Diazepam Genoptim: склад і форма випуску
Diazepam Genoptim випускається в таблетках: одна таблетка містить 2 мг або 5 мг діазепаму.
У складі є лактоза, тому препарат не підходить за рідкісної спадкової непереносимості галактози, дефіциту лактази типу Лаппа та синдрому мальабсорбції глюкози-галактози. Приймають його зазвичай у другій половині дня або ввечері.
Як діє Diazepam Genoptim
Діазепам належить до бензодіазепінів. У цієї групи чотири основні ефекти: протитривожний, снодійно-заспокійливий, міорелаксувальний і протисудомний.
Механізм дії пов'язаний із гальмівним медіатором нервової системи: бензодіазепіни посилюють гальмівний вплив гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) на нейрони. Звідси і користь препарату, і його ризики — пригнічення ЦНС, звикання й залежність, про які сказано нижче.
Показання до застосування
У дорослих препарат застосовують для симптоматичного лікування тривожних розладів і алкогольного абстинентного синдрому.
Важливе застереження стосується тривоги: бензодіазепіни показані лише тоді, коли розлад перебігає тяжко, позбавляє працездатності або завдає крайнього дискомфорту. Третє показання — симптоматичне лікування спазмів скелетних м'язів, спричинених запаленням м'язів і суглобів або травмою, зокрема спазмів за ураження верхнього рухового нейрона: дитячого церебрального паралічу, параплегії, атетозу та синдрому ригідної людини. Воно поширюється і на дорослих, і на дітей віком понад 6 років.
Спосіб застосування та дозування
Дозу добирають індивідуально залежно від захворювання: лікування починають із найменшої ефективної дози і поступово підвищують її до оптимального ефекту.
| Ситуація | Режим дозування |
|---|---|
| Тривожні розлади в дорослих | 10 мг на добу: 2,5 мг вранці, 2,5 мг опівдні і 5 мг увечері |
| Алкогольний абстинентний синдром | 10 мг 3–4 рази в перші 24 години, далі по 5 мг 3–4 рази на добу за потреби |
| Спастичність у дорослих | 2–10 мг 3–4 рази на добу |
| Спастичність у дітей 6–12 років | 5 мг 2 рази на добу |
| Спастичність у підлітків 12–18 років | 10 мг 2 рази на добу |
| Літній вік | Починають із 2–2,5 мг один або два рази на добу, підвищуючи поступово за потреби й доброї переносимості |
| Порушення функції нирок | Корекція зазвичай не потрібна, але потрібна обережність; за термінальної ниркової недостатності бензодіазепінів з активними метаболітами уникають |
| Порушення функції печінки | Дозу зменшують, на початку лікування пацієнта оглядають регулярно |
Скільки триває курс
Лікування тривожних розладів має бути максимально коротким, а пацієнта регулярно обстежують, щоб оцінити потребу в його продовженні. Як правило, курс не триває довше ніж 8–12 тижнів, включно зі зниженням дози; продовжувати його без повторної оцінки фахівцем не можна, а ефективність лікування довше ніж 6 місяців систематично не вивчалася. Дітям молодшим за 6 років препарат у цій формі не рекомендований через труднощі з ковтанням — для них підходять інші форми; призначити його вправі лише лікар-фахівець під суворим наглядом, а тривале лікування спастичності в дітей не рекомендоване. У пацієнтів з ожирінням максимальний ефект за тривалої терапії настає пізніше, а дія препарату й симптоми відміни після припинення лікування можуть зберігатися довше.
Протипоказання
Препарат не застосовується в таких випадках:
- підвищена чутливість до діазепаму або до будь-якої допоміжної речовини;
- міастенія;
- тяжка дихальна недостатність;
- синдром апное уві сні;
- тяжка печінкова недостатність — через ризик енцефалопатії.
Перелік короткий, але за ним стоїть логіка: діазепам пригнічує дихання і розслаблює м'язи, а за тяжкого ураження печінки накопичується. З тієї самої причини за хронічної дихальної недостатності рекомендують меншу дозу.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головна тема застережень — залежність. Лікування бензодіазепінами може призвести до психічної або фізичної залежності, і ризик зростає з дозою та тривалістю приймання; він вищий за алкоголізму чи наркотичної залежності в анамнезі. Коли фізична залежність розвинулася, раптова відміна викликає синдром відміни: головний біль, біль у м'язах, виражену тривогу, напруження, неспокій, сплутаність свідомості й дратівливість, а в тяжких випадках — дереалізацію, деперсоналізацію, оніміння кінцівок, підвищену чутливість до світла й шуму, галюцинації чи судоми. Можливий і минущий синдром віддачі, коли симптоми повертаються посиленими. Тому дозу знижують поступово, а пацієнта заздалегідь попереджають про обмежену тривалість лікування.
- у монотерапії за депресії і тривоги на тлі депресії бензодіазепіни не застосовують — можливе посилення суїцидальних тенденцій;
- антероградна амнезія можлива навіть у терапевтичних дозах, частіше за високих, і може супроводжуватися неадекватною поведінкою; описані й парадоксальні реакції — неспокій, збудження, дратівливість, агресія, марення, лють, жахіття, галюцинації, психози, — вони частіше виникають у дітей і літніх людей, і за їх появи лікування припиняють;
- слід уникати поєднання з алкоголем і засобами, що пригнічують ЦНС: можливі тяжка седація і клінічно значуще пригнічення дихання й кровообігу;
- поєднання з опіоїдами може призвести до седації, пригнічення дихання, коми і смерті, тому його призначають лише за відсутності альтернативи, у мінімальній дозі й коротко;
- за багатотижневого приймання можлива часткова втрата снодійної та заспокійливої дії;
- за міастенії потрібне уважне спостереження через уже наявну м'язову слабкість, а в літніх і ослаблених застосовують зменшену дозу;
- раптове припинення приймання за епілепсії може призвести до епілептичного статусу; обережність потрібна за серцевої чи дихальної недостатності в анамнезі.
За тривалого лікування рекомендується контролювати картину крові й показники функції печінки. Окремо обумовлені діти: ефективність і безпечність у дітей молодших за 6 місяців не встановлені, застосовувати препарат можна з максимальною обережністю і лише за відсутності іншого лікування — діти чутливіші до впливу бензодіазепінів на ЦНС, а несформований метаболічний шлях може перешкоджати утворенню неактивних метаболітів. Седація, амнезія й порушення координації впливають на керування транспортом і роботу з механізмами.
Лікарські взаємодії
Перша група взаємодій — фармакодинамічна. За поєднання з іншими засобами центральної дії — нейролептиками, протитривожними, снодійними, антидепресантами, протисудомними, седативними антигістамінними, засобами для наркозу та опіоїдами — посилюється седація і можливе пригнічення дихання й кровообігу. Алкоголь під час лікування неприпустимий. Поєднання з бупренорфіном може призвести до смерті від пригнічення дихання, а з клозапіном — до тяжкої гіпотензії, втрати свідомості й потенційно смертельної зупинки дихання чи серця; обидва не рекомендовані.
- інші засоби центральної дії — алкалоїди опію як протикашльові, барбітурати, баклофен, талідомід, пізотифен, гіпотензивні центральної дії — можуть посилювати дію діазепаму або посилюватися ним; міорелаксанти (суксаметоній, тубокурарин) змінюють глибину нервово-м'язової блокади, а теофілін, навпаки, послаблює седативну дію діазепаму;
- індуктори CYP3A4 — карбамазепін (кліренс діазепаму може зрости втричі), фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин (учетверо), звіробій і деякі протиепілептичні засоби — знижують концентрацію діазепаму; поєднання з рифампіцином не рекомендоване;
- інгібітори CYP3A4 і CYP2C19 посилюють і подовжують седацію: противірусні (атазанавір, ритонавір, ефавіренз, індинавір, нелфінавір) та азоли — флуконазол збільшував AUC разової дози 5 мг у 2,5 раза й подовжував період напіввиведення з 31 до 73 годин, вориконазол — у 2,2 раза й до 61 години;
- флувоксамін підвищував AUC діазепаму на 190%, езомепразол — на 80%, ізоніазид — на 35%, циметидин — сумарну концентрацію з метаболітом на 57%; сюди ж дисульфірам, флуоксетин, омепразол і пероральні контрацептиви, а грейпфрутовий сік підвищує Cmax у 1,5 раза і AUC у 3,2 раза;
- кортикостероїди за тривалого приймання прискорюють метаболізм діазепаму й послаблюють його дію;
- вальпроєва кислота витісняє діазепам зі зв'язку з альбумінами і гальмує його метаболізм, підвищуючи концентрацію в сироватці й ризик психозів.
Є й зворотні впливи. Цизаприд прискорює всмоктування діазепаму і тимчасово посилює седацію; метаболізм кетаміну діазепам конкурентно гальмує, подовжуючи його дію; ефект леводопи в окремих випадках послаблювався. Вплив діазепаму на метаболізм фенітоїну непередбачуваний, тому за додавання чи відміни діазепаму концентрацію фенітоїну суворо контролюють. З комбінованими контрацептивами описані міжменструальні кровотечі, але про погіршення контрацепції не повідомлялося.
Вагітність і грудне вигодовування
Дані когортних досліджень показують, що вплив бензодіазепінів у I триместрі не пов'язаний зі зростанням ризику серйозних вроджених вад, хоча ранні роботи вказували на підвищений ризик розщілини піднебіння: менш ніж 2 випадки на 1000 проти очікуваного 1 на 1000 у загальній популяції. Лікування високими дозами у II і III триместрах знижувало рухову активність плода і варіабельність його серцевого ритму.
Якщо лікування необхідне в останньому періоді вагітності, навіть у низьких дозах можливий синдром млявої дитини: осьова гіпотонія і порушення смоктання з малим приростом маси тіла. Ці прояви минущі, але можуть триматися 1–3 тижні відповідно до періоду напіввиведення. Після високих доз у новонародженого можливі пригнічення дихання чи апное і гіпотермія, а також симптоми відміни — збудливість, неспокій і тремтіння через кілька днів після народження навіть без синдрому млявої дитини. Ферментна система, що розщеплює речовину, у новонароджених, особливо недоношених, сформована не повністю. Діазепам не застосовують за вагітності без суворого нагляду; він проникає у грудне молоко, і за вигодовування його не застосовують.
Побічні дії
Найчастіші небажані реакції — втомлюваність, сонливість, емоційне заціпеніння і м'язова слабкість. Зазвичай вони залежать від дози, виникають на початку лікування і минають за подальших приймань.
- з боку нервової системи — атаксія, порушення мовлення, головний біль, тремтіння, запаморочення; антероградна амнезія можлива і в терапевтичних дозах, а зі зростанням дози ризик зростає;
- з боку психіки — сплутаність свідомості, емоційне заціпеніння, зниження уваги, депресія, зміна лібідо;
- психічні та парадоксальні реакції — неспокій, дратівливість, агресія, обмани сприйняття, лють, жахіття, галюцинації, психози й неадекватна поведінка; частіше в дітей і літніх людей, за їх появи діазепам відміняють;
- фізична залежність за тривалого приймання навіть у терапевтичних дозах, а також психічна;
- з боку травлення — нудота, сухість у роті, підвищене слиновиділення, закрепи;
- з боку очей — двоїння і нечіткість зору; з боку вуха — запаморочення; з боку судин — зниження тиску і пригнічення кровообігу;
- з боку серця і дихання — серцева недостатність аж до зупинки серця, пригнічення дихання аж до зупинки;
- інше — нетримання і затримка сечі, м'язова слабкість, зміна частоти пульсу, підвищення активності трансаміназ (дуже рідко) і лужної фосфатази, дуже рідко жовтяниця, поодинокі випадки дискразій крові й агранулоцитозу.
З боку шкіри найчастіше трапляються висип, кропив'янка, свербіж і еритематозний висип. У більшості випадків тяжких шкірних реакцій — синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу, багатоформної еритеми — причинними чинниками визнані комбіноване лікування і тяжкий стан пацієнта. У літніх людей на бензодіазепінах окремо відзначений ризик падінь і переломів.
Передозування
За будь-якого передозування слід оцінити, чи не йдеться про кілька речовин одразу; прояви виражені сильніше в присутності алкоголю або засобів, що пригнічують ЦНС. Бензодіазепіни можуть спричинити сонливість, атаксію, порушення мовлення і ністагм. Передозування лише цим препаратом малоймовірне, але здатне призвести до арефлексії, апное, зниження тиску, пригнічення дихання й кровообігу і коми, яка зазвичай триває кілька годин, але може затягуватися, особливо в літніх людей.
Лікування залежить від стану: контролюють життєві показники і проводять підтримувальну терапію. Протягом 1–2 годин можна дати активоване вугілля, а пацієнту без свідомості — лише після захисту дихальних шляхів. За тяжкого пригнічення ЦНС розглядають флумазеніл — антагоніст бензодіазепінових рецепторів; його вводять лише під суворим наглядом, а через короткий період напіввиведення важливий контроль стану. Особлива обережність потрібна за отруєння речовинами, що знижують поріг судомної готовності, наприклад трициклічними антидепресантами.
Як отримати рецепт на Diazepam Genoptim онлайн
Діазепам відпускається за рецептом. Лікування тривожних розладів обмежене в часі — як правило, не більш ніж 8–12 тижнів разом зі зниженням дози, а відміняти препарат різко не можна через ризик синдрому відміни.
На онлайн-консультації лікар оцінить тяжкість симптомів, наявність депресії, залежності в анамнезі, стан дихання і печінки, приймання опіоїдів та інших засобів, що пригнічують ЦНС, і за наявності показань випише електронний рецепт — за кодом його можна отримати в аптеці.
