Euthyrox® N 125: склад і форма випуску
Одна таблетка містить 125 мкг левотироксину натрію. Дозування 125 мкг належить до середньої частини лінійки: препарат випускається в дозуваннях 25, 50, 75, 88, 100, 112, 125, 137, 150, 175 і 200 мкг саме для того, щоб більшості пацієнтів вистачало однієї таблетки на добу.
Таблетки містять лактозу, тому пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лапп або синдромом порушеного всмоктування глюкози-галактози цей препарат не підходить.
Як діє Euthyrox® N 125
Синтетичний левотироксин діє так само, як природний основний гормон щитоподібної залози. У периферичних органах він перетворюється на T3 і, подібно до ендогенного гормону, діє на рецептори T3.
Організм не здатний відрізнити ендогенний левотироксин від екзогенного, і звідси два практичні висновки. Лікування не «стимулює залозу», а поповнює те, чого вона не виробляє, і тому зазвичай триває довічно. А надлишок препарату організм сприймає як надлишок власного гормону: передозування має вигляд гіпертиреозу з усіма його наслідками для серця й кісток.
Показання до застосування
Для дозування 125 мкг показань чотири: лікування еутиреоїдного зоба; профілактика рецидиву після хірургічного видалення еутиреоїдного зоба — залежно від того, яка функція щитоподібної залози збереглася після операції; замісна терапія при гіпотиреозі; супресивна терапія при раку щитоподібної залози.
Зверніть увагу на те, чого в переліку немає. Поєднане застосування з антитиреоїдними препаратами при гіпертиреозі зазначено для дозувань 25, 50, 75, 88, 100, 112 і 137 мкг, але не для 125 мкг: рекомендована доза для такого поєднання — 50–100 мкг на добу. Діагностичне застосування в тестах пригнічення функції залози передбачено для 100, 150 і 200 мкг. Це не формальність: дозування призначають під конкретне завдання.
Спосіб застосування та дозування
Добову дозу приймають за один раз: уранці, натщесерце, за пів години до сніданку, найкраще з невеликою кількістю рідини — приблизно пів склянки води. Немовлятам повну добову дозу дають не менш ніж за 30 хвилин до першого приймання їжі: таблетку розчиняють у невеликій кількості води і дають приготовану безпосередньо перед прийманням суспензію. Рекомендації щодо доз — лише загальні орієнтири: індивідуальну добову дозу визначають за лабораторними даними й клінічною оцінкою, причому найкращою точкою відліку слугує вихідний рівень тиреотропного гормону в сироватці, оскільки в багатьох пацієнтів підвищені T4 і fT4. Лікування починають із малих доз і збільшують їх кожні 2–4 тижні до повної замісної дози.
| Ситуація | Доза левотироксину натрію на добу |
| Лікування еутиреоїдного зоба | 75–200 мкг |
| Профілактика рецидиву після операції з приводу еутиреоїдного зоба | 75–200 мкг |
| Замісна терапія при гіпотиреозі в дорослих | Початкова доза 25–50 мкг, підтримувальна 100–200 мкг |
| Супресивна терапія при раку щитоподібної залози | 150–300 мкг |
| Літні пацієнти, ішемічна хвороба серця, тяжкий або тривалий гіпотиреоз | Починають із 12,5 мкг і збільшують приблизно на 12,5 мкг раз на 2 тижні, часто контролюючи рівень гормонів |
| Новонароджені й немовлята з уродженим гіпотиреозом | 10–15 мкг на кг маси тіла перші 3 місяці, далі індивідуально |
Практика показує, що пацієнтам з невеликою масою тіла і великим вузловим зобом достатньо менших доз. У літніх пацієнтів, при ішемічній хворобі серця та при тяжкому чи тривалому гіпотиреозі може знадобитися зупинитися на дозі, меншій за оптимальну, через що рівень ТТГ не буде повністю нормалізований — це свідомий компроміс на користь безпеки серця. Тривалість лікування залежить від завдання: замісна терапія при гіпотиреозі, заміщення після струмектомії чи тиреоїдектомії і профілактика рецидиву після видалення зоба тривають, як правило, усе життя. При доброякісному еутиреоїдному зобі лікування триває від 6 місяців до 2 років, а після зменшення зоба рекомендують малі дози йоду, 100–200 мкг на добу; якщо за цей час результату немає, розглядають операцію або радіоактивний йод.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента, а також при трьох нелікованих станах: недостатності кори надниркових залоз, недостатності гіпофіза й гіпертиреозі. Логіка в усіх трьох випадках одна — спершу має бути скоригований основний розлад, інакше левотироксин погіршить становище.
Окремо застережено, коли лікування не можна саме починати: після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, під час міокардиту і при гострому запаленні всіх шарів серця — панкардиті. Це заборона на старт терапії в гострій серцевій ситуації, а не загальна заборона левотироксину в серцевого хворого: при стабільній ішемічній хворобі препарат застосовують, але починають із 12,5 мкг і підвищують дозу повільно.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
До початку лікування потрібно виключити або почати лікувати коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз судин, артеріальну гіпертензію, недостатність гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз і автономну функцію щитоподібної залози; при підозрі на автономію проводять тест із ТРГ або супресивну сцинтиграфію. При вторинному гіпотиреозі до початку замісної терапії визначають його причину і за потреби лікують компенсовану надниркову недостатність. Застосовувати левотироксин при гіпертиреозі не можна, крім поєднання з антитиреоїдними препаратами під час його лікування.
- Серце. При коронарній чи серцевій недостатності та при порушеннях ритму з тахікардією слід уникати навіть невеликого медикаментозного гіпертиреозу, тому гормони контролюють часто.
- Психіка. Пацієнтів із ризиком психотичних розладів на початку приймання ретельно спостерігають, починають із малих доз і збільшують їх поступово; при появі психотичних симптомів дозу коригують.
- Кістки. У жінок у постменопаузі з гіпотиреозом і ризиком остеопорозу концентрації левотироксину в сироватці не повинні перевищувати фізіологічних, а функцію залози контролюють особливо ретельно.
- Заміна препарату. При переході на інший левотироксин дозу змінюють, орієнтуючись на клінічну відповідь і лабораторні результати: заміна марки — привід для контролю, а не для збереження попередньої цифри.
Лікарські взаємодії
Частина взаємодій зводиться до всмоктування і вирішується рознесенням у часі. Холестирамін і колестипол гальмують всмоктування левотироксину, тому його приймають за 4–5 годин до них. Препарати алюмінію — антациди й сукральфат, — а також залізо і карбонат кальцію можуть послаблювати його дію, і левотироксин приймають не менш ніж за 2 години до них. Севеламер може зменшувати всмоктування, тому на початку і наприкінці спільного лікування контролюють функцію щитоподібної залози. Соя теж зменшує всмоктування в кишечнику, і при початку чи припиненні її вживання доза може потребувати перегляду. Орлістат може призвести до гіпотиреозу або до погіршення його контролю: препарати приймають у різний час доби і контролюють рівень гормону.
Інша частина взаємодій стосується дії самих препаратів. Левотироксин може послаблювати дію цукрознижувальних засобів, тому на початку терапії часто контролюють глюкозу крові. Дія антикоагулянтів може посилюватися, оскільки левотироксин витісняє їх зі зв'язку з білками, а це підвищує ризик кровотеч, зокрема зі шлунково-кишкового тракту, особливо в літніх людей: на початку лікування обов'язковий регулярний контроль згортання. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у великих дозах (250 мг) і клофібрат теж витісняють левотироксин зі зв'язку з білками плазми, підвищуючи концентрацію вільного T4. Інгібітори протеази, фенітоїн, інгібітори тирозинкінази, сертралін, хлорохін із прогуанілом, барбітурати й карбамазепін впливають на ефективність левотироксину або його метаболізм — у цих поєднаннях потрібен ретельний контроль показників щитоподібної залози. Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-адреноблокатори, аміодарон і йодовмісні контрастні засоби гальмують перетворення T4 на T3, причому аміодарон через високий вміст йоду може спричиняти і гіпертиреоз, і гіпотиреоз. У жінок на естрогенних контрацептивах або замісній гормональній терапії потреба в левотироксині може зростати.
Вагітність і грудне вигодовування
Лікування гормонами щитоподібної залози потрібно проводити безперервно, особливо під час вагітності й годування груддю; під час вагітності потреба в препараті може навіть зростати. Досвід застосування не дає підстав вважати, що в рекомендованих терапевтичних дозах препарат має тератогенну або токсичну для плода дію в людини. Водночас надмірно високі дози під час вагітності можуть негативно впливати на розвиток плода і післяпологовий розвиток. У період лактації левотироксин виділяється в жіноче молоко, але при рекомендованих дозах його концентрації надто малі, щоб спричинити гіпертиреоз або пригнічення секреції ТТГ у дитини.
Окреме правило стосується гіпертиреозу у вагітних: поєднувати левотироксин з антитиреоїдними препаратами не можна. Додатковий левотироксин змушує збільшити дози антитиреоїдних засобів, а вони, на відміну від нього, проходять через плаценту у фармакологічно активних кількостях і можуть спричинити гіпотиреоз у плода. Тому при гіпертиреозі під час вагітності завжди застосовують антитиреоїдні препарати в монотерапії. Діагностичні тести з пригніченням функції щитоподібної залози при вагітності не проводять: уведення радіоактивних речовин у цей період протипоказане.
Побічні дії
При застосуванні за призначенням і з контролем клінічних та лабораторних показників небажаних явищ бути не повинно. Перелічені нижче симптоми — не «побічні ефекти» у звичайному сенсі, а ознаки того, що перевищено індивідуальний поріг переносимості або сталося передозування, особливо якщо на початку лікування дозу збільшували надто швидко.
Можливі порушення ритму серця — фібриляція передсердь і екстрасистоли, — тахікардія, серцебиття, стенокардичні болі, головний біль, м'язова слабкість, судоми м'язів, припливи, гарячка, блювання, порушення менструального циклу, несправжня пухлина мозку, тремор, рухове занепокоєння, безсоння, підвищена пітливість, зниження маси тіла і діарея. Тоді добову дозу зменшують або відміняють препарат на кілька днів, а після зникнення симптомів терапію обережно відновлюють. При підвищеній чутливості можливі алергічні реакції, передусім шкірні та дихальні; повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку.
Передозування
Передозування левотироксину може спричинити гіпертиреоз і призвести до гострого психозу, особливо в пацієнтів із ризиком психотичних розладів. Достовірним показником передозування слугує підвищення концентрації T3 — надійніше, ніж підвищення T4 або вільного T4. Прояви зводяться до вираженого прискорення обміну речовин.
Залежно від ступеня передозування рекомендують перервати лікування і провести лабораторні дослідження. Симптоми інтенсивної бета-симпатоміметичної дії — тахікардію, занепокоєння, збудження і гіперкінези — пом'якшують бета-адреноблокаторами, а при масивному передозуванні може допомогти плазмаферез. У чутливих пацієнтів при перевищенні порога переносимості спостерігалися поодинокі випадки судом, а при багаторічному зловживанні левотироксином описано кілька випадків раптової серцевої смерті.
Як отримати рецепт на Euthyrox® N 125 онлайн
Дозування 125 мкг — результат підбору, а не стартова доза: лікування починають із малих доз і збільшують їх кожні 2–4 тижні за результатами аналізів. Тому почати терапію за онлайн-анкетою не можна, а от продовжити вже підібране лікування — можна.
В анкеті зазначте діагноз і з якого приводу призначено препарат: еутиреоїдний зоб, стан після операції, гіпотиреоз чи супресивна терапія при раку щитоподібної залози. Повідомте поточну дозу, як довго ви її приймаєте, останні результати ТТГ і вільного T4 з датою аналізу. Обов'язково перелічіть хвороби серця — ішемічну хворобу, аритмії, нещодавній інфаркт, — гіпертензію, надниркову і гіпофізарну недостатність, остеопороз, вагітність або її планування і годування груддю. Окремо назвіть препарати, що впливають на левотироксин: антикоагулянти, протидіабетичні засоби, аміодарон, фенітоїн, карбамазепін, сертралін, естрогени, а також залізо, кальцій, антациди, севеламер і орлістат — їх зазвичай не відміняють, а розносять у часі. Якщо ви приймали левотироксин іншої марки, зазначте це: після заміни дозу перевіряють за аналізами. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
