Euthyrox® N 75: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 75 мкг левотироксину натрію. Препарат випускається у формі таблеток, а вся лінійка охоплює дозування 25, 50, 75, 88, 100, 112, 125, 137, 150, 175 і 200 мкг.
Дробний ряд дозувань потрібен для того, щоб дібрана індивідуально добова доза вміщувалася в одну таблетку на день — більшості пацієнтів цього достатньо. Дозування 75 мкг проміжне: воно підходить і як щабель під час нарощування дози, і як самостійна доза за низки показань. У складі є лактоза, тому препарат не підходить за рідкісної спадкової непереносимості галактози, дефіциту лактази типу Лаппа та синдрому мальабсорбції глюкози-галактози.
Як діє Euthyrox® N 75
Левотироксин, що міститься в препараті, синтезований штучно, однак діє так само, як основний гормон, який у нормі виробляє щитоподібна залоза.
У периферичних органах левотироксин перетворюється на T3 і, подібно до ендогенного гормону, справляє специфічну дію на T3-рецептори. Організм не здатен відрізнити екзогенний левотироксин від власного — саме тому лікування зводиться до точного відтворення фізіологічного рівня гормону, а його достатність оцінюють за лабораторними показниками.
Показання до застосування
Дозування 75 мкг застосовується за такими показаннями:
- лікування нетоксичного зоба;
- профілактика рецидиву після хірургічного видалення нетоксичного зоба — з урахуванням того, яка частина функції щитоподібної залози збереглася після операції;
- замісна терапія за гіпотиреозу;
- супресивна терапія за раку щитоподібної залози;
- доповнення до тиреостатиків під час лікування тиреотоксикозу.
Останнє показання нерідко викликає запитання: навіщо за надлишку гормонів давати ще й гормон. Левотироксин додають не замість антитиреоїдного лікування, а разом із ним — після досягнення еутиреозу, щоб терапію тиреостатиками можна було продовжувати. Діагностичні тести пригнічення функції щитоподібної залози проводять іншими дозуваннями лінійки — 100, 150 і 200 мкг.
Спосіб застосування та дозування
Добову дозу приймають цілком за один раз: уранці, натщесерце, за півгодини до сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини — приблизно половиною склянки води. Наведені нижче рекомендації мають загальний характер, а індивідуальну добову дозу визначають за результатами лабораторних досліджень і клінічною оцінкою.
| Показання або група | Добова доза левотироксину натрію |
|---|---|
| Лікування нетоксичного зоба | 75–200 мкг |
| Профілактика рецидиву після операції з приводу зоба | 75–200 мкг |
| Замісна терапія за гіпотиреозу в дорослих | Початкова 25–50 мкг, підтримувальна 100–200 мкг |
| Супресивна терапія за раку щитоподібної залози | 150–300 мкг |
| Доповнення до тиреостатиків за тиреотоксикозу | 50–100 мкг |
| Літні люди, ішемічна хвороба серця, тяжкий або давній гіпотиреоз | Починають із 12,5 мкг на добу, підвищуючи по 12,5 мкг приблизно раз на 2 тижні |
| Новонароджені й немовлята з вродженим гіпотиреозом | 10–15 мкг на кг маси тіла на добу перші 3 місяці, далі індивідуально |
Як добирають і як довго продовжують лікування
Лікування починають із малих доз і підвищують їх кожні 2–4 тижні до повної замісної. Орієнтиром слугує вихідна концентрація тиреотропного гормону в сироватці: у багатьох пацієнтів рівні T4 і вільного T4 підвищені, тому ТТГ надійніший як точка відліку. Пацієнтам із невеликою масою тіла і великим вузловим зобом, як показує практика, достатньо менших доз. У літніх людей, за ішемічної хвороби серця і за тяжкого чи давнього гіпотиреозу іноді доводиться зупинитися на дозі нижчій за оптимальну, через що ТТГ повністю не нормалізується. Тривалість лікування залежить від показання: замісна терапія за гіпотиреозу, заміщення після струмектомії чи тиреоїдектомії та профілактика рецидиву після видалення зоба зазвичай довічні; супутнє лікування за тиреотоксикозу продовжують стільки, скільки приймають тиреостатики; за легкого нетоксичного зоба курс триває від 6 місяців до 2 років, а після зменшення зоба для профілактики рецидиву рекомендують 100–200 мкг йоду на добу. Якщо результату немає, розглядають операцію або радіойодтерапію. Немовлятам усю добову дозу дають один раз, щонайменше за 30 хвилин до першого годування: таблетку розчиняють у невеликій кількості води безпосередньо перед прийманням і дають суспензію, запиваючи ще невеликою кількістю рідини.
Протипоказання
Препарат не застосовується за підвищеної чутливості до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента, а також за нелікованої недостатності кори надниркових залоз, нелікованої недостатності гіпофіза й нелікованого тиреотоксикозу.
Крім того, лікування препаратом не можна починати після свіжого інфаркту міокарда, під час міокардиту і під час гострого запалення всіх шарів серця — панкардиту. Зверніть увагу на формулювання: ідеться саме про початок терапії в цих гострих станах.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
До початку лікування гормонами щитоподібної залози необхідно виключити або почати лікувати низку станів: коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз судин, артеріальну гіпертензію, недостатність гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз і автономну функцію щитоподібної залози. За підозри на автономну функцію до лікування проводять тест із ТРГ або супресивну сцинтиграфію, а за вторинного гіпотиреозу спочатку з'ясовують його причину і за потреби починають замісне лікування компенсованої надниркової недостатності.
- у пацієнтів із коронарною недостатністю, серцевою недостатністю чи тахіаритміями слід уникати навіть невеликого медикаментозного тиреотоксикозу, тому гормони щитоподібної залози в них контролюють часто;
- пацієнтів із ризиком психотичних розладів на початку лікування спостерігають особливо уважно, починають із малих доз і підвищують їх поступово; за появи психотичних симптомів дозу переглядають;
- у жінок у постменопаузі з гіпотиреозом і підвищеним ризиком остеопорозу уникають концентрацій левотироксину вищих за фізіологічні й дуже ретельно контролюють показники функції залози;
- за тиреотоксикозу левотироксин не застосовують, за винятком випадків, коли його призначають разом із тиреостатиками;
- після добору дози за заміни препарату на інший дозу коригують за клінічною відповіддю й результатами аналізів;
- одночасне приймання з орлістатом може призвести до гіпотиреозу або погіршити його контроль: препарати приймають у різний час доби, доза левотироксину може потребувати зміни, а показники гормонів контролюють періодично;
- перед початком лікування орлістатом пацієнтам, які приймають левотироксин, слід порадитися з лікарем;
- досліджень впливу на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами не проводилося, але, оскільки дія левотироксину ідентична природному гормону, за приймання за призначенням такого впливу не очікується.
Окремої уваги потребують пацієнти з цукровим діабетом і ті, хто отримує антикоагулянти, — їм потрібен ретельніший контроль, про що докладніше сказано нижче, у розділі про взаємодії.
Лікарські взаємодії
Дві групи взаємодій потребують лабораторного контролю насамперед. Левотироксин може послаблювати дію засобів, що знижують рівень глюкози, тому на початку терапії часто вимірюють глюкозу і за потреби змінюють дозу протидіабетичних препаратів. Дія антикоагулянтів, навпаки, може посилюватися: левотироксин витісняє їх зі зв'язку з білками, а це підвищує ризик кровотеч, зокрема в ЦНС і зі ШКТ, особливо в літніх людей. Тому на початку лікування регулярно контролюють показники згортання і за потреби коригують дозу антикоагулянту.
- всмоктування левотироксину порушують холестирамін і колестипол — препарат приймають за 4–5 годин до них; препарати алюмінію (антациди, сукральфат), заліза й карбонат кальцію — інтервал щонайменше 2 години; соєві продукти теж знижують всмоктування, тому на початку чи після припинення їх приймання дозу іноді змінюють;
- інгібітори протеази (ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на дію левотироксину — потрібен суворий контроль показників щитоподібної залози;
- фенітоїн витісняє левотироксин зі зв'язку з білками плазми, підвищуючи рівні вільних T4 і T3, і прискорює його метаболізм у печінці;
- саліцилати, дикумарол, фуросемід у великих дозах (250 мг), клофібрат і низка інших речовин також витісняють левотироксин зі зв'язку з білками, підвищуючи фракцію вільного T4;
- севеламер та інгібітори тирозинкінази (іматиніб, сунітиніб) знижують всмоктування або ефективність левотироксину: на початку і наприкінці спільного лікування контролюють функцію залози;
- пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-адреноблокатори, аміодарон і йодовмісні контрастні засоби пригнічують периферичне перетворення T4 на T3; аміодарон через великий вміст йоду здатний спричиняти і тиреотоксикоз, і гіпотиреоз, що особливо важливо за вузлового зоба з нерозпізнаною автономією;
- сертралін, хлорохін і прогуаніл знижують ефективність левотироксину й підвищують рівень ТТГ; барбітурати, карбамазепін та інші індуктори печінкових ферментів збільшують його печінковий кліренс;
- у жінок, які приймають естрогенвмісні контрацептиви, і в жінок у постменопаузі на замісній гормональній терапії потреба в левотироксині може зростати.
Вагітність і грудне вигодовування
Лікування гормонами щитоподібної залози має тривати без перерви, особливо під час вагітності та грудного вигодовування, — ба більше, під час вагітності потреба в препараті може навіть зрости. Досвід застосування не виявив доказів тератогенної чи токсичної дії на плід у людини за використання рекомендованих терапевтичних доз. При цьому надмірно високі дози левотироксину під час вагітності можуть несприятливо вплинути на розвиток плода й постнатальний розвиток.
Під час лактації левотироксин виділяється у грудне молоко, однак за рекомендованих доз його концентрації надто малі, щоб спричинити в дитини тиреотоксикоз чи пригнічення секреції ТТГ. Важливе обмеження: під час вагітності левотироксин не застосовують разом із тиреостатиками для лікування тиреотоксикозу. Додаткове приймання левотироксину потребувало б вищих доз тиреостатиків, а вони, на відміну від левотироксину, проникають крізь плаценту у фармакологічно дієвих кількостях і можуть спричинити гіпотиреоз у плода — тому тиреотоксикоз під час вагітності завжди лікують тиреостатиками в монотерапії. Діагностичні тести пригнічення функції залози під час вагітності не проводять, оскільки введення радіоактивних речовин протипоказане.
Побічні дії
За приймання за призначенням і за контролю клінічних та лабораторних показників небажаних явищ виникати не повинно. Вони з'являються, якщо перевищений індивідуальний поріг переносимості левотироксину або сталося передозування, — і по суті повторюють картину тиреотоксикозу. Особливо часто це трапляється, коли на початку лікування дозу підвищують надто швидко.
- порушення ритму серця, наприклад фібриляція передсердь та екстрасистолія, тахікардія, серцебиття;
- стенокардитичні болі;
- головний біль, тремтіння, рухове занепокоєння, безсоння;
- м'язова слабкість і м'язові судоми;
- припливи, гарячка, надмірна пітливість;
- блювання, діарея, зниження маси тіла;
- порушення менструального циклу;
- псевдопухлина мозку.
У таких випадках добову дозу зменшують або відміняють препарат на кілька днів, а після зникнення симптомів терапію обережно відновлюють. За підвищеної чутливості до препарату можливі алергічні реакції, насамперед шкірні й з боку дихальної системи; повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку.
Передозування
Передозування левотироксину може спричинити тиреотоксикоз і призвести до гострого психозу, особливо в пацієнтів із ризиком психотичних розладів. Надійним показником передозування слугує підвищена концентрація T3 — вона інформативніша, ніж підвищення T4 чи вільного T4. Клінічно з'являються ознаки вираженого прискорення обміну речовин.
Залежно від ступеня передозування рекомендується припинити лікування і провести лабораторні дослідження. Симптоми, пов'язані з інтенсивною бета-симпатоміметичною дією, — тахікардію, неспокій, збудження і гіперкінези — можна пом'якшити бета-адреноблокаторами, а за масивного передозування допомагає плазмаферез. У чутливих пацієнтів за перевищення індивідуального порогу переносимості спостерігалися поодинокі випадки судом, а в людей із багаторічним зловживанням левотироксином описано кілька випадків раптової серцевої смерті.
Як отримати рецепт на Euthyrox® N 75 онлайн
Левотироксин відпускається за рецептом. Дозу добирають за аналізами, а не за самопочуттям, і змінюють її поступово, тому і перше призначення, і перехід на інше дозування залишаються за лікарем; за більшості показань лікування триває роками або все життя.
На онлайн-консультації лікар з'ясує діагноз і результати аналізів на ТТГ і гормони щитоподібної залози, стан серця, ліки, які ви приймаєте, і вагітність, а за наявності показань випише електронний рецепт — за його кодом препарат можна отримати в аптеці.
