Budixon Neb: склад і форма випуску
Budixon Neb випускається у вигляді суспензії для небулайзера. Один мілілітр суспензії містить відповідно 0,125 мг, 0,25 мг або 0,50 мг будесоніду. Кожен пластиковий контейнер містить відповідно 0,25 мг, 0,50 мг або 1 мг будесоніду в 2 мл суспензії.
Наявність трьох концентрацій дає змогу підібрати добову дозу як для немовляти, так і для дорослого пацієнта. Суспензія призначена виключно для інгаляційного застосування через небулайзер. Вміст контейнера за потреби можна розділити, щоб отримати необхідну кількість діючої речовини; відкритий контейнер зберігають в алюмінієвому пакеті, захищаючи від світла.
Як діє Budixon Neb
Діюча речовина препарату — будесонід, глюкокортикостероїд із вираженою місцевою протизапальною дією. Аерозоль, що утворюється небулайзером, доставляє речовину безпосередньо в дихальні шляхи та впливає на запалення слизової оболонки бронхів там, де воно розвивається. Саме тому імовірність системних проявів глюкокортикостероїдної терапії при інгаляційному шляху введення значно менша, ніж при пероральному прийомі гормонів.
Препарат призначений для тривалого, базисного лікування і не забезпечує швидкого полегшення при гострому нападі бронхіальної астми — у такій ситуації показані бронхолітики короткої дії. Покращення стану може настати вже протягом кількох годин від початку лікування, однак повний лікувальний ефект розвивається лише через кілька тижнів регулярного застосування. Будесонід метаболізується переважно в печінці, тому при тяжкому цирозі його концентрація в сироватці крові може підвищуватися.
Показання до застосування
Суспензію для небулайзера застосовують при бронхіальній астмі в тих випадках, коли використання дозованого аерозольного або порошкового інгалятора недоречне, — наприклад, якщо пацієнт не може скоординувати вдих з активацією інгалятора або не здатен зробити достатньо сильний вдих.
Друге показання — синдром крупу, тобто гостре запалення гортані, трахеї та бронхів незалежно від причини, що його викликала, яке супроводжується значущим звуженням верхніх дихальних шляхів, задишкою або «гавкаючим» кашлем і призводить до порушення дихання. Третє показання — загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), коли застосування будесоніду у формі суспензії для небулайзера є обґрунтованим. Препарат не показаний для полегшення гострого нападу астми, астматичного статусу та апное.
Спосіб застосування та дози
Дозу підбирають індивідуально. Якщо рекомендована добова доза не перевищує 1 мг, препарат можна застосовувати один раз на добу — вранці або ввечері; такий режим підходить пацієнтам, які раніше не отримували глюкокортикостероїдів, і тим, у кого симптоми хвороби добре контролюються інгаляційними гормонами. При добовій дозі понад 1 мг препарат вводять двічі на добу. У разі погіршення перебігу хвороби добову дозу збільшують, а потім прагнуть до найменшої ефективної підтримувальної дози. Пацієнтам, яким потрібно посилити протизапальну терапію, зазвичай доцільніше підвищити дозу інгаляційного будесоніду, ніж додавати глюкокортикостероїд усередину: ризик системних небажаних ефектів при цьому менший. При переході з таблетованих гормонів пацієнт повинен перебувати в стабільному стані: близько 10 днів застосовують великі дози суспензії одночасно з попередньою, незмінною дозою перорального препарату, після чого її поступово знижують — приблизно на 2,5 мг преднізолону або еквівалентну дозу іншого гормону на місяць — до найменшої дози, що забезпечує контроль симптомів.
| Ситуація | Добова доза будесоніду |
|---|---|
| Астма, діти від 6 місяців, початок лікування | 0,25–0,5 мг; до 1 мг при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів усередину |
| Астма, діти від 6 місяців, підтримувальна терапія | 0,25–2 мг |
| Астма, дорослі, у тому числі літні, початок лікування | 1–2 мг |
| Астма, дорослі, у тому числі літні, підтримувальна терапія | 0,5–4 мг |
| Синдром крупу в дітей грудного й старшого віку | 2 мг одноразово або дві дози по 1 мг з інтервалом 30 хвилин; повторювати кожні 12 годин, максимально до 36 годин або до покращення |
| Загострення ХОЗЛ | 1–2 мг, розділені на два введення кожні 12 годин, до покращення стану |
Як проводити інгаляцію
Використовують небулайзер з мундштуком або лицьовою маскою; ультразвукові небулайзери не підходять, оскільки не доставляють достатню дозу будесоніду. Дихати потрібно спокійно та рівномірно, а маленьким дітям підбирають щільно прилеглу маску. Перед відкриттям контейнер обережно струшують. Оптимальний потік через небулайзер становить 5–8 л/хв, об’єм камери — від 2 до 6 мл. Після кожної інгаляції рот полощуть водою, а після застосування маски вмивають обличчя: це зменшує ризик грибкової інфекції порожнини рота та глотки й подразнення шкіри. Камеру та маску миють теплою водою з м’яким мийним засобом, ретельно ополіскують і просушують. Суспензію можна змішувати з 0,9% розчином натрію хлориду, а також із розчинами тербуталіну, сальбутамолу, фенотеролу, ацетилцистеїну, кромоглікату натрію або іпратропію броміду; приготовану суміш використовують протягом 30 хвилин. Корекція дози при порушенні функції нирок не потрібна.
Протипоказання
Єдине протипоказання до застосування препарату — підвищена чутливість до будесоніду або до будь-якої з допоміжних речовин. При появі ознак алергічної реакції — висипу, кропив’янки, набряку обличчя або язика, раптового утруднення дихання — інгаляції припиняють і звертаються по медичну допомогу.
Окремо слід пам’ятати, що препарат не є засобом невідкладної допомоги: він не купірує гострий напад бронхіальної астми, астматичний статус та апное. Пацієнт, який отримує базисну терапію будесонідом, повинен мати при собі інгаляційний бронхолітик короткої дії та знати, у яких ситуаціях його застосовувати.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Найчастіша місцева проблема при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами — грибкова інфекція порожнини рота та глотки. Її ймовірність знижує полоскання рота водою після кожної інгаляції; при розвиненій інфекції може знадобитися протигрибкове лікування, а в частини пацієнтів — перерва в терапії інгаляційними гормонами. Особлива обережність потрібна при активному або неактивному туберкульозі легень, а також при грибкових і вірусних інфекціях дихальних шляхів. Одразу після інгаляції можливий парадоксальний бронхоспазм зі свистячим диханням: у цьому разі препарат негайно відміняють, оцінюють стан пацієнта та за потреби призначають альтернативне лікування.
- при тривалому лікуванні великими дозами можливі системні прояви: синдром Кушинга та кушингоїдні риси, пригнічення функції кори надниркових залоз, зниження мінеральної щільності кісток, катаракта, глаукома;
- можливі порушення психіки та поведінки — підвищена психомоторна активність, розлади сну, занепокоєння, депресія й агресія, особливо в дітей;
- у дітей і підлітків імовірне уповільнення росту, тому ріст систематично контролюють, а при його уповільненні переглядають дозу та консультуються зі спеціалістом із захворювань органів дихання;
- при переході з таблетованих гормонів на інгаляційні існує ризик минущої недостатності кори надниркових залоз;
- перед очікуваним тяжким стресом і плановою операцією розглядають тимчасове підвищення дози гормонів усередину;
- у пацієнтів із ХОЗЛ відмічено збільшення частоти пневмонії, у тому числі такої, що потребує госпіталізації, — чинниками ризику є куріння, похилий вік, низький індекс маси тіла й тяжка форма хвороби;
- порушення функції печінки уповільнює виведення глюкокортикостероїдів і збільшує системну експозицію;
- після відміни системних гормонів можуть проявитися раніше пригнічені алергічні реакції — водянисті виділення з носа або екзема, які лікують симптоматично.
У період зменшення дози гормонів деякі пацієнти відзначають неспецифічні скарги: болі в м’язах і суглобах, втомлюваність, головний біль, нудоту або блювання. Такі симптоми можуть вказувати на недостатню глюкокортикостероїдну активність і іноді потребують тимчасового підвищення дози гормону усередину. Якщо симптоми хвороби не відступають, незважаючи на регулярне застосування рекомендованих доз, необхідно звернутися до лікаря. На здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами препарат не впливає.
Лікарські взаємодії
Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ферменту CYP3A4. Інгібітори цього ферменту, наприклад кетоконазол та ітраконазол, а також інгібітори протеази ВІЛ здатні в кілька разів збільшувати системну експозицію будесоніду. За обмеженими даними, ітраконазол у дозі 200 мг один раз на добу підвищував концентрацію будесоніду в плазмі крові приблизно вчетверо при одноразовій інгаляції 1000 мкг. Оскільки даних, що дають змогу скоригувати дозу в такій ситуації, немає, комбінованої терапії слід уникати.
Якщо одночасне застосування все ж необхідне, інтервал між прийомом препаратів роблять максимально тривалим і додатково розглядають зменшення дози будесоніду. У жінок, які приймають естрогени або стероїдні контрацептиви, спостерігали підвищення концентрації в плазмі та посилення дії глюкокортикостероїдів, проте при поєднанні будесоніду з низькодозованими пероральними контрацептивами подібних ефектів не відзначалося. Оскільки функція кори надниркових залоз може бути пригнічена, стимуляційний тест з АКТГ, який застосовують для діагностики недостатності гіпофіза, здатен давати хибно низькі результати.
Вагітність і грудне вигодовування
Більшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень і дані, отримані після виходу препарату на ринок, не показують підвищеного ризику небажаного впливу на плід і новонародженого, якщо інгаляційний будесонід застосовувався під час вагітності. І для матері, і для плода важливо, щоб астма в цей період лікувалася адекватно, тому терапію зазвичай не переривають. Як і при призначенні будь-якого лікарського засобу вагітним, лікар співвідносить користь для матері з можливим ризиком для плода.
Будесонід може застосовуватися жінками, які годують грудьми. Підтримувальне інгаляційне лікування в дозі 200 або 400 мкг двічі на добу в жінок, що годують, із астмою призводило до незначної системної експозиції в дитини. За даними фармакокінетичного дослідження, розрахункова добова доза в немовляти становила 0,3% добової дози матері, а середня концентрація в плазмі крові дитини оцінювалася як 1/600 від концентрації в плазмі матері й перебувала нижче межі визначення.
Побічні дії
Більшість небажаних реакцій має місцевий характер і пов’язана з осіданням препарату в порожнині рота та глотці. Системні прояви виникають епізодично й залежать від дози, тривалості лікування, одночасного та попереднього прийому кортикостероїдів, а також індивідуальної чутливості.
- часто: грибкові інфекції порожнини рота та глотки, кашель, охриплість, подразнення горла, втрата голосу, а в пацієнтів із ХОЗЛ — пневмонія;
- нечасто: катаракта, м’язові судоми, тремтіння м’язів, занепокоєння, депресія;
- рідко: негайні та відстрочені реакції гіперчутливості, включно з висипом, контактним дерматитом, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком та анафілактичними реакціями;
- рідко: ознаки системної дії глюкокортикостероїдів, у тому числі пригнічення функції кори надниркових залоз і уповільнення росту в дітей і підлітків;
- рідко: бронхоспазм, нервозність, зміни поведінки переважно в дітей, легке утворення синців;
- частота невідома: глаукома, порушення сну, тривога, підвищена психомоторна активність, агресія.
Подразнення шкіри обличчя при використанні небулайзера з маскою розглядається як прояв гіперчутливості; щоб його запобігти, обличчя миють водою після кожної процедури. У пацієнтів із вперше виявленим ХОЗЛ, які розпочинають лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами, ризик пневмонії підвищений, однак зважений аналіз восьми клінічних досліджень за участю 4643 пацієнтів, які отримували будесонід, і 3643 пацієнтів, які лікувалися без інгаляційних гормонів, не підтвердив збільшення цього ризику. В об’єднаному аналізі досліджень частота занепокоєння й депресії в групі будесоніду була співставною з частотою в групі плацебо.
Передозування
Гостра передозування препарату не повинна становити клінічної проблеми, навіть якщо була прийнята доза, що значно перевищує рекомендовану. Специфічного лікування в такій ситуації не потрібно.
Інакше слід ставитися до систематичного перевищення дози: тривале застосування доз, більших за рекомендовані, підвищує ймовірність системних ефектів глюкокортикостероїдів — пригнічення функції кори надниркових залоз, уповільнення росту в дітей і підлітків, зниження мінеральної щільності кісток. Тому застосовують найменшу ефективну дозу, що дає змогу контролювати симптоми, і не збільшують її самостійно.
Як отримати рецепт на Budixon Neb онлайн
Для отримання рецепта на Budixon Neb потрібна консультація лікаря: дозу підбирають індивідуально залежно від віку, показання та попереднього лікування гормонами, а сама терапія розрахована на тривалий термін і потребує контролю. Лікар уточнить характер симптомів, супутні захворювання та інші прийняті препарати.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
