Alventa® - (IR): склад і форма випуску
Препарат являє собою тверді капсули з пролонгованим вивільненням. Одна капсула містить 75 мг або 150 мг венлафаксину у формі венлафаксину гідрохлориду.
Серед допоміжних речовин є сахароза, тому препарат не підходить людям із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози та галактози, а також із дефіцитом сахарази-ізомальтази. Капсулу приймають всередину, ковтаючи цілою та запиваючи рідиною: ділити, подрібнювати, розжовувати й розчиняти її не можна.
Як діє Alventa® - (IR)
Венлафаксин належить до інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. Його антидепресивну дію пов’язують із посиленням активності нейромедіаторів у центральній нервовій системі: і сам венлафаксин, і його головний метаболіт O-десметилвенлафаксин у доклінічних дослідженнях виступали потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а захоплення дофаміну пригнічували лише слабо. Обидві речовини зменшують бета-адренергічну відповідь і практично не відрізняються за впливом на зворотне захоплення нейромедіаторів.
Профіль зв’язування пояснює і переносимість. Венлафаксин не виявляє спорідненості до мускаринових холінергічних, H1-гістамінергічних та альфа1-адренергічних рецепторів — а саме з впливом на них пов’язані антихолінергічні, седативні та серцево-судинні ефекти деяких інших антидепресантів. Активності щодо моноаміноксидази у венлафаксину немає, спорідненості до опіоїдних і бензодіазепінових рецепторів у дослідженнях in vitro також не виявлено.
Показання до застосування
Перша група показань стосується розладів настрою: лікування епізодів великої депресії та профілактика їх повторення. Прийом антидепресанта продовжують щонайменше 6 місяців після досягнення ремісії, а доза для профілактики рецидиву зазвичай збігається з лікувальною.
Друга група — тривожні розлади: генералізований тривожний розлад, соціальна фобія та панічний розлад, який може супроводжуватися агорафобією або перебігати без неї. В усіх випадках тривалість терапії визначає лікар, регулярно оцінюючи стан пацієнта.
Спосіб застосування та дози
Капсули приймають один раз на добу під час їжі, намагаючись робити це приблизно в один і той самий час. Початкова доза та її межі залежать від діагнозу. Дозу підвищують поступово: звичайний крок — близько 2 тижнів або більше, і лише за тяжких симптомів інтервал скорочують, але не менш ніж до 4 днів. Частина небажаних реакцій залежить від величини дози, тому кожне підвищення проводять після лікарської оцінки, прагнучи до найнижчої ефективної дози.
- епізоди великої депресії — починають із 75 мг на добу, за недостатньої відповіді дозу можна підвищувати аж до 375 мг на добу;
- профілактика рецидивів депресії — як правило, та сама доза, що застосовувалась для лікування епізоду;
- генералізований тривожний розлад — 75 мг на добу, максимально 225 мг на добу;
- соціальна фобія — 75 мг на добу; даних про додаткову користь вищих доз немає, але за відсутності відповіді розглядають підвищення до 225 мг на добу;
- панічний розлад — 37,5 мг на добу протягом 7 днів, потім 75 мг на добу, максимально 225 мг на добу;
- лікування зазвичай триває кілька місяців або довше, з регулярною оцінкою його результатів.
Окремі групи пацієнтів
За легкого та помірного порушення функції печінки дозу, як правило, зменшують приблизно на 50%, за тяжкого — розглядають зниження більш ніж наполовину та окремо зважують користь і ризик. Якщо швидкість клубочкової фільтрації становить від 30 до 70 мл/хв, змінювати дозу не потрібно, але потрібна обережність; за швидкості нижче 30 мл/хв і в пацієнтів на гемодіалізі дозу зменшують на 50%. Через індивідуальні відмінності кліренсу в обох ситуаціях можлива додаткова корекція дози. Вік сам по собі не є підставою змінювати дозу, однак пацієнтам літнього віку призначають найнижчу ефективну дозу та уважно спостерігають за ними при її підвищенні. Дітям і підліткам молодше 18 років венлафаксин не рекомендований: контрольовані дослідження при депресії не підтвердили його ефективності.
Як припиняють прийом
Раптового припинення слід уникати. Дозу знижують поступово, щонайменше протягом 1–2 тижнів, а після тривалого лікування — упродовж кількох тижнів або місяців. Якщо при зниженні дози з’являються погано переносимі симптоми, лікар може тимчасово повернути попередню дозу, а потім зменшувати її плавніше.
Протипоказання
Препарат не застосовують при підвищеній чутливості до венлафаксину або до будь-якої з допоміжних речовин капсул.
Несумісний він і з необоротними інгібіторами моноаміноксидази: одночасний прийом загрожує серотоніновим синдромом із збудженням, тремтінням і гіпертермією. Між закінченням прийому такого інгібітора та початком лікування венлафаксином витримують щонайменше 14 днів, а перед його призначенням венлафаксин відміняють мінімум за 7 днів.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Головна застережна міра пов’язана з ризиком суїцидальної поведінки. Депресія сама по собі підвищує імовірність суїцидальних думок, самоушкодження та самогубства, і цей ризик зберігається до настання помітної ремісії; оскільки покращення може затримуватися на кілька тижнів, увесь цей час пацієнт потребує пильного спостереження. За даними метааналізу плацебо-контрольованих досліджень, ризик суїцидальної поведінки вищий у пацієнтів молодше 25 років. Пацієнт і його близькі повинні знати: при посиленні симптомів, появі думок про самогубство чи незвичних змін поведінки потрібно негайно звернутися до лікаря. Дітям і підліткам молодше 18 років препарат не призначають.
- ризик серотонінового синдрому зростає при поєднанні з іншими серотонінергічними засобами, особливо на початку лікування та після підвищення дози;
- артеріальний тиск перевіряють до початку терапії та контролюють періодично;
- можливі почастішання серцебиття, подовження інтервалу QT і небезпечні шлуночкові аритмії, тому при захворюваннях серця користь і ризик оцінюють заздалегідь;
- при судомах в анамнезі препарат призначають обережно, а при розвитку судом лікування припиняють;
- гіпонатріємія та порушення секреції антидіуретичного гормона частіше виникають у літніх, при зневодненні та прийомі діуретиків;
- можливі кровотечі — від синців і носових до загрозливих для життя шлунково-кишкових;
- в частини пацієнтів розвиваються манія, гіпоманія або агресивна поведінка;
- при тривалому лікуванні періодично вимірюють рівень холестерину в сироватці.
Є й менш очевидні нюанси. Розширення зіниць потребує спостереження за пацієнтами з підвищеним внутрішньоочним тиском і ризиком закритокутової глаукоми, а при цукровому діабеті може змінитися контроль глікемії та знадобитися корекція доз інсуліну або пероральних препаратів. У перші тижні можлива акатизія — болісне внутрішнє занепокоєння з потребою рухатися, і підвищення дози в цей момент здатне зашкодити. Скринінгові тести сечі можуть давати хибнопозитивний результат на фencyклідин і амфетамін ще кілька днів після відміни.
Лікарські взаємодії
Інгібітори моноаміноксидази залишаються найнебезпечнішою комбінацією: необоротні засоби цієї групи несумісні з венлафаксином, оборотний селективний моклобемід протипоказаний, а лінезолід, слабкий оборотний неселективний інгібітор, пацієнтам на венлафаксині не призначають. При надто короткій перерві між цими препаратами описані тяжкі реакції: м’язове тремтіння, міоклонічні судоми, рясне потовиділення, гіпертермія з картиною, подібною до злоякісного нейролептичного синдрому, судоми та смерть. Ризик серотонінового синдрому створюють також триптани, інші серотонінергічні антидепресанти, літій, сибутрамін, звіробій, фентаніл, трамадол, декстрометорфан, тапентадол, метадон і пентазоцин; попередники серотоніну, наприклад добавки триптофану, поєднувати з препаратом не рекомендується.
Небажані й поєднання з ліками, що подовжують інтервал QT: антиаритмічними засобами класів Ia та III, окремими антипсихотиками, макролідами, деякими антигістамінними препаратами та хінолонами. Інгібітори CYP3A4, включаючи кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин і ритонавір, підвищують концентрації венлафаксину та його активного метаболіту, тому потребують обережності. У дослідженнях венлафаксин збільшував площу під кривою галоперидолу на 70%, рисперидону на 50%, а концентрацію метопрололу в плазмі на 30–40%; клінічне значення цих спостережень невідоме. Алкоголь під час лікування вживати не слід, а поєднання з іншими засобами, що діють на центральну нервову систему, систематично не вивчалося.
Вагітність і грудне вигодовування
Даних щодо застосування венлафаксину у вагітних недостатньо, а дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродуктивну функцію; потенційний ризик для людини залишається невідомим. Тому препарат застосовують під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. Прийом на пізніх термінах або незадовго до пологів може спричинити у новонародженого дратівливість, тремтіння, м’язову гіпотонію, невгамовний плач та труднощі зі ссанням або сном — зазвичай відразу або протягом доби після пологів. В частини дітей, які зазнали дії препарату наприкінці третього триместру, виникали ускладнення, що потребували дихальної підтримки або тривалої госпіталізації; не можна виключити й підвищення ризику стійкої легеневої гіпертензії новонароджених.
Венлафаксин і O-десметилвенлафаксин проникають у грудне молоко. У дітей на грудному вигодовуванні описані плач, дратівливість і порушення ритму сну, а після припинення годування — симптоми, що відповідають відміні препарату. Небажані реакції в дитини виключити не можна, тому питання про продовження вигодовування або лікування вирішують, зіставляючи користь годування для дитини і користь терапії для матері. В дослідженні на щурах відзначено зниження фертильності; вплив на людину невідомий.
Побічні дії
Дуже часто, більш ніж у одного пацієнта з десяти, трапляються нудота, сухість у роті, головний біль і підвищене потовиділення, включно з нічною пітливістю. Нижче наведені найбільш показові реакції за системами органів.
- нервова система: дуже часто головний біль, запаморочення та седація; часто акатизія, тремор, парестезії, порушення смаку; рідко судоми, дистонія, серотоніновий і злоякісний нейролептичний синдроми;
- психіка: дуже часто безсоння; часто сплутаність свідомості, нервозність, незвичні сни, зниження лібідо; нечасто манія, гіпоманія, галюцинації; частота невідома — суїцидальні думки та поведінка, агресія;
- травна система: дуже часто нудота, сухість у роті, закреп; часто діарея і блювання; нечасто шлунково-кишкова кровотеча; рідко панкреатит і гепатит;
- серце і судини: часто тахікардія, серцебиття, підвищення артеріального тиску, припливи, ортостатична гіпотензія; рідко шлуночкова тахікардія, torsade de pointes, фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT;
- кров: рідко агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія; дуже рідко тромбоцитопенія;
- шкіра: дуже часто пітливість; часто висип і свербіж; нечасто кропив’янка, набряк Квінке, підвищена чутливість до світла; рідко синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз;
- сечостатева система: часто слабкий струмінь сечі, затримка сечі, частіше сечовипускання, порушення ерекції та еякуляції, маткові кровотечі;
- обмін речовин і лабораторні показники: часто зниження апетиту, зміна маси тіла, підвищення холестерину; рідко гіпонатріємія та порушення секреції антидіуретичного гормона.
Окремої згадки заслуговують симптоми відміни, які часто виникають при припиненні лікування, особливо раптовому: запаморочення, порушення чутливості, розлади сну, збудження або тривога, нудота і блювання, тремтіння, головний біль і грипоподібні відчуття. Зазвичай вони легкі або помірні, але в частини пацієнтів бувають тяжкими або затяжними — саме тому дозу завжди знижують поступово.
Передозування
При передозуванні, яке частіше відбувалося в поєднанні з алкоголем або іншими ліками, спостерігали тахікардію, порушення свідомості від сонливості до коми, розширення зіниць, судоми та блювання. Відзначалися також зміни на електрокардіограмі — подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS, — шлуночкова тахікардія, брадикардія, зниження артеріального тиску та летальні наслідки. Щоб зменшити ризик, препарат виписують у найменшій кількості, що відповідає призначеній схемі.
Специфічного антидоту немає. Проводять загальне підтримувальне та симптоматичне лікування з контролем серцевого ритму та основних життєвих показників. За ризику аспірації блювання не викликають; промивання шлунка доцільне відразу після прийому або при появі клінічних симптомів, а активоване вугілля зменшує всмоктування. Форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та обмінне переливання крові, найімовірніше, будуть неефективними.
Як отримати рецепт на Alventa® - (IR) онлайн
Препарат відпускається за рецептом, і призначення вимагає лікарської оцінки: діагнозу, стану печінки й нирок, артеріального тиску та серцевого ритму, а також усіх прийманих ліків, насамперед серотонінергічних і таких, що подовжують інтервал QT.
Онлайн-консультація дає змогу обговорити ці питання дистанційно, а за наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
