Euthyrox® N 100: склад і форма випуску
Одна таблетка Euthyrox N 100 містить 100 мкг левотироксину натрію. Препарат випускають у широкій лінійці дозувань — 25, 50, 75, 88, 100, 112, 125, 137, 150, 175 і 200 мкг, — і зроблено це для того, щоб більшості пацієнтів вистачало однієї таблетки на добу.
Саме тому дозування на упаковці — не «сила ліків», а результат індивідуального підбору. Таблетки містять лактозу, що важливо знати пацієнтам із рідкісною непереносимістю галактози або дефіцитом лактази.
Як діє Euthyrox® N 100
Синтетичний левотироксин чинить дію, ідентичну природному основному гормону щитоподібної залози. У периферичних органах він перетворюється на T3 і, як і ендогенний гормон, діє на рецептори T3.
Ключова фраза інструкції звучить просто: організм не здатний відрізнити ендогенний левотироксин від екзогенного. Із цього випливає вся логіка лікування. Препарат не «стимулює» щитоподібну залозу й не «лікує» її — він поповнює те, чого організм не виробляє сам, і тому доза має точно відповідати потребі: нестача залишає гіпотиреоз, надлишок створює лікарський тиреотоксикоз.
Показання до застосування
Для дозування 100 мкг перелік показань найширший у всій лінійці.
- Лікування еутиреоїдного зоба.
- Профілактика рецидиву після хірургічного видалення еутиреоїдного зоба — залежно від того, яка функція щитоподібної залози збереглася після операції.
- Замісна терапія при гіпотиреозі.
- Супресивна терапія при раку щитоподібної залози.
- Діагностичне застосування в тестах пригнічення функції щитоподібної залози.
- Поєднане застосування з антитиреоїдними препаратами при лікуванні гіпертиреозу.
Спосіб застосування та дозування
Добову дозу приймають одноразово вранці натще, за півгодини до сніданку, найкраще запиваючи невеликою кількістю рідини — приблизно половиною склянки води. Наведені схеми — лише загальні орієнтири: індивідуальну добову дозу визначають за результатами лабораторних досліджень і клінічною оцінкою. Оскільки в багатьох пацієнтів виявляють підвищені концентрації T4 і вільного T4, кращою точкою відліку є вихідний рівень тиреотропного гормону в сироватці. Лікування починають з малих доз і збільшують їх поступово кожні 2–4 тижні до повної замісної дози.
| Еутиреоїдний зоб і профілактика рецидиву після операції | 75–200 мкг левотироксину натрію на добу |
| Замісна терапія при гіпотиреозі в дорослих | Початкова доза 25–50 мкг на добу, підтримувальна 100–200 мкг на добу |
| Супресивна терапія при раку щитоподібної залози | 150–300 мкг левотироксину натрію на добу |
| Поєднання з антитиреоїдними препаратами | 50–100 мкг левотироксину натрію на добу |
| Тест пригнічення функції щитоподібної залози (дозування 100 мкг) | По 2 таблетки на добу за 1 і 2 тижні до тесту |
| Літні, ішемічна хвороба серця, тяжкий або тривалий гіпотиреоз | Починати з 12,5 мкг на добу і збільшувати на 12,5 мкг раз на 2 тижні з частим контролем гормонів |
Протипоказання
Протипоказання поділяються на дві групи: ендокринні стани, які потрібно вилікувати раніше, і гострі серцеві ситуації, за яких лікування просто не можна починати.
- Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини.
- Нелікована недостатність кори надниркових залоз.
- Нелікована недостатність гіпофіза.
- Нелікований гіпертиреоз.
- Починати лікування не можна після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, під час міокардиту та при гострому запаленні всіх шарів серця — панкардиті.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
До початку лікування гормонами щитоподібної залози потрібно виключити або почати лікувати коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз судин, артеріальну гіпертензію, недостатність гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз і автономну функцію щитоподібної залози. При вторинному гіпотиреозі спершу визначають його причину і, якщо потрібно, призначають замісну терапію компенсованої надниркової недостатності. При підозрі на автономну функцію щитоподібної залози до лікування проводять тест із ТРГ або супресивну сцинтиграфію.
- Серце. У хворих із коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або порушеннями ритму з тахікардією слід уникати навіть незначного лікарського гіпертиреозу, тому рівень гормонів щитоподібної залози в них контролюють часто.
- Психіка. На початку приймання левотироксину пацієнтів із ризиком психотичних розладів ретельно спостерігають, лікування починають з малих доз і збільшують їх поступово. При появі психотичних симптомів розглядають корекцію дози.
- Кістки. У жінок у постменопаузі з гіпотиреозом і підвищеним ризиком остеопорозу слід уникати концентрацій левотироксину в сироватці, вищих за фізіологічні, а показники функції щитоподібної залози контролювати особливо ретельно.
- Зміна препарату. Після підбору відповідної дози левотироксину при заміні препарату на інший рекомендується відповідним чином змінити дозу — залежно від клінічної відповіді та результатів лабораторних досліджень.
- Орлістат. При одночасному застосуванні з левотироксином можливий гіпотиреоз або погіршення його контролю. Перед початком лікування орлістатом треба порадитися з лікарем, приймати препарати в різний час доби, за потреби змінити дозу левотироксину й періодично контролювати рівень гормону в сироватці.
- Гіпертиреоз. Левотироксин не застосовують при гіпертиреозі, крім випадків, коли його призначають одночасно з антитиреоїдними препаратами в ході лікування цього стану.
Лікарські взаємодії
Взаємодії левотироксину зручно поділити на два типи: ті, де змінюється всмоктування препарату й питання вирішується інтервалом між прийманнями, і ті, де змінюється дія іншого ліку або зв'язування левотироксину з білками плазми.
| Холестирамін і колестипол | Гальмують всмоктування левотироксину. Левотироксин приймають за 4–5 годин до них. |
| Препарати алюмінію (антациди, сукральфат), залізо, карбонат кальцію | Можуть послаблювати дію левотироксину. Його приймають щонайменше за 2 години до них. |
| Севеламер та орлістат | Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину — на початку й наприкінці спільного лікування контролюють функцію щитоподібної залози. Орлістат може зменшувати всмоктування солей йоду й левотироксину. |
| Протидіабетичні засоби | Левотироксин може послаблювати їх цукрознижувальну дію. На початку терапії часто контролюють глюкозу крові й за потреби змінюють дозу. |
| Антикоагулянти | Їхня дія може посилюватися, оскільки левотироксин витісняє їх зі зв'язку з білками; це підвищує ризик кровотеч, зокрема в центральну нервову систему й шлунково-кишковий тракт, особливо в літніх. На початку лікування регулярно контролюють показники згортання. |
| Фенітоїн | Витісняє левотироксин зі зв'язку з білками плазми, підвищуючи рівні вільних T4 і T3, і прискорює його метаболізм у печінці. Потрібен суворий контроль тиреоїдних показників. |
| Інгібітори протеази | Ритонавір, індинавір, лопінавір можуть впливати на дію левотироксину. Рекомендується суворий контроль показників щитоподібної залози й за потреби корекція дози. |
| Саліцилати, дикумарол, фуросемід у великих дозах, клофібрат | Можуть витісняти левотироксин зі зв'язку з білками плазми, підвищуючи концентрацію вільного T4. Для фуросеміду йдеться про дози близько 250 мг. |
Вагітність і грудне вигодовування
Лікування гормонами щитоподібної залози слід проводити без перерв, особливо під час вагітності та грудного вигодовування; при вагітності потреба в препараті може навіть зрости. Досвід застосування показав, що при використанні рекомендованих терапевтичних доз немає доказів тератогенної або токсичної дії на плід у людини. Водночас надмірно високі дози левотироксину під час вагітності можуть негативно вплинути на розвиток плода й постнатальний розвиток. У період лактації левотироксин виділяється в грудне молоко, але при рекомендованих дозах його концентрації надто малі, щоб спричинити в дитини гіпертиреоз або пригнічення секреції ТТГ.
Окремо застережено поєднання з антитиреоїдними препаратами: під час вагітності левотироксин не застосовують разом із ними для лікування гіпертиреозу. Причина в тому, що додатково прийнятий левотироксин може потребувати збільшення доз антитиреоїдних засобів, а вони, на відміну від левотироксину, проходять крізь плаценту у фармакологічно активних дозах і здатні спричинити гіпотиреоз у плода. Тому при гіпертиреозі під час вагітності завжди застосовують антитиреоїдні препарати в монотерапії. Діагностичні тести з пригніченням функції щитоподібної залози при вагітності не проводять, оскільки введення радіоактивних речовин протипоказане.
Побічні дії
Формулювання інструкції незвичне й заслуговує переказу за змістом: при застосуванні левотироксину натрію небажані явища виникати не мають, якщо препарат використовується згідно з рекомендаціями і якщо контролюються клінічні та лабораторні показники. Інакше кажучи, побічні ефекти левотироксину — це, як правило, симптоми надмірної дози, а не властивість самої речовини.
Після перевищення індивідуального порога переносимості або при передозуванні можливі симптоми, типові для гіпертиреозу, особливо якщо на початку лікування дозу збільшують надто швидко: порушення ритму серця, зокрема фібриляція передсердь і екстрасистоли, тахікардія, серцебиття, стенокардичні скарги, головний біль, м'язова слабкість і судоми м'язів, припливи, гарячка, блювання, порушення менструального циклу, псевдопухлина мозку, тремор, рухове занепокоєння, безсоння, підвищена пітливість, зниження маси тіла, діарея. У таких випадках добову дозу зменшують або відміняють препарат на кілька днів, а після зникнення симптомів терапію обережно відновлюють. При гіперчутливості можливі алергічні реакції, насамперед шкірні та з боку дихальної системи; повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку.
Передозування
Передозування левотироксину може спричинити гіпертиреоз і призвести до гострого психозу, особливо в пацієнтів із ризиком психотичних розладів. Достовірним показником передозування є підвищена концентрація T3 — вона надійніша, ніж підвищення T4 або вільного T4. Після передозування з'являються симптоми вираженого прискорення обміну речовин.
Залежно від ступеня передозування рекомендується перервати лікування й провести лабораторні дослідження. Симптоми інтенсивної бета-симпатоміметичної дії — тахікардію, занепокоєння, збудження й гіперкінези — можна пом'якшити бета-адреноблокаторами, а при масивному передозуванні допомагає плазмаферез. У чутливих пацієнтів при перевищенні індивідуального порога переносимості спостерігалися поодинокі випадки судом. Описано й кілька випадків раптової серцевої смерті в людей із багаторічним зловживанням левотироксином — це найвагоміший аргумент проти самостійного підвищення дози.
Як отримати рецепт на Euthyrox® N 100 онлайн
Дозу левотироксину добирають за рівнем ТТГ і клінічною картиною, а лікування починають з малих доз, збільшуючи їх кожні 2–4 тижні. Перед першим призначенням потрібно виключити неліковану надниркову й гіпофізарну недостатність, оцінити стан серця і при підозрі на автономію щитоподібної залози провести окреме обстеження. Тому почати терапію за онлайн-анкетою не можна.
Онлайн-консультація підходить для продовження призначеної терапії — а вона при гіпотиреозі та після видалення щитоподібної залози зазвичай довічна. В анкеті зазначте діагноз, поточну дозу й дозування таблеток, як давно ви її приймаєте та результати останнього аналізу на ТТГ із датою. Обов'язково повідомте про серцеві захворювання, аритмію та стенокардію, про вагітність або її планування — при вагітності потреба в препараті може зрости, — про постменопаузу й остеопороз, про цукровий діабет і приймання антикоагулянтів. Окремо перелічіть препарати, які ви приймаєте поряд за часом: холестирамін, антациди з алюмінієм, залізо, кальцій, севеламер, орлістат, фенітоїн, засоби проти ВІЛ. І згадайте, якщо вам змінювали виробника препарату: після такої заміни дозу нерідко доводиться коригувати. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.
