Alpragen: склад і форма випуску
Alpragen випускається у таблетках трьох дозувань: одна таблетка містить 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг алпразоламу. Кілька дозувань потрібні не лише для зручності, а й для самої схеми лікування: лікар починає з найменшої ефективної дози, за потреби підвищує її невеликими кроками й так само плавно знижує при завершенні курсу.
До складу таблеток входить лактози моногідрат. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози й галактози приймати цей препарат не слід.
Як діє Alpragen
Діюча речовина препарату — алпразолам, похідне бензодіазепіну. Він чинить залежний від дози пригнічувальний вплив на центральну нервову систему: від легкого заспокоєння при малих дозах до сну і, при значному перевищенні дози, коми. Саме тому підбір дози проводять поступово, орієнтуючись на реакцію конкретного пацієнта.
Механізм дії пов’язаний із гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК) — основним гальмівним медіатором головного мозку, який опосередковує пре- і постсинаптичне гальмування в усіх його відділах. Бензодіазепіни стимулюють і полегшують гальмівну дію ГАМК. У алпразоламу сильніше виражений протитривожний ефект, при цьому зберігаються здатність зменшувати м’язову напругу, а також протисудомна, седативна й снодійна дія.
Показання до застосування
Alpragen застосовують для короткострокового симптоматичного лікування генералізованого тривожного розладу. Алпразолам показаний лише тоді, коли порушення значно виражені, заважають нормальному функціонуванню або є дуже обтяжливими для пацієнта.
Призначаючи препарат, лікар враховує, що тривале застосування бензодіазепінів може призвести до розвитку лікарської залежності. Тому лікування планують як обмежене в часі, а необхідність його продовження регулярно переглядають — особливо після того, як симптоми послабшали або зникли.
Спосіб застосування та дози
Оптимальну дозу визначають за вираженістю симптомів та індивідуальною відповіддю на лікування. Починають із мінімально можливої ефективної дози й підвищують її обережно, крок за кроком: спочатку збільшують вечірню дозу й лише потім денні. Пацієнтам, які раніше не приймали психотропні засоби, потрібні менші дози, ніж тим, хто вже отримував заспокійливі, антидепресивні чи снодійні препарати, а також людям із алкогольною залежністю.
Дози в окремих груп пацієнтів
| Група пацієнтів | Початкова доза | Максимальна добова доза |
|---|---|---|
| Дорослі | 0,25–0,5 мг 3 рази на добу | 4 мг, підвищення з інтервалом 3–4 дні |
| Літні у доброму фізичному стані | 0,25 мг 2–3 рази на добу | 1,5 мг, підвищення не більш ніж на 0,5 мг кожні 3 дні |
| Ослаблені літні пацієнти | 0,25 мг 2–3 рази на добу | 0,75 мг |
| Виснажливі захворювання, порушення функції печінки та (або) нирок | обережний підбір початкової дози | від 0,75 до 1,5 мг залежно від тяжкості стану |
| Діти та підлітки молодше 18 років | безпека й ефективність не встановлені | застосування не рекомендується |
Тривалість лікування та відміна
Курс має бути настільки коротким, наскільки це можливо, і не перевищувати 8–12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози. Подовження понад ці рамки допустиме лише після повторної оцінки стану пацієнта та висновку спеціаліста. Стан регулярно контролюють і заново оцінюють необхідність подальшого прийому, особливо якщо симптоми зникли.
Лікування завершують лише поступовим зниженням дози: вважається, що зменшувати добову дозу швидше ніж на 0,25–0,5 мг за 3 дні не слід. Це особливо важливо після тривалого прийому, коли ймовірність симптомів відміни вища. Перед початком лікування пацієнта попереджають, що терапія обмежена в часі, доза знижуватиметься поступово, а після відміни можливі повернення й тимчасове посилення симптомів — ефект «віддачі».
Протипоказання
Алпразолам протипоказаний у таких випадках:
- підвищена чутливість до алпразоламу, інших бензодіазепінів або будь-якого компонента препарату;
- міастенія;
- тяжка дихальна недостатність;
- синдром нічного апное;
- тяжка печінкова недостатність;
- гостре отруєння алкоголем або іншими речовинами, що діють на центральну нервову систему;
- глаукома з вузьким кутом передньої камери.
Тяжке ураження печінки винесене в протипоказання не випадково: бензодіазепіни в таких пацієнтів можуть сприяти розвитку енцефалопатії. При порушеннях функції нирок і при легкій або помірній печінковій недостатності препарат не заборонений, але потребує обережності та менших доз.
Особливі вказівки та застереження
Основний ризик при лікуванні бензодіазепінами — формування фізичної та психічної залежності. Ймовірність її розвитку зростає зі збільшенням дози й тривалості прийому і особливо висока у пацієнтів, які зловживали алкоголем або наркотиками. Залежність можлива і при терапевтичних дозах, і в людей без індивідуальних факторів ризику, а одночасний прийом кількох бензодіазепінів цей ризик підвищує.
Після формування фізичної залежності різке припинення лікування викликає синдром відміни: головний і м’язовий біль, сильну тривогу, напруження, занепокоєння, сплутаність свідомості, дратівливість. У тяжких випадках приєднуються дереалізація й деперсоналізація, загострене сприйняття звуків, світла й дотиків, оніміння та поколювання в кінцівках, галюцинації або судомні напади. Окремо можлива «безсоння віддачі» з посиленням тривоги, яка підштовхує повернутися до препарату або підвищити дозу.
- бензодіазепіни можуть спричиняти антероградну амнезію — щоб знизити ризик, пацієнту потрібно забезпечити 7–8 годин безперервного сну;
- можливі парадоксальні реакції: рухове занепокоєння, збудження, дратівливість, агресія, маячні ідеї, спалахи гніву, нічні жахи, галюцинації, психози; при їх появі препарат відміняють;
- такі реакції частіше виникають у дітей і літніх, підвищена обережність потрібна й при розладах особистості;
- при хронічній дихальній недостатності рекомендується менша доза через ризик порушення дихання;
- алпразолам не застосовують як основний засіб лікування психозів і як монотерапію депресії — це може підвищувати ризик самогубства;
- у літніх та ослаблених пацієнтів використовують найменшу ефективну дозу, щоб уникнути атаксії та надмірної седації;
- безпека й ефективність у дітей та підлітків молодше 18 років не встановлені;
- препарат порушує психофізичні функції: седація, амнезія, зниження концентрації уваги й м’язова слабкість роблять керування транспортом і роботу з механізмами небезпечними, а алкоголь посилює ці ефекти.
Лікарські взаємодії
Бензодіазепіни підсилюють дію алкоголю та інших засобів, що пригнічують центральну нервову систему, тому від спиртного під час лікування слід відмовитися. Особлива обережність потрібна при поєднанні з препаратами, що пригнічують дихання, — насамперед з опіоїдами, які застосовують як знеболювальні, протикашльові або замісні засоби, особливо в літніх пацієнтів. Посилення пригнічувального впливу на центральну нервову систему можливе також при одночасному прийомі з нейролептиками, протитривожними й заспокійливими засобами, деякими антидепресантами, протисудомними препаратами, засобами для наркозу й седативними блокаторами H1-рецепторів.
- клозапін — підвищений ризик раптової зупинки дихання та (або) кровообігу;
- опіоїдні анальгетики — можливе посилення ейфорії й зростання психічної залежності;
- сильні інгібітори CYP3A4: азольні протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, вориконазол), інгібітори протеази, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин) — потрібні обережність і значне зниження дози алпразоламу;
- нефазодон, флувоксамін, еритроміцин, циметидин подовжують період напіввиведення алпразоламу, тому його дозу слід зменшити;
- флуоксетин, пропоксифен, пероральні контрацептиви, сертралін, дилтіазем, тролеандоміцин — застосовувати з обережністю;
- іміпрамін і дезипрамін — описано помірне підвищення їх концентрації в плазмі крові;
- ритонавір та інші інгібітори протеази ВІЛ — взаємодія складна й залежить від тривалості лікування, потрібна корекція дози або відміна алпразоламу.
Загальний принцип такий: лікарські засоби, що пригнічують печінкові ферменти, насамперед систему цитохрому P450, підвищують концентрацію алпразоламу в крові й посилюють його дію. Тому про всі прийняті препарати, включно з безрецептурними та рослинними, слід повідомити лікаря до початку лікування.
Вагітність і грудне вигодовування
За даними великої кількості когортних досліджень, прийом алпразоламу в першому триместрі вагітності може підвищувати ризик серйозних вроджених вад розвитку. Ранні клінічні дослідження типу «випадок–контроль» вказували на підвищений ризик розщілини губи та (або) піднебіння: його оцінюють менш ніж у 2 випадки на 1000 при впливі бензодіазепінів проти приблизно 1 випадку на 1000 в загальній популяції. Лікування великими дозами в другому та третьому триместрах знижувало рухову активність плода й викликало коливання частоти його серцевих скорочень.
Якщо з важливих медичних причин препарат застосовується на пізніх термінах, у новонародженого можливий синдром млявої дитини — аксіальна гіпотонія й труднощі смоктання з малою прибавкою маси тіла; ці прояви минущі й тривають від одного до трьох тижнів залежно від періоду напіввиведення. При великих дозах можливі пригнічення дихання або апное та гіпотермія, а через кілька днів після народження — симптоми відміни з підвищеною збудливістю й тремтінням. Алпразолам проникає в грудне молоко в незначній кількості, але при грудному вигодовуванні його застосування не рекомендується.
Побічні дії
Найчастіше небажані реакції являють собою надмірне продовження основної дії препарату. Дуже часто виникають седація та сонливість; часто — атаксія, порушення координації, пам’яті й мовлення, труднощі з концентрацією уваги, запаморочення, головний біль, відчуття порожнечі в голові, сплутаність свідомості, депресія, зниження апетиту, закреп, нудота й нечіткість зору.
- нечасто: галюцинації, спалахи гніву, агресивна й ворожа поведінка, занепокоєння, збудження, безсоння, нервозність;
- нечасто: зміни лібідо, статеві розлади, порушення менструального циклу;
- нечасто: зниження артеріального тиску, тахікардія, закладеність носа;
- нечасто: блювання, діарея, підвищене слиновиділення, жовтяниця, порушення функції печінки;
- нечасто: амнезія, дистонія, тремтіння, сухість у роті, м’язова слабкість;
- нечасто: запалення шкіри й шкірні реакції, нетримання або затримка сечі, зміна маси тіла, підвищення внутрішньоочного тиску;
- рідко: порушення складу крові;
- частота невідома: гепатит, ангіоневротичний набряк, емоційне притуплення, зниження уваги, периферичні набряки.
Окремої уваги заслуговують залежність і симптоми відміни. Прийом навіть терапевтичних доз може призвести до фізичної залежності, а припинення лікування — до симптомів відміни або віддачі: від легкої дисфорії та безсоння до м’язових і абдомінальних спазмів, блювання, пітливості, тремтіння й судом. Судоми описані після швидкого зниження дози або раптового припинення прийому, тому відміняти препарат самостійно не можна.
Передозування
Передозування бензодіазепінів рідко загрожує життю, якщо одночасно не були прийняті інші речовини, що пригнічують центральну нервову систему, включаючи алкоголь. Проявляється вона пригніченням центральної нервової системи різного ступеня — від сонливості до коми. У легких випадках це сонливість, сплутаність свідомості й загальмованість, у тяжких — атаксія, зниження м’язового тонусу й артеріального тиску, порушення дихання, рідко кома й дуже рідко летальний наслідок.
У всіх випадках контролюють дихання, пульс і артеріальний тиск, за потреби проводять підтримувальне лікування, вводять рідини внутрішньовенно й забезпечують прохідність дихальних шляхів. Пацієнтові у свідомості протягом першої години викликають блювання, при несвідомому стані виконують промивання шлунка після захисту дихальних шляхів, а для зменшення всмоктування дають активоване вугілля. Форсований діурез і гемодіаліз при передозуванні неефективні. Як антидот може використовуватися флумазеніл, хоча його дія сама по собі здатна спричинити неврологічні порушення, зокрема судоми.
Як отримати рецепт на Alpragen онлайн
Алпразолам — рецептурний препарат із ризиком розвитку залежності, тому його призначення завжди починається з консультації лікаря, який оцінить характер і тяжкість тривожних симптомів, супутні захворювання й прийняті ліки. Онлайн-консультація дає змогу обговорити це дистанційно й заздалегідь домовитися про план лікування, включаючи його тривалість і порядок поступової відміни. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
