Alcreno: склад і форма випуску
Alcreno випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою. Одна таблетка містить 100 мг кветіапіну у вигляді кветіапіну геміфумарату. Приймати таблетки можна незалежно від їжі — як під час прийому їжі, так і поза ним.
До складу таблеток входить лактоза. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази типу Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози препарат застосовувати не слід.
Як діє Alcreno
Кветіапін — атиповий антипсихотик. Він і його активний метаболіт норкветіапін взаємодіють з багатьма рецепторами нейромедіаторів, але найбільшу спорідненість проявляють до серотонінових рецепторів 5HT2 і допамінових рецепторів D1 та D2. Вважається, що саме такий рецепторний антагонізм із переважанням блокади 5HT2 над блокадою допамінових D2-рецепторів відповідає за антипсихотичну дію препарату та за те, що екстрапірамідні порушення він спричиняє рідше, ніж типові нейролептики.
До бензодіазепінових рецепторів помітної спорідненості ні кветіапін, ні норкветіапін не проявляють, зате обидва мають високу спорідненість до гістамінових і α1-адренорецепторів і помірну — до α2-адренорецепторів. Із мускариновими рецепторами картина інша: у самого кветіапіну спорідненість до них низька або відсутня, а норкветіапін зв’язується з ними від помірно до сильно, чим і пояснюються антихолінергічні ефекти. Крім того, норкветіапін пригнічує транспортер норадреналіну і частково стимулює рецептори 5HT1A — це може вносити внесок в антидепресивну дію препарату.
Показання до застосування
Кветіапін показаний дорослим для лікування шизофренії, а також для лікування біполярного афективного розладу. У межах біполярного розладу препарат застосовують при помірних і тяжких маніакальних епізодах та при великих депресивних епізодах.
Окреме показання — попередження рецидивів: препарат призначають для профілактики повторних епізодів манії або депресії в тих пацієнтів, які відповіли на лікування кветіапіном. Схема дозування для кожного показання своя, тому пацієнт має отримати від лікаря точні вказівки, що відповідають саме його захворюванню.
Спосіб застосування та дози
У перші дні лікування дозу підвищують поступово, а подальший підбір залежить від клінічної відповіді та переносимості в конкретного пацієнта. При шизофренії й манії добову дозу ділять на два прийоми, а при депресії в межах біполярного розладу препарат приймають один раз на добу перед сном.
| Показання | Добова доза в дні 1–4 | Звичайна ефективна доза | Діапазон підбору |
|---|---|---|---|
| Шизофренія | 50, 100, 200 і 300 мг | 300–400 мг на добу | 150–750 мг на добу |
| Манія при біполярному розладі | 100, 200, 300 і 400 мг | 400–800 мг на добу | 200–800 мг на добу |
| Депресія при біполярному розладі | 50, 100, 200 і 300 мг | 300 мг на добу | 200–600 мг на добу |
| Попередження рецидивів | продовжують раніше підібрану дозу | найменша ефективна доза | 300–800 мг на добу у два прийоми |
Окремі групи пацієнтів та особливі ситуації
При манії дозу після четвертого дня можна підвищувати до 800 мг на добу до шостого дня лікування, але не більше ніж на 200 мг на добу. Дози вище 300 мг при біполярній депресії призначають лікарі, які мають досвід лікування афективних розладів. Пацієнтам літнього віку препарат призначають з великою обережністю, особливо на початку лікування: дозу підвищують повільніше, а добові дози роблять меншими, ніж у молодих пацієнтів, оскільки середній кліренс кветіапіну в них знижений на 30–50%; ефективність і безпека у пацієнтів старше 65 років із депресією в межах біполярного розладу не оцінювалися. Дітям і підліткам препарат не призначають через відсутність даних. При порушенні функції нирок корекція дози не потрібна. Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці, тому при встановлених порушеннях її функції лікування починають з 25 мг на добу і підвищують дозу на 25–50 мг на добу до досягнення ефективної.
Протипоказання
Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до кветіапіну або до будь-якої з допоміжних речовин. Друге протипоказання стосується поєднань з іншими ліками: одночасний прийом інгібіторів ізоферменту цитохрому P450 3A4 не допускається.
До таких інгібіторів належать інгібітори протеази ВІЛ, протигрибкові засоби азольного ряду, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон. Заборона пояснюється тим, що цей ізофермент відповідає за розщеплення кветіапіну: при його блокаді концентрація препарату в крові зростає в багато разів.
Особливі вказівки та заходи застереження
Кветіапін призначають при різних захворюваннях, і оцінювати безпеку лікування потрібно з урахуванням конкретного діагнозу та застосовуваної дози. Депресія в межах біполярного розладу сама по собі пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень і суїциду, і цей ризик зберігається до настання клінічно значущої ремісії. Поліпшення може настати не в перші тижні лікування, тому до його появи пацієнт має перебувати під ретельним лікарським наглядом; окремої уваги потребують початок терапії, зміна дози та пацієнти молодше 25 років. Пацієнта й його близьких попереджають про необхідність негайно звернутися до лікаря при посиленні симптомів, появі суїцидальних думок або незвичних змін поведінки.
- контроль метаболічних показників — маси тіла, рівня глюкози та ліпідів крові — до початку лікування і регулярно в ході терапії;
- спостереження за ознаками гіперглікемії: спрагою, рясним сечовипусканням, підвищеним апетитом і слабкістю;
- увага до екстрапірамідних симптомів, акатизії та пізніх дискінезій — при їх появі дозу зменшують або лікування припиняють;
- обережність при серцево-судинних і цереброваскулярних захворюваннях, схильності до низького тиску та факторах ризику інсульту;
- обережність при поєднанні з препаратами, що подовжують інтервал QT, а також при гіпокаліємії та гіпомагніємії;
- обережність при затримці сечі, клінічно значущій гіперплазії передміхурової залози, кишковій непрохідності, підвищеному внутрішньоочному тиску та глаукомі;
- ризик аспіраційної пневмонії при порушеннях ковтання і ризик кишкової непрохідності при запорах;
- поступове скасування протягом щонайменше одного-двох тижнів, щоб уникнути безсоння, нудоти, головного болю, блювання, діареї та дратівливості.
Препарат не схвалений для лікування психотичних симптомів при деменції: у пацієнтів літнього віку з такими симптомами прийом атипових антипсихотиків супроводжувався трикратним зростанням ризику цереброваскулярних ускладнень і більшою смертністю порівняно з плацебо. Окремої уваги потребують сонливість і седація, що зазвичай виникають у перші дні лікування, ортостатичне зниження тиску із запамороченням і ризиком падінь, а також описані випадки синдрому апное уві сні, панкреатиту та венозної тромбоемболії. Кветіапін впливає на увагу, тому до з’ясування індивідуальної реакції слід утриматися від керування транспортом і роботи з механізмами; з обережністю його призначають пацієнтам, які зловживали ліками або алкоголем.
Лікарські взаємодії
Кветіапін діє на центральну нервову систему, тому при поєднанні з іншими засобами центральної дії та з алкоголем потрібна обережність; те саме стосується препаратів з антихолінергічною дією. Основну роль у метаболізмі кветіапіну відіграє ізофермент CYP3A4. У здорових добровольців спільний прийом кветіапіну та кетоконазолу, сильного інгібітора CYP3A4, збільшував площу під кривою концентрації кветіапіну в 5–8 разів, тому такі поєднання протипоказані, а грейпфрутовий сік під час лікування пити не рекомендується.
Протилежний ефект дають індуктори печінкових ферментів. Карбамазепін знижував системну доступність кветіапіну в середньому до 13% від вихідної, а фенітоїн збільшував його кліренс приблизно на 450% — в обох випадках ефективність лікування може постраждати. Тіоридазин підвищував кліренс кветіапіну приблизно на 70%. Іміпрамін, флуоксетин, рисперидон, галоперидол і циметидин помітного впливу на фармакокінетику кветіапіну не справляли, фармакокінетика літію при спільному застосуванні також не змінювалася, однак додавання літію супроводжувалося більш частими екстрапірамідними порушеннями, сонливістю та збільшенням маси тіла. Обережність потрібна при поєднанні з препаратами, які спричиняють електролітні порушення або подовжують інтервал QTc. Окремо варто пам’ятати про хибні результати імунологічних тестів на метадон і трициклічні антидепресанти.
Вагітність і грудне вигодовування
Помірний обсяг опублікованих даних щодо застосування кветіапіну у вагітних не вказує на підвищення ризику вроджених вад розвитку, однак зробити остаточний висновок на їх підставі не можна, а дослідження на тваринах виявили токсичний вплив на репродукцію. Тому під час вагітності кветіапін застосовують тільки тоді, коли очікувана користь виправдовує можливий ризик.
Новонароджені, які зазнали дії антипсихотиків у третьому триместрі, входять до групи ризику небажаних реакцій: у них спостерігали збудження, підвищення або зниження м’язового тонусу, тремор, сонливість, розлади дихання і порушення вигодовування, причому вираженість і тривалість цих симптомів бувають різними. Стан таких новонароджених потребує ретельного контролю. Дані щодо проникнення кветіапіну в грудне молоко дуже обмежені й неоднозначні, тому рішення про припинення грудного вигодовування або відміну лікування приймають, зважуючи користь вигодовування для дитини та користь терапії для матері.
Побічні дії
Найчастіше — щонайменше в одного з десяти пацієнтів — при лікуванні кветіапіном відзначаються сонливість, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні симптоми, сухість у роті, симптоми відміни, збільшення маси тіла, зниження рівня гемоглобіну, а також зсуви ліпідного профілю: підвищення рівня тригліцеридів і загального холестерину за рахунок фракції ЛПНЩ при зниженні холестерину ЛПВЩ.
- часто: тахікардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, задишка, нечіткість зору;
- часто: запор, диспепсія, блювання, підвищення активності АЛТ і ГГТ, лейкопенія, гіперпролактинемія;
- часто: підвищений апетит, зростання рівня глюкози до гіперглікемії, незвичні сновидіння та кошмари, суїцидальні думки й поведінка;
- нечасто: судоми, пізні дискінезії, непритомність, подовження інтервалу QT, брадикардія, гіпонатріємія, цукровий діабет;
- нечасто: нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, дисфагія, затримка сечі, сексуальні порушення;
- рідко: агранулоцитоз, панкреатит, кишкова непрохідність, жовтяниця, гепатит, венозна тромбоемболія;
- рідко: злоякісний нейролептичний синдром, гіпотермія, метаболічний синдром, снохідіння;
- дуже рідко: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса — Джонсона, рабдоміоліз.
З частотою, яку оцінити неможливо, повідомлялося про токсичний епідермальний некроліз, багатоформну еритему та синдром відміни в новонароджених. У дітей і підлітків можливі ті самі реакції, що й у дорослих, але деякі з них трапляються частіше: підвищення рівня пролактину, посилення апетиту, екстрапірамідні симптоми, підвищення артеріального тиску та блювання. При появі тяжких шкірних реакцій, ознак злоякісного нейролептичного синдрому або вираженого зниження числа лейкоцитів прийом препарату негайно припиняють і звертаються по медичну допомогу.
Передозування
Прояви передозування, як правило, являють собою посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну: сонливість і седацію, тахікардію, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. У тяжких випадках можливі подовження інтервалу QT, судоми аж до епілептичного статусу, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, делірій і збудження, кома та летальний наслідок. Ризик вищий у пацієнтів з уже наявними тяжкими серцево-судинними захворюваннями.
Специфічного антидоту в кветіапіну немає. При тяжкому отруєнні враховують можливість одночасного отруєння кількома препаратами та проводять інтенсивну терапію: забезпечують прохідність дихальних шляхів, достатню оксигенацію й вентиляцію, контролюють роботу серцево-судинної системи. Протягом першої години після прийому може бути показане промивання шлунка, розглядається й призначення активованого вугілля. Стійке до лікування зниження тиску коригують внутрішньовенним введенням рідин і симпатоміметиками, уникаючи адреналіну та допаміну. Спостереження продовжують до повного одужання.
Як отримати рецепт на Alcreno онлайн
Alcreno — рецептурний препарат із кількома схемами дозування та великим переліком застережень, тому призначає його лікар. На онлайн-консультації фахівець уточнить діагноз, супутні захворювання, ліки, що приймаються, та переносимість попередньої терапії, а також пояснить, як поступово підвищувати та відміняти дозу.
Якщо показання підтверджені й протипоказання відсутні, лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в обраній аптеці.
