Furosemidum Polfarmex: склад і форма випуску
Одна таблетка Furosemidum Polfarmex містить 40 мг фуросеміду — петльового діуретика, потужного та швидкодійного сечогінного засобу. Таблетку ковтають цілою, не розжовуючи, перед сніданком і запивають достатньою кількістю рідини.
До складу входить лактози моногідрат: 0,0275 г на таблетку, тобто по 0,01375 г глюкози та галактози. Препарат не підходить при рідкісній спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази чи мальабсорбції глюкози-галактози, а пацієнтам із діабетом це варто враховувати.
Як діє Furosemidum Polfarmex
Фуросемід гальмує зворотне всмоктування іонів натрію, калію та хлору через люмінальну мембрану висхідного коліна петлі Генле, тому його ефективність залежить від потрапляння речовини у просвіт ниркових канальців, а це визначається механізмом транспорту аніонів. Сечогінна дія — наслідок блокади реабсорбції хлориду натрію: виведення натрію може зрости на 35% відносно його клубочкової фільтрації, услід за ним збільшується об'єм сечі та виведення калію в дистальних канальцях, а також солей кальцію й магнію.
Фуросемід пригнічує зворотний зв'язок у щільній плямі та дозозалежно активує систему ренін — ангіотензин — альдостерон. При серцевій недостатності він швидко знижує переднавантаження за рахунок збільшення ємності судинного русла; цей ранній судинний ефект, імовірно, опосередкований простагландинами й потребує збереженої функції нирок. Завдяки натрійуретичній дії препарат знижує чутливість судин до катехоламінів, підвищену при гіпертензії.
Показання до застосування
Фуросемід призначають при набряках і при легкій або помірній артеріальній гіпертензії. Набряковий синдром розглядається за причиною: набряки як прояв хвороб системи кровообігу, наприклад при застійній серцевій недостатності; набряки через затримку рідини при хронічних хворобах нирок, зокрема при нефротичному синдромі, та при захворюваннях печінки.
При гіпертензії показання обмежене легким і помірним ступенем, і призначати препарат можна лише за нормальної функції нирок та після ретельної оцінки користі й ризику — через силу дії та пов'язане з нею зневоднення із запамороченням і оглушеністю.
Спосіб застосування та дозування
Дозу підбирають індивідуально, виходячи з основного захворювання та відповіді на лікування; підтримувальна доза завжди має бути найменшою ефективною, а тривалість приймання залежить від характеру, тяжкості та перебігу хвороби. Схеми нижче стосуються дорослих, зокрема пацієнтів понад 65 років.
| Ситуація | Режим |
|---|---|
| Набряки при хворобах серця, нирок і печінки | Зазвичай 40 мг вранці. За недостатнього діурезу дозу можна подвоювати кожні 6–8 годин до 160 мг; в особливих випадках під клінічним наглядом припустима доза понад 200 мг |
| Схема при набряках | Найефективніше та найм'якше набряки минають при переривчастому лікуванні: діуретик дають через день або 2–4 дні поспіль на тиждень |
| Нефротичний синдром | Дозування обережне: небажані реакції виникають частіше |
| Артеріальна гіпертензія | 40 мг на добу |
| Діти та підлітки | 1–2 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза 40 мг |
Окреме правило стосується інгібіторів АПФ: якщо на тлі фуросеміду потрібно додати такий препарат, фуросемід відміняють за 2–3 дні до його початку, а якщо це неможливо — зменшують дозу; початкову дозу інгібітора АПФ беруть якнайменшу, щоб уникнути різкого падіння тиску. Сечогінний ефект і доза залежать зокрема від ступеня електролітних порушень і порушення функції нирок.
Протипоказання
Перелік короткий, але жорсткий: кожен пункт — стан, за якого сечогінне або не спрацює, або посилить наявне порушення.
- Підвищена чутливість до фуросеміду, інших похідних сульфонамідів або будь-якої допоміжної речовини.
- Ниркова недостатність з анурією, що не відповідає на фуросемід.
- Прекоматозні стани та кома при печінковій енцефалопатії.
- Тяжка гіпокаліємія.
- Тяжка гіпонатріємія.
- Гіповолемія або зневоднення.
- Грудне вигодовування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Обов'язкова умова приймання — вільний відтік сечі. При аденомі простати, стриктурі уретри та інших порушеннях сечовипускання фуросемід застосовують лише тоді, коли відтік забезпечено: раптовий приплив сечі може призвести до її затримки з перерозтягненням міхура. При ураженні нирок нефротоксичними речовинами та при тяжкій печінковій недостатності великі дози припустимі лише після оцінки користі й ризику.
- Особливий нагляд потрібен при гіпотензії, явному чи прихованому діабеті (контроль глюкози), подагрі (контроль сечової кислоти), гіпопротеїнемії та цирозі печінки з погіршенням функції нирок.
- Пацієнти з ризиком інсульту чи інфаркту при значному зниженні тиску потребують окремої обережності; симптоматична гіпотензія із запамороченням і непритомністю частіше буває в осіб похилого віку та в тих, хто приймає інші препарати, що знижують тиск.
- Недоношені новонароджені: ризик нефрокальцинозу та сечокам'яної хвороби, потрібні контроль функції нирок і УЗД; при дистрес-синдромі діуретики в перші тижні життя підвищують ризик відкритої артеріальної протоки.
- Під час лікування контролюють функцію нирок, електроліти (калій, натрій, кальцій), бікарбонати, креатинін, сечовину, сечову кислоту, глюкозу плазми та загальний аналіз крові.
- Гіповолемію, зневоднення, електролітні та кислотно-лужні порушення вирівнюють, іноді перериваючи лікування; втрата маси тіла із сечею не повинна перевищувати 1 кг на добу.
- За низького натрію клубочкова фільтрація та сечогінний ефект салуретиків знижуються, а після корекції натрію дія фуросеміду відновлюється.
- Рекомендована дієта, багата на калій: нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, шпинат, сухофрукти. За тривалого приймання поповнюють дефіцит тіаміну — він розвивається через посилене сечовиділення та погіршує роботу серця.
- Є ризик загострення або активації системного червоного вовчака. Сонливість, порушення зору, головний біль і запаморочення можуть заважати за кермом, особливо на початку лікування.
Лікарські взаємодії
Фуросемід взаємодіє з дуже широким колом ліків, і більшість взаємодій зводиться до двох механізмів: посилення зниження тиску та наслідків гіпокаліємії. Два поєднання прямо протипоказані — калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон) і препарати калію: виникає ризик гіперкаліємії.
- Антигіпертензивні засоби посилюють гіпотензивний ефект; інгібітори АПФ і сартани можуть спричинити значне падіння тиску, тому перед їх початком фуросемід відміняють або зменшують дозу. Так само діють нітрати, вазодилататори, інгібітори МАО, анксіолітики та снодійні, теофілін, леводопа, баклофен, тизанідин, алкоголь і засоби для анестезії.
- НПЗЗ: ризик нефротоксичності при гіповолемії та послаблення дії фуросеміду; при зневодненні вони здатні спричинити гостру ниркову недостатність.
- Гіпокаліємія підвищує ризик кардіотоксичності серцевих глікозидів, антиаритміків (аміодарон, дизопірамід, флекаїнід, соталол), антипсихотиків, антигістамінних засобів, препаратів, що подовжують інтервал QT, і стимуляторів ЦНС при СДУГ; пімозиду уникають. Саму гіпокаліємію посилюють кортикостероїди, амфотерицин, карбеноксолон, гліцеризин із солодки, ребоксетин і великі дози β2-симпатоміметиків.
- Літій: зростання концентрації в сироватці та токсичності, зокрема кардіо- і нейротоксичності, — потрібен контроль рівня літію та корекція його дози.
- Антибіотики: аміноглікозиди, поліміксини та ванкоміцин підвищують ризик ототоксичності, аміноглікозиди й цефалоридин — нефротоксичності, триметоприм — гіпонатріємії; великі дози цефалоспоринів порушують функцію нирок.
- Інші діуретики: метолазон дає дуже сильний ефект, тіазиди — високий ризик гіпокаліємії.
- Сукральфат знижує всмоктування фуросеміду, інтервал між прийманнями щонайменше дві години; фенітоїн, пробенецид і метотрексат послаблюють його дію, естрогени — сечогінну, аліскірен знижує концентрацію в плазмі.
Окремо стоїть цисплатина: вона підвищує ризик нефро- та ототоксичності, причому нефротоксичність посилюється, якщо фуросемід застосовується не в малій дозі та є позитивний водний баланс. Циклоспорин і такролімус збільшують ризик гіперкаліємії, циклоспорин ще й подагричного артриту. Фуросемід послаблює дію цукрознижувальних засобів, посилює ефект саліцилатів і курареподібних міорелаксантів.
Вагітність і грудне вигодовування
Для лікування гіпертензії та набряків вагітних фуросемід не застосовують: сечогінні порушують перфузію плаценти, а це веде до порушення внутрішньоутробного розвитку плода. Під час вагітності його припустимо використовувати короткочасно і лише за абсолютними показаннями, після оцінки користі й ризику. Якщо препарат потрібен при набряках на тлі серцевої чи ниркової недостатності, контролюють гематокрит, рівень електролітів і розвиток плода.
Фуросемід здатний витісняти білірубін зі зв'язку з альбумінами і тим самим підвищувати ризик ядерної жовтяниці при гіпербілірубінемії, а застосування на пізніх строках може дати ототоксичну дію та гіпокаліємічний алкалоз у плода. Через плаценту він проходить повністю: у пуповинній крові концентрація сягає 100% від сироваткової концентрації в матері. Вад розвитку в людей, пов'язаних із фуросемідом, досі не описано, але досвіду замало для однозначної оцінки. У грудне молоко препарат проникає і здатний пригнічувати лактацію, тому годування груддю на тлі лікування протипоказане.
Побічні дії
Найчастіші небажані реакції — порушення електролітного балансу, гіповолемія та зневоднення, передусім у літніх людей, зростання креатиніну й тригліцеридів і порушення рівноваги. Частоти виведено з літературних даних щодо 1387 пацієнтів; за розбіжності даних бралася найбільша частота.
| Частота | Реакції |
|---|---|
| Дуже часто | Зневоднення, гіпонатріємія, метаболічний алкалоз, гіпокальціємія, гіпомагніємія, зростання креатиніну й тригліцеридів, гіпотензія, нефрокальциноз у новонароджених |
| Часто | Гіповолемія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, зростання холестерину ЛПНЩ і сечовини, гіперурикемія, подагра, згущення крові, збільшення об'єму сечі, печінкова енцефалопатія |
| Нечасто | Тромбоцитопенія, апластична анемія, погіршення толерантності до глюкози, зниження холестерину ЛПВЩ, порушення зору, глухота, аритмії, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, діарея, закреп, висип, свербіж, фотосенсибілізація, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, судоми та слабкість м'язів, зниження діурезу, нетримання або затримка сечі, втомлюваність |
| Рідко | Пригнічення кісткового мозку, еозинофілія, лейкопенія, парестезії, сплутаність свідомості, головний біль, летаргія, шум у вухах і порушення слуху, васкуліт, тромбоз, шок, панкреатит, внутрішньопечінковий холестаз, токсичний епідермальний некроліз, гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит, гарячка, анафілактичні реакції |
| Дуже рідко | Гемолітична анемія, агранулоцитоз |
| Частота невідома | Загострення або активація червоного вовчака, тетанія, псевдосиндром Барттера, посилене виведення калію, запаморочення та непритомність на тлі гіпотензії, алергічні реакції, синдром Стівенса — Джонсона, рабдоміоліз при тяжкій гіпокаліємії, відкрита артеріальна протока в новонароджених |
Дефіцит калію заслуговує на окрему увагу: він проявляється м'язовою слабкістю та паралічами, блюванням, закрепом і здуттям, поліурією та порушеннями з боку серця, а значний дефіцит здатний спричинити паралітичну непрохідність кишечника або сплутаність свідомості аж до коми.
Передозування
Передозування спричиняє раптовий посилений діурез зі зневодненням, зменшенням внутрішньосудинного об'єму та електролітними порушеннями. Можливі гіпотензія, тахікардія, порушення ритму серця, гіповолемія, згущення крові, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз. Електролітні зсуви можуть призвести до тяжкої гіпотензії аж до шоку, гострої ниркової недостатності, тромбозу, делірію, млявих паралічів, апатії, слабкості, запаморочення, сплутаності свідомості, втрати апетиту, летаргії, блювання, судом м'язів і аритмій.
Лікування починають з відміни препарату. Якщо від передозування минуло не більше години, дають активоване вугілля. Стан контролюють за артеріальним тиском, пульсом, водно-електролітним балансом і кислотно-лужною рівновагою. При гіпотензії та зневодненні внутрішньовенно поповнюють внутрішньосудинний об'єм і проводять симптоматичне лікування.
Як отримати рецепт на Furosemidum Polfarmex онлайн
Фуросемід відпускається за рецептом, і причина не в рідкісності препарату, а в силі дії: сорок міліграмів здатні за кілька годин змінити об'єм циркулюючої крові та рівень електролітів. Тому лікарю важливо знати, чим спричинені набряки, як працюють нирки й печінка та які препарати ви приймаєте — особливо інгібітори АПФ, серцеві глікозиди, НПЗЗ і препарати калію.
Онлайн-консультація дозволяє оформити рецепт дистанційно. Ви заповнюєте анкету з діагнозом, дозуванням, переліком ліків і описом самопочуття, лікар вивчає відповіді й за достатніх підстав виписує електронний рецепт — він надходить кодом, який ви називаєте в аптеці Польщі. Якщо даних бракує або відповіді вказують на зневоднення, порушення ритму, проблеми із сечовипусканням чи неконтрольовані електролітні зсуви, лікар відмовить і скерує на очний прийом.
