Aribit ODT: склад і форма випуску
Aribit ODT — таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині. Одна таблетка містить 15 мг аріпіпразолу. Така форма призначена насамперед для пацієнтів, яким важко проковтнути звичайну таблетку.
Склад допоміжних речовин у цієї форми має свої особливості. Одна таблетка 15 мг містить 1,50 мг аспартаму — джерела фенілаланіну, що може бути шкідливим при фенілкетонурії, — та 0,0054 мг бензилового спирту, який здатний спричиняти алергічні реакції. Препарат також містить лактозу, тому він не підходить пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози; при цьому натрію в одній таблетці менше 1 ммоль (23 мг), тобто препарат вважається практично таким, що не містить натрію.
Як діє Aribit ODT
Діюча речовина — аріпіпразол, атиповий антипсихотичний засіб. Його ефективність при шизофренії та біполярному афективному розладі I типу пов’язують із одночасним частковим агонізмом до дофамінових рецепторів D2 і серотонінових рецепторів 5-HT1a та антагонізмом до серотонінових рецепторів 5-HT2a. Таке поєднання властивостей означає, що препарат здатний як знижувати надмірну дофамінергічну передачу, так і підтримувати її при дефіциті; це було показано на відповідних тваринних моделях.
Окрім основних мішеней, аріпіпразол в дослідах in vitro виявляє виражену спорідненість до рецепторів D2, D3, 5-HT1a і 5-HT2a та помірну — до D4, 5-HT2c, 5-HT7, альфа-1-адренорецепторів і гістамінових H1-рецепторів, а також до ділянок зворотного захоплення серотоніну. Значущої спорідненості до мускаринових рецепторів немає. Дією на додаткові мішені частково пояснюються окремі клінічні властивості препарату.
Показання до застосування
Показання в Aribit ODT такі самі, як і в аріпіпразолу у формі звичайних таблеток. Препарат застосовують при шизофренії в дорослих і в підлітків віком від 15 років.
При біполярному афективному розладі I типу його призначають дорослим для лікування маніакальних епізодів помірної та тяжкої вираженості, а також для попередження нових маніакальних епізодів у пацієнтів, у яких переважають маніакальні епізоди й які відповідають на лікування аріпіпразолом. Підліткам віком від 13 років препарат показаний при маніакальних епізодах помірної та тяжкої вираженості; тривалість такого лікування не перевищує 12 тижнів.
Спосіб застосування та дози
Таблетку кладуть у рот на язик, де вона швидко розчиняється в слині; запивати її рідиною не обов’язково. Витягти таблетку з рота в незміненому вигляді важко, тому приймати її потрібно відразу після відкриття блістера — таблетка крихка. За бажанням таблетку можна розчинити у воді й випити отриману суспензію. Препарат приймають один раз на добу в один і той самий час, незалежно від прийому їжі.
Дози в дорослих і підлітків
Дорослим при шизофренії рекомендується початкова доза 10–15 мг на добу з підтримувальною дозою 15 мг на добу; при маніакальних епізодах біполярного розладу I типу починають із 15 мг на добу в монотерапії або в складі комбінованого лікування. Ефективний діапазон становить 10–30 мг на добу, максимальна добова доза — 30 мг. Підліткам рекомендована доза становить 10 мг на добу, причому лікування починають із 2 мг протягом двох днів і 5 мг у наступні два дні, використовуючи розчин аріпіпразолу для перорального застосування 1 мг/мл; дози понад 10 мг у підлітків застосовують лише у виняткових випадках і під суворим контролем.
- легке та помірне порушення функції печінки: корекція дози не потрібна;
- тяжка печінкова недостатність: даних для вибору дози недостатньо;
- будь-який ступінь порушення функції нирок: доза залишається сталою;
- пацієнти віком від 65 років: безпека та ефективність не вивчалися, за клінічної можливості застосовують меншу початкову дозу;
- прийом сильних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6: дозу аріпіпразолу знижують, після їх відміни повертають попередню;
- прийом сильних індукторів CYP3A4: дозу аріпіпразолу підвищують, а після їх відміни повертають до рекомендованої.
Протипоказання
Протипоказанням є підвищена чутливість до аріпіпразолу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Оскільки до складу таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, входять аспартам, бензиловий спирт і лактоза, при відомій реакції на ці речовини, а також при фенілкетонурії вибір лікарської форми потрібно обговорити з лікарем. Усі інші обмеження належать до заходів обережності й не є безумовними протипоказаннями.
Особливі вказівки та заходи застереження
Поліпшення при антипсихотичному лікуванні може настати лише через кілька днів або тижнів, і весь цей час пацієнт має перебувати під ретельним наглядом. Суїцидальна поведінка пов’язана з самими психічними розладами та розладами настрою і в окремих випадках відзначалася невдовзі після початку або зміни антипсихотичного лікування, тому пацієнтів високого ризику лікують під суворим контролем; даних щодо дітей і підлітків недостатньо, але відомо, що ризик зберігається і після перших чотирьох тижнів терапії. У літніх пацієнтів із психозом при хворобі Альцгеймера аріпіпразол підвищував смертність (3,5% проти 1,7% при плацебо) і за цим показанням не застосовується.
- серцево-судинні захворювання, порушення провідності, хвороби судин мозку, схильність до зниженого тиску та артеріальна гіпертензія потребують обережності;
- перед початком і під час лікування оцінюють фактори ризику венозної тромбоемболії та вживають заходів профілактики;
- при подовженні інтервалу QT в сімейному анамнезі препарат застосовують з обережністю;
- при пізній дискінезії, акатизії або паркінсонізмі лікар розглядає зниження дози або відміну препарату;
- при ознаках злоякісного нейролептичного синдрому — високій гарячці, м’язовій ригідності, порушенні свідомості, нестабільності вегетативних функцій — антипсихотичний засіб негайно відміняють;
- судомні напади в минулому та схильність до них потребують обережності;
- можливі гіперглікемія аж до кетоацидозу й гіперосмолярної коми, а також збільшення маси тіла, за яким у підлітків із біполярним розладом потрібно окремо стежити;
- сонливість, ортостатична гіпотензія й нестійкість підвищують ризик падінь, особливо в літніх і ослаблених пацієнтів.
На тлі лікування можуть з’являтися посилені потяги, які пацієнт не в змозі контролювати: патологічна схильність до азартних ігор, посилення статевого потягу, потреба неконтрольовано витрачати гроші, напади переїдання. Про це важливо прямо запитувати пацієнта та його близьких, оскільки нерозпізнані порушення контролю потягів здатні зашкодити і самому пацієнту, і оточенню; при їх появі лікар розглядає зміну дози або відміну препарату. Аріпіпразол помірно впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами через можливу седацію, сонливість, непритомність, нечіткість зору та диплопію.
Лікарські взаємодії
Антагонізм до альфа-1-адренорецепторів пояснює здатність аріпіпразолу підсилювати дію деяких засобів, що знижують артеріальний тиск. З обережністю його поєднують з алкоголем та іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, а також із засобами, які подовжують інтервал QT або спричиняють електролітні порушення. Фамотидин уповільнює всмоктування аріпіпразолу, але клінічного значення це не має. При одночасному застосуванні серотонінергічних препаратів — селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну й інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну — можливий серотоніновий синдром.
Аріпіпразол метаболізується кількома шляхами, зокрема через CYP2D6 і CYP3A4, але не через ферменти групи CYP1A, тому паління на вибір дози не впливає. Хінідин збільшував площу під кривою концентрації аріпіпразолу на 107%, кетоконазол — площу під кривою та максимальну концентрацію на 63% і 37% відповідно; при сумісному застосуванні з цими та іншими сильними інгібіторами CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин) або CYP3A4 (ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ) призначену дозу аріпіпразолу зменшують приблизно вдвічі, а після їх відміни повертають до вихідної. Карбамазепін як сильний індуктор CYP3A4 знижував максимальну концентрацію й площу під кривою на 68% і 73%, тому при поєднанні з ним та іншими сильними індукторами дозу подвоюють. Сумісне застосування вальпроатів, літію й ламотриджину клінічно значущих змін концентрацій не спричиняло.
Вагітність і грудне вигодовування
Належних контрольованих досліджень застосування аріпіпразолу у вагітних не проводилося. Відзначалися випадки вроджених вад розвитку, але пов’язати їх із препаратом не вдалося, а дані досліджень на тваринах не дозволяють виключити токсичність для плода. Через брак відомостей про безпеку в людини препарат не застосовують під час вагітності, якщо очікувана користь явно не перевищує ризик для плода; про вагітність або її планування пацієнтка має повідомити лікаря.
Новонароджені, які зазнали дії антипсихотичних засобів у третьому триместрі, ризикують отримати екстрапірамідні порушення й симптоми відміни різного ступеня тяжкості та тривалості: збудження, підвищення або зниження м’язового тонусу, тремор, сонливість, дихальні розлади, труднощі з ссанням. За такими дітьми уважно спостерігають. Аріпіпразол проникає в грудне молоко, тому рішення — перервати вигодовування чи припинити прийом препарату — ухвалюють, зіставляючи користь вигодовування для дитини й користь лікування для матері.
Побічні дії
У дослідженнях із контролем плацебо найчастіше відзначалися акатизія та нудота — кожна більш ніж у 3% пацієнтів. До частих реакцій належать безсоння, тривога й особливо рухове занепокоєння, екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення, нечіткість зору, закреп, розлад травлення, підвищене слиновиділення, блювання, втомлюваність і цукровий діабет. Нечасто спостерігаються гіперпролактинемія, гіперглікемія, депресія, посилення статевого потягу, пізня дискінезія, дистонія, диплопія, тахікардія, ортостатична гіпотензія й гикавка.
- лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;
- алергічні реакції, включаючи анафілактичну реакцію, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив’янку;
- кетоацидоз, гіперосмолярна діабетична кома, гіпонатріємія, зниження або збільшення маси тіла;
- суїцидальні думки, спроби та завершені самогубства, агресивна поведінка, патологічна схильність до азартних ігор;
- злоякісний нейролептичний синдром, великі судомні напади, серотоніновий синдром, порушення мовлення;
- подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія типу «пірует», шлуночкові аритмії, зупинка серця, раптова невмотивована смерть, венозна тромбоемболія;
- печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів, панкреатит, дисфагія;
- рабдоміоліз, м’язові болі й ригідність, затримка або нетримання сечі, пріапізм, аспіраційна пневмонія, синдром відміни в новонароджених.
Перелічені в списку реакції належать до тих, частоту яких за наявними даними не встановлено. У підлітків спектр небажаних явищ загалом такий самий, як у дорослих, однак сонливість, екстрапірамідні розлади, акатизія й втомлюваність трапляються частіше, а приріст маси тіла при біполярному розладі за 12 і 30 тижнів лікування становив у середньому 2,4 кг і 5,8 кг проти 0,2 кг і 2,3 кг при плацебо.
Передозування
У дорослих описано випадки випадкового й навмисного передозування аріпіпразолу в дозах приблизно до 1260 мг, які не закінчилися смертю. Клінічно значущими були загальмованість, підвищення артеріального тиску, сонливість, прискорене серцебиття, нудота, блювання й діарея. У дітей передозування до 195 мг також не призводило до летального наслідку й проявлялося сонливістю, минущою втратою свідомості та екстрапірамідними симптомами.
Лікування зводиться до підтримувальних заходів: забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенації, вентиляції та симптоматичної терапії. Слід враховувати можливу дію кількох лікарських засобів одночасно й якнайшвидше розпочати спостереження за роботою серця з безперервною реєстрацією електрокардіограми для виявлення порушень ритму. Активоване вугілля в дозі 50 г протягом години після прийому знижує максимальну концентрацію приблизно на 41%, а площу під кривою — приблизно на 51%. Ефективність гемодіалізу малоймовірна через високий ступінь зв’язування аріпіпразолу з білками плазми крові.
Як отримати рецепт на Aribit ODT онлайн
Aribit ODT відпускається за рецептом: лікар має підтвердити діагноз, підібрати дозу й переконатися, що диспергована форма підходить пацієнтові з урахуванням вмісту аспартаму та інших допоміжних речовин. Таку консультацію можна пройти дистанційно.
Лікар уточнить поточні симптоми, супутні захворювання й прийняті ліки, а за наявності показань випише електронний рецепт для отримання препарату в аптеці.
