Aribit: склад і форма випуску
Aribit випускається у таблетках, що містять 5 мг, 10 мг, 15 мг або 30 мг діючої речовини арипіпразолу. Наявність кількох дозувань дозволяє поступово підвищувати дозу на початку лікування та точно підбирати підтримувальну терапію.
До складу входить лактоза, тому препарат не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози. Пацієнтам, яким важко ковтати таблетку, замість цієї лікарської форми можуть бути призначені таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, або розчин для перорального застосування.
Як діє Aribit
Арипіпразол належить до атипових антипсихотичних засобів. Вважають, що його ефективність при шизофренії та біполярному афективному розладі I типу пов’язана з поєднанням часткового агонізму до допамінових рецепторів D2 і серотонінових рецепторів 5-HT1a з антагонізмом до серотонінових рецепторів 5-HT2a. У тваринних моделях він поводився як антагоніст при надмірній допамінергічній активності та як агоніст — при її недостатності.
В експериментах in vitro арипіпразол продемонстрував високу спорідненість до допамінових рецепторів D2 і D3 та серотонінових рецепторів 5-HT1a і 5-HT2a, помірну — до допамінових D4, серотонінових 5-HT2c і 5-HT7, а також до альфа-1-адренорецепторів і гістамінових H1-рецепторів. Значущої спорідненості до мускаринових рецепторів він не виявляє. Взаємодання з рецепторами, відмінними від допамінових і серотонінових, пояснює частину клінічних особливостей препарату.
Показання до застосування
Aribit застосовують для лікування шизофренії у дорослих та у підлітків віком від 15 років і старше.
Друге показання — біполярний афективний розлад I типу. Дорослим препарат призначають при маніакальних епізодах помірної та тяжкої вираженості, а також для запобігання новим маніакальним епізодам у тих пацієнтів, у яких переважають саме маніакальні епізоди і які відповіли на лікування арипіпразолом. Підліткам віком від 13 років і старше препарат показаний при маніакальних епізодах помірної та тяжкої вираженості курсом тривалістю до 12 тижнів.
Спосіб застосування та дози
Препарат приймають один раз на добу в один і той самий час, незалежно від прийому їжі. Дорослим при шизофренії рекомендується початкова доза 10–15 мг на добу та підтримувальна доза 15 мг на добу; препарат ефективний у діапазоні від 10 до 30 мг на добу, і хоча перевага доз вище 15 мг не підтверджена, окремим пацієнтам більша доза може бути корисною. При маніакальних епізодах у рамках біполярного розладу I типу початкова доза становить 15 мг на добу — у монотерапії або в складі комбінованого лікування. Максимальна добова доза в обох випадках становить 30 мг.
Дози у підлітків
Підліткам з 15 років при шизофренії та підліткам з 13 років при маніакальних епізодах рекомендована доза становить 10 мг на добу. Лікування починають з 2 мг протягом двох днів, використовуючи арипіпразол у формі розчину для перорального застосування 1 мг/мл, потім два дні дають 5 мг і виходять на 10 мг на добу; за потреби дозу підвищують кроком по 5 мг, не перевищуючи 30 мг на добу. У підлітків дози понад 10 мг застосовують лише у виняткових випадках і під суворим клінічним контролем, оскільки доза 30 мг помітно частіше спричиняє екстрапірамідні розлади, сонливість, втому та збільшення маси тіла. Дітям молодше 13 років препарат не рекомендований, а при шизофренії — молодше 15 років.
- порушення функції печінки легкого та помірного ступеня: корекція дози не потрібна;
- тяжка печінкова недостатність: даних для рекомендацій щодо дозування недостатньо;
- порушення функції нирок: корекція дози не потрібна;
- вік 65 років і старше: безпека та ефективність не вивчені, за клінічної можливості розглядають меншу початкову дозу;
- стать пацієнта та куріння на вибір дози не впливають;
- сильні інгібітори CYP3A4 або CYP2D6: дозу арипіпразолу зменшують, після їх відміни повертають попередню;
- сильні індуктори CYP3A4: дозу арипіпразолу збільшують, після їх відміни знижують до рекомендованої.
Протипоказання
Єдине протипоказання, зазначене в інструкції, — підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Це не означає, що призначення препарату вільне від обмежень: ціла низка станів вимагає особливої обережності та лікарського контролю, про них ідеться в розділі з особливими вказівками. Крім того, через вміст лактози препарат не підходить пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози й галактози.
Особливі вказівки та заходи обережності
Помітне клінічне поліпшення при антипсихотичному лікуванні настає не відразу — іноді лише через кілька тижнів, і весь цей час пацієнт повинен залишатися під ретельним наглядом. Суїцидальна поведінка властива самим психічним розладам і розладам настрою, а окремі випадки описані невдовзі після початку або зміни антипсихотичного лікування, тому за пацієнтами групи високого ризику потрібен особливо суворий нагляд. Арипіпразол не показаний для лікування психозів при деменції: у дослідженнях у літніх пацієнтів із психозом на тлі хвороби Альцгеймера смертність і частота небажаних явищ з боку мозкового кровообігу на тлі препарату були вищими, ніж при плацебо.
- обережність при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях провідності, хворобах судин мозку, схильності до зниженого тиску та при артеріальній гіпертензії;
- обережність при подовженні інтервалу QT в сімейному анамнезі та при факторах ризику венозної тромбоемболії;
- поява пізньої дискінезії, акатизії або паркінсонізму — привід обговорити з лікарем зниження дози або відміну препарату;
- злоякісний нейролептичний синдром — дуже висока гарячка, м’язова ригідність, порушення свідомості, нестабільність вегетативних функцій, підвищення активності креатинфосфокінази — потребує негайної відміни антипсихотичного засобу;
- обережність при судомних нападах у минулому та при захворюваннях, що сприяють виникненню судом;
- описані випадки гіперглікемії, у тому числі з кетоацидозом і гіперосмолярною комою; при цукровому діабеті та факторах ризику потрібен регулярний контроль;
- можливі збільшення маси тіла, сонливість, ортостатична гіпотензія та нестійкість, що призводить до падінь;
- уповільнення руху стравоходу підвищує ризик аспіраційної пневмонії.
Окремої уваги заслуговують порушення контролю потягів: на тлі арипіпразолу описані патологічна схильність до азартних ігор, посилення статевого потягу, потреба безконтрольно витрачати гроші, напади переїдання та інші імпульсивні форми поведінки. Лікареві слід прямо запитувати про це пацієнта та його близьких, а при появі таких проявів розглядати зниження дози або відміну препарату. Арипіпразол чинить невеликий або помірний вплив на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами: можливі седація, сонливість, непритомність, нечіткість зору та двоїння в очах.
Лікарські взаємодії
Через антагонізм до альфа-1-адренорецепторів арипіпразол може посилювати дію деяких засобів, що знижують артеріальний тиск. Одночасний прийом з алкоголем і іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, потребує обережності через сумацію седативного ефекту, а поєднання із засобами, що подовжують інтервал QT або спричиняють електролітні порушення, — додаткового контролю. Описані випадки серотонінового синдрому, особливо при одночасному застосуванні серотонінергічних препаратів — селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну.
Арипіпразол метаболізується кількома шляхами, зокрема за участю CYP2D6 і CYP3A4, і не метаболізується ферментами групи CYP1A, тому пацієнтам-курцям окрема корекція дози не потрібна. Сильні інгібітори CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) і сильні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ) підвищують концентрацію арипіпразолу: при їх призначенні дозу препарату зменшують приблизно вдвічі, а після відміни повертають до попередньої. Сильні індуктори CYP3A4 діють протилежно — карбамазепін знижував площу під кривою концентрації арипіпразолу приблизно на 73%, тому при спільному прийомі з ним, а також із рифампіцином, рифабутином, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном, ефавірензом, невірапіном і звіробоєм дозу арипіпразолу подвоюють, а після відміни індуктора повертають до рекомендованої. Клінічно значущого впливу на концентрації вальпроатів, літію та ламотриджину арипіпразол не чинить.
Вагітність і грудне вигодовування
Належних досліджень застосування арипіпразолу у вагітних не проводилося. Повідомлялося про вроджені вади розвитку, проте причинно-наслідковий зв’язок із препаратом встановити не вдалося, а результати досліджень на тваринах не дозволяють виключити токсичний вплив на плід. Тому під час вагітності препарат не застосовують, якщо очікувана користь явно не перевищує ризик для плода; про настання або планування вагітності потрібно одразу повідомити лікаря.
Новонароджені, які зазнали дії антипсихотичних засобів у третьому триместрі, входять до групи ризику небажаних реакцій: описані екстрапірамідні розлади та симптоми відміни — збудження, підвищення або зниження м’язового тонусу, тремор, сонливість, дихальні розлади та труднощі при годуванні, що відрізняються за тяжкістю та тривалістю. Такі діти потребують пильного спостереження. Арипіпразол проникає в грудне молоко, тому лікар має рекомендувати жінці не годувати груддю під час прийому препарату.
Побічні дії
Найчастішими небажаними реакціями в дослідженнях з контролем плацебо були акатизія та нудота — кожна більш ніж у 3% пацієнтів, які отримували арипіпразол перорально. До частих реакцій також належать безсоння, тривога, рухове занепокоєння, екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення, нечіткість зору, запор, розлади травлення, підвищене слиновиділення, блювання, втомлюваність і цукровий діабет.
- нечасто: гіперпролактинемія, гіперглікемія, депресія, посилення статевого потягу, пізня дискінезія, дистонія, двоїння в очах, тахікардія, ортостатична гіпотензія, гикавка;
- частота невідома: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;
- частота невідома: алергічні реакції, включно з анафілактичною реакцією та ангіоневротичним набряком з набряком язика й обличчя, свербіж, кропив’янка;
- частота невідома: кетоацидоз, гіперосмолярна діабетична кома, гіпонатріємія, зниження або збільшення маси тіла;
- частота невідома: суїцидальні спроби, суїцидальні думки та завершені самогубства, агресивна поведінка, нервозність;
- частота невідома: злоякісний нейролептичний синдром, великі судомні напади, серотоніновий синдром, порушення мовлення;
- частота невідома: раптова нез’ясована смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, зупинка серця, венозна тромбоемболія;
- частота невідома: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, рабдоміоліз, затримка або нетримання сечі, пріапізм, аспіраційна пневмонія.
У підлітків деякі реакції трапляються частіше, ніж у дорослих: при шизофренії це сонливість та екстрапірамідні розлади, при маніакальних епізодах — сонливість (23,0%), екстрапірамідні розлади (18,4%), акатизія (16,0%) і втомлюваність (11,8%), а також збільшення маси тіла. Частота екстрапірамідних розладів і акатизії в підлітків залежить від дози: при 30 мг вони виникали істотно частіше, ніж при 10 мг.
Передозування
Описані випадки випадкового й умисного передозування арипіпразолу у дорослих у дозах приблизно до 1260 мг, що не закінчилися смертю. Клінічно значущими проявами були млявість, підвищення артеріального тиску, сонливість, прискорене серцебиття, нудота, блювання та діарея. У дітей при передозуванні до 195 мг, також без летальних наслідків, відзначалися сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.
Лікування підтримувальне: забезпечення прохідності дихальних шляхів, насичення киснем і вентиляція, симптоматична терапія. Необхідно враховувати можливу участь кількох лікарських засобів одночасно і якнайраніше розпочати спостереження за роботою серця з постійною реєстрацією електрокардіограми для виявлення порушень ритму. Активоване вугілля в дозі 50 г, прийняте протягом години після прийому арипіпразолу, знижує максимальну концентрацію приблизно на 41%, а площу під кривою — приблизно на 51%. Гемодіаліз навряд чи буде ефективним, оскільки арипіпразол значною мірою зв’язується з білками плазми крові.
Як отримати рецепт на Aribit онлайн
Aribit — рецептурний антипсихотичний засіб, призначення та підбір дози якого можливі лише після лікарської оцінки: важливі діагноз, вік, супутні захворювання та всі лікарські засоби, що впливають на метаболізм арипіпразолу. Обговорити ці питання можна на дистанційній консультації.
За наявності підтверджених показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці. Переривати лікування або змінювати дозу самостійно не можна — це вирішує лікуючий лікар.
