Allergovit®: склад і форма випуску
Allergovit® містить алергоїди пилку рослин у депонованій формі. Алергоїди отримують шляхом фізико-хімічної модифікації алергену: така обробка змінює властивості вихідної речовини, але зберігає її здатність викликати потрібну імунну відповідь. Склад препарату підбирають індивідуально, залежно від спектра сенсибілізації конкретного пацієнта, відповідно до доданого переліку алергенних екстрактів.
Назви окремих алергоїдів і їхній відсотковий вміст зазначені на упаковці. Стандартизацію проводять у TU — терапевтичних одиницях. Препарат випускається у двох концентраціях: концентрація A містить 1000 TU в мілілітрі, концентрація B — 10 000 TU в мілілітрі. Флакон концентрації A маркований світло-блакитною смугастою етикеткою, флакон концентрації B — темно-блакитною.
Як діє Allergovit®
Алерген-специфічна імунотерапія на сьогодні залишається єдиним способом причинного лікування алергічних захворювань, залежних від імуноглобулінів класу E. Введений підшкірно модифікований алерген — алергоїд — захоплюється переважно антигенпрезентувальними клітинами шкіри і презентується лімфоцитам імунної системи. Точний механізм гіпосенсибілізації до кінця не вивчений, однак є підстави вважати, що ключове значення для досягнення клінічної толерантності мають індукція регуляторних T-лімфоцитів і функціональна переорієнтація алерген-специфічних T-хелперів.
Алергени у складі препарату модифіковані так, щоб зменшити їхню реактивність стосовно антитіл класу IgE. Це призводить до зниження активації тучних клітин і базофілів, які вивільняють медіатори запалення, що запускають алергічні реакції. При цьому реактивність стосовно T-лімфоцитів та імуногенність алергоїдів зберігаються. Індукція алерген-специфічних антитіл класу IgG документально підтверджена як у лабораторних тварин, так і в людини.
Показання до застосування
Allergovit® являє собою алергоїди пилку рослин, призначені для гіпосенсибілізації, тобто для алерген-специфічної імунотерапії. Препарат застосовують для причинного лікування алергічних захворювань, залежних від імуноглобулінів класу E: алергічного нежитю (риніту), алергічного кон’юнктивіту, алергічної бронхіальної астми та інших подібних станів.
Йдеться про випадки, коли захворювання спричинене алергенами, які неможливо усунути з оточення пацієнта. Саме в такій ситуації лікувальний вплив спрямовують не на симптоми, а на саму імунну реакцію організму.
Спосіб застосування та дози
Ін’єкції виконує тільки лікар, у стерильних умовах, повільно і глибоко підшкірно — у зовнішню поверхню розгинальної сторони плеча, на ширину долоні вище ліктьового суглоба, голкою з коротким зрізом. Глибоку підшкірну ін’єкцію полегшує формування шкірної складки. Внутрішньосудинного введення необхідно безумовно уникати, тому аспірація є обов’язковою. Після введення місце ін’єкції притискають приблизно на 5 хвилин, а пацієнт залишається під наглядом не менше 30 хвилин, після чого його стан оцінює лікар. При паралельному лікуванні кількома депонованими препаратами в один день між ін’єкціями витримують не менше 30 хвилин, а кожен екстракт вводять в окрему руку.
Дозу підбирають суворо індивідуально: наведені схеми слугують лише орієнтиром, а ступінь чутливості пацієнта визначають на підставі детального алергологічного анамнезу та результату тестової реакції. Дозу підвищують тільки за доброї переносимості попередньої, в іншому разі її зберігають або зменшують. Стандартна схема нарощування з 7 ін’єкцій підходить для всіх вікових груп, включно з дітьми та підлітками; прискорена схема з 4 ін’єкцій застосовна тільки у дорослих і лише для препарату, що містить щонайменше 50% алергенів пилку трав і злаків. Дітей молодше 5 років зазвичай не вважають підходящими кандидатами для імунотерапії через труднощі зі співпрацею та прийняттям лікування. При сезонних алергенах лікування починають заздалегідь — не пізніше ніж за 7 тижнів до очікуваного періоду пилкування, а ін’єкції завершують приблизно за тиждень до його початку; інтервали між введеннями становлять 7 днів і можуть бути подовжені до 14 днів, але не скорочені. Загальна тривалість лікування зазвичай становить 3 роки.
Схеми нарощування дози
| Схема | Концентрація | Об’єм, мл | Доза алергену, TU |
|---|---|---|---|
| Стандартна | A | 0,10 | 100 |
| Стандартна | A | 0,20 | 200 |
| Стандартна | A | 0,40 | 400 |
| Стандартна | A | 0,80 | 800 |
| Стандартна | B | 0,15 | 1500 |
| Стандартна | B | 0,30 | 3000 |
| Стандартна | B | 0,60 | 6000 |
| Прискорена, дорослі | A | 0,20 | 200 |
| Прискорена, дорослі | A | 0,60 | 600 |
| Прискорена, дорослі | B | 0,20 | 2000 |
| Прискорена, дорослі | B | 0,60 | 6000 |
Протипоказання
Перелік протипоказань до імунотерапії досить широкий, оскільки введення алергену здатне викликати системну алергічну реакцію, а її лікування потребує застосування адреналіну. Тому лікар оцінює не лише алергологічний статус, а й стан серцево-судинної, дихальної та імунної систем.
- підвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
- недостатньо контрольована або середньотяжка та тяжка бронхіальна астма (GINA III/IV), коли, незважаючи на адекватну терапію, ОФВ1 становить менш ніж 70% від належного значення;
- необоротні зміни органа, в якому розвивається алергічна реакція, — наприклад емфізема легень, бронхоектази;
- запальні захворювання, що супроводжуються гарячкою, а також тяжкі гострі або хронічні захворювання, у тому числі онкологічні;
- клінічно значуща серцева або судинна недостатність: при серцево-судинних захворюваннях ризик небажаних реакцій на введення адреналіну підвищений;
- лікування препаратами, що блокують β-адренорецептори, як місцевими, так і системними;
- розсіяний склероз, а також захворювання імунної системи — автоімунні хвороби, хвороби імунних комплексів, імунодефіцити;
- активний туберкульоз легень і тяжкі психічні розлади.
Особливі вказівки та заходи безпеки
Ін’єкційні вакцини для гіпосенсибілізації повинні призначати й застосовувати виключно лікарі з алергологічною спеціалізацією або такі, що мають досвід лікування алергії. Лікар, який проводить імунотерапію, зобов’язаний мати напоготові протишоковий набір. Перед ін’єкцією у пацієнта не повинно бути гострих проявів захворювання — симптомів алергічного риніту чи кон’юнктивіту, застуди і особливо астматичних скарг. У дітей і підлітків препарат будь-якого складу застосовують лише за стандартною схемою; у дорослих при використанні прискореної схеми небажані реакції виникають частіше, ніж при стандартній.
- особлива обережність при лікуванні інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту;
- особлива обережність, якщо пацієнт недостатньо точно виконує призначення лікаря;
- особлива обережність при вагітності через можливість анафілактичних реакцій;
- урахування протипоказань до адреналіну, який застосовують при тяжких алергічних реакціях;
- відмова в день ін’єкції від фізичного навантаження, а також від алкоголю, сауни й гарячого душу;
- інтервал в один тиждень між останньою ін’єкцією та вакцинацією; гіпосенсибілізацію продовжують через 2 тижні після щеплення половиною останньої дози, далі дозу збільшують за схемою кожні 7–14 днів;
- опитування про переносимість попередньої дози перед кожною ін’єкцією, перевірка складу й концентрації препарату, ретельне струшування флакона до одержання однорідної суспензії, а в хворих на астму — оцінка функції легень за показаннями;
- відновлення терапії з найменшої концентрації при зміні складу вакцини, у тому числі якщо раніше гіпосенсибілізація проводилася іншим препаратом.
Пацієнт повинен повідомляти лікаря про всі зміни стану здоров’я — інфекційне захворювання, настання вагітності тощо, — щоб спільно визначити подальшу тактику. Препарат не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, однак після ін’єкції іноді виникає відчуття втоми: це важливо враховувати водіям, а також тим, хто працює з механізмами і без постійної опори.
Лікарські взаємодії
Спеціальних досліджень взаємодій препарату не проводилося. Одночасне лікування протиалергічними засобами симптоматичної дії — антигістамінними препаратами, кортикостероїдами, стабілізаторами тучних клітин, а також препаратами з додатковою антигістамінною дією може впливати на переносимість алергену пацієнтом. При відміні такого препарату може знадобитися зменшення раніше досягнутої дози, щоб уникнути алергічних небажаних реакцій.
Одночасне застосування засобів, що знижують артеріальний тиск, — препаратів, які блокують β-адренорецептори, та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту — може посилити судинорозширювальну дію гістаміну, який здатний вивільнятися під час анафілактичної реакції. Крім того, під час курсу гіпосенсибілізації слід по можливості уникати алергенів, що викликають скарги, а також перехресно реактивних алергенів.
Вагітність і грудне вигодовування
Достатніх даних про вплив алерген-специфічної імунотерапії на фертильність немає. Досвід застосування препарату у вагітних жінок і матерів, які годують груддю, також недостатній. З цієї причини проводити гіпосенсибілізуючу терапію в період вагітності не рекомендується.
Окремо підкреслюється, що при вагітності потрібна особлива обережність через можливість анафілактичних реакцій. Хоча ризик для дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, імовірно, відсутній, у період лактації співвідношення ризику й користі слід оцінювати індивідуально. Про настання вагітності пацієнтка повинна повідомити лікаря, щоб він міг скоригувати тактику лікування.
Побічні дії
Навіть за точного дотримання інтервалів між ін’єкціями та індивідуального нарощування дози слід рахуватися з можливістю виражених місцевих реакцій і анафілактичних проявів — зниження артеріального тиску, почастішання серцебиття, слабкості й занепокоєння, — а також анафілактичного шоку. Шок може розвинутися в проміжку від кількох секунд до кількох хвилин після введення алергоїду, нерідко ще до появи місцевої реакції. До типових симптомів-провісників належать свербіж і відчуття жару на язику, під ним і в горлі, а особливо на долонях і підошвах стоп.
- дуже часто: реакція й набряк у місці ін’єкції;
- часто: почервоніння, біль і свербіж у місці ін’єкції, периферичні набряки, запалення слизової оболонки носа;
- нечасто: анафілактична реакція, головний біль, запаморочення;
- нечасто: свербіж очей, набряк повік і очей;
- нечасто: кашель, задишка, чхання, подразнення горла, свистяче дихання;
- нечасто: набряк губ, свербіж у порожнині рота, біль у суглобах;
- нечасто: свербіж, висип, поширене почервоніння шкіри, гранульома, кропив’янка;
- нечасто: гематома, лімфатичний набряк, ортостатичне зниження артеріального тиску, зниження пікової швидкості видиху.
При появі ознак непереносимості під час ін’єкції введення алергену негайно припиняють. Пацієнти, у яких розвинувся анафілактичний шок, повинні залишатися під медичним наглядом протягом 24 годин. Небажані реакції можуть виникати й через кілька годин після ін’єкції — про такі випадки необхідно повідомити лікаря перед наступним введенням, а при системних реакціях і в сумнівних ситуаціях звернутися по медичну допомогу негайно. У клінічному дослідженні за участю 61 дорослого пацієнта небажані реакції при прискореній схемі виникали частіше, ніж при стандартній, переважно через 30 хвилин після ін’єкції та пізніше, при цьому анафілактичні реакції були легкими.
Передозування
Передозування може викликати алергічні реакції аж до анафілактичного шоку. Саме тому препарат вводить тільки лікар і лише там, де негайно доступна необхідна допомога.
Лікар, який проводить імунотерапію, повинен мати напоготові протишоковий набір і володіти досвідом лікування анафілактичних реакцій відповідно до чинної процедури. Додатково слід пам’ятати, що результат лікування залежить зокрема й від досягнення індивідуальної максимальної дози, яку перевищувати не можна.
Як отримати рецепт на Allergovit® онлайн
Allergovit® призначає й застосовує тільки лікар з алергологічною спеціалізацією або досвідом лікування алергії: препарат вводять підшкірно, дозу підбирають індивідуально, а після кожної ін’єкції необхідне спостереження. Онлайн-консультація допомагає обговорити симптоми, результати обстеження, супутні захворювання та доцільність імунотерапії.
За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, а саме лікування проводиться під медичним наглядом.
