Diaprel® MR - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Diaprel® MR: склад і форма випуску

Одна таблетка з модифікованим вивільненням містить 60 мг гліклазиду. Абревіатура MR у назві якраз і означає модифіковане вивільнення: препарат віддає діючу речовину поступово, що дає змогу приймати його один раз на добу.

Таблетку 60 мг можна розділити, і це не декоративна риска: подільність дає змогу зручно набирати дозу. Одна таблетка 60 мг рівноцінна двом по 30 мг, а добова доза вкладається в діапазон від половини до двох таблеток. Ковтають її не розминаючи й не розжовуючи.

Як діє Diaprel® MR

Гліклазид — пероральне цукрознижувальне похідне сульфонілсечовини, що відрізняється від інших представників групи гетероциклічним кільцем із вбудованим атомом азоту. Він знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи виділення інсуліну бета-клітинами острівців Лангерганса.

Із цього механізму випливають і головне обмеження препарату, і його головний ризик. Гліклазид працює лише там, де бета-клітини зберегли здатність виробляти інсулін, — тому при діабеті 1 типу він марний і протипоказаний. А оскільки він посилює секрецію інсуліну незалежно від того, поїли ви чи ні, пропуск сніданку прямо обертається гіпоглікемією. Відзначено також, що збільшена післяїжна секреція інсуліну й C-пептиду зберігається навіть після двох років лікування, а крім обміну речовин гліклазид впливає й на судини.

Показання до застосування

Показання одне: інсуліннезалежний цукровий діабет 2 типу в дорослих, коли дотримання дієти, фізичних вправ і зниження маси тіла недостатньо для підтримання нормального рівня глюкози в крові.

Формулювання розставляє пріоритети: дієта, рух і вага йдуть першими, а препарат додається тоді, коли їх виявилося замало. Це не формальність — від регулярності харчування прямо залежить безпечність лікування, і про це інструкція говорить окремо й наполегливо.

Спосіб застосування та дозування

Добова доза становить від половини до двох таблеток, тобто 30–120 мг, і приймається всередину одноразово під час сніданку. Дозу добирають індивідуально за метаболічною відповіддю — рівнем глюкози крові та глікованим гемоглобіном. Якщо дозу пропущено, збільшувати дозу наступного дня не можна.

• Початок лікування. Рекомендована початкова доза — 30 мг на добу. Якщо контроль глюкози достатній, ця доза залишається підтримувальною; якщо ні, її поступово підвищують до 60, 90 або 120 мг на добу.
• Темп підвищення. Дозу не слід збільшувати частіше ніж раз на місяць. Виняток — пацієнти, у яких через 2 тижні лікування глюкоза не знизилася: у них дозу можна підвищити наприкінці другого тижня. Максимальна рекомендована добова доза — 120 мг.
• Перехід із гліклазиду 80 мг. Одна таблетка з 80 мг гліклазиду порівнянна з 30 мг препарату з модифікованим вивільненням; заміну проводять за умови контролю показників крові.
• Перехід з іншого перорального препарату. Заміна можлива з урахуванням дози й періоду напіввиведення попереднього засобу; перехідний період не потрібен. Починають із 30 мг на добу й далі добирають дозу за реакцією глюкози крові.
• Обережність при зміні сульфонілсечовини. Якщо попередній препарат мав тривалий період напіввиведення, може знадобитися перерва на кілька днів, щоб уникнути складання ефектів двох засобів і спричиненої цим гіпоглікемії.

Протипоказання

Перелік протипоказань охоплює і стани, за яких препарат не працює, і ті, за яких він небезпечний.

• Підвищена чутливість до гліклазиду або будь-якої допоміжної речовини, а також до інших похідних сульфонілсечовини та сульфонамідів.
• Цукровий діабет 1 типу.
• Прекоматозний стан і діабетична кома, кетоз і діабетичний ацидоз.
• Тяжка ниркова або печінкова недостатність — у цих випадках рекомендується інсулін.
• Лікування міконазолом.
• Період грудного вигодовування.

Особливі вказівки та запобіжні заходи

Головна тема застережень — гіпоглікемія, і починається вона з їжі. Лікування застосовують лише в пацієнтів, які регулярно харчуються, і це стосується насамперед сніданку. Регулярне надходження вуглеводів важливе тому, що ризик гіпоглікемії зростає при пізньому прийманні їжі, недостатній її кількості або малому вмісті вуглеводів. Гіпоглікемія частіше виникає на низькокалорійних дієтах, після тривалого чи напруженого фізичного навантаження, при вживанні алкоголю та при комбінованій протидіабетичній терапії. Окремі випадки тяжкої й затяжної гіпоглікемії можуть потребувати стаціонарного лікування та введення глюкози протягом кількох днів.

• Чинники ризику гіпоглікемії. Відсутність співпраці з боку пацієнта, особливо в літніх; недоїдання, нерегулярне харчування, пропуск приймань їжі, періоди посту та зміни в дієті; невідповідність між навантаженням і надходженням вуглеводів; ниркова недостатність і тяжка печінкова недостатність; передозування препарату; деякі ендокринні порушення — розлади функції щитоподібної залози, недостатність гіпофіза й надниркових залоз; одночасне приймання певних ліків.
• Нирки й печінка. При печінковій або тяжкій нирковій недостатності фармакокінетика й фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися, а гіпоглікемія — затягуватися й потребувати відповідних заходів.
• Навчання пацієнта й родини. Ризик гіпоглікемії, її симптоми, лікування та схильні чинники потрібно пояснити не лише пацієнтові, а й членам його родини. Пацієнта інформують і про суттєву роль дієтичних рекомендацій, регулярних вправ і регулярного вимірювання глюкози крові.
• Ситуації, що змінюють контроль глікемії. На нього можуть вплинути приймання препаратів звіробою, гарячка, травма, інфекція або хірургічне втручання; у деяких випадках може знадобитися призначення інсуліну.

Лікарські взаємодії

Взаємодії гліклазиду поділяються на ті, що посилюють цукрознижувальний ефект і загрожують гіпоглікемією, і ті, що його послаблюють і ведуть до зростання глюкози.

• Міконазол при системному застосуванні та у вигляді гелю для порожнини рота посилює цукрознижувальну дію аж до симптомів гіпоглікемії та навіть коми. Саме тому таке поєднання винесено в протипоказання.
• Фенілбутазон при системному застосуванні посилює дію похідних сульфонілсечовини, витісняючи їх зі зв'язку з білками плазми й зменшуючи виведення. Рекомендується обрати інший протизапальний засіб, попередити пацієнта й підкреслити роль самоконтролю, а за потреби скоригувати дозу під час і після лікування.
• Алкоголь посилює цукрознижувальну дію, блокуючи компенсаторні реакції, що може призвести до гіпоглікемічної коми. Алкоголю й ліків, що його містять, слід уникати.
• Посилення ефекту й іноді гіпоглікемія можливі при одночасному прийманні інших протидіабетичних засобів — інсуліну, акарбози, метформіну, тіазолідиндіонів, інгібіторів ДПП-4 та агоністів рецептора ГПП-1, — а також бета-адреноблокаторів, флуконазолу, інгібіторів АПФ (каптоприл, еналаприл), блокаторів H2-рецепторів, інгібіторів МАО, сульфонамідів, кларитроміцину та НПЗЗ.
• Даназол має діабетогенну дію. Якщо його застосування уникнути не можна, пацієнта попереджають про потребу контролю глюкози в крові й сечі, а дозу гліклазиду за потреби коригують під час і після лікування.
• Хлорпромазин у великих дозах, вище ніж 100 мг на добу, підвищує рівень глюкози, зменшуючи секрецію інсуліну. Глюкокортикостероїди системного й місцевого застосування, включно з внутрішньосуглобовими, нашкірними та ректальними формами, а також тетракозактид підвищують глюкозу аж до кетоацидозу за рахунок зниження толерантності до вуглеводів. В обох випадках потрібен посилений контроль глікемії, особливо на початку лікування, і можлива корекція дози.

Вагітність і грудне вигодовування

Даних про застосування гліклазиду у вагітних немає або їх дуже мало — менш ніж 300 жінок, — хоча щодо інших похідних сульфонілсечовини окремі дані існують. У дослідженнях на тваринах тератогенної дії в гліклазиду не виявлено, однак як запобіжний захід його застосування при вагітності рекомендується уникати. Важливе інше: нормоглікемії потрібно досягти ще до зачаття, щоб зменшити ризик вроджених вад у плода внаслідок некомпенсованого діабету в матері.

Застосування пероральних цукрознижувальних засобів при вагітності визнано невідповідним, а препаратом першого вибору для лікування діабету у вагітних є інсулін. Тому пероральні препарати відміняють і починають інсулінотерапію до спроби завагітніти або одразу після встановлення вагітності. Чи проникають гліклазид і його метаболіти в грудне молоко, невідомо; через небезпеку гіпоглікемії в новонародженого препарат жінкам, які годують груддю, протипоказаний. Впливу на фертильність у щурів не спостерігали.

Побічні дії

Найчастіша небажана дія гліклазиду — гіпоглікемія, і вона виникає при нерегулярному харчуванні, особливо при пропуску приймань їжі. Її прояви різноманітні: головний біль, сильний голод, нудота, блювання, втомлюваність, порушення сну, збудження, агресія, послаблення концентрації, розлади свідомості й сповільнення реакцій, депресія, сплутаність, порушення зору й мовлення, афазія, тремтіння, парези, розлади чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість і втрата свідомості аж до коми та смерті. Додатково можливі ознаки адренергічного збудження: пітливість, вологість шкіри, занепокоєння, тахікардія, підвищення тиску, серцебиття, стенокардія й порушення ритму серця.

Зазвичай симптоми минають після приймання вуглеводів, тобто цукру, — і тут є деталь, про яку варто пам'ятати заздалегідь: штучні підсолоджувачі жодного ефекту не дають. Досвід з іншими похідними сульфонілсечовини показує, що гіпоглікемія може виникнути повторно, навіть якщо вимірювання спочатку вказували на успіх. При тяжкій або тривалій гіпоглікемії, навіть тимчасово контрольованій цукром, лікування починають негайно, аж до госпіталізації. Шлунково-кишкових розладів — болю в животі, нудоти, блювання, диспепсії, діареї й закрепів — можна уникнути, приймаючи гліклазид під час сніданку. Рідше спостерігаються шкірні реакції: висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, почервоніння, плямисто-папульозні висипання, бульозні реакції, включно із синдромом Стівенса — Джонсона, токсичним епідермальним некролізом та автоімунними бульозними хворобами, і у виняткових випадках DRESS. Рідко виникають зміни картини крові — анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, — що минають після відміни, а також підвищення активності печінкових ферментів.

Передозування

Передозування похідних сульфонілсечовини може спричинити гіпоглікемію. Незначні її прояви без втрати свідомості та неврологічних симптомів коригують прийманням вуглеводів, зміною дози чи дієти, а пацієнт має залишатися під суворим наглядом, доки лікар не переконається, що загроза минула.

Тяжкі прояви з комою, судомами чи іншими неврологічними порушеннями потребують негайної медичної допомоги й госпіталізації. При розпізнаній або підозрюваній гіпоглікемічній комі пацієнтові вводять швидкою внутрішньовенною інфузією 50 мл гіпертонічного розчину глюкози 20–30%, а потім налагоджують безперервну інфузію 10% розчину глюкози, достатню для підтримання рівня глюкози крові вище ніж 1 г/л. Пацієнт залишається під суворим наглядом, а потребу в його продовженні визначає лікар. Діаліз при цьому неефективний: гліклазид міцно зв'язується з білками плазми.

Як отримати рецепт на Diaprel® MR онлайн

Гліклазид призначають при діабеті 2 типу, коли дієти, фізичного навантаження та зниження ваги виявилося недостатньо. Перед першим призначенням лікар має підтвердити тип діабету, оцінити функцію нирок і печінки та виключити кетоз, а дозу добирають поступово, з інтервалами не частіше разу на місяць. Тому почати лікування за онлайн-анкетою не можна.

Онлайн-консультація підходить для продовження призначеної терапії. В анкеті зазначте діагноз, поточну дозу — 30, 60, 90 чи 120 мг, — тривалість приймання, останні значення глюкози та глікованого гемоглобіну, а також інші цукрознижувальні препарати в схемі. Обов'язково повідомте про епізоди гіпоглікемії та про те, чи відчуваєте ви її провісники, про пропуски сніданку й нерегулярне харчування, про захворювання нирок і печінки, про порушення функції щитоподібної залози, гіпофіза й надниркових залоз, а також про заплановані операції, інфекції та гарячку — у цих ситуаціях може знадобитися інсулін. Окремо перелічіть препарати: міконазол, флуконазол, кларитроміцин, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, НПЗЗ, глюкокортикостероїди, нейролептики й добавки зі звіробоєм. Жінкам потрібно сказати про вагітність, її планування чи годування груддю: у цих випадках призначають інсулін. Лікар вивчає дані та за достатніх підстав виписує електронний рецепт для аптеки в Польщі.