Depepsit Met: склад і форма випуску
Depepsit Met — комбінований препарат у формі таблеток. Одна таблетка містить ситагліптину гідрохлорид моногідрат у кількості, що відповідає 50 мг або 100 мг ситагліптину, і метформіну гідрохлорид у кількості 500 мг або 1000 мг. Випускають три варіанти дозування: 50 мг + 500 мг, 50 мг + 1000 мг і 100 мг + 1000 мг, що дозволяє підібрати комбінацію відповідно до вже прийнятої пацієнтом дози метформіну.
Одна таблетка містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат вважається практично вільним від натрію. Об’єднання двох діючих речовин в одній таблетці спрощує схему лікування: замість двох препаратів пацієнт приймає один, зберігаючи попередні добові дози обох компонентів.
Як діє Depepsit Met
Препарат містить дві протидіабетичні речовини з взаємодоповнювальними механізмами дії, що забезпечує більш повний контроль глікемії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Ситагліптину гідрохлорид є інгібітором дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), а метформіну гідрохлорид належить до групи бігуанідів — тобто речовини впливають на різні ланки порушеного вуглеводного обміну.
Одночасний багаторазовий прийом ситагліптину і метформіну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу не змінював суттєво фармакокінетику жодної з речовин. Клінічних досліджень самого комбінованого препарату не проводилося, проте показана його біоеквівалентність одночасному прийому ситагліптину і метформіну окремо — тобто організм отримує ті самі речовини в тій самій кількості, що й при прийомі двох таблеток.
Показання до застосування
Препарат застосовують у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу як доповнення до дієти та фізичних вправ. Його призначають, коли контроль глікемії є недостатнім на тлі максимально переносимої дози метформіну в монотерапії, а також пацієнтам, які вже отримують ситагліптин у поєднанні з метформіном і переходять на комбіновану таблетку.
Крім того, препарат застосовують у складі потрійної терапії: разом із похідним сульфонілсечовини, разом з агоністом рецепторів PPARγ (тіазолідиндіоном) або як доповнення до інсуліну — у тих випадках, коли поєднання максимально переносимої дози метформіну з цими засобами не забезпечує достатнього контролю рівня глюкози крові. В усіх випадках лікування доповнює дієту та фізичне навантаження, а не замінює їх.
Спосіб застосування і дозування
Дозу підбирають індивідуально з урахуванням поточної схеми лікування, ефективності та переносимості. Максимальна добова доза становить 100 мг ситагліптину і 2000 мг метформіну. У пацієнтів, які вже отримують метформін, початкова доза повинна забезпечувати 100 мг ситагліптину на добу і ту дозу метформіну, яку пацієнт приймав раніше; при переході з ситагліптину і метформіну, що приймаються окремо, зберігають попередні дози обох речовин.
| Раніше приймана доза метформіну | Схема прийому препарату |
|---|---|
| 1000 мг на добу | 100 мг + 1000 мг один раз на добу |
| 1500 мг на добу | 1 таблетка 50 мг + 500 мг і 1 таблетка 50 мг + 1000 мг одночасно |
| 2000 мг на добу | 50 мг + 1000 мг, 2 таблетки один раз на добу |
| понад 2000 мг на добу | перехід на комбінований препарат не рекомендується |
Як приймати і коли коригувати дозу
Таблетки ковтають цілими, запиваючи склянкою води, не розжовуючи, і приймають під час їди — це зменшує небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, пов’язані з метформіном. Якщо дві таблетки 50 мг + 1000 мг один раз на добу переносяться погано, розглядають прийом 50 мг + 1000 мг два рази на добу, обидві дози під час їди. При поєднанні з похідним сульфонілсечовини або інсуліном може знадобитися зниження їхньої дози, щоб зменшити ризик гіпоглікемії.
Функція нирок, печінки та окремі групи пацієнтів
Швидкість клубочкової фільтрації визначають до початку лікування і надалі не рідше одного разу на рік, а в літніх пацієнтів і при ризику подальшого погіршення функції нирок — кожні 3–6 місяців. При легких порушеннях (ШКФ 60 мл/хв і вище) корекція дози не потрібна; при ШКФ нижче 60 мл/хв до початку лікування аналізують фактори, що підвищують ризик лактатацидозу. При порушеннях функції печінки препарат застосовувати не можна. Літнім пацієнтам його призначають з обережністю, оскільки і метформін, і ситагліптин виводяться нирками. Дітям і підліткам препарат не призначають.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин, при будь-якій формі гострого метаболічного ацидозу (лактатацидоз, діабетичний кетоацидоз), а також при діабетичній прекомі.
- тяжка ниркова недостатність (ШКФ менше 30 мл/хв);
- гострі стани, здатні порушити функцію нирок: зневоднення, тяжка інфекція, шок, внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних засобів;
- гострі та хронічні захворювання, що викликають гіпоксію тканин: серцева або дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;
- порушення функції печінки;
- гостре отруєння алкоголем, алкоголізм;
- період грудного вигодовування.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Препарат не застосовують при цукровому діабеті 1 типу і не використовують для лікування діабетичного кетоацидозу. Основна небезпека, пов’язана з метформіном, — лактатацидоз: рідке, але тяжке метаболічне ускладнення, яке частіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, захворюваннях серця і легень або сепсисі. Він проявляється задишкою, болем у животі, м’язовими судомами, вираженою слабкістю і зниженням температури тіла з подальшим розвитком коми; при таких симптомах прийом негайно припиняють і звертаються за невідкладною допомогою. Додаткові фактори ризику — надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, декомпенсований діабет, кетоз і тривале голодування.
- при зневодненні (тяжке блювання, діарея, гарячка, недостатнє споживання рідини) прийом тимчасово припиняють і консультуються з лікарем;
- прийом припиняють безпосередньо перед операцією під загальною, спінальною або епідуральною анестезією і відновлюють не раніше ніж через 48 годин, після повторної оцінки функції нирок;
- прийом припиняють перед введенням йодовмісного контрастного засобу і не відновлюють щонайменше 48 годин;
- інгібітори ДПП-4 пов’язані з ризиком гострого панкреатиту: при стійкому сильному болю в животі прийом припиняють, а при підтвердженому панкреатиті лікування не відновлюють;
- повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк і синдром Стівенса–Джонсона, частіше в перші 3 місяці лікування;
- повідомлялося про булльозний пемфігоїд на тлі інгібіторів ДПП-4 — при підозрі лікування припиняють;
- у поєднанні з похідним сульфонілсечовини або інсуліном зростає ризик гіпоглікемії, тому їхню дозу може знадобитися знизити;
- на тлі ситагліптину можливі запаморочення і сонливість, що враховують при керуванні транспортом і роботі з механізмами.
Лікарські взаємодії
Найбільше практичне значення мають препарати, що впливають на функцію нирок і виведення метформіну. До них належать нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, насамперед петльові: при початку такого лікування необхідний ретельний контроль функції нирок. Засоби, що впливають на загальну систему канальцевого транспорту (ранолазин, вандетаніб, долутегравір, циметидин), можуть підвищувати системну експозицію метформіну і ризик лактатацидозу.
- алкоголь: отруєння алкоголем підвищує ризик лактатацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні та порушеннях функції печінки;
- глюкокортикостероїди, агоністи β2-адренорецепторів і діуретики підвищують рівень глюкози крові — потрібен більш частий контроль глікемії;
- інгібітори АПФ можуть знижувати рівень глюкози крові, тому дозу цукрознижувальних засобів іноді доводиться коригувати;
- сильні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин) можуть змінювати фармакокінетику ситагліптину при тяжкій нирковій недостатності;
- циклоспорин підвищував AUC і Cmax ситагліптину на 29% і 68% відповідно, що не визнано клінічно значущим;
- дигоксин: AUC зростала на 11%, Cmax — на 18%; корекція дози не потрібна, але пацієнтів із ризиком глікозидної інтоксикації спостерігають;
- ситагліптин не змінював суттєво фармакокінетику метформіну, глібенкламіду, симвастатину, розиглітазону, варфарину та пероральних контрацептивів.
Вагітність і грудне вигодовування
Достатніх даних щодо застосування ситагліптину у вагітних немає, а в дослідженнях на тваринах великі дози справляли шкідливий вплив на репродуктивну функцію. Обмежені дані щодо метформіну не вказують на підвищення ризику вроджених вад, а дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу на перебіг вагітності, розвиток плода, пологи і постнатальний розвиток. Тим не менш препарат при вагітності не застосовують: при плануванні вагітності або при її настанні прийом припиняють і якнайшвидше переходять на лікування інсуліном.
Метформін проникає в грудне молоко в невеликих кількостях; чи проникає ситагліптин у грудне молоко людини, невідомо. У дослідженнях на тваринах обидві речовини виявлялися в молоці. Тому жінкам, що годують груддю, препарат застосовувати не можна — це пряме протипоказання. Вплив ситагліптину на фертильність у людини не вивчено, у дослідженнях на тваринах впливу на фертильність самців і самок не відзначено.
Побічні дії
Найбільш серйозні небажані реакції — панкреатит і реакції гіперчутливості. Гіпоглікемія відзначалася при комбінації з похідним сульфонілсечовини (13,8%) і з інсуліном (10,9%). Характерні для метформіну симптоми з боку травного тракту — нудота, блювання, діарея, біль у животі та втрата апетиту — виникають дуже часто на початку лікування і в більшості випадків минають самостійно, особливо якщо приймати таблетки під час їди.
- часто: гіпоглікемія, нудота, блювання, здуття живота, металевий присмак у роті;
- нечасто: діарея, закреп, біль у верхній частині живота, сонливість, свербіж;
- рідко: тромбоцитопенія;
- частота невідома: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні, ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янку, васкуліт шкіри, синдром Стівенса–Джонсона, булльозний пемфігоїд;
- частота невідома: гострий панкреатит, у тому числі геморагічний і некротичний, іноді з летальним наслідком;
- частота невідома: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальне захворювання легень;
- частота невідома: болі в суглобах і м’язах, болі в кінцівках і спині, артропатія;
- дуже рідко на тлі метформіну: лактатацидоз, порушення функції печінки, гепатит, кропив’янка, еритема і свербіж, зниження всмоктування вітаміну B12.
Передозування
Ситагліптин у клінічних дослідженнях застосовували у здорових добровольців в одноразових дозах до 800 мг; при дозі 800 мг спостерігали мінімальне подовження інтервалу QTc, не визнане клінічно значущим. При багаторазовому застосуванні доз до 600 мг на добу протягом 10 днів і до 400 мг на добу протягом 28 днів дозозалежних клінічних небажаних реакцій не відзначено.
Значне передозування метформіну може призвести до лактатацидозу — стану, що загрожує життю і потребує лікування в стаціонарі. Найефективніший спосіб виведення лактату і метформіну — гемодіаліз: за 3–4 години процедури виводиться близько 13,5% прийнятої дози. При передозуванні застосовують звичайні підтримувальні заходи: видалення невсмоктаного препарату зі шлунково-кишкового тракту, клінічне спостереження з реєстрацією електрокардіограми і за потреби симптоматичне лікування в умовах стаціонару.
Як отримати рецепт на Depepsit Met онлайн
Для отримання рецепта на Depepsit Met необхідна консультація лікаря: дозу підбирають за вже прийнятою дозою метформіну, а перед початком лікування і надалі потрібна оцінка функції нирок. Лікар уточнить поточну схему лікування діабету, супутні захворювання і препарати, що впливають на функцію нирок і рівень глюкози.
Онлайн-консультація дозволяє обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
