Як діє Bupropion Neuraxpharm
Діючою речовиною препарату є бупропіон, селективний інгібітор нейронального зворотного захоплення катехоламінів, тобто норадреналіну та дофаміну. На зворотне захоплення індоламінів, передусім серотоніну, він впливає мінімально й не пригнічує моноаміноксидазу. Цим бупропіон помітно відрізняється від антидепресантів, дія яких побудована навколо серотонінової передачі.
Механізм антидепресивної дії бупропіону остаточно не встановлено. Вважають, що він реалізується через норадренергічні та (або) дофамінергічні шляхи. Практичний наслідок для пацієнта один: ефект настає не відразу. Дія препарату відзначалася через 14 днів від початку лікування, а повна антидепресивна дія, як і в інших засобів цієї групи, може розвиватися лише через кілька тижнів.
Показання до застосування
Bupropion Neuraxpharm показаний для лікування великих депресивних епізодів. Це єдине зареєстроване показання: препарат не призначений для самостійної корекції зниженого настрою, тривоги чи порушень сну поза межами діагностованої депресії.
Дітям і підліткам молодше 18 років препарат не показаний — безпека та ефективність у цій віковій групі не встановлені, а лікування антидепресантами в дитячому та підлітковому віці пов’язане з ризиком суїцидальних думок і поведінки. Ефективність у пацієнтів літнього віку однозначно не визначена. Діагноз, необхідність медикаментозної терапії та її тривалість визначає лікар.
Спосіб застосування та дози
Рекомендована початкова доза для дорослих — 150 мг один раз на добу. Оптимальну дозу в клінічних дослідженнях не встановлено. Якщо через 4 тижні прийому 150 мг поліпшення не спостерігається, дозу можна збільшити до 300 мг один раз на добу. Між двома прийомами слід витримувати інтервал щонайменше 24 години. Лікування депресії продовжують не менше 6 місяців, щоб упевнитися, що симптоми захворювання більше не повертаються.
Таблетку ковтають цілою; її не можна розламувати, подрібнювати або розжовувати, оскільки це пришвидшує вивільнення речовини й підвищує ризик небажаних реакцій, зокрема судомних нападів. Приймати препарат можна під час їди або незалежно від неї. Безсоння належить до дуже частих небажаних реакцій і зазвичай є минущим; її вираженість зменшується, якщо не приймати таблетку безпосередньо перед сном, зберігаючи при цьому добовий інтервал. Під час переходу з таблеток бупропіону пролонгованого вивільнення по можливості зберігають попередню сумарну добову дозу, а при завершенні лікування дозу доцільно знижувати поступово.
Окремі групи пацієнтів
| Ситуація | Доза |
|---|---|
| Дорослі, початок лікування | 150 мг один раз на добу |
| Недостатній ефект через 4 тижні | збільшення до 300 мг один раз на добу |
| Легкі та помірні порушення функції печінки | 150 мг один раз на добу |
| Тяжкий цироз печінки | застосування протипоказане |
| Порушення функції нирок | 150 мг один раз на добу |
| Пацієнти літнього віку | доза як у дорослих, з обережністю |
| Діти та підлітки до 18 років | препарат не застосовують |
Протипоказання
Більшість протипоказань пов’язана з двома властивостями бупропіону: дозозалежним ризиком судомного нападу та небезпечним поєднанням з інгібіторами моноаміноксидази. Препарат не призначають у таких випадках:
- підвищена чутливість до бупропіону або будь-якої допоміжної речовини;
- одночасний прийом інших препаратів, що містять бупропіон;
- судомні напади в теперішній час або в анамнезі;
- діагностовані пухлини центральної нервової системи;
- різка відмова від алкоголю або відміна лікарських засобів, припинення яких саме по собі пов’язане з ризиком судом, — насамперед бензодіазепінів і засобів із бензодіазепіноподібною дією;
- тяжкий цироз печінки;
- булімія або нервова анорексія в теперішній час чи в минулому;
- одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази.
Після завершення прийому необоротних інгібіторів моноаміноксидази бупропіон можна починати не раніше ніж через 14 днів. Для оборотних інгібіторів достатньо перерви в 24 години.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Ризик судомного нападу під час прийому бупропіону залежить від дози, тому перевищувати рекомендовані дози не можна. У клінічних дослідженнях при дозах до 450 мг на добу частота нападів становила близько 0,1%. Якщо напад виник на тлі лікування, препарат відміняють і надалі не призначають. Перед початком терапії лікар оцінює чинники, що знижують поріг судомної готовності:
- одночасний прийом інших засобів, які знижують судомний поріг: антипсихотиків, антидепресантів, протималярійних препаратів, трамадолу, теофіліну, системних стероїдів, хінолонів, седативних антигістамінних засобів;
- алкогольна залежність;
- черепно-мозкова травма в анамнезі;
- цукровий діабет, який лікують гіпоглікемічними засобами або інсуліном;
- прийом стимуляторів або засобів, що знижують апетит.
Спостереження під час лікування
Сама депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкодження та самогубства, і цей ризик зберігається до настання чіткої ремісії. Поліпшення може настати не в перші тижні, тому пацієнт має залишатися під ретельним наглядом; особливо це стосується людей молодше 25 років і тих, у кого подібні події вже були. Пацієнту та його близьким слід негайно звертатися до лікаря при погіршенні стану, появі суїцидальних думок або незвичайних змін поведінки. Описано також психотичні та маніакальні симптоми, переважно в людей із психічним захворюванням в анамнезі, тому до початку терапії лікар уточнює особистий і сімейний анамнез щодо біполярного розладу. Артеріальний тиск вимірюють до початку лікування й контролюють надалі: описано випадки його значного підвищення, а поєднання з нікотиновим трансдермальним пластиром може посилювати цей ефект. При порушеннях функції печінки та нирок бупропіон і його метаболіти накопичуються, тому таким пацієнтам потрібно особливо уважно стежити за появою безсоння, сухості в роті та судом. При перших ознаках гіперчутливості лікування негайно припиняють. Через структурну подібність з амфетаміном бупропіон може давати хибнопозитивний результат швидких тестів сечі на наркотичні речовини, і такий результат підтверджують більш специфічним методом.
Лікарські взаємодії
Інгібітори моноаміноксидази A та B впливають на катехоламінергічні шляхи інакше, ніж бупропіон, і їх поєднання протипоказане через високу ймовірність небажаних реакцій. Сам бупропіон і його основний метаболіт гідроксибупропіон ізоферментом CYP2D6 не метаболізуються, але пригнічують його, причому пригнічення зберігається щонайменше 7 днів після останньої дози. Тому препарати з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються переважно CYP2D6, починають з найменших доз, а при додаванні бупропіону до вже призначеного лікування їхню дозу переглядають:
- антидепресанти дезипрамін та іміпрамін;
- антипсихотики рисперидон і тіорідазин;
- бета-адреноблокатор метопролол;
- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну;
- антиаритмічні засоби класу IC — пропафенон і флекаінід;
- тамоксифен, ефективність якого залежить від активації за участю CYP2D6 і тому може знижуватися.
Бупропіон перетворюється на гідроксибупропіон головним чином за участю CYP2B6, тому субстрати й інгібітори цього ферменту — циклофосфамід, іфосфамід, орфенадрин, тиклопідин, клопідогрель — змінюють співвідношення бупропіону та його метаболіту. Індуктори метаболізму карбамазепін, фенітоїн, ритонавір і ефавіренц знижують експозицію бупропіону: ритонавір — приблизно на 20–80%, ефавіренц — приблизно на 55%, що може послабити лікувальний ефект; вальпроат, навпаки, гальмує метаболізм. Обережність потрібна при поєднанні з леводопою та амантадином, оскільки частіше виникають нудота, блювання та психічні порушення, а також із дигоксином, концентрація якого після відміни бупропіону може зрости. Алкоголь під час лікування слід виключити або звести до мінімуму.
Вагітність і грудне вигодовування
Частина епідеміологічних досліджень у жінок, які приймали бупропіон у I триместрі вагітності, вказує на зв’язок із підвищеним ризиком деяких вроджених вад серця та судин у плода — насамперед дефектів міжшлуночкової перетинки й порушень відтоку з лівого шлуночка. Не всі дослідження дали такий результат, а дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого токсичного впливу на репродукцію. Тим не менш застосовувати препарат під час вагітності не слід, за винятком випадків, коли стан жінки потребує лікування саме бупропіоном і іншої можливості немає.
Бупропіон і його метаболіти проникають у грудне молоко. Рішення про припинення грудного вигодовування чи про відміну препарату ухвалюють, зважуючи користь вигодовування для дитини та користь лікування для матері. Даних про вплив на фертильність у людини немає; у дослідженнях на щурах зниження плодючості не відзначено. Як і інші засоби, що діють на центральну нервову систему, бупропіон може впливати на оцінку ситуації та психомоторні реакції, тому перед керуванням транспортом і роботою з механізмами потрібно переконатися у відсутності такого впливу.
Побічні дії
Найчастіше лікування супроводжується безсонням, головним болем, сухістю в роті, нудотою та блюванням — це дуже часті реакції. До частих належать збудження, тривога, тремор, запаморочення, порушення смаку, порушення зору, шум у вухах, підвищення артеріального тиску (в окремих випадках значне), почервоніння шкіри, висип, свербіж, пітливість, болі в животі, запор, втрата апетиту, гарячка, біль у грудях і слабкість, а також реакції гіперчутливості за типом кропив’янки.
- нечасто: зниження маси тіла, депресія, сплутаність свідомості, порушення концентрації уваги, тахікардія;
- рідко: судомні напади;
- дуже рідко: агресія, ворожість, дратівливість, занепокоєння, галюцинації, кошмарні сновидіння, деперсоналізація, марення;
- дуже рідко: дистонія, атаксія, паркінсонізм, порушення координації, порушення пам’яті, парестезії, непритомність;
- дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості з ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом та анафілактичним шоком;
- дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит;
- дуже рідко: багатоформна еритема та синдром Стівенса — Джонсона, загострення псоріазу;
- частота невідома: гіпонатріємія, суїцидальні думки й поведінка, психоз, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Поєднання висипу з болем у суглобах, болем у м’язах і гарячкою може вказувати на сповільнену реакцію гіперчутливості, схожу на сироваткову хворобу. Симптоми іноді розвиваються або повертаються вже після відміни препарату, тому симптоматичне лікування продовжують достатньо довго — щонайменше тиждень.
Передозування
Про гостре передозування повідомлялося при прийомі доз, що більш ніж у десять разів перевищували максимальну терапевтичну. Окрім посилення звичних небажаних реакцій можливі сонливість, втрата свідомості та зміни на електрокардіограмі: порушення провідності, аритмії, розширення комплексу QRS, тахікардія. Відзначалося й подовження інтервалу QTc, але завжди в поєднанні з розширенням комплексу QRS і почастішанням серцевого ритму. Більшість пацієнтів одужували без наслідків, проте при прийомі доз, що значно перевищують рекомендовані, описано поодинокі випадки смерті.
При передозуванні пацієнта госпіталізують. Контролюють електрокардіограму та життєво важливі функції, забезпечують прохідність дихальних шляхів, подачу кисню та адекватне дихання. Рекомендується застосування активованого вугілля. Специфічного антидоту до бупропіону не існує, подальша тактика визначається клінічною ситуацією.
Як отримати рецепт на Bupropion Neuraxpharm онлайн
Bupropion Neuraxpharm відпускається за рецептом, і призначити його може тільки лікар: препарат має суворі протипоказання, потребує оцінки ризику судом і сумісності з іншими ліками. Під час онлайн-консультації лікар уточнить характер і тривалість симптомів, супутні захворювання, прийняті препарати та результати попереднього лікування. За наявності показань він виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
