Denofix: склад і форма випуску
Denofix випускається у формі таблеток. Одна таблетка містить 80 мг або 120 мг фебуксостату у вигляді фебуксостату напівгідрату. Дозування відрізняються не лише кількістю діючої речовини, а й обсягом показань: таблетки 120 мг додатково застосовують для профілактики та лікування гіперурикемії при синдромі лізису пухлини.
Таблетки містять лактозу, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози. Вміст натрію становить менше 1 ммоль (23 мг) на дозу, тобто препарат вважається практично вільним від натрію.
Як діє Denofix
Сечова кислота — кінцевий продукт обміну пуринів у людини. Вона утворюється в ланцюжку перетворень гіпоксантин — ксантин — сечова кислота, причому обидва етапи каталізує один і той самий фермент, ксантиноксидаза. Чим активніше працює цей фермент, тим більше сечової кислоти надходить у кров і тим вища ймовірність відкладання уратів у суглобах і м’яких тканинах.
Фебуксостат — похідне 2-арилтіазолу та потужний непуриновий селективний інгібітор ксантиноксидази: константа інгібування in vitro становить менше одного наномоля. Він пригнічує як окиснену, так і відновлену форму ферменту, завдяки чому знижує концентрацію сечової кислоти в сироватці крові. У терапевтичних концентраціях фебуксостат не пригнічує інші ферменти обміну пуринів і піримідинів — гуаніндезаміназу, гіпоксантин-гуанінфосфорибозилтрансферазу, оротатфосфорибозилтрансферазу, декарбоксилазу оротидинмонофосфату та пуриннуклеозидфосфорилазу.
Показання до застосування
Обидва дозування застосовують у дорослих для лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, за яких уже відбулося відкладання уратів, включно з подагричними вузликами (тофусами) та подагричним артритом — активним або в анамнезі. Мета лікування — не разове знеболення, а стійке зниження рівня сечової кислоти.
Дозування 120 мг додатково показане для профілактики та лікування хронічної гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу пухлин крові, з помірним і високим ризиком розвитку синдрому лізису пухлини. Препарат призначений тільки для дорослих.
Спосіб застосування та дози
Препарат приймають перорально один раз на добу, незалежно від приймання їжі. Мета лікування при подагрі — знизити й утримувати концентрацію сечової кислоти в сироватці нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л). Дія настає досить швидко, щоб оцінити результат за аналізом крові вже через 2 тижні.
| Ситуація | Доза один раз на добу | Пояснення |
|---|---|---|
| Хронічна гіперурикемія, початок лікування | 80 мг | незалежно від приймання їжі |
| Сечова кислота вище 6 мг/дл через 2–4 тижні | 120 мг | рішення ухвалює лікар |
| Синдром лізису пухлини | 120 мг | почати за 2 дні до цитотоксичної терапії та продовжувати щонайменше 7 днів, за потреби до 9 днів |
| Легкі порушення функції печінки | 80 мг | за помірних порушень дані обмежені |
Окремі групи пацієнтів
Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна. При легких і помірних порушеннях функції нирок дозу також не змінюють, а за тяжких порушень (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) ефективність і безпеку оцінено не повністю. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда — П’ю) фебуксостат не вивчався. Безпека та ефективність у дітей і підлітків віком до 18 років не встановлені. Профілактику загострень подагри рекомендується проводити не менше 6 місяців.
Протипоказання
Протипоказанням, зазначеним в інструкції, є підвищена чутливість до фебуксостату або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Якщо у пацієнта раніше розвивалася алергічна реакція або реакція гіперчутливості на фебуксостат — зокрема синдром Стівенса — Джонсона, гостра анафілактична реакція або шок, — повторне призначення препарату неприпустиме.
Окремо враховують обмеження за складом: таблетки містять лактозу й не підходять пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози та галактози.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Лікування фебуксостатом не рекомендується пацієнтам з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю. У дослідженнях APEX і FACT в об’єднаній групі, що отримувала фебуксостат, серцево-судинні події за критеріями APTC реєструвалися чисельно частіше, ніж при лікуванні алопуринолом (1,3 проти 0,3 події на 100 пацієнто-років), однак у дослідженні CONFIRMS це не підтвердилося. Статистично значущих відмінностей не виявлено, причинно-наслідковий зв’язок із препаратом не встановлено, а в цих пацієнтів були власні фактори ризику — атеросклероз, перенесений інфаркт міокарда або серцева недостатність в анамнезі.
- рідкі, але небезпечні реакції гіперчутливості — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілаксія і шок, реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS): лікування негайно припиняють, раннє припинення покращує прогноз;
- лікування не починають до повного купірування гострого нападу подагри;
- на початку терапії можливе загострення подагри через вихід уратів із тканинних депо — препарат при цьому не відміняють, а загострення лікують окремо;
- для профілактики загострень застосовують нестероїдні протизапальні засоби або колхіцин не менше 6 місяців;
- при різко прискореному утворенні уратів (злоякісні пухлини, протипухлинне лікування, синдром Леша — Найхана) рідко можливе відкладання ксантину в сечових шляхах;
- препарат не рекомендується при синдромі Леша — Найхана та в реципієнтів трансплантатів через відсутність досвіду застосування;
- перед початком лікування, а потім періодично контролюють показники функції печінки: легкі відхилення відзначалися у 5,0% пацієнтів;
- обережність при захворюваннях щитоподібної залози: при тривалому лікуванні підвищення рівня ТТГ відзначалося у 5,5% пацієнтів.
На тлі приймання препарату повідомлялося про сонливість, запаморочення, парестезії та нечіткість зору. Поки пацієнт не переконається, що препарат не впливає на його стан, слід дотримуватися обережності під час керування транспортом, роботи з механізмами та виконання потенційно небезпечних дій.
Лікарські взаємодії
Ключова взаємодія пов’язана з самим механізмом дії: пригнічуючи ксантиноксидазу, фебуксостат може підвищувати концентрацію меркаптопурину та азатіоприну в плазмі й призводити до тяжкої токсичності, тому одночасне застосування не рекомендується. Якщо уникнути поєднання неможливо, дозу меркаптопурину або азатіоприну знижують до 20% від раніше призначеної або менше, а стан пацієнта й показники крові ретельно контролюють.
- теофілін: при дозі фебуксостату 80 мг фармакокінетика та безпека теофіліну не змінювалися, для дози 120 мг даних немає;
- напроксен: експозиція фебуксостату зростала (Cmax на 28%, AUC на 41%), але корекція доз не потрібна;
- колхіцин та індометацин: корекція доз обох препаратів не потрібна;
- варфарин: фармакокінетика варфарину, показник МНВ і активність фактора згортання VII не змінювалися;
- гідрохлортіазид: зміна дози фебуксостату не потрібна;
- розиглітазон та інші субстрати CYP2C8: корекція дози не потрібна;
- дезипрамін та інші субстрати CYP2D6: AUC дезипраміну зростала на 22%, що не потребує зміни доз;
- антациди з гідроксидом магнію та алюмінію: всмоктування сповільнюється приблизно на годину, Cmax знижується на 32%, тому приймання можна не прив’язувати до антацидів.
Метаболізм фебуксостату залежить від ферментів глюкуронілтрансфераз (UGT). Сильні індуктори цих ферментів можуть прискорювати метаболізм і знижувати ефективність лікування, тому протягом 1–2 тижнів після початку такої терапії контролюють концентрацію сечової кислоти в сироватці; відміна індуктора, навпаки, здатна підвищити концентрацію фебуксостату. Дослідження взаємодії з цитотоксичними препаратами не проводилися, тому при хіміотерапії взаємодії виключити не можна.
Вагітність і грудне вигодовування
Дані щодо застосування фебуксостату під час вагітності украй обмежені й не вказують на шкідливий вплив на перебіг вагітності, стан плода або новонародженого. Дослідження на тваринах також не виявили прямої чи непрямої шкідливої дії на перебіг вагітності, розвиток зародка та плода й перебіг пологів. Потенційний ризик для людини невідомий, тому застосовувати фебуксостат у період вагітності не слід.
Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко людини; в дослідженнях на тваринах речовина проникала в молоко й порушувала розвиток потомства. Ризик для дитини виключити не можна, тому під час грудного вигодовування препарат не застосовують. У дослідженнях на тваринах залежного від дози несприятливого впливу на фертильність не виявлено, вплив на фертильність у людини невідомий.
Побічні дії
Найчастіше в клінічних дослідженнях і після виходу препарату на ринок реєстрували загострення подагри, порушення функції печінки, діарею, нудоту, головний біль, висип і набряки. У більшості випадків ці реакції були легкими або помірними. Загострення подагри частіше виникають невдовзі після початку лікування та в перші місяці терапії, а з часом їхня частота знижується, тому рекомендується профілактичне лікування.
- часто: загострення подагри, головний біль, діарея, нудота, порушення функції печінки, висип, набряки;
- нечасто: підвищення рівня ТТГ, запаморочення, парестезії, сонливість, порушення смаку, артеріальна гіпертензія, задишка, кашель;
- нечасто: болі в животі, здуття, рефлюкс, блювання, сухість у роті, диспепсія, закреп;
- нечасто: болі в суглобах і м’язах, м’язові спазми, ниркова недостатність, сечокам’яна хвороба, гематурія, еректильна дисфункція;
- нечасто: фібриляція передсердь, серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса;
- рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анафілактична реакція;
- рідко: синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, DRESS-синдром, тяжкий поширений висип;
- рідко: гепатит, жовтяниця, ушкодження печінки, панкреатит, рабдоміоліз, тубулоінтерстиціальний нефрит.
Тяжкі реакції гіперчутливості можуть супроводжуватися гарячкою, змінами в аналізах крові (тромбоцитопенія, еозинофілія) та ураженням одного або кількох органів, передусім печінки та нирок. Синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз проявляються наростаючим висипом із пухирями, ураженням слизових оболонок і подразненням очей — у таких випадках потрібна невідкладна медична допомога.
Передозування
При передозуванні проводять симптоматичне та підтримувальне лікування; спеціальних заходів або антидоту інструкція не передбачає.
Якщо прийнято більше таблеток, ніж призначено, слід звернутися по медичну допомогу та повідомити прийняту дозу — особливо при появі висипу, гарячки або інших ознак реакції гіперчутливості.
Як отримати рецепт на Denofix онлайн
Для отримання рецепта на Denofix необхідна консультація лікаря: препарат підбирають за рівнем сечової кислоти в сироватці, він не рекомендується при ішемічній хворобі серця та серцевій недостатності й вимагає контролю показників функції печінки. Лікар уточнить перебіг подагри, супутні захворювання та всі лікарські засоби, що приймаються, включно з меркаптопурином і азатіоприном.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
