Glibetic 3 mg: склад і форма випуску
Одна таблетка Glibetic 3 mg містить 3 мг глімепіриду. У лінійці препарату є також таблетки по 1 мг, 2 мг і 4 мг: наявність різних доз таблеток передбачена схемою лікування, за якої добову дозу підвищують крок за кроком. Доза 3 мг на добу — проміжний щабель, до якого переходять, якщо 1 мг і 2 мг не забезпечили належного контролю глікемії.
Допоміжний склад включає лактозу, тому пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози препарат не підходить. Натрію в одній таблетці менше 1 ммоль (23 мг) — препарат вважається практично вільним від натрію.
Як діє Glibetic 3 mg
Глімепірид — пероральний цукрознижувальний засіб із групи похідних сульфонілсечовини, що застосовується при інсуліннезалежному цукровому діабеті (2 типу). Його дія полягає головним чином у стимуляції вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози за рахунок підвищення чутливості цих клітин до фізіологічного стимулу — глюкози. Такий механізм характерний для всієї групи похідних сульфонілсечовини.
Глімепіриду також притаманна позапанкреатична дія, яка, ймовірно, властива й іншим препаратам цієї групи. Для пацієнта з цього випливає практичний висновок: величина дози відображає не тяжкість скарг, а досягнутий рівень глюкози, тому орієнтуватися потрібно на результати аналізів, а не на самопочуття.
Показання до застосування
Glibetic 3 mg застосовують при цукровому діабеті 2 типу, коли дієта, фізичні навантаження та зниження маси тіла недостатньо ефективні. Препарат доповнює ці заходи, а не замінює їх: без дотримання дієти цукрознижувальна терапія не дає результату.
Спосіб застосування та дози
Основа успішного лікування діабету — правильна дієта, регулярні фізичні вправи, а також регулярні дослідження крові та сечі. Дозу глімепіриду підбирають за результатами визначення глюкози в крові та сечі, тому перехід на 3 мг на добу має ґрунтуватися на вимірюваннях, а не на відчуттях пацієнта.
- початкова доза — 1 мг глімепіриду на добу;
- якщо ця доза забезпечує добрий контроль глікемії, її залишають підтримувальною;
- за недостатнього контролю дозу підвищують ступінчасто з інтервалом 1–2 тижні: 2 мг, 3 мг, 4 мг на добу;
- дози понад 4 мг лише в поодиноких випадках дають кращий результат;
- максимальна рекомендована добова доза — 6 мг глімепіриду;
- зазвичай достатньо одного прийому препарату на добу;
- у разі пропуску прийому наступну дозу не збільшують;
- дітям і підліткам препарат не рекомендується: дані до 8 років відсутні, у віці 8–17 років їх недостатньо.
Прийом таблеток і зміна дози
Приймати препарат рекомендується невдовзі перед сніданком або під час нього, а якщо сніданок пропущений — невдовзі перед першим основним прийомом їжі або під час нього. Таблетку ковтають цілою, запиваючи невеликою кількістю води. У міру покращення контролю діабету чутливість до інсуліну зростає і потреба в глімепіриді може зменшитися: тоді, щоб уникнути гіпоглікемії, лікар розглядає зниження дози або відміну препарату. Переглянути дозу потрібно й при зміні маси тіла або способу життя. Якщо максимальної добової дози метформіну недостатньо, до неї додають глімепірид, починаючи з малих доз; якщо недостатньо вже максимальної дози глімепіриду, до лікування додають інсулін. Комбіновану терапію в обох випадках починають під суворим контролем лікаря. При заміні іншого перорального протидіабетичного засобу враховують його дозу та період напіввиведення — після препаратів тривалої дії, таких як хлорпропамід, роблять перерву на кілька днів, щоб уникнути гіпоглікемії від сукупної дії.
Протипоказання
Глімепірид не застосовують при підвищеній чутливості до діючої речовини, до інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідів, а також до будь-якої з допоміжних речовин. Препарат протипоказаний при цукровому діабеті 1 типу, діабетичній комі, кетоацидозі, тяжких порушеннях функції нирок або печінки — у таких ситуаціях необхідний перехід на інсулін. Застосування у вагітних і жінок, які годують груддю, протипоказане.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Основна небезпека лікування — гіпоглікемія, що виникає насамперед при нерегулярному харчуванні та пропуску прийомів їжі. Її прояви включають головний біль, напади голоду, нудоту і блювання, втому і сонливість, порушення сну, рухове занепокоєння, агресивність, ослаблення уваги та уповільнення реакції, дезорієнтацію, порушення мовлення і зору, тремор м’язів, розлади чутливості, запаморочення, судоми, втрату свідомості аж до коми, поверхневе дихання і брадикардію, а також ознаки адренергічної реакції: пітливість, вологу шкіру, тривогу, тахікардію, підвищення артеріального тиску, стенокардію та порушення ритму серця. Тяжка гіпоглікемія може за клінічною картиною нагадувати інсульт. Симптоми зазвичай усуває негайний прийом цукру, тоді як штучні підсолоджувачі є неефективними; при тяжкому або тривалому епізоді потрібна медична допомога, іноді госпіталізація.
Розвитку гіпоглікемії сприяють недостатнє або нерегулярне харчування, голодування, невідповідність між навантаженням і кількістю вуглеводів, зміна дієти, алкоголь, порушення функції нирок і тяжкі порушення функції печінки, передозування препарату, деякі нескориговані ендокринні порушення — з боку щитоподібної залози, передньої частки гіпофіза, кори наднирників — та прийом низки інших лікарських засобів. У стресових ситуаціях (нещасний випадок, серйозна операція, інфекція з лихоманкою) може знадобитися тимчасовий перехід на інсулін; постійний перехід показаний при тяжких порушеннях функції нирок або печінки, а даних щодо застосування у пацієнтів на діалізі немає.
Що контролюють під час лікування
- рівень цукру в крові та сечі — регулярно, на цьому ґрунтується підбір дози;
- глікований гемоглобін — для оцінки контролю діабету за тривалий період;
- показники функції печінки;
- картину крові, насамперед кількість лейкоцитів і тромбоцитів;
- обережність при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази: похідні сульфонілсечовини можуть спричинити гемолітичну анемію, тому розглядають препарати інших груп;
- увага до керування транспортом: досліджень не проводилося, але гіпоглікемія, гіперглікемія та порушення зору знижують концентрацію уваги й швидкість реакції.
Лікарська взаємодія
Спільний прийом із низкою лікарських засобів може як посилити, так і послабити цукрознижувальну дію глімепіриду, тому інші препарати приймають лише за погодженням із лікарем. Глімепірид метаболізується ферментом цитохрому P450 2C9 (CYP2C9): індуктори цього ферменту, наприклад рифампіцин, і його інгібітори, наприклад флуконазол, змінюють метаболізм препарату. За даними літератури, флуконазол як один із найсильніших інгібіторів CYP2C9 приблизно подвоює площу під кривою концентрації глімепіриду.
Цукрознижувальний ефект аж до гіпоглікемії посилюють інсулін та інші протидіабетичні засоби, метформін, фенібутазон і оксифенбутазон, сульфінпіразон, саліцилати і пара-аміносаліцилова кислота, тетрацикліни, хінолонові антибіотики, хлорамфенікол, сульфаніламіди тривалої дії, міконазол і флуконазол, фібрати, інгібітори АПФ, флуоксетин, інгібітори МАО, алопуринол, пробенецид, циклофосфамід. Послаблюють його, підвищуючи рівень цукру, естрогени і прогестагени, глюкокортикостероїди, тіазидні діуретики і салуретики, засоби, що стимулюють щитоподібну залозу, адреналін та симпатоміметики, глюкагон, діазоксид, фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, ацетазоламід, хлорпромазин та інші похідні фенотіазину, великі дози нікотинової кислоти, тривалий прийом проносних. Антагоністи H2-рецепторів, бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін і алкоголь діють непередбачувано — ефект може як посилитися, так і послабитися. Симпатолітики, зокрема бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, до того ж притупляють адренергічні провісники гіпоглікемії. Сам глімепірид здатен як посилювати, так і послаблювати дію похідних кумарину.
Вагітність і грудне вигодовування
Порушені показники глюкози під час вагітності пов’язані з вищою частотою вроджених вад розвитку і перинатальної смертності, тому глюкозу контролюють упродовж усієї вагітності, а рекомендованим лікуванням залишається інсулін. Достатніх даних щодо застосування глімепіриду у вагітних немає, а дослідження на тваринах виявили шкідливий вплив на репродукцію, ймовірно пов’язаний із цукрознижувальною дією препарату, тому його прийом протипоказаний протягом усієї вагітності.
Про плановану вагітність слід повідомити лікаря заздалегідь, а при настанні вагітності глімепірид якнайшвидше замінюють інсулінотерапією. Відомостей про проникнення глімепіриду в грудне молоко людини немає; у молоко щурів він проникає. Інші похідні сульфонілсечовини проникають у грудне молоко і становлять ризик гіпоглікемії для новонародженого, тому при грудному вигодовуванні препарат не призначають.
Побічні дії
Найбільш клінічно значущою є гіпоглікемія: вона виникає рідко, але зазвичай раптово, може мати тяжкий перебіг і не завжди легко коригується, а її ймовірність залежить від індивідуальних чинників — харчових звичок і дози. Порушення зору на початку лікування найчастіше є тимчасовими та пов’язані зі зміною рівня глюкози, а шлунково-кишкові скарги рідко призводять до відміни препарату.
| Система органів | Реакції та частота |
|---|---|
| Кров і лімфатична система | рідко — тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія; зазвичай минають після відміни |
| Імунна система | дуже рідко — легкі реакції підвищеної чутливості, здатні перейти в тяжку форму з задишкою, падінням артеріального тиску і іноді шоком; лейкоцитокластичний васкуліт. Частота невідома — перехресна чутливість до похідних сульфонілсечовини та сульфаніламідів |
| Обмін речовин | рідко — гіпоглікемія |
| Шлунково-кишковий тракт | дуже рідко — нудота, блювання, діарея, відчуття тиску або дискомфорту в животі, біль у животі |
| Печінка та жовчовивідні шляхи | дуже рідко — порушення функції печінки, зокрема з холестазом або жовтяницею, гепатит аж до печінкової недостатності; частота невідома — підвищення активності печінкових ферментів |
| Шкіра | частота невідома — свербіж, висип, кропив’янка, підвищена чутливість до світла |
| Лабораторні показники | дуже рідко — зниження концентрації натрію в сироватці крові |
Передозування
Передозування спричиняє гіпоглікемію тривалістю від 12 до 72 годин, здатну відновлюватися після початкового поліпшення, причому симптоми іноді з’являються лише через добу — тому найчастіше рекомендується спостереження в стаціонарі. Можливі нудота, блювання і біль у верхній частині живота, а гіпоглікемію зазвичай супроводжують неврологічні прояви: рухове занепокоєння, тремор м’язів, порушення зору, проблеми з координацією, сонливість, судоми і кома.
Лікування починають з обмеження всмоктування глімепіриду: викликають блювання, дають активоване вугілля як адсорбент і натрію сульфат як проносне; при прийомі великої дози промивають шлунок, після чого вводять ті самі засоби. В особливо тяжких випадках показана госпіталізація до відділення інтенсивної терапії, де якнайраніше починають введення глюкози — за потреби внутрішньовенно 50 мл 50% розчину струминно, потім 10% розчин у вигляді інфузії під контролем глікемії. Подальше лікування — симптоматичне. Якщо глімепірид випадково прийняла немовля або маленька дитина, дозу глюкози контролюють особливо ретельно, щоб не спричинити гіперглікемію.
Як отримати рецепт на Glibetic 3 mg онлайн
Glibetic 3 mg відпускається за рецептом: лікар має оцінити результати контролю глікемії, функцію нирок і печінки, супутні захворювання та всі приймані ліки, оскільки багато з них змінюють цукрознижувальний ефект. Обговорити це можна на онлайн-консультації.
За підтверджених показань і відсутності протипоказань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
