Espiro: склад і форма випуску
Espiro випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою. Одна таблетка містить 25 мг або 50 мг еплеренону. Дві дозування потрібні для того, щоб дозу можна було підбирати індивідуально: лікування починають з меншої та підвищують її поступово під контролем рівня калію в сироватці крові.
Таблетки містять лактозу, тому їх не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози. Еплеренон можна приймати під час їди або незалежно від прийому їжі.
Як діє Espiro
Еплеренон має відносну вибірковість зв’язування з рекомбінантними людськими рецепторами мінералокортикостероїдів порівняно зі зв’язуванням з рекомбінантними людськими рецепторами глюкокортикостероїдів, прогестерону та андрогенів. Саме цією вибірковістю зумовлене його місце серед антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів.
Дія препарату полягає в тому, що еплеренон перешкоджає зв’язуванню альдостерону — ключового гормона системи ренін–ангіотензин–альдостерон. Ця система бере участь у регуляції артеріального тиску та в патофізіології серцево-судинних захворювань, тому блокада дії альдостерону використовується як доповнення до стандартної терапії серцевої недостатності.
Показання до застосування
Перше показання — доповнення до стандартного лікування, що включає бета-адреноблокатори, для зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у стабільних пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 40% і менше) та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
Друге показання — доповнення до стандартного лікування для зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у дорослих пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA та порушенням функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 30% і менше). Безпека й ефективність застосування еплеренону у дітей і підлітків не встановлені.
Спосіб застосування та дози
Максимальна доза становить 50 мг на добу. При серцевій недостатності після перенесеного інфаркту міокарда рекомендована підтримувальна доза дорівнює 50 мг один раз на добу; лікування починають з 25 мг один раз на добу та підвищують дозу поступово, бажано протягом 4 тижнів, до цільових 50 мг, контролюючи рівень калію в сироватці. Лікування зазвичай починають через 3–14 днів після встановлення діагнозу гострого інфаркту міокарда. При хронічній серцевій недостатності II класу за NYHA схема така сама: 25 мг на добу з поступовим підвищенням до 50 мг протягом приблизно 4 тижнів. Якщо до початку лікування рівень калію в сироватці перевищує 5,0 ммоль/л, терапію починати не можна.
Зміна дози залежно від рівня калію
| Калій у сироватці, ммоль/л | Дія |
|---|---|
| менше 5,0 | збільшити дозу: з 25 мг через день до 25 мг один раз на добу; з 25 мг один раз на добу до 50 мг один раз на добу |
| 5,0–5,4 | залишити дозу без змін |
| 5,5–5,9 | зменшити дозу: з 50 мг один раз на добу до 25 мг один раз на добу; з 25 мг один раз на добу до 25 мг через день; з 25 мг через день до відміни |
| 6,0 і вище | препарат відмінити; поновити прийом із 25 мг через день можна після зниження калію нижче 5,0 ммоль/л |
Окремі групи пацієнтів
Рівень калію визначають до початку лікування, протягом першого тижня та через місяць після початку терапії чи зміни дози, а потім періодично за потреби. Пацієнтам літнього віку корекція початкової дози не потрібна, але через вікове зниження функції нирок ризик гіперкаліємії у них вищий. При легкому порушенні функції нирок початкова доза не змінюється, при помірному (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) лікування починають з 25 мг через день, при тяжкому (менше 30 мл/хв) препарат протипоказаний. При легкому та помірному порушенні функції печінки початкова доза залишається тією ж, однак контроль калію має бути частим і регулярним; при тяжкому порушенні препарат протипоказаний. Якщо пацієнт одночасно приймає слабкі або помірні інгібітори CYP3A4 — аміодарон, дилтіазем, верапаміл, — лікування починають з 25 мг один раз на добу і цю дозу не перевищують.
Протипоказання
Препарат не призначають при підвищеній чутливості до еплеренону або до будь-якої допоміжної речовини, при рівні калію в сироватці вище 5,0 ммоль/л до початку лікування, при тяжкій нирковій недостатності з розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв на 1,73 м2, а також при тяжкій печінковій недостатності, що відповідає класу C за шкалою Чайлда–П’ю.
Окрему групу становлять лікарські протипоказання. Еплеренон не можна поєднувати з калійзберігальними діуретичними засобами та препаратами калію, із сильними інгібіторами CYP3A4 — ітраконазолом, кетоконазолом, ритонавіром, нелфінавіром, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном, — а також з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину II.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Головний ризик під час лікування еплереноном випливає з самого механізму його дії — це гіперкаліємія. Рівень калію в сироватці контролюють у всіх пацієнтів на початку лікування та після кожної зміни дози. Надалі періодичний контроль особливо важливий для тих, у кого ризик гіперкаліємії підвищений: пацієнтів літнього віку, осіб із порушенням функції нирок та хворих на цукровий діабет. Зменшення дози еплеренону знижує рівень калію в сироватці; в одному дослідженні додавання гідрохлортіазиду компенсувало його зростання.
- приймати препарати калію після початку лікування еплереноном не рекомендується через підвищений ризик гіперкаліємії;
- поєднання з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину II підвищує ризик гіперкаліємії та не повинно застосовуватися;
- при порушенні функції нирок, у тому числі при мікроальбумінурії на тлі цукрового діабету, рівень калію контролюють регулярно;
- ризик гіперкаліємії зростає в міру зниження функції нирок, а гемодіалізом еплеренон не виводиться;
- при легкому та помірному порушенні функції печінки необхідний контроль електролітів, при тяжкому препарат протипоказаний;
- одночасне застосування з сильними індукторами CYP3A4 не рекомендується;
- під час лікування еплереноном слід уникати препаратів літію, циклоспорину та такролімусу;
- препарат не спричиняє сонливості та не порушує когнітивні функції, але при керуванні транспортом і роботі з механізмами потрібно враховувати можливість запаморочення.
Лікарські взаємодії
Через ризик гіперкаліємії еплеренон не застосовують разом з іншими калійзберігальними діуретичними засобами та препаратами калію; такі діуретики, крім того, здатні посилювати дію антигіпертензивних та інших діуретиків. Поєднання з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину II також підвищує ризик гіперкаліємії та вимагає ретельного контролю калію та функції нирок, а потрійна комбінація цих двох груп з еплереноном неприпустима. Триметоприм при одночасному прийомі підвищує ризик гіперкаліємії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть спричинити гостру ниркову недостатність, особливо у пацієнтів літнього віку та зневоднених, тому перед початком їх прийому перевіряють функцію нирок і стежать за достатнім надходженням рідини. Циклоспорин і такролімус порушують функцію нирок і підвищують ризик гіперкаліємії, літію слід уникати, а при вимушеному одночасному застосуванні контролюють його концентрацію в плазмі.
Еплеренон метаболізується за участю CYP3A4, і це зумовлює другу групу взаємодій. Сильний інгібітор кетоконазол у дозі 200 мг двічі на добу збільшував площу під кривою концентрації еплеренону на 441%, тому поєднання з сильними інгібіторами цього ферменту протипоказане. Слабкі та помірні інгібітори — еритроміцин, саквінавір, аміодарон, дилтіазем, верапаміл, флуконазол — підвищували її на 98–187%, і при їх прийомі доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг на добу. Натомість звіробій продірявлений знижував площу під кривою концентрації на 30%, а сильніші індуктори, такі як рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн і фенобарбітал, можуть послабити дію препарату ще більш виражено, тому їх поєднання з еплереноном не рекомендується. Дигоксин при одночасному застосуванні показав статистично значуще зростання площі під кривою концентрації на 16% без ознак токсичності, тому обережність потрібна при дозах дигоксину і варфарину, близьких до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Вагітність і грудне вигодовування
Відповідних даних щодо застосування еплеренону у вагітних немає. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток зародка та плода, пологи й розвиток потомства. Тим не менш призначати еплеренон вагітним слід з обережністю, зважуючи очікувану користь і можливий ризик.
Невідомо, чи проникає еплеренон у жіноче молоко після прийому всередину, однак доклінічні дані вказують на наявність препарату та його метаболітів у молоці щурів; при цьому щурята, які отримували ці речовини з молоком, розвивалися нормально. Через невідому ймовірність небажаних реакцій у дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні, лікар приймає рішення або про припинення годування грудьми, або про відміну препарату, зважаючи на значущість лікування для пацієнтки. Даних про вплив на фертильність у людей немає.
Побічні дії
У двох великих дослідженнях, EPHESUS і EMPHASIS-HF, загальна частота небажаних реакцій при прийомі еплеренону була близькою до такої при прийомі плацебо. Найчастіше в дослідженні EMPHASIS-HF відзначали гіперкаліємію: вона спостерігалася у 8,7% пацієнтів, які отримували еплеренон, і у 4% пацієнтів, які отримували плацебо. До частих реакцій також належать інфекції, запаморочення, непритомність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, кашель, діарея, нудота, закреп, висип, свербіж, судоми м’язів, кістково-м’язовий біль, порушення функції нирок і підвищення рівня сечовини в крові.
- нечасто: пієлонефрит, запалення глотки, еозинофілія, гіпотиреоз;
- нечасто: гіпонатріємія, зневоднення, підвищення рівня холестерину та тригліцеридів, підвищення рівня глюкози в крові;
- нечасто: безсоння, головний біль, зниження чутливості;
- нечасто: лівошлуночкова недостатність, миготлива аритмія, тахікардія;
- нечасто: тромбоз артерій нижніх кінцівок, ортостатична гіпотензія;
- нечасто: блювання, метеоризм, запалення жовчного міхура, підвищена пітливість, біль у спині;
- нечасто: гінекомастія, слабкість, погане самопочуття, підвищення рівня креатиніну в крові;
- частота невідома: ангіоневротичний набряк.
Окремо оцінювалася частота інсультів у пацієнтів дуже похилого віку, 75 років і старше. У дослідженні EPHESUS їх було більше в групі еплеренону (30 випадків проти 22 у групі плацебо), однак різниця не була статистично значущою; у дослідженні EMPHASIS-HF кількість випадків становила 9 і 8 відповідно.
Передозування
Випадків небажаних реакцій після передозування еплеренону у людей не описано. Найбільш ймовірними її проявами були б артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія. Гемодіалізом еплеренон не виводиться, проте показано, що він міцно зв’язується активованим вугіллям.
При симптоматичній артеріальній гіпотензії розпочинають підтримувальне лікування. При розвитку гіперкаліємії проводять її стандартну терапію.
Як отримати рецепт на Espiro онлайн
Espiro відпускається за рецептом: дозу підбирають за рівнем калію в сироватці, а препарат несумісний із низкою інших лікарських засобів. Лікар оцінить функцію нирок і печінки, результати аналізів і всі прийняті препарати.
Обговорити це можна на онлайн-консультації: лікар збере анамнез дистанційно і за наявності показань випише електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
