Furosemidum Polpharma: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 40 мг фуросеміду. Серед допоміжних речовин є лактоза, тому препарат не підходить пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Форма випуску накладає практичне обмеження: це таблетка, і її не можна застосовувати в немовлят і в дітей, які ще не вміють ковтати таблетки.
Як діє Furosemidum Polpharma
Фуросемід належить до петльових діуретиків — найпотужнішої групи сечогінних. Він працює у висхідній частині петлі Генле, де пригнічує зворотне всмоктування хлорид-іонів і вторинне всмоктування іонів натрію. У дистальніших відділах нефрона висока концентрація натрію посилює виділення калію у просвіт канальця — звідси ризик гіпокаліємії, головного побічного ефекту препарату. Додатково петльові діуретики трохи знижують реабсорбцію натрію в проксимальних канальцях.
Із сечею йдуть не лише натрій і калій. Фуросемід збільшує виведення кальцію, магнію та фосфатів, а от виведення сечової кислоти, навпаки, зменшує — це може призвести до гіперурикемії та нападу подагри. Антигіпертензивний ефект складається зі зниження об'єму циркулюючої крові та зменшення тонусу судинної стінки. У частини пацієнтів препарат підвищує рівень глюкози в сироватці.
Показання до застосування
Показань два, і вони різняться колом пацієнтів.
- Набряки в дорослих і дітей — за застійної серцевої недостатності, цирозу печінки та захворювань нирок, коли потрібен сильний і швидкий сечогінний ефект.
- Артеріальна гіпертензія в дорослих, головним чином у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.
Важливе застереження щодо гіпертензії: через силу дії та ризик зневоднення із запамороченням і оглушеністю фуросемід застосовують для зниження тиску лише за нормальної функції нирок і після ретельного зважування користі та ризику. Це не препарат першого вибору при гіпертонії.
Спосіб застосування та дозування
Загальний принцип — найменша ефективна доза, дібрана індивідуально.
| Група | Схема |
|---|---|
| Дорослі, початок | Найчастіше разова доза вранці становить 40–80 мг, тобто одна або дві таблетки. За потреби початкову дозу збільшують або зменшують |
| Підтримувальна терапія | Дібрану разову дозу дають один або два рази на добу, через день або 2–4 дні поспіль щотижня. За тривалого лікування набряків добова підтримувальна доза зазвичай 40–80 мг |
| Тяжкі набряки | Максимальна добова доза 600 мг у 3–4 прийоми. За хронічної ниркової недостатності застосовували дози до 1,5 г на добу |
| Діти | Зазвичай від 1 до 3 мг на кілограм маси тіла один раз на добу, але незалежно від ваги дитини не можна перевищувати 40 мг на добу. Таблетки не застосовують у дітей, які не вміють їх ковтати |
| Літні | Дозування як у дорослих, але виведення фуросеміду в них уповільнене, тому дозу підвищують поступово, до отримання потрібного ефекту |
Є один орієнтир, який варто запам'ятати всім, хто приймає фуросемід тривало: зниження маси тіла за рахунок посиленого сечовиділення не має перевищувати 1 кг на добу, хоч би яким рясним було виділення сечі. Швидша втрата ваги означає не успіх лікування, а зневоднення.
Протипоказання
Перелік компактний, але щільний за змістом — більшість пунктів пов'язана з водно-електролітним балансом.
- Підвищена чутливість до фуросеміду, сульфонамідів або будь-якої допоміжної речовини.
- Гіповолемія або зневоднення.
- Анурія чи ниркова недостатність з анурією, яка не відповідає на фуросемід.
- Ниркова недостатність унаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними речовинами.
- Ниркова недостатність на тлі печінкової коми; прекоматозні та коматозні стани за печінкової енцефалопатії.
- Тяжка гіпокаліємія і тяжка гіпонатріємія.
- Годування груддю.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Фуросемід — препарат, за якого лабораторний контроль важливіший за суб'єктивне самопочуття. Під час лікування стежать за функцією нирок і рівнями електролітів, насамперед калію, натрію та кальцію, а також бікарбонатів, креатиніну, сечовини, сечової кислоти та глюкози плазми, і контролюють загальний аналіз крові. Особливо ретельне спостереження потрібне пацієнтам із високим ризиком електролітних порушень і за значної додаткової втрати рідини — при блюванні, діареї чи рясному потовиділенні. Гіповолемію, зневоднення, електролітні та кислотно-лужні порушення коригують, а для цього лікування інколи доводиться тимчасово перервати.
- Кому потрібен особливий нагляд. Пацієнтам з артеріальною гіпотензією; з явним або прихованим цукровим діабетом — їм регулярно визначають глюкозу крові; з подагрою — регулярно перевіряють сечову кислоту; з гіпопротеїнемією, наприклад за нефротичного синдрому, — їм дозують препарат обережно через частіші небажані явища; з цирозом печінки та одночасним погіршенням функції нирок; а також тим, для кого значне падіння тиску небезпечне, — за порушень мозкового кровообігу та ішемічної хвороби серця.
- Порушення відтоку сечі. За аденоми простати чи звуження уретри фуросемід застосовують, лише якщо забезпечено вільний відтік сечі: раптовий її приплив може спричинити затримку сечі з перерозтягненням сечового міхура.
- Гіпотензія. У тих, хто отримує фуросемід, можливе симптомне зниження тиску із запамороченням, непритомністю або втратою свідомості. Особливо це стосується літніх, тих, хто приймає інші препарати, здатні знижувати тиск, і пацієнтів зі станами, що привертають до гіпотензії.
- Калій і тіамін. Оскільки препарат веде до гіпокаліємії, рекомендується дієта, багата на калій. За тривалого застосування треба поповнювати дефіцит тіаміну: його нестача, спричинена посиленим сечовиділенням, часто спостерігається й погіршує роботу серця.
Ще три моменти. За низького рівня натрію клубочкова фільтрація та сечогінна дія салуретиків можуть знижуватися, і тоді корекція натрію відновлює дію фуросеміду. Існує ризик загострення або активації системного червоного вовчака. І нарешті, препарат може порушувати психофізичні реакції, знижуючи здатність керувати транспортом і працювати з механізмами.
Лікарські взаємодії
Взаємодій у фуросеміду багато, і майже всі пояснюються двома механізмами: втратою електролітів і конкуренцією за канальцеву секрецію.
- Електроліти й серце. Гіпокаліємія посилює кардіотоксичність серцевих глікозидів аж до небезпечних для життя аритмій; вона ж підвищує токсичність препаратів, що подовжують інтервал QT. Ризик гіпокаліємії зростає за системних кортикостероїдів, карбеноксолону, великих кількостей солодки, β2-симпатоміметиків, тривалого прийому проносних, ребоксетину, кортикотропіну та амфотерицину B. Калійзберігальні діуретики — спіронолактон, тріамтерен, амілорид — навпаки, зменшують втрату калію. Карбамазепін та аміноглутетимід підвищують ризик гіпонатріємії.
- Тиск і нирки. Фуросемід посилює дію інших антигіпертензивних засобів. З інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину II можливі тяжка гіпотензія та погіршення функції нирок аж до гострої недостатності, особливо на початку їх прийому або при підвищенні дози, — тому за 3 доби до цього фуросемід відміняють або його дозу знижують. НПЗП, включно з ацетилсаліциловою кислотою та індометацином, послаблюють сечогінний і гіпотензивний ефект, а за гіповолемії чи зневоднення здатні спричинити гостру ниркову недостатність. Фуросемід посилює дію саліцилатів аж до саліцилатної інтоксикації.
- Ототоксичність і нирки. Препарат посилює ототоксичну дію аміноглікозидів, етакринової кислоти та інших ототоксичних засобів — ушкодження може стати незворотним, тому такі поєднання допустимі лише за обґрунтованої потреби. З цисплатином є ризик і ототоксичності, і посилення нефротоксичності. Фуросемід здатен посилювати шкідливий вплив нефротоксичних препаратів на нирки, а з великими дозами деяких цефалоспоринів можливе порушення функції нирок.
- Інше. Препарат підвищує концентрацію літію та його токсичність, тому спільне застосування не рекомендується. Він послаблює дію інсуліну й пероральних цукрознижувальних засобів, посилює ефекти теофіліну та курареподібних міорелаксантів і може послаблювати реакцію артеріальної мускулатури на катехоламіни. Фенітоїн за тривалого прийому послаблює сечогінну дію, а між прийомом фуросеміду та сукральфату потрібна перерва 2 години. Пробенецид, метотрексат та інші препарати, що виводяться канальцями, взаємно знижують ефект. Циклоспорин підвищує ризик подагричного артриту, а поєднання з хлоралгідратом не рекомендується.
Вагітність і годування груддю
Дослідження на тваринах не виявили небезпеки застосування фуросеміду при вагітності, а клінічні дані про безпечність є для третього триместру. Однак препарат проникає через плацентарний бар'єр, тому при вагітності його застосовують лише коротким курсом і тільки тоді, коли користь для матері перевищує ризик для плода. Таке лікування потребує контролю за розвитком плода.
Із годуванням груддю ситуація однозначна: фуросемід проникає в грудне молоко й може пригнічувати лактацію, тому годування груддю при його прийомі протипоказане. Окремо зазначено, що призначення фуросеміду недоношеним дітям у перші тижні життя може збільшувати ризик незарощення артеріальної протоки.
Побічні дії
Частоти отримані з літературних даних щодо 1387 пацієнтів, які приймали фуросемід у різних дозах і за різними показаннями. Більшість дуже частих реакцій — пряме продовження сечогінної дії.
| Частота | Реакції |
|---|---|
| Дуже часто | Електролітні порушення, зокрема симптомні, зневоднення й гіповолемія, особливо в літніх; підвищення креатиніну та тригліцеридів; гіпотензія, включно з ортостатичною, посилюваною алкоголем, барбітуратами й опіоїдними анальгетиками |
| Часто | Згущення крові; гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення холестерину та сечової кислоти з нападами подагри; печінкова енцефалопатія в пацієнтів із печінковою недостатністю; збільшення об'єму виділюваної сечі |
| Нечасто | Тромбоцитопенія; порушення толерантності до глюкози; порушення слуху та глухота, інколи незворотна; нудота; свербіж, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, фотосенсибілізація |
| Рідко | Лейкопенія, еозинофілія; тяжкі анафілактичні та анафілактоїдні реакції; парестезії; васкуліт; блювання, діарея; інтерстиційний нефрит; гарячка |
| Дуже рідко | Агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія; шум у вухах; гострий панкреатит; холестаз і підвищення активності амінотрансфераз |
| Частота невідома | Анемія, пригнічення кісткового мозку — препарат у цьому разі відміняють; загострення або активація системного червоного вовчака; гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення сечовини, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера, анорексія, гіперглікемія; запаморочення, непритомність і втрата свідомості, головний біль, рухове занепокоєння; нечіткість зору та бачення в жовтому кольорі; тромбоз; спастичний біль у животі, закреп, подразнення шлунка; жовтяниця; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами; затримка сечі, ниркова недостатність, часте сечовипускання, глюкозурія |
Передозування
Клінічна картина за гострого чи хронічного передозування визначається насамперед ступенем втрати рідини й електролітів. Виникають гіповолемія, зневоднення, згущення крові та порушення серцевого ритму через надмірну сечогінну дію. Спостерігаються тяжка гіпотензія аж до шоку, гостра ниркова недостатність, тромбози, делірій, мляві паралічі, апатія та сплутаність свідомості.
Специфічного антидоту немає. Лікування спрямоване на поповнення рідини та корекцію електролітних порушень, а також на запобігання і лікування їх ускладнень за ретельного спостереження за станом пацієнта. Якщо прийом стався нещодавно, подальше всмоктування намагаються обмежити промиванням шлунка та призначенням адсорбентів, наприклад активованого вугілля. Гемодіаліз виведення фуросеміду не пришвидшує.
Як отримати рецепт на Furosemidum Polpharma онлайн
Фуросемід відпускається за рецептом, і на те є причина: препарат сильний, а його основні небезпеки — зневоднення та втрата калію — розвиваються непомітно й виявляються аналізом крові, а не самопочуттям. Саме тому лікування потребує періодичного лабораторного контролю, а самостійно змінювати дозу не слід.
Онлайн-консультація підходить для продовження раніше призначеної терапії. В анкеті зазначають показання — набряки чи гіпертензію, — хто й коли призначив препарат, поточну дозу та режим прийому, свіжі результати аналізів: калій, натрій, креатинін, сечову кислоту та глюкозу, якщо вони здавалися. Обов'язково повідомте про цукровий діабет, подагру, захворювання печінки й нирок, аденому простати, вагітність або годування груддю та про супутні препарати — насамперед про інгібітори АПФ і сартани, серцеві глікозиди, літій, НПЗП та інші сечогінні. Лікар вивчає дані й за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
