдвічі й більше. Фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон, рифампіцин і комбінація лопінавіру з ритонавіром прискорюють його виведення, і доза, навпаки, збільшується. При відміні або додаванні будь-якого з цих препаратів оцінюють, як зміниться фармакокінетика ламотриджину, — і часто переглядають дозу.
Вагітність і годування груддю
Ламотриджин у вагітних застосовують за рішенням лікаря, зважуючи ризик неконтрольованих нападів для матері й плода і можливий вплив препарату. Припиняти протиепілептичне лікування самостійно не можна: відновлення нападів небезпечне для обох.
Окремо варто пам'ятати, що вагітність змінює фармакокінетику ламотриджину, і концентрація препарату в крові може помітно коливатися, тому в цей період потрібен частіший контроль стану і, за потреби, корекція дози. Питання про годування груддю також вирішує лікар індивідуально, зі спостереженням за дитиною.
Побічні дії
Найхарактерніші небажані реакції ламотриджину — шкірні, і саме вони визначають тактику: будь-який висип у перші тижні лікування потребує негайної оцінки. Крім них часто трапляються головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, втомлюваність, дратівливість, нудота, блювання, діарея, сухість у роті, біль у суглобах, тремор, атаксія, ністагм і двоїння в очах, а також нечіткість зору.
| Група | Прояви |
|---|---|
| Шкіра | висип, частіше в перші 8 тижнів; тяжкі форми: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром |
| Нервова система | головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, тремор, атаксія, ністагм, двоїння в очах, нечіткість зору |
| Психіка | дратівливість, збудження, сплутаність свідомості, суїцидальні думки й поведінка |
| Травлення | нудота, блювання, діарея, сухість у роті |
| Кров та імунітет | зміни в аналізах крові, синдром гіперчутливості з гарячкою і лімфаденопатією, гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз |
| Інше | біль у суглобах, втомлюваність, порушення функції печінки, асептичний менінгіт, порушення ритму серця в схильних пацієнтів |
Передозування
За передозування ламотриджину описані порушення з боку нервової системи і серця: ністагм, атаксія, порушення свідомості аж до коми, судоми, а також розширення комплексу QRS і порушення ритму. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне й підтримувальне, зі спостереженням у стаціонарі.
Практично важливіша профілактика: препарат зберігають поза досяжністю дітей, а за випадкового пропуску дози не подвоюють наступну. Якщо пропущено кілька приймань поспіль, відновлення лікування обговорюють із лікарем — може знадобитися повторне нарощування дози, особливо якщо перерва виявилася довгою.
Як отримати рецепт на Lamilept онлайн
Lamilept відпускається за рецептом, і електронний рецепт оформлює лікар після оцінки стану пацієнта. На сервісі e-zdrowie.com заповнюють анкету: дані пацієнта, показання, поточну добову дозу і силу таблеток, тривалість лікування, а також усі інші ліки — особливо вальпроат, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, рифампіцин і гормональні контрацептиви, оскільки від них прямо залежить доза.
Лікар вивчає анкету і ухвалює рішення; за нестачі даних він ставить уточнювальні запитання або пропонує очну консультацію. Після виписування чотиризначний код надходить у SMS і на електронну пошту — із ним і номером PESEL таблетки видадуть у будь-якій польській аптеці. Обов'язково повідомте, чи був колись висип на ламотриджин або інші протиепілептичні препарати і чи не переривалося приймання: і те, і те змінює схему призначення.
