Depralin - інструкція, ціна, спосіб застосування та протипоказання препарату

Depralin: склад і форма випуску

Одна таблетка Depralin містить 10 мг есциталопраму у формі оксалату. Есциталопрам — S-енантіомер циталопраму, речовина з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Усю добову дозу приймають внутрішньо за один раз, під час їди або незалежно від неї, тому прийом зручно прив’язати до постійного часу доби.

Безпечність добових доз вище 20 мг не підтверджена, тому перевищувати цей ліміт не можна навіть за недостатньої відповіді на лікування. Препарат містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто вважається практично вільним від натрію, що має значення при дієті з обмеженням солі.

Як діє Depralin

Есциталопрам вибірково пригнічує зворотне захоплення серотоніну (5-HT) і має високу спорідненість до первинного сайту зв’язування на транспортері серотоніну. Додатково речовина зв’язується з алостеричним сайтом того ж транспортера, але спорідненість до нього приблизно в тисячу разів нижча. Пригнічення зворотного захоплення серотоніну вважається єдиним можливим механізмом, що пояснює фармакологічні та клінічні ефекти препарату.

До більшості інших рецепторів есциталопрам не має або має дуже слабку спорідненість: це стосується рецепторів 5-HT1A і 5-HT2, дофамінових D1 і D2, α1-, α2- і β-адренорецепторів, гістамінових H1-рецепторів, мускаринових холінорецепторів, бензодіазепінових і опіоїдних рецепторів. Ефект розвивається не відразу, а поступово, тому оцінювати результат за першими днями прийому недоцільно.

Показання до застосування

Depralin застосовують у дорослих при депресивних і тривожних розладах. Діагноз має бути встановлений точно: соціальна фобія, наприклад, — чітко окреслений розлад, який не слід плутати з підвищеною сором’язливістю, і медикаментозна терапія обґрунтована лише тоді, коли порушення суттєво ускладнює спілкування і роботу.

• лікування великих депресивних епізодів;
• панічний розлад з агорафобією або без неї;
• соціальний тривожний розлад (соціальна фобія);
• генералізований тривожний розлад;
• обсесивно-компульсивний розлад.

Медикаментозна терапія — частина комплексного лікування, а не єдиний його елемент. Місце такого лікування стосовно когнітивно-поведінкової психотерапії при соціальній фобії не оцінювалося, тому вибір тактики залишається за лікарем.

Спосіб застосування та дози

Препарат приймають один раз на добу, під час їди або окремо від неї. Початкова доза залежить від діагнозу, а остаточну підбирають за індивідуальною відповіддю; максимальна добова доза в усіх випадках становить 20 мг. Користь від терапії та дозу слід переоцінювати з регулярними інтервалами.

Показання	Початкова доза	Подальша доза	Строки та тривалість
Великий депресивний епізод	10 мг один раз на добу	до 20 мг на добу	ефект через 2–4 тижні, лікування не менше 6 місяців після зникнення симптомів
Панічний розлад	5 мг на добу в перший тиждень	далі 10 мг, до 20 мг	найвища ефективність приблизно через 3 місяці
Соціальна фобія	10 мг один раз на добу	від 5 до 20 мг	поліпшення через 2–4 тижні, для закріплення — 12 тижнів
Генералізований тривожний розлад	10 мг один раз на добу	до 20 мг	довготривале лікування вивчалося не менше 6 місяців
Обсесивно-компульсивний розлад	10 мг один раз на добу	до 20 мг	до стійкого зникнення симптомів

Особливі групи пацієнтів

Пацієнтам старше 65 років починають з 5 мг на добу і за потреби підвищують дозу до 10 мг; ефективність при соціальній фобії в цій групі не вивчалася. Дітям і підліткам до 18 років препарат не призначають. При легкому й помірному порушенні функції нирок корекція не потрібна, при тяжкому (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність. При легкому й помірному порушенні функції печінки, а також у повільних метаболізаторів за CYP2C19 перші два тижні приймають 5 мг на добу, потім дозу можна підвищити до 10 мг.

Протипоказання

Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до есциталопраму або будь-якої допоміжної речовини. Протипоказане лікування неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) через ризик серотонінового синдрому, який проявляється збудженням, тремором і гіпертермією. З тієї ж причини заборонене поєднання з моклобемідом і з лінезолідом.

Окрему групу протипоказань становлять порушення серцевого ритму: есциталопрам не призначають при встановленому подовженні інтервалу QT і при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT. Заборонене і поєднання з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, оскільки їхній вплив може підсумовуватися.

Особливі вказівки та заходи безпеки

Депресія сама по собі підвищує ризик суїцидальних думок, самоушкодження і самогубства, і він зберігається до настання виразного поліпшення. Оскільки поліпшення може настати не в перші тижні лікування, за пацієнтом потрібно уважно спостерігати весь цей час, особливо після початку терапії та після зміни дози. Метааналіз плацебо-контрольованих досліджень показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 25 років. Дітям і підліткам до 18 років препарат не призначають.

• при панічному розладі тривога може посилитися в перші дні — ця парадоксальна реакція зазвичай минає за два тижні;
• лікування припиняють при перших судомах або почастішанні нападів; при неконтрольованій епілепсії СІЗЗС не застосовують;
• при манії або гіпоманії в анамнезі потрібна обережність, при маніакальній фазі препарат скасовують;
• при цукровому діабеті можливі зміни контролю глікемії та потреба в корекції цукрознижувальної терапії;
• рідко розвивається гіпонатріємія через неадекватну секрецію антидіуретичного гормону — у групі ризику літні пацієнти і хворі з цирозом печінки;
• описані шкірні крововиливи (петехії та пурпура), особливо при прийомі антикоагулянтів, антиагрегантів і НПЗП;
• можлива акатизія — болісне занепокоєння з потребою рухатися; підвищувати дозу при цьому не можна;
• розширення зіниці може спровокувати напад закритокутової глаукоми у схильних пацієнтів.

Різко припиняти прийом не можна. Симптоми відміни виникають часто: запаморочення, порушення чутливості аж до відчуття удару струмом, розлади сну, збудження, нудота, тремор, пітливість, головний біль, діарея, серцебиття, дратівливість. Зазвичай вони виражені слабо або помірно і минають за два тижні, але в частини пацієнтів зберігаються довше, тому дозу знижують поступово — не менше однієї-двох тижнів, а за потреби довше. Обережність потрібна при ішемічній хворобі серця, брадикардії, нещодавньому інфаркті міокарда і декомпенсованій серцевій недостатності; гіпокаліємію і гіпомагніємію коригують до початку лікування, а при стабільній хворобі серця розглядають проведення ЕКГ. Можливі й порушення статевої функції, які в рідкісних випадках зберігалися після припинення прийому.

Лікарські взаємодії

Ключове обмеження стосується інгібіторів МАО. Починати прийом есциталопраму можна через 14 днів після відміни необоротного інгібітора МАО, а після припинення есциталопраму до призначення такого інгібітора має минути не менше 7 днів. З селегіліном потрібна обережність через ризик серотонінового синдрому. Такий самий ризик створюють трамадол, суматриптан та інші триптани, триптофан і препарати звіробою продірявленого.

• засоби, що подовжують інтервал QT: антиаритмічні препарати класів Ia і III, нейролептики, трициклічні антидепресанти, окремі антибактеріальні й протималярійні препарати — поєднання протипоказане;
• ліки, що знижують судомний поріг, включно з бупропіоном, трамадолом і мефлохіном;
• літій і триптофан — описано посилення дії;
• пероральні антикоагулянти — потрібен частий контроль згортання на початку і при завершенні лікування;
• НПЗП — підвищують схильність до кровотеч;
• засоби, що викликають гіпокаліємію і гіпомагніємію, — зростає ризик небезпечних аритмій.

Фармакокінетичний аспект пов’язаний з ферментом CYP2C19, який відповідає за основний шлях метаболізму есциталопраму. Омепразол у дозі 30 мг на добу підвищував концентрацію есциталопраму в плазмі приблизно на 50%, циметидин по 400 мг двічі на добу — приблизно на 70%, тому при спільному прийомі з інгібіторами CYP2C19 і з циметидином може знадобитися зниження дози. Сам есциталопрам пригнічує CYP2D6, що вдвічі підвищувало концентрацію дезипраміну й метопрололу, — це важливо для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном, включаючи флекаїнід і пропафенон. Взаємодії з алкоголем не очікується, але вживати його під час лікування не рекомендується.

Вагітність і грудне вигодовування

Клінічних даних щодо застосування есциталопраму у вагітних мало, а дослідження на тваринах виявили токсичний вплив на репродуктивну функцію. Препарат не слід застосовувати під час вагітності, якщо це не абсолютно необхідно, і тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі. Спостережні дані вказують на підвищений (менш ніж удвічі) ризик післяпологової кровотечі при прийомі СІЗЗС упродовж місяця перед пологами. Прийом у пізні строки, особливо в третьому триместрі, потребує спостереження за новонародженим: можливі дихальні порушення, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, труднощі годування, гіпоглікемія, зміни м’язового тонусу, тремор, дратівливість, млявість і безперервний плач.

Є також дані про підвищений ризик персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених: близько 5 випадків на 1000 вагітностей проти 1–2 на 1000 у загальній популяції. При цьому різко скасовувати препарат під час вагітності також не слід. Вважається, що есциталопрам проникає в грудне молоко, тому годувати грудьми на тлі лікування не рекомендується. У тварин циталопрам впливав на якість сперми, у людей такий вплив окремих СІЗЗС був минущим, а впливу на фертильність людини не спостерігали.

Побічні дії

Небажані реакції виникають найчастіше в перший або другий тиждень лікування, а надалі їхня вираженість і частота зазвичай зменшуються в міру продовження терапії. Дуже часто відзначаються головний біль і нудота. Часто — безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор, тривога, психомоторне збудження, незвичні сновидіння, діарея, закреп, блювання, сухість у роті, пітливість, болі в суглобах і м’язах, втомлюваність, синусит, позіхання, зміна апетиту і маси тіла, зниження статевого потягу, у чоловіків — порушення еякуляції та імпотенція.

• нечасто: бруксизм, збудження, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості, непритомність, порушення смаку і сну;
• нечасто: розширення зіниць, порушення зору, шум у вухах, тахікардія, носова кровотеча, набряки;
• нечасто: шлунково-кишкова кровотеча, кропив’янка, випадіння волосся, висип, свербіж;
• рідко: анафілактична реакція, агресія, деперсоналізація, галюцинації, брадикардія, серотоніновий синдром;
• частота невідома: тромбоцитопенія, гіпонатріємія, неадекватна секреція антидіуретичного гормону;
• частота невідома: манія, суїцидальні думки і поведінка, судоми, дискінезія, акатизія;
• частота невідома: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, включно з піруетною тахікардією, ортостатична гіпотензія;
• частота невідома: гепатит і відхилення печінкових проб, ангіоневротичний набряк, затримка сечі, галакторея.

Подовження інтервалу QT і шлуночкові аритмії частіше реєстрували у жінок, при гіпокаліємії та у пацієнтів з уже наявним подовженням QT або іншими хворобами серця. Епідеміологічні дослідження у людей 50 років і старше показали підвищений ризик переломів кісток на тлі прийому СІЗЗС і трициклічних антидепресантів; механізм невідомий.

Передозування

Клінічних даних про передозування есциталопраму небагато, і в багатьох описаних випадках одночасно були прийняті інші ліки. Найчастіше симптоми були відсутні або слабо виражені; дози 400–800 мг одного лише есциталопраму не викликали тяжких проявів. Зареєстровані поодинокі летальні випадки при передозуванні тільки есциталопрамом. Можливі прояви — запаморочення, тремор і збудження, рідше серотоніновий синдром, судоми і кома, нудота і блювання, зниження артеріального тиску, тахікардія, подовження інтервалу QT і аритмія, а також гіпокаліємія і гіпонатріємія.

Специфічного антидоту немає. Насамперед забезпечують прохідність дихальних шляхів і достатнє надходження кисню. Розглядають промивання шлунка якомога раніше після прийому і призначення активованого вугілля, контролюють серцеву діяльність і життєві показники, проводять симптоматичне й підтримувальне лікування. Моніторинг ЕКГ показаний при застійній серцевій недостатності або брадіаритмії, при прийомі інших засобів, що подовжують інтервал QT, і при порушеннях метаболізму.

Як отримати рецепт на Depralin онлайн

Depralin відпускається за рецептом: лікареві потрібно уточнити діагноз, оцінити кардіологічний анамнез і ризики за ЕКГ, врахувати всі прийняті препарати і підібрати стартову дозу з урахуванням віку, функції печінки й нирок. Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, у тому числі при продовженні раніше розпочатого лікування. Якщо лікар підтверджує показання і не знаходить протипоказань, він виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.