Albunorm 20%: склад і форма випуску
Albunorm 20% — розчин для внутрішньовенного введення, що містить 200 г/л загального білка, тобто 20 г білка на кожні 100 мл розчину. Не менше ніж 96% цього білка становить людський альбумін. Розчин випускається у флаконах різного об'єму, зокрема по 50, 100 і 500 мл.
Саме концентрація відрізняє цей препарат від розчинів альбуміну 40–50 г/л. Колоїдно-осмотична дія розчину із вмістом альбуміну 200 г/л приблизно вчетверо сильніша, ніж у плазми крові, тому Albunorm 20% відносять до гіперонкотичних розчинів: він не просто заповнює введений об'єм, а й притягує рідину з тканин у судинне русло.
Як діє Albunorm 20%
Людський альбумін кількісно становить більше половини всіх білків плазми крові та близько 10% білків, які синтезує печінка. Найважливіша фізіологічна роль альбуміну пов'язана з двома його властивостями: він бере участь у підтриманні онкотичного тиску крові й виконує транспортну функцію. Альбумін стабілізує об'єм циркулюючої крові та слугує переносником гормонів, ферментів, лікарських речовин і токсинів.
Розчини людського альбуміну 200 або 250 г/л, до яких належить Albunorm 20%, діють гіперонкотично, тоді як розчини 40–50 г/л слабко гіпоонкотичні щодо нормальної плазми. Практичний наслідок цієї відмінності такий: порівняно невеликий об'єм концентрованого розчину здатний помітно збільшити об'єм циркулюючої крові за рахунок переміщення рідини з тканин, і саме тому такий розчин потребує уваги до водного балансу пацієнта.
Показання до застосування
Albunorm 20% застосовують для відновлення та підтримання об'єму циркулюючої крові при встановленому дефіциті об'єму і в тих випадках, коли застосування колоїдів доречне. Ідеться про підтверджений дефіцит, а не про профілактичне введення білка чи корекцію лабораторного показника.
Вибір альбуміну замість синтетичного колоїду залежить від клінічного стану конкретного пацієнта та спирається на офіційні рекомендації. Інших показань в інструкції до препарату не наведено.
Спосіб застосування та дозування
Концентрацію препарату альбуміну, дозу та швидкість інфузії підбирають під індивідуальну потребу пацієнта. Необхідна доза залежить від маси тіла, тяжкості травми чи захворювання та від інтенсивності втрати рідини й білка. Орієнтиром при розрахунку слугує потрібний об'єм циркулюючої рідини, а не концентрація альбуміну в плазмі крові.
Що контролюють при введенні
- артеріальний тиск і частоту пульсу;
- центральний венозний тиск;
- тиск у легеневій артерії;
- діурез;
- рівень електролітів;
- гематокрит і гемоглобін.
Введення та розведення
Людський альбумін вводять внутрішньовенно — безпосередньо або після розведення в ізотонічному розчині, наприклад у 5% розчині глюкози чи 0,9% розчині натрію хлориду. Швидкість інфузії підбирають під конкретні умови та показання, а при плазмообміні її узгоджують зі швидкістю видалення плазми. Дані про застосування препарату в дітей обмежені, тому в дитячому віці його призначають лише тоді, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.
Протипоказання
Єдине протипоказання, зазначене в інструкції, — підвищена чутливість до препаратів альбуміну або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. При підозрі на алергічну чи анафілактичну реакцію введення негайно припиняють, а при розвитку шоку діють за актуальними правилами лікування шоку.
Решта обмежень — це не заборони, а стани, при яких препарат застосовують з обережністю та під посиленим контролем. Вони перелічені в наступному розділі.
Особливі вказівки та запобіжні заходи
Головний ризик при введенні концентрованого розчину альбуміну — перевантаження кровообігу. Стан пацієнта ретельно контролюють, щоб не допустити гіперволемії та надмірного накопичення рідини. Інфузію негайно припиняють при перших клінічних ознаках перевантаження серцево-судинної системи — головному болю, задишці, набуханні шийних вен — а також при підвищенні артеріального й венозного тиску та появі набряку легень.
- обережність потрібна в тих випадках, коли гіперволемія та її наслідки або розведення крові особливо небезпечні: при декомпенсованій серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, варикозному розширенні вен стравоходу, набряку легень, геморагічному діатезі, тяжкій анемії, нирковій і постренальній анурії;
- у пацієнтів із тяжким посттравматичним ушкодженням головного мозку альбумін застосовують з обережністю: за даними додаткового аналізу досліджень у тяжкохворих заповнення об'єму альбуміном супроводжувалося більшою смертністю, ніж введення фізіологічного розчину, і механізм цієї відмінності неясний;
- перед введенням концентрованого розчину переконуються, що пацієнт достатньо гідратований;
- розчини альбуміну заборонено розводити водою для ін'єкцій — це може спричинити гемоліз;
- при заміщенні порівняно великих об'ємів контролюють показники зсідання крові й гематокрит і стежать за поповненням інших компонентів крові — факторів зсідання, електролітів, тромбоцитів та еритроцитів;
- розчини 200–250 г/л містять порівняно мало електролітів, тому їх рівень контролюють і за потреби коригують;
- флакон 50 мл містить 7,2–8 ммоль натрію, флакон 100 мл — 14,4–16 ммоль, що враховують при дієті з обмеженням натрію; калію в препараті не більше ніж 1 ммоль у флаконі 100 мл і 1,5 ммоль у флаконі 500 мл, що важливо при порушеній функції нирок і при обмеженні калію в харчуванні;
- при кожному введенні записують назву та номер серії препарату, щоб зберегти зв'язок між пацієнтом і конкретною серією.
Препарат отримують із людської плазми, тому до нього застосовні стандартні заходи профілактики інфекцій: відбір донорів, дослідження окремих донацій і пулів плазми на специфічні маркери інфекцій, а також етапи інактивації та видалення вірусів у виробництві. Попри це, повністю виключити передавання інфекційного агента, зокрема невідомих або нових збудників, при застосуванні препаратів із крові та плазми не можна. Випадків передавання вірусних інфекцій препаратами альбуміну, виготовленими за вимогами Європейської фармакопеї, не відзначено. Впливу на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами у препарату не виявлено.
Лікарські взаємодії
Специфічні взаємодії людського альбуміну з іншими лікарськими засобами невідомі. Значною мірою це пояснюється природою препарату: альбумін є природним білком плазми крові, а не чужорідною для організму хімічною сполукою.
Окремої уваги потребує не взаємодія, а сумісність розчинів при інфузії. Albunorm 20% дозволяється розводити ізотонічними розчинами, тоді як вода для ін'єкцій для цього не підходить. Про всі препарати, які отримує пацієнт, лікарю потрібно знати й за відсутності описаних взаємодій — це впливає на загальний план інфузійної терапії та на контроль електролітів.
Вагітність і годування груддю
Безпечність застосування препарату у вагітних жінок у контрольованих клінічних дослідженнях не встановлена. Разом з тим клінічний досвід застосування альбумінів свідчить про те, що шкідливого впливу на перебіг вагітності, на плід або новонародженого очікувати не слід.
Дослідження репродуктивної функції на тваринах із цим препаратом не проводилися. При оцінці безпечності враховують, що людський альбумін є природним компонентом крові людини. Рішення про застосування препарату у вагітної жінки або жінки, яка годує груддю, приймає лікар, виходячи з клінічної ситуації.
Побічні дії
Легкі небажані реакції виникають рідко. До них належать раптове почервоніння, особливо обличчя, кропив'янка, підвищення температури тіла та нудота; зазвичай ці симптоми минають після сповільнення або зупинення інфузії. Дуже рідко можливі тяжкі реакції, зокрема шок: у цьому разі інфузію припиняють і призначають відповідне лікування.
- з боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактична реакція, реакції підвищеної чутливості;
- психічні порушення: розлади свідомості;
- з боку нервової системи: головний біль;
- з боку серця: тахікардія, брадикардія;
- з боку судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, почервоніння обличчя;
- з боку дихальної системи: задишка;
- з боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, еритема, підвищена пітливість;
- з боку травної системи та загальні реакції: нудота, підвищення температури тіла, озноб.
Частота перелічених реакцій за наявними даними не встановлена. Оскільки препарат вводять внутрішньовенно, будь-які ознаки алергічної реакції під час інфузії — привід негайно її припинити й оцінити стан пацієнта.
Передозування
Якщо доза та швидкість інфузії надто великі, може розвинутися гіперволемія — надмірний об'єм циркулюючої крові. Для концентрованого розчину цей ризик особливо значущий: окрім введеного об'єму, у судинне русло за рахунок гіперонкотичної дії переміщується додаткова рідина з тканин.
При перших клінічних ознаках перевантаження серцево-судинної системи — головному болю, задишці, набуханні шийних вен — або при підвищенні артеріального тиску, зростанні венозного тиску та появі набряку легень інфузію негайно припиняють і уважно контролюють показники гемодинаміки.
Як отримати рецепт на Albunorm 20% онлайн
Albunorm 20% — рецептурний препарат для внутрішньовенного введення, дозу та швидкість інфузії якого лікар підбирає індивідуально з урахуванням стану кровообігу, супутніх захворювань і результатів обстеження. Онлайн-консультація дозволяє обговорити з лікарем клінічну ситуацію та призначення дистанційно. За наявності показань лікар виписує електронний рецепт, який можна використати в аптеці.
