Glibetic 1 mg: склад та форма випуску
Одна таблетка Glibetic 1 mg містить 1 мг глімепіриду. Це найменше дозування в лінійці препарату: крім нього, випускаються таблетки по 2 мг, 3 мг і 4 мг. Набір дозувань продиктований самою схемою лікування: добову дозу підбирають поступово, і таблетки різної сили дозволяють перейти на наступний щабель, не розділяючи таблетку.
До складу таблеток входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози приймати препарат не слід. Одна таблетка містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат вважається практично вільним від натрію.
Як діє Glibetic 1 mg
Діюча речовина препарату, глімепірид, — пероральний гіпоглікемічний засіб з групи похідних сульфонілсечовини. Його основний ефект пов’язаний зі стимуляцією виділення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози: як і інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид підвищує чутливість бета-клітин до фізіологічного стимулу, яким є сама глюкоза.
Окрім впливу на підшлункову залозу, у глімепіриду є й позапанкреатична дія, яка, ймовірно, властива й іншим препаратам цієї групи. Звідси випливає важливе обмеження: препарат працює тільки за умови збереженої власної секреції інсуліну, тому застосовується при інсулінонезалежному діабеті (2 типу) і не може замінити інсулін при діабеті 1 типу.
Показання до застосування
Glibetic 1 mg призначають для лікування цукрового діабету 2 типу в тих випадках, коли дієта, фізичні навантаження та зниження маси тіла не дають достатнього ефекту. Формулювання показання важливе: препарат не замінює ці заходи, а підключається до них, коли змін способу життя виявилось недостатньо.
Дозування 1 мг — те, з якого лікування глімепіридом зазвичай починають. Рішення про призначення препарату, перехід на вищу дозу та тривалість терапії ухвалює лікар, спираючись на результати досліджень рівня глюкози в крові та сечі.
Спосіб застосування та дози
Основою успішного лікування діабету є правильна дієта, регулярні фізичні вправи та регулярні аналізи крові й сечі. Пероральні протидіабетичні препарати та інсулін не будуть ефективними, якщо пацієнт не дотримується призначеної дієти. Дозу глімепіриду підбирають саме за результатами визначення глюкози в крові та сечі, а не за самопочуттям.
Схема підбору дози
Початкова доза глімепіриду становить 1 мг на добу. Якщо вона забезпечує гарний контроль глікемії, її залишають як підтримувальну. За недостатнього контролю дозу підвищують ступінчасто, з інтервалом 1–2 тижні та з опорою на результати вимірювань.
| Щабель | Добова доза глімепіриду | Умова переходу |
|---|---|---|
| Початок лікування | 1 мг | за доброго контролю залишається підтримувальною дозою |
| Перше підвищення | 2 мг | через 1–2 тижні за недостатнього контролю |
| Друге підвищення | 3 мг | через 1–2 тижні за недостатнього контролю |
| Третє підвищення | 4 мг | через 1–2 тижні за недостатнього контролю |
| Виняткові випадки | до 6 мг (максимум) | дози вище 4 мг лише зрідка дають кращий результат |
Прийом таблеток та особливі ситуації
Препарат рекомендується приймати незадовго до сніданку або під час нього, а якщо сніданок пропущено — незадовго до першого основного прийому їжі або під час нього. Таблетку ковтають цілою, запиваючи невеликою кількістю води. Зазвичай достатньо одного прийому на добу. Якщо дозу пропущено, наступну збільшувати не можна.
Поява гіпоглікемії на дозі 1 мг на добу означає, що глікемію можна контролювати однією лише дієтою. Потреба в глімепіриді може знижуватися і в ході лікування, коли чутливість до інсуліну зростає, — тоді лікар розглядає зменшення дози або відміну препарату. За недостатньої ефективності максимальної дози метформіну до нього додають глімепірид, а за недостатньої ефективності максимальної дози глімепіриду — інсулін; комбіноване лікування починають під суворим контролем лікаря. Дітям і підліткам глімепірид не рекомендується: даних щодо застосування до 8 років немає, а у віці 8–17 років їх недостатньо.
Протипоказання
Глімепірид не застосовують при підвищеній чутливості до діючої речовини, до інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідів, а також до будь-якого з допоміжних компонентів. Окрему групу протипоказань становлять стани, за яких пероральний цукрознижувальний препарат у принципі не може забезпечити контроль обміну речовин і пацієнта переводять на інсулін.
- цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний);
- діабетична кома;
- кетоацидоз;
- тяжкі порушення функції нирок;
- тяжкі порушення функції печінки;
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Основний ризик при лікуванні глімепіридом — гіпоглікемія. Вона розвивається насамперед при нерегулярному харчуванні та пропуску прийомів їжі, тому препарат і приймають безпосередньо перед їжею або під час їди. Її прояви різноманітні: головний біль, напади голоду, нудота, слабкість, сонливість, рухове занепокоєння, агресивність, зниження уваги і швидкості реакції, дезорієнтація, порушення мовлення та зору, тремтіння м’язів, запаморочення, судоми, втрата свідомості аж до коми. До них приєднуються ознаки адренергічної реакції: пітливість, волога шкіра, тривога, почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску, стенокардія, порушення ритму серця. Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може нагадувати інсульт.
Зазвичай ці симптоми вдається зняти негайним прийомом вуглеводів — цукру; штучні підсолоджувачі в цій ситуації марні. Однак гіпоглікемія здатна повертатися після початкового поліпшення, а тяжкий або затяжний епізод, лише тимчасово скомпенсований звичайною кількістю цукру, потребує негайної допомоги лікаря, іноді госпіталізації.
Що підвищує ризик гіпоглікемії
- нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, недостатнє харчування;
- невідповідність між фізичним навантаженням і кількістю вуглеводів, що споживаються, зміна дієти;
- вживання алкоголю, особливо разом із пропуском їжі;
- порушення функції нирок і тяжкі порушення функції печінки;
- передозування глімепіриду;
- деякі нескориговані ендокринні порушення — захворювання щитоподібної залози, передньої частки гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз;
- одночасний прийом низки лікарських засобів;
- небажання або неспроможність пацієнта (частіше в похилому віці) виконувати призначення лікаря.
Спостереження під час лікування
Лікування потребує регулярного контролю рівня цукру в крові та сечі; окрім того, рекомендується визначати глікований гемоглобін. Регулярно перевіряють функцію печінки та показники крові, насамперед кількість лейкоцитів і тромбоцитів. У стресових ситуаціях — травма, серйозна операція, інфекція з лихоманкою — може знадобитися тимчасовий перехід на інсулін; такий самий перехід показаний при тяжких порушеннях функції нирок або печінки. За дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази похідні сульфонілсечовини здатні спричинити гемолітичну анемію, тому тут глімепірид застосовують обережно. Вплив на здатність керувати транспортом не вивчався, але і гіпоглікемія, і гіперглікемія, і порушення зору знижують увагу та швидкість реакції.
Лікарські взаємодії
Одночасний прийом з низкою лікарських засобів здатен як посилювати, так і послаблювати цукрознижувальну дію глімепіриду, тому будь-які інші препарати приймають тільки за згодою лікаря. Глімепірид метаболізується ферментом цитохрому P450 2C9 (CYP2C9): засоби, що індукують цей фермент (наприклад, рифампіцин), і засоби, що його пригнічують (наприклад, флуконазол), змінюють метаболізм препарату. За літературними даними, під дією флуконазолу — одного з найсильніших інгібіторів CYP2C9 — площа під кривою концентрації глімепіриду збільшується приблизно вдвічі.
- посилюють цукрознижувальну дію аж до гіпоглікемії: інсулін та інші пероральні протидіабетичні засоби, метформін;
- посилюють: фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, сульфінпіразон, саліцилати та пара-аміносаліцилова кислота;
- посилюють: тетрацикліни, хінолонові антибіотики, хлорамфенікол, деякі сульфаніламіди тривалої дії, міконазол, флуконазол;
- посилюють: інгібітори АПФ, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, алопуринол, пробенецид, циклофосфамід;
- послаблюють дію з ризиком підвищення цукру: естрогени та прогестагени, глюкокортикостероїди, тіазидні діуретики та салуретики;
- послаблюють: препарати, що стимулюють щитоподібну залозу, адреналін і симпатоміметики, глюкагон, діазоксид;
- послаблюють: похідні фенотіазину та хлорпромазин, фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, ацетазоламід, нікотинова кислота у великих дозах, тривалий прийом проносних;
- діють непередбачувано: антагоністи H2-рецепторів, бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, алкоголь.
Симпатолітики — бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин, резерпін — окремо небезпечні тим, що послаблюють або повністю знімають адренергічні провісники гіпоглікемії, і падіння цукру пацієнт може не відчути вчасно. Сам глімепірид здатен як посилювати, так і послаблювати дію антикоагулянтів кумаринового ряду.
Вагітність і грудне вигодовування
Відхилення рівня глюкози в крові під час вагітності пов’язані з вищою частотою вроджених вад розвитку та перинатальної смертності, тому глюкозу контролюють упродовж усієї вагітності, а лікуванням вибору вважається інсулін. Даних щодо застосування глімепіриду в вагітних недостатньо, а дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродукцію, ймовірно пов’язаний із самим цукрознижувальним ефектом препарату. З цієї причини прийом глімепіриду протипоказаний упродовж усієї вагітності.
Жінці, що планує вагітність, слід завчасно повідомити про це лікаря. Якщо вагітність настала на тлі лікування глімепіридом, препарат якнайшвидше замінюють інсулінотерапією. Даних щодо проникнення глімепіриду в грудне молоко в людини немає; у молоко щурів він проникає. Оскільки інші похідні сульфонілсечовини проникають у грудне молоко, а в новонародженого можлива гіпоглікемія, під час грудного вигодовування препарат не призначають.
Побічні дії
Найбільш значуща небажана реакція — гіпоглікемія (рідко). Вона зазвичай виникає раптово, може перебігати тяжко і не завжди легко піддається корекції, а її імовірність залежить від харчових звичок і підібраної дози. З боку крові рідко спостерігаються тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія та панцитопенія; ці порушення зазвичай минають після відміни препарату.
- дуже рідко: легкі реакції підвищеної чутливості, які можуть перейти в тяжку форму з задишкою, зниженням артеріального тиску й іноді шоком;
- дуже рідко: лейкоцитокластичний васкуліт;
- частота невідома: перехресна підвищена чутливість до похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів і споріднених речовин;
- частота невідома: порушення зору, зазвичай минущі, на початку лікування — наслідок коливань рівня глюкози;
- дуже рідко: нудота, блювання, діарея, біль і відчуття дискомфорту в животі;
- дуже рідко: порушення функції печінки, у тому числі з холестазом або жовтяницею, гепатит аж до печінкової недостатності;
- частота невідома: підвищення активності печінкових ферментів, шкірні прояви алергії — свербіж, висип, кропив’янка, фотосенсибілізація;
- дуже рідко: зниження концентрації натрію в сироватці крові.
Скарги з боку травного тракту рідко призводять до відміни лікування. А от поява задишки та падіння тиску на тлі алергічної реакції, жовтяниці або незрозумілих синців потребує негайного звернення до лікаря.
Передозування
При передозуванні розвивається гіпоглікемія тривалістю від 12 до 72 годин, яка здатна повертатися після початкового поліпшення; іноді симптоми з’являються лише через добу. Тому в більшості випадків рекомендується спостереження в стаціонарі. Можливі нудота, блювання та біль у верхній частині живота, а також неврологічні прояви: рухове занепокоєння, тремтіння м’язів, порушення зору та координації, сонливість, судоми та кома.
Лікування починають з обмеження всмоктування глімепіриду — викликають блювання, потім дають активоване вугілля і натрію сульфат як проносне; при прийомі великої дози промивають шлунок з подальшим введенням тих самих засобів. Особливо тяжкі випадки ведуть у відділенні інтенсивної терапії: якнайшвидше починають введення глюкози, за потреби внутрішньовенно 50 мл 50% розчину струминно, а потім 10% розчин у вигляді інфузії під контролем рівня глюкози в крові. Якщо глімепірид випадково прийняв немовля або маленька дитина, дозу глюкози контролюють особливо ретельно, щоб не спричинити гіперглікемію.
Як отримати рецепт на Glibetic 1 mg онлайн
Glibetic 1 mg відпускається за рецептом: навіть стартова доза потребує оцінки функції нирок і печінки, супутніх захворювань і всіх препаратів, які вже приймає пацієнт. Під час онлайн-консультації лікар розбере результати вимірювання глюкози та обговорить режим харчування, від якого безпосередньо залежить ризик гіпоглікемії.
Якщо показання підтверджені й протипоказання відсутні, лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
