Anapran®: склад і форма випуску
Anapran® випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить 275 мг або 550 мг напроксену натрію — натрієвої солі напроксену. Вибір солі принциповий: саме від неї залежить швидкість настання знеболювального ефекту.
Із допоміжних речовин важливі дві. Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Крім того, одна доза містить 25,1 мг натрію при дозуванні 275 мг і 50,2 мг натрію при дозуванні 550 мг — це варто враховувати пацієнтам зі зниженою функцією нирок і тим, хто контролює вміст натрію в харчуванні.
Як діє Anapran®
Напроксен — нестероїдний протизапальний засіб із знеболювальною та жарознижувальною дією. Механізм протизапального ефекту полягає в пригніченні активності циклооксигенази арахідонової кислоти, що призводить до гальмування синтезу простагландинів; при цьому не виключається існування інших механізмів. Протизапальна дія напроксену забезпечує симптоматичне покращення при ревматичних захворюваннях, а сам препарат може застосовуватися і як знеболювальний, і як жарознижувальний засіб.
Напроксен, уведений у вигляді натрієвої солі, всмоктується з шлунково-кишкового тракту швидше, ніж вільна кислота, тому така форма зручна там, де потрібно швидко зняти біль. Після всмоктування речовина присутня в рідинах організму у вигляді аніона, тож по суті її дія не відрізняється від дії вільного напроксену. Окремо слід пам’ятати про повільне проникнення напроксену в порожнини суглобів: при ревматичних захворюваннях ефект розвивається лише через кілька або навіть більше десятка годин після прийому, і це потрібно враховувати і при підборі схеми прийому, і при оцінці результату лікування.
Показання до застосування
Anapran® призначають при ревматоїдному артриті, ювенільному ревматоїдному артриті, анкілозивному спондиліті, запальних і дегенеративних захворюваннях суглобів, а також при гострих запальних станах опорно-рухового апарату — запаленні синовіальних сумок і запаленні сухожильних піхв. Окреме показання — гострий напад подагри.
Друга велика група показань — біль і гарячка. Препарат застосовують при слабкому та помірному болю різного походження, гострому або хронічному, у тому числі післяопераційному та посттравматичному; при болю в м’язах, кістках і суглобах; при головному болю, включно з мігренозним; при зубному болю й невралгіях; при болісних менструаціях, а також при гарячці різного походження.
Спосіб застосування та дози
Препарат приймають перорально, під час або після їди; таблетки ділити не слід. Максимальна добова доза становить 1375 мг. Загальний принцип для всіх показань один: прийом найменшої ефективної дози впродовж якнайкоротшого терміну, необхідного для полегшення симптомів, знижує ризик небажаних реакцій.
| Ситуація | Схема прийому |
|---|---|
| Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт, запальні й дегенеративні захворювання суглобів | зазвичай 550–1100 мг на добу у два прийоми з інтервалом 12 годин |
| Гостра фаза цих захворювань | навантажувальна доза 825 або 1100 мг на добу — при посиленні болю вночі або ранковій скутості, при переведенні з великої дози іншого протиревматичного засобу, а також при дегенеративному ураженні суглобів, якщо основний симптом — біль |
| Гострі запальні стани опорно-рухового апарату, слабкий і помірний біль, болісні менструації, гарячка | початкова доза 550 мг, потім по 275 мг кожні 6–8 годин за потреби; не більше 1375 мг у першу добу і 1100 мг у наступні |
| Гострий напад подагри | початкова доза 825 мг, потім по 275 мг кожні 8 годин до припинення нападу болю |
| Мігренозний головний біль | 825 мг при перших ознаках наближення нападу; за необхідності протягом дня додатково 275–550 мг, але не раніше ніж через 30 хвилин після першої дози |
Діти та підлітки
У дітей старше 5 років препарат застосовують тільки при ювенільному ревматоїдному артриті: рекомендована доза становить 10 мг напроксену на кілограм маси тіла на добу, розділені на два прийоми, тобто по 5 мг/кг двічі на добу. За іншими показаннями застосування препарату в дітей молодше 16 років не рекомендується. Максимальна добова доза 1375 мг діє й тут.
Пацієнти літнього віку
Дослідження показали, що в людей літнього віку загальна концентрація напроксену така сама, як у молодих, однак частка вільної фракції препарату в плазмі крові вища. Тому в пацієнтів літнього віку застосовують найменшу ефективну дозу: ризик небажаних реакцій у них більший. Результати лікування регулярно оцінюють, і за відсутності покращення від напроксену відмовляються.
Протипоказання
Основні протипоказання пов’язані з непереносимістю нестероїдних протизапальних засобів і зі станом шлунково-кишкового тракту.
- підвищена чутливість до напроксену або інших компонентів препарату;
- підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, що супроводжувалася симптомами бронхіальної астми, риніту, поліпів носа або кропив’янки;
- активна виразкова хвороба шлунка та (або) дванадцятипалої кишки або така хвороба в анамнезі — з кровотечею чи без неї;
- тяжка серцева недостатність;
- тяжка печінкова недостатність;
- тяжка ниркова недостатність;
- геморагічний діатез.
Особливі вказівки та застереження
Anapran® не можна приймати одночасно з іншими засобами, що містять напроксен, — це одна й та сама діюча речовина, і дози сумуються. Напроксен також не поєднують з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включно із селективними інгібіторами ЦОГ-2, і з глюкокортикостероїдами. Головна небезпека цієї групи препаратів — кровотеча з шлунково-кишкового тракту, виразкування або перфорація: вони можуть закінчитися смертю, не обов’язково мають провісники і виникають у тому числі в пацієнтів, у яких такі провісники були. При появі кровотечі або виразкування прийом напроксену припиняють, а пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі, особливо літнім, слід повідомляти лікарю про будь-які незвичайні симптоми з боку травної системи.
- серцево-судинний ризик: прийом нестероїдних протизапальних засобів, особливо тривалий і у великих дозах, може бути пов’язаний із невеликим збільшенням ризику артеріальних тромбозів — інфаркту міокарда або інсульту, тому при неконтрольованій гіпертензії, застійній серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця та захворюваннях судин напроксен застосовують вкрай обережно;
- затримка рідини та набряки на тлі лікування потребують контролю в пацієнтів з гіпертензією та легкою або помірною застійною серцевою недостатністю;
- нирок: напроксен і його метаболіти виводяться переважно нирками (95%), тому при порушенні їхньої функції потрібний періодичний контроль креатиніну, а при кліренсі креатиніну нижче 20 мл/хв препарат не застосовують;
- печінка: при цирозі загальна концентрація напроксену в сироватці знижується, а вільна фракція зростає — таким пацієнтам призначають найменші ефективні дози;
- кров: напроксен зменшує агрегацію тромбоцитів і подовжує час кровотечі, що важливо при його визначенні та при лікуванні антикоагулянтами;
- тяжкі шкірні реакції — ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз — виникають дуже рідко і найчастіше в перший місяць лікування; при перших ознаках висипу або ураження слизової оболонки рота препарат скасовують;
- напроксен маскує ознаки інфекції за рахунок протизапальної та жарознижувальної дії і може ускладнити діагностику; у пацієнтів із бронхіальною астмою та алергічними захворюваннями можливий бронхоспазм.
Лікарські взаємодії
Засоби, що знижують кислотність шлункового соку, колестирамін і їжа затримують всмоктування напроксену, але не змінюють загальної кількості всмоктаної речовини. Напроксен сильно зв’язується з білками плазми, тому за пацієнтами, які одночасно приймають похідні гідантоїну, антикоагулянти або сульфаніламіди, потрібно спостерігати: можливі ознаки передозування цих препаратів. Спільне застосування з варфарином або гепарином проводять під суворим лікарським контролем, а поєднання з антиагрегантами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
- глюкокортикостероїди підвищують ризик кровотеч із травного тракту, а одночасний прийом двох і більше нестероїдних протизапальних засобів неприпустимий через підсумовування небажаних ефектів;
- напроксен зменшує сечогінну дію фуросеміду та послаблює ефект засобів, що знижують артеріальний тиск, зокрема пропранололу та інших бета-адреноблокаторів;
- з інгібіторами АПФ зростає ризик порушення функції нирок, а з циклоспорином — ризик нефротоксичної дії;
- напроксен зменшує виведення літію, підвищуючи його концентрацію в плазмі, і зменшує виведення метотрексату, посилюючи його токсичність;
- пробенецид підвищує концентрацію напроксену в плазмі та значно подовжує період його напіввиведення;
- нестероїдні протизапальні засоби, прийняті впродовж 8–12 днів після прийому міфепристону, можуть знизити його ефективність;
- у пацієнтів, які одночасно отримують нестероїдні протизапальні засоби та антибіотики групи хінолонів, підвищується ризик судом;
- напроксен спотворює результати лабораторних досліджень: проби для оцінки функції кори надниркових залоз беруть не раніше ніж через 48 годин після останньої дози.
Вагітність і грудне вигодовування
Застосування напроксену може несприятливо впливати на фертильність у жінок, тому його не рекомендують тим, хто планує вагітність. У тварин напроксен викликає затримку родової діяльності, а на серцево-судинну систему плода людини впливає через закриття артеріальної протоки. З цієї причини препарат не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли він призначений лікарем і лікування проходить під його наглядом; особливо ретельно зважувати користь для матері та ризик для плода потрібно в першому й третьому триместрах.
Напроксен проникає в грудне молоко, тому під час грудного вигодовування препарат застосовувати не можна. Якщо знеболення необхідне, питання про вибір засобу та про продовження вигодовування вирішує лікар.
Побічна дія
Найчастіше небажані реакції зачіпають травну та нервову систему. Часто відзначаються нудота, розлад травлення, печія та біль у животі, а також запаморочення, головний біль і відчуття порожнечі в голові. Нечасто виникають блювання, закреп, діарея, дискомфорт у животі, шкірний висип, свербіж, кропив’янка, сонливість, млявість і безсоння.
- рідко: кровотеча з травного тракту, виразкова хвороба шлунка та (або) дванадцятипалої кишки з кровотечею та перфорацією або без них;
- рідко: ангіоневротичний набряк, ниркова недостатність, периферичні набряки, гарячка;
- дуже рідко: панкреатит, запалення слизової оболонки шлунка або кишечника, жовтяниця, гепатит;
- дуже рідко: тяжкі шкірні реакції — багатоформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, некроліз епідермісу, а також пурпура і крововиливи;
- дуже рідко: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична й гемолітична анемія;
- дуже рідко: анафілактичні реакції, включно з шоком із летальним кінцем, підвищена чутливість до світла, бронхіальна астма, еозинофільна пневмонія, набряк легень;
- дуже рідко: судоми, депресія, асептичний менінгіт, порушення концентрації уваги та когнітивних функцій;
- дуже рідко: порушення зору, помутніння рогівки, запалення й набряк диска зорового нерва, шум у вухах і зниження слуху.
З боку серця дуже рідко описані задишка, набряки, відчуття серцебиття, серцева недостатність і підвищення артеріального тиску. При будь-яких порушеннях з боку органу зору під час лікування показане офтальмологічне обстеження.
Передозування
Значне передозування напроксену може спричиняти сонливість, печію, розлад травлення, нудоту або блювання та порушення функції нирок. У кількох пацієнтів спостерігалися судоми, проте встановити їхній зв’язок із прийомом напроксену не вдалося. Доза, що становить загрозу для життя, невідома.
При випадковому або навмисному прийомі значної кількості препарату слід видалити його зі шлунка та провести підтримувальне лікування, спрямоване на збереження життєво важливих функцій. Дослідження на тваринах показують, що негайний прийом активованого вугілля в достатній дозі значно зменшує всмоктування препарату. Гемодіаліз не знижує концентрацію напроксену в плазмі, оскільки той значною мірою зв’язаний із білками, проте він може знадобитися, якщо після прийому напроксену розвинулася ниркова недостатність.
Як отримати рецепт на Anapran® онлайн
Anapran® — рецептурний препарат із довгим переліком протипоказань і застережень, тому призначати його повинен лікар: він оцінить характер болю, стан шлунково-кишкового тракту, серця, нирок і печінки, а також інші ліки, що приймаються. Обговорити все це можна на дистанційній консультації, а за наявності показань лікар випише електронний рецепт, який потім використовують в обраній аптеці.
