Deprexolet®: склад та форма випуску
Deprexolet® випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить 10 мг, 30 мг або 60 мг міансерину гідрохлориду. Три дозування дають змогу розпочати лікування з невеликої дози й поступово її підвищувати, а потім перейти на зручний підтримувальний режим.
Різні дозування призначені й для різного кола завдань: таблетки 10 мг і 30 мг застосовують при депресивному синдромі, таблетки 60 мг — при депресивних симптомах різного походження. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи.
Як діє Deprexolet®
Міансерин — чотирицильний антидепресант із групи піперазиноазепінів, який додатково має заспокійливі властивості. За хімічною будовою він не схожий на трициклічні антидепресанти: у його структурі немає бічного ланцюга, який вважають відповідальним за антихолінергічну дію цієї групи препаратів. Механізм дії складний і складається з блокади пресинаптичних α2-адренорецепторів, що посилює центральну норадренергічну передачу, гальмування зворотного захоплення норадреналіну та впливу на центральні серотонінові рецептори 5-HT1c, 5-HT2 і 5-HT3. Метаболіти міансерину, 8-гідроксіміансерин і диметилміансерин, є слабкими інгібіторами нейронального захоплення норадреналіну.
За антидепресивною активністю міансерин близький до амітриптиліну та іміпраміну, однак, на відміну від них, не чинить значущої антихолінергічної дії і не впливає на дофамінергічну передачу. Власне протидепресивна дія проявляється через кілька днів лікування, а клінічне поліпшення зазвичай настає через кілька тижнів. На початку терапії виражена відносно сильна заспокійлива й снодійна дія, пов’язана переважно з блокадою гістамінових H1- та α1-адренорецепторів: вона може з’явитися вже в першу добу і найбільш помітна в перший тиждень. Препарат має також протитривожні властивості, поглиблює й подовжує сон, а в лікувальних дозах не впливає на систему кровообігу й переноситься краще за трициклічні антидепресанти.
Показання до застосування
Таблетки 10 мг і 30 мг застосовують для лікування депресивного синдрому. Таблетки 60 мг призначають при депресивних симптомах різного походження, коли показане медикаментозне лікування.
Препарат не слід застосовувати для лікування дітей і підлітків молодше 18 років. Рішення про початок терапії, вибір дози та її зміну приймає лікар, оцінюючи тяжкість стану, супутні захворювання та інші ліки, що приймаються.
Спосіб застосування та дози
Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта. Лікування починають із 30 мг на добу — одноразово ввечері або в розподілених дозах; вечірній прийом кращий через сприятливий вплив на сон. Дозу підвищують поступово, кожні кілька днів, до досягнення потрібної клінічної відповіді. Звичайна підтримувальна доза становить 30–90 мг на добу, при застосуванні таблеток 60 мг — від 60 до 90 мг на добу залежно від вираженості депресії. Окремим пацієнтам потрібні вищі дози, однак максимальною добовою дозою при лікуванні депресії вважається 120 мг. У пацієнтів похилого віку на початковій фазі лікування не слід перевищувати 30 мг на добу, дозу збільшують обережно, і задовільний клінічний результат зазвичай досягається на нижчій підтримувальній дозі, ніж в інших дорослих.
| Ситуація | Доза міансерину |
|---|---|
| Дорослі, початок лікування | 30 мг на добу — ввечері або в розподілених дозах |
| Дорослі, підтримувальна терапія | 30–90 мг на добу |
| Максимальна добова доза при депресії | 120 мг |
| Пацієнти похилого віку | початок — не більше 30 мг на добу, підвищення обережне, підтримувальна доза зазвичай менша |
| Діти та підлітки молодше 18 років | не застосовується |
Тривалість лікування
За адекватно підібраної дози позитивна клінічна відповідь зазвичай настає протягом 2–4 тижнів. Якщо реакції немає, дозу можна підвищити; за відсутності відповіді протягом наступних 2–4 тижнів лікування припиняють. В окремих випадках поліпшення досягається лише через кілька місяців прийому. Після настання поліпшення лікування доцільно продовжувати ще 4–6 місяців: протидепресивну терапію слід проводити щонайменше кілька місяців після зникнення симптомів депресії, інакше високий ризик повернення хвороби. Раптова відміна препарату дуже рідко викликає симптоми відміни, але рішення про припинення лікування все одно приймає лікар.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до міансерину або до будь-якої з допоміжних речовин, а також при одночасному застосуванні інгібіторів моноаміноксидази та протягом 2 тижнів після закінчення їх прийому. Ще два протипоказання пов’язані зі станом пацієнта: маніакальне збудження та тяжке ураження печінки.
Окремо обумовлено, що препарат не слід застосовувати в дітей і підлітків молодше 18 років: у клінічних випробуваннях суїцидальна поведінка й ворожість у них відзначалися частіше, ніж при прийомі плацебо, а довгострокових даних про вплив на ріст, статеве дозрівання та когнітивний розвиток немає.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Депресія сама по собі пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкодження та самогубства, і цей ризик зберігається до настання повної ремісії. Оскільки поліпшення може не настати протягом перших тижнів лікування чи довше, пацієнта весь цей час спостерігають особливо уважно; відомо, що ризик може зростати й на ранньому етапі одужання. Метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів у дорослих показав підвищений ризик суїцидальної поведінки в пацієнтів молодше 25 років. Пацієнта й його близьких попереджають про необхідність негайно звернутися до лікаря при посиленні симптомів, появі суїцидальних думок або нетипових змін поведінки, а на руки пацієнту видають обмежену кількість таблеток.
- обережність при нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, блокаді серця та ураженні кісткового мозку;
- обережність у пацієнтів похилого віку, а також при цукровому діабеті, печінковій і нирковій недостатності та прийомі інших ліків;
- застосування у пацієнтів з епілепсією слід уникати; при появі судом лікування припиняють;
- при появі жовтяниці лікування припиняють;
- у пацієнтів із біполярним розладом можлива гіпоманія — у цьому разі препарат відміняють;
- обережність при закритокутовій глаукомі й гіперплазії передміхурової залози, хоча антихолінергічної дії в лікувальних дозах препарат не має;
- препарат посилює пригнічувальну дію алкоголю на центральну нервову систему, тому від спиртного слід відмовитися;
- перед плановою операцією анестезіолога попереджають про прийом міансерину.
Упродовж перших трьох місяців лікування, особливо в літніх, кожні 4 тижні контролюють загальний аналіз крові; при зниженні кількості лейкоцитів нижче 3000 в кубічному міліметрі лікування переривають і після перерви повторюють дослідження мазка крові. Періодично перевіряють функцію печінки та нирок, у пацієнтів із діабетом регулярно визначають рівень глюкози, при артеріальній гіпертензії вимірюють тиск. На тлі прийому міансерину описано випадки подовження інтервалу QT і шлуночкових порушень ритму, включно з тахікардією типу «пірует», тому перед початком лікування коригують низький рівень калію та магнію, а за наявності факторів ризику — вродженого синдрому подовженого QT, віку понад 65 років, органічних хвороб серця, хвороб нирок або печінки, прийому інших препаратів, що подовжують QT, — дотримуються особливої обережності. При подовженні QTc понад 500 мілісекунд або більш ніж на 60 мілісекунд розглядають зменшення дози або відміну. Через можливу сонливість і втомлюваність, особливо в перші дні, у період лікування не можна керувати автомобілем і працювати з рухомими механізмами.
Лікарські взаємодії
Міансерин не можна застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази — моклобемідом, транілципроміном, лінезолідом — і протягом 2 тижнів після їх відміни; в зворотній ситуації до початку терапії цими препаратами після відміни міансерину також має минути близько 2 тижнів. Препарат посилює дію алкоголю, барбітуратів, заспокійливих і протитривожних засобів, а також може посилювати дію холінолітиків і протидепресивну дію флуоксетину. Одночасне застосування із серцевими глікозидами або антиаритмічними засобами хінідиноподібної дії підвищує ризик порушень ритму, а поєднання з іншими препаратами, що подовжують інтервал QTc, наприклад із деякими антипсихотиками й антибіотиками, підвищує ризик шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Клінічно значущих взаємодій із гіпотензивними засобами — бетанідином, клонідином, метилдопою, гуанетидином, гідралазином і пропранололом — не виявлено, проте при спільному лікуванні рекомендується частіше вимірювати артеріальний тиск. Протиепілептичні препарати, що індукують фермент CYP3A4, такі як фенітоїн і карбамазепін, можуть знижувати концентрацію міансерину в плазмі, тому при їх призначенні або відміні дозу переглядають, а при лікуванні фенітоїном контролюють його концентрацію в крові. Міансерин може впливати на метаболізм похідних кумарину, зокрема варфарину: такі поєднання потребують особливої обережності й частішого контролю показників згортання крові.
Вагітність і грудне вигодовування
Міансерин у незначній мірі проникає через плаценту. В дослідженнях на тваринах тератогенної дії не виявлено, обмежені дані щодо застосування в людей не вказують на шкідливий вплив на плід або новонародженого, однак належним чином контрольованих досліджень у людей не проводилося. Тому препарат може застосовуватися під час вагітності тільки тоді, коли, на думку лікаря, користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
У грудне молоко міансерин переходить лише в дуже малих кількостях, але жінкам, що годують груддю, препарат не призначають: за потреби в протидепресивному лікуванні міансерином грудне вигодовування слід припинити.
Побічні дії
Найчастіша небажана дія міансерину — сонливість, особливо в перші дні прийому; вона може посилюватися після вживання алкоголю. Зменшення дози зазвичай не послаблює седацію, але здатне знизити протидепресивну ефективність. Окремої уваги потребує вплив на кровотворення: гранулоцитопенія або агранулоцитоз як прояв ураження кісткового мозку найчастіше розвиваються між 4-м і 6-м тижнями лікування, трапляються частіше в пацієнтів похилого віку й повністю зворотні після відміни препарату. Поява ознак інфекції — лихоманки, болю в горлі, запалення слизової оболонки ротової порожнини — є підставою для негайної відміни препарату та виконання аналізу крові з лейкоцитарною формулою.
- часто: седація на початку лікування, що зменшується при продовженні терапії, сонливість, підвищення активності печінкових ферментів, набряки;
- нечасто: ортостатичне зниження артеріального тиску, шкірний висип, болі в суглобах;
- рідко: порушення складу крові у вигляді гранулоцитопенії або агранулоцитозу, збільшення маси тіла;
- рідко: судоми, гіперкінез (синдром неспокійних ніг), злоякісний нейролептичний синдром;
- рідко: брадикардія після першої дози, жовтяниця, гіпоманія;
- частота невідома: суїцидальні думки та суїцидальна поведінка, зміна фази у пацієнтів із біполярним розладом, посилення психотичних симптомів;
- частота невідома: подовження інтервалу QT і шлуночкова тахікардія типу «пірует», зниження артеріального тиску, ушкодження печінки та гепатит;
- частота невідома: анемія, підвищений апетит, запаморочення, підвищена пітливість, тремор, слабкість, гінекомастія, болючість сосків, виділення молока.
Жовтяниця, гіпоманія та судоми можуть виникнути навіть при лікувальних дозах і є показанням до припинення прийому препарату. Про випадки суїцидальних думок і суїцидальної поведінки повідомлялося як під час лікування міансерином, так і невдовзі після його відміни. У пацієнтів із депресією частина скарг — сухість у роті, закрепи, порушення акомодації — пов’язана із самою хворобою, тому відрізнити прояви захворювання від наслідків лікування не завжди просто.
Передозування
Наслідком передозування міансерину є головним чином тривала заспокійлива дія та сонливість. Порушення ритму серця, виражене зниження артеріального тиску, судоми та розлади дихання трапляються рідко. Повідомлялося також про подовження інтервалу QT на електрокардіограмі та про шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому запис електрокардіограми слід контролювати.
Специфічного антидоту для міансерину не існує. Лікування зводиться до промивання шлунка в поєднанні із симптоматичною терапією та підтриманням життєво важливих функцій. При підозрі на прийом надмірної дози необхідно негайно звернутися по медичну допомогу, навіть якщо самопочуття здається задовільним.
Як отримати рецепт на Deprexolet® онлайн
Для отримання рецепта на Deprexolet® потрібна консультація лікаря: препарат має протипоказання, потребує поступового підбору дози та спостереження за станом, особливо на початку лікування й при зміні дози. Лікар уточнить характер і тривалість симптомів, супутні захворювання та всі ліки, що приймаються, включно з тими, які впливають на інтервал QT.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
